Постанова

від 29.01.2025 по справі 240/22340/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22340/24

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

29 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.

за участю:секретаря судового засідання: Човган А. В.,

представника позивача: Кузьміна Д.Л.

представників відповідачів: Лягери А.О., Коркушко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся", Головного управління ДПС у Житомирській області та Державної податкової служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про забезпечення позову до пред`явлення позову до суду,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" до пред`явлення позову звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило:

-заборонити Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Житомирській області вчиняти будь-які дії та приймати рішення, які прямо чи опосередковано призводять до зупинення/припинення/анулювання/невизнання чинності ліцензій, що були видані ТОВ "Укрінтрейд Полісся", а саме: № 06250314201900180 від 01.07.2019, № 06250314201900182 від 01.07.2019, № 06250314201900181 від 01.07.2019, № 06080314201900190 від 01.07.2019;

-заборонити Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Житомирській області відмовляти ТОВ "Укрінтрейд Полісся" в реєстрації акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій, блокувати реєстрацію акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій, зупиняти реєстрацію акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково:

-вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Житомирській області відмовляти Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" в реєстрації акцизних накладних, блокувати реєстрацію акцизних накладних, зупиняти реєстрацію акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій №06250314201900180 від 01.07.2019, №06250314201900182 від 01.07.2019, №06250314201900181 від 01.07.2019, №06080314201900190 від 01.07.2019 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з вказаною ухвалою в частині відмови в задоволенні заяви, а відповідачі- в частині її задоволення, подали апеляційні скарги.

В обгрунтуванні доводів апеляційних скарг скаржниками зазначено, що оскаржуване судове рішення прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову в даній справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу "Укрінтрейд Полісся" та просив її задовольнити, а в задоволенні апеляційних скарг відповідачів-відовити. В свою чергу, представники відповідачів підтримали апеляційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Житомирській області та просили їх задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги позивача-відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів підлягають задоволенню, а апеляційна скарга позивача-залишенню без задоволення, виходячи із наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем частково доведено наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Так, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, дійшов висновку, що вжиття судом заходу забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Житомирській області відмовляти Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" в реєстрації акцизних накладних, блокувати реєстрацію акцизних накладних, зупиняти реєстрацію акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій №06250314201900180 від 01.07.2019, №06250314201900182 від 01.07.2019, №06250314201900181 від 01.07.2019, №06080314201900190 від 01.07.2019 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також направлене на забезпечення збалансованості приватних та публічних інтересів, оскільки орган ДПС вдався до фактичної реалізації свого рішення про припинення чинності ліцензій товариства, у той час як останнє не володіє жодним інструментарієм для захисту своїх прав щодо такого рішення, окрім вжиття заходів забезпечення позову.

В свою чергу, надаючи правову оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Отже, з метою з`ясування доцільності заходу забезпечення позову в той чи інший спосіб, необхідно встановити предмет позову, з яким особа має намір, виходячи із норм ч.2 ст.153 КАС України, звернутися в десятиденний термін, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

В той же час, як свідчить заява ТОВ "Укрінтрейд Полісся" про забезпечення позову, заявник на момент подання такої, ще не визначився з предметом майбутнього позову та вказав, що зміст позовних вимог залежатиме від інформації, отриманої від податкового органу.

На переконання колегії суддів, не маючи відомостей про рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, якими на думку позивача порушено його права чи свободи, в зв`язку з чим останній має намір їх оскаржити, суд не в змозі з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії, тобто здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Між тим, суд першої інстанції не встановивши предмету позову у цій справі дійшов висновку, що обрання такого способу забезпечення позову як заборона Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Житомирській області відмовляти Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" в реєстрації акцизних накладних, блокувати реєстрацію акцизних накладних, зупиняти реєстрацію акцизних накладних з підстав відсутності чинних ліцензій №06250314201900180 від 01.07.2019, №06250314201900182 від 01.07.2019, №06250314201900181 від 01.07.2019, №06080314201900190 від 01.07.2019, що свідчить, окрім іншого, і про передчасність оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів вважає недоведеними твердження позивача в тій частині, що дана заява подана з метою забезпечення позову в адміністративній справі №240/23077/24, предметом спору в якій є протиправність дій Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Житомирській області щодо визнання недіючими ліцензій, виданих ТОВ «УКРІНТРЕЙД ПОЛІССЯ», а саме: №06250314201900180 від 01.07.2019, №06250314201900182 від 01.07.2019, №06250314201900181, оскільки як встановлено з відомостей ЄДРС, у справі №240/23077/24 ТОВ "Укрінтрейд Полісся" також подавалася заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 28.11.2024 відмовлено.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, заявник не довів у передбаченому процесуальним законом порядку, наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи взагалі не містять доказів до заяви про забезпечення позову), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача, наприклад: щодо неможливості виконання взятих на себе перед контрагентами зобов`язань; втрати прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливості виплати заробітної плати працівникам та їх звільнення; ненадходження податків до бюджету.

Отже, судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційних скарг відповідачів спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення заяви та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 154, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтрейд Полісся" залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Житомирській області та Державної податкової служби України задовольнити повністю.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року скасувати в частині задоволення заяви.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 січня 2025 року

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.