Ухвала

від 30.01.2025 по справі 520/10554/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

У Х В А Л А

30 січня 2025 року

м. Київ

справа №520/10554/24

адміністративне провадження №К/990/3086/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 520/10554/24 за позовом Фермерського господарства "Агротрек" до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агротрек" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просило:

- визнати дії відповідача щодо невизнання права позивача на отримання дотації за утримання корів за період 2020 рік протиправними та зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме визнати право позивача на отримання спеціальної бюджетної дотації на утримання корів за бюджетною програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств" за період 2020 рік;

- відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями відповідача, суб`єкта владних повноважень, та стягнути кошти з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями відповідача у сумі 250 000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року скасовано, та прийнято постанову, якою позовні вимоги Фермерського господарства "Агротрек" задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України, щодо невключення Фермерського господарства "Агротрек" до переліку суб`єктів, які мають право на спеціальну бюджетну дотацію за утримання корів молочного напряму продуктивності за період 2020 рік.

Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України включити Фермерське господарство "Агротрек" до переліку суб`єктів, які мають право на спеціальну бюджетну дотацію за утримання корів молочного напряму продуктивності за період 2020 рік.

Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України спрямувати бюджетні кошти, які використовуються за бюджетною програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств" за період 2020 рік на користь Фермерського господарства "Агротрек" для відшкодування вартості утримання корів молочного напряму продуктивності у розмірі 250 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено вимоги до форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Натомість до касаційної скарги такого документа не додано.

Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивачем у цій справі є юридична особа, яка звернулася до суду в 2024 році. Рішенням суду апеляційної інстанції, що оскаржується в касаційному порядку, задоволено вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру у розмірі 250 000,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 7 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через підсистему "Електронний суд" складає 10 844,80 гривень (3 028,00 х 200%) + (250 000,00 х 1,5 %) х 200%) х 0,8).

Реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерськ. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; у графі "Призначення платежу" необхідно вказати: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача) на рішення від

---

(дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Оскаржуючи судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач посилається на підстави встановлені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє вказані доводи, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Однак, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи та за таких конкретних обставин.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Як на загальну підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 14 березня 2017 року у справі № 800/323/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справах № 461/2579/17 та № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, від 13 грудня 2018 року у справі № 800/434/17, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 09 вересня 2024 року у справі № 420/15141/22.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.

Суд зауважує, що формальне посилання на постанову Верховного Суду (цитування окремих їх абзаців) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору та зазначення і обґрунтування наявності обставин, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 520/10554/24 за позовом Фермерського господарства "Агротрек" до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити скаржнику, що неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для повернення касаційної скарги особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська