Ухвала

від 03.03.2025 по справі 520/10554/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

03 березня 2025 року

м. Київ

справа №520/10554/24

адміністративне провадження №К/990/3086/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., розглянувши клопотання Міністерства аграрної політики та продовольства України про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 520/10554/24 за позовом Фермерського господарства «Агротрек» до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Агротрек» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, в якому просило:

- визнати дії відповідача щодо невизнання права позивача на отримання дотації за утримання корів за період 2020 рік протиправними та зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме визнати право позивача на отримання спеціальної бюджетної дотації на утримання корів за бюджетною програмою «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» за напрямом «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» за період 2020 рік;

- відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями відповідача, суб`єкта владних повноважень, та стягнути кошти з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями відповідача у сумі 250 000,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року скасовано, та прийнято постанову, якою позовні вимоги Фермерського господарства «Агротрек» задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо невключення Фермерського господарства «Агротрек» до переліку суб`єктів, які мають право на спеціальну бюджетну дотацію за утримання корів молочного напряму продуктивності за період 2020 рік.

Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України включити Фермерське господарство «Агротрек» до переліку суб`єктів, які мають право на спеціальну бюджетну дотацію за утримання корів молочного напряму продуктивності за період 2020 рік.

Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України спрямувати бюджетні кошти, які використовуються за бюджетною програмою «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» за напрямом «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» за період 2020 рік на користь Фермерського господарства «Агротрек» для відшкодування вартості утримання корів молочного напряму продуктивності у розмірі 250 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 520/10554/24.

20 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 520/10554/24.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що Фермерське господарство «Агротрек» направило до суду заяву про видачу виконавчого листа, а тому з метою уникнення передчасних додаткових стягнень за відкриття виконавчого провадження існує необхідність зупинити виконання оскаржуваного судового рішення.

Вирішуючи клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення суддя-доповідач зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким приписам Конституції України кореспондують положення частин другої, третьої статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», якими визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Подібні приписи містять й норми статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року наголошував, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Крім того, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року; далі - Конвенція) Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, передбачені цією Конвенцією.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

З огляду на вищевикладене Верховний Суд підкреслює, що зупинення виконання або дії судових рішень допускається як винятковий захід, для чого повинні існувати вагомі поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об`єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та / або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбачений статтями 380 та 381 КАС України механізм повороту виконання судового рішення.

Отже, для зупинення виконання або дії судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

При цьому, згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Це правило стосується, в тому числі й обставин, якими сторона обґрунтовує заяву про зупинення виконання (дії) судових рішень на стадії касаційного провадження.

Заявлене ж відповідачем клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень наведеним критеріям не відповідає, оскільки не містить належних, вагомих і достатніх обґрунтувань та доказів на їх підтвердження.

Водночас, доводи заявника ґрунтуються на припущеннях та сподіваннях на конкретні результати розгляду справи, а обґрунтовані підстави, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваного рішення суду, у клопотанні не наведено.

При цьому, сама по собі незгода скаржника з оскаржуваним судовим рішенням не є підставою для зупинення його виконання, оскільки перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції лише під час касаційного перегляду справи з дотриманням визначеної КАС України процедури і процесуальних гарантій учасників справи.

Між тим, скаржником не надано доказів на підтвердження наведених у клопотанні доводів, а сподівання та припущення на певні результати касаційного розгляду не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Інших доводів щодо наявності підстав для зупинення виконання судового рішення зазначене клопотання не містить, а суддею-доповідачем таких підстав не установлено.

Підсумовуючи наведене, суддя-доповідач приходить до висновку, що у задоволенні клопотання Міністерства аграрної політики та продовольства України необхідно відмовити.

Керуючись статтями 340, 375 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства аграрної політики та продовольства України про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 520/10554/24.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя І. В. Желєзний