Ухвала

від 30.01.2025 по справі 160/27494/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2025 року

м. Київ

справа №160/27494/23

адміністративне провадження №К/990/3119/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №160/27494/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Лікарсько - консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5" Дніпровської міської ради, Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5" Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради, в якому просила:

- зобов`язати внести до протоколу засідання №95 від 06.04.2023 щодо встановлення інвалідності підгрупи А ОСОБА_2 дані про наявність у неї вираженого порушення функції організму та обмеження життєдіяльності дитини по критерію самообслуговування, що полягає у регулярній потребі в допомозі інших осіб з використанням медичного інструменту та медичних приладів та залежності від постійного стороннього нагляду;

- зобов`язати переглянути рішення від 06.04.2023 щодо надання ОСОБА_2 статусу дитини з інвалідністю підгрупи А з урахуванням даних оновленого протоколу №95 від 06.04.2023 та керуючись критеріями Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №917 від 21.11.2013 «Деякі питання встановлення інвалідності дітям».

Дніпропетровський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 11.06.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024, у задоволенні позову відмовив.

На адресу Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний Суд" 24.01.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2024, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Однак Верховний Суд встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.

Щодо строку на касаційне оскарження

Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалив оскаржувану постанову 19.12.2024, при цьому касаційну скаргу подано ОСОБА_1 до Верховного Суду 24.01.2025, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі вона просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження, та зазначає, що отримала копію оскаржуваної постанови у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний Суд" 25.12.2024. На підтвердження вказаної інформації, позивачкою не надано належних доказів.

Оцінюючи поважність наведених причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Слід зауважити, що відповідно до частини 5 статті 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З наведеного вбачається встановлений законодавцем обов`язок суду у дводенний строк направити учасникам справи копії судового рішення.

Водночас, зі змісту заявленого клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження судових рішень не вбачається можливим з`ясувати факт направлення/ненаправлення судом апеляційної інстанції позивачу копії оскаржуваної постанови у встановлений процесуальним законом строк, а отже, неможливо встановити факт первинного отримання/неотримання такої копії позивачем.

Як наслідок, Верховний Суд приходить до переконання, що зазначені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, позаяк такі є непідтверджені належними доказами.

Частиною 3 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Щодо направлення копії касаційної скарги

Згідно з частиною 4 статті 330 КАС України, до касаційної скарги додаються, зокрема, копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 44 КАС України обумовлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до пункту 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, така була подана через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний Суд", однак ОСОБА_1 не надала доказів надсилання її копії іншим учасникам справи.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Поза тим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про наявність випадку, визначеного пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі, особа, яка подала касаційну скаргу, вказує на відсутність нормативного врегулювання можливості внесення до протоколу лікарсько-консультативної комісії змін, доповнень особою яка оцінюється або її представником, обставин, фактів під час розгляду питання надання дитині інвалідності, у тому числі інвалідності підгрупи «А», що саме і стало підставою для відмови у задоволенні позову судами першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не навела належних обґрунтувань щодо відсутності висновків Верховного Суду, що щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а фактично висловила незгоду з вказаною правовою позицією.

Крім того слід зауважити, що за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.

Як зазначено вище, процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Водночас із поданої касаційної скарги вбачається, що особою, яка подала касаційну скаргу, не наведено доводів та мотивів, що дають підстави для висновку, що судове рішення, постановлене у зазначеній справі, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, у касаційній скарзі також не зазначено про наявність випадку (випадків) передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які на думку ОСОБА_1 могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху, а особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно:

- надати належні докази на підтвердження наведених підстав пропуску строку або вказати інші причини пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів;

- надати докази надсилання іншим учасникам справи листа з описом вкладення копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до Електронного кабінету учасників справи;

- зазначити посилання на конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування (у взаємозв`язку із посиланням на конкретні підпункти «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України).

Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №160/27494/23.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №160/27494/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Лікарсько - консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5" Дніпровської міської ради, Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5" Дніпровської міської ради про зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін ,

Судді Верховного Суду