Ухвала

від 29.01.2025 по справі 990/408/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2025 року

м. Київ

справа №990/408/24

адміністративне провадження №П/990/408/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,

перевіривши клопотання Вищої ради правосуддя про закриття провадження у справі №990/408/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Служба судової охорони, Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області, Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про визнання протиправним та нечинним рішення в частині,

УСТАНОВИВ:

26 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої ради правосуддя, у якій просить визнати протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» в частині зміни територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області.

3 січня 2025 року Верховний Суд відкрив провадження у цій справі та призначив її до розгляду по суті в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, яке відбудеться 29 січня 2025 року.

28 січня 2025 року до Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частині першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. На обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя жодним чином не порушує права, свободи та інтереси позивача, а тому у даній справі відсутній предмет спору.

Надаючи оцінку доводам клопотання, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Конституція України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Основного Закону України).

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України надано право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Колегія суддів звертає увагу на неодноразово висловлену Великою Палатою Верховного Суду правову позицію, згідно з якою право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі №9901/611/18).

При цьому захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Предметом оскарження до адміністративного суду може бути рішення суб`єкта владних повноважень, яке порушує права, свободи чи інтереси позивача. За правовою природою цих рішень виділяють два їх види: нормативно-правові акти та індивідуальні акти.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Інші особи не можуть оскаржити такий акт.

Як убачається зі змісту заявлених позовних вимог, позивач оспорює рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» в частині зміни територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами про те, що рішення Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3707/0/15-24 в оскаржуваній частині прийнято з порушенням процедури розгляду питання про зміну територіальної підсудності справ Дружківського міського суду Донецької області, а підстави для його прийняття є необ`єктивними.

Позивач, який є т.в.о. голови Дружківського міського суду Донецької області стверджує, що зміна територіальної підсудності, що включає припинення роботи суду, може мати серйозні наслідки для суддів Дружківського міського суду. Судді можуть бути переведені в інші суди, що спричинить незручності для них і негативно позначиться на їхній професійній репутації.

Зазначає, що оскаржуване рішення без належного обґрунтування може сприйматися як спроба дискредитації суду та підриву його незалежності, що прямо суперечить вимогам законодавства щодо утримання від дій, які можуть підірвати довіру до суду та суддів.

Описані позивачем обставини та відомості, які уможливлюють визначення характеру спірних правовідносин, та сформовані ним вимоги про захист його прав, що утворюють предмет спору, дають підстави для висновку, що необхідно прийняти відповідне процесуальне рішення по суті спору, а не закривати провадження з підстав відсутності ознак адміністративного спору, що взагалі виключає його судовий розгляд.

Колегія суддів звертає увагу на те, що якщо особа стверджує про порушення її права рішенням суб`єкта владних повноважень, вказує, яким чином останній порушує її права; чітко, ясно і однозначно формулює свої вимоги, бажає захистити своє право і звертається за захистом до суду, виконує вимоги процесуального закону щодо форми та змісту подання позовної заяви, то такий захист може надати тільки адміністративний суд.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог і заперечень проти позову, колегія суддів доходить висновку про наявність спору між сторонами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, наведені Вищою радою правосуддя доводи, з урахуванням конкретних обставин цієї справи і зазначеної у позовній заяві аргументації, не зумовлюють на даний час наявності підстав для закриття провадження у цій справі, передбачених процесуальним законом, у зв`язку з чим у задоволенні поданого відповідачем клопотання належить відмовити.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстав для задоволення клопотання Вищої ради правосуддя про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 238, 248, 262, 264, 266 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Вищої ради правосуддя про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Служба судової охорони, Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області, Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про визнання протиправним та нечинним рішення в частині відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

...........................

..........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

В.Е. Мацедонська

Ж.М. Мельник-Томенко

М.І. Смокович,

Судді Верховного Суду