Постанова

від 03.04.2025 по справі 990/408/24

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 990/408/24

провадження № 11-46заі25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року (судді Мартинюк Н. М., Жук A. В., Мацедонська B. Е., Мельник-Томенко Ж. М., Смокович М. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Служба судової охорони, Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області, Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про визнання протиправним та нечинним рішення в частині та

ВСТАНОВИЛА:

1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом, у якому просив визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 19 грудня 2024 року № 3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» (далі - Спірне рішення) у частині зміни територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області.

Вимоги мотивував тим, що в світлі процесуального (процедурного) нормативного визначення поняття нормативно-правового акта, того, хто може за правилами адміністративного судочинства оскаржити такий нормативно-правовий акт, хто має право на звернення до адміністративного суду з такими вимогами, Спірне рішення про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області є таким, що створює негативні наслідки для доступу до правосуддя мешканців Донецької області в межах територіальної юрисдикції цього суду.

Вважає, що подання Голови Верховного Суду, з приводу якого Рада ухвалила Спірне рішення, є необґрунтованим, виразно суб`єктивованим та базується на припущеннях. Зміст подання не відповідає дійсності, позаяк судді [властиво] Дружківського міського суду Донецької області [будь-яким способом] не зверталися до компетентного органу [посадової особи] з проханням змінити підсудність. Авторами звернення про зміну підсудності були судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області, які питомо не є штатними суддями Дружківського міського суду Донецької області, а є суддями, які були відряджені до цього суду.

Звертає увагу, що Спірне рішення в оскаржуваній частині Рада ухвалила з порушенням процедури розгляду питання подібного змісту. Ба більше, на порушення принципів колегіальності та об`єктивності ще до проведення засідання з розгляду цього питання доповідач-член ВРП Саліхов В. В. дочасно перед голосування висловив свою позицію, а Голова Верховного Суду Кравченко С. І., який за посадою є членом ВРП, на засіданні 19 грудня 2024 року висловився про недоречність будь-яких обговорень із цього питання. Така поведінка названих членів ВРП є доказом їхнього упередженого ставлення до розв`язання питань зміни територіальної підсудності судів.

Виокремлює, що член ВРП Кравченко С. І. як ініціатор розгляду питання про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, яке ВРП розглядає колегіально і, на думку позивача, по суті за головування останнього на такому засіданні, мав би утриматися (заявити самовідвід) від участі у розгляді цього питання.

Переконує, що порушення [саме] суддями Артемівського міськрайонного суду Донецької області, які не є штатними суддями Дружківського міського суду Донецької області, питання про зміну підсудності цього суду без волевиявлення властиво суддів Дружківського міського суду Донецької області є проявом надмірного втручання у діяльність суду і фактором, що підриває його незалежність, ігнорує законодавчу заборону на втручання органів державної влади у діяльність суду.

Вважає, що зміна територіальної підсудності Дружківського міського суду Донецької області обмежує доступ громадян до правосуддя та порушує право кожного з них на справедливий судовий процес і, що не менш важливо, може потягнути негативні наслідки як для суддів, так і для працівників апарату суду, які по суті залишаться без роботи у прифронтовому місті.

2. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

З покликанням на законодавство, яке регулює повноваження та порядок діяльності ВРП, а також порядок зміни підсудності судів, зазначає, що розгляд питання про зміну територіальної підсудності суду відбувалося на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Для розгляду цього питання Голова Верховного Суду вніс відповідне подання, яке належним чином обґрунтував і навів підстави його внесення. Подання подав з додержанням встановлених вимог. Своєю чергою Рада з дотриманням порядку розгляду обговорила таке подання повноважним складом ВРП та за наслідками його розгляду ухвалила відповідне рішення про його задоволення. За це рішення одноголосно проголосували всі присутні на засіданні члени ВРП, і всі члени ВРП його підписали. Тобто Рада не виходила за встановлену законом компетенцію та діяла виключно у межах своїх повноважень.

Нагадує, що ні Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), ні Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIIІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIIІ) не містять застережень щодо участі Голови Верховного Суду у розгляді питань про зміну територіальної підсудності судових справ.

Оскільки було подання зборів суддів Дружківського міського суду Донецької області про зміну територіальної підсудності цього суду, Голова Верховного Суду звернувся з відповідним поданням. Ні Голова Верховного Суду з власної ініціативи, ані ВРП без зовнішнього приводу не розпочинали розгляд питання про зміну територіальної підсудності названого суду. Рада діяла в межах повноважень, визначених Законом № 1798-VIIІ. У зв`язку із цим гадає, що доводи позивача про втручання в незалежність діяльності Дружківського міського суду Донецької області є безпідставними та неспроможними.

Додає, що зі змісту позовної заяви не видно, що твердження його автора про те, що Спірне рішення порушує його права, свободи та інтереси, по суті виглядають голослівними, оскільки не опираються на конкретні факти, об`єктивні відомості. Навпаки - вони виражають незгоду позивача (його нехіть) з рішенням зборів суддів Дружківського міського суду Донецької області.

3. У відповіді на відзив автор відповіді каже про те, що відзив подала особа, повноваження якої не підтверджені належним чином (не надала довіреності від ВРП на ім`я автора відзиву). Звідси - просить застосувати встановлені процесуальним законом наслідки недотримання порядку подання письмових документів по суті (просить повернути відзив без розгляду) та відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважати, що відповідач визнав позов.

Відтворює частково доводи, суголосні з мотивами позовної заяви, і на підтвердження доводів про порушення його прав додає, що він тимчасово виконував обов`язки голови Дружківського міського суду Донецької області і тому зміна територіальної підсудності суду не могла не зачіпати його права як працівника, судді цього суду, як особи, що виконує адміністративні функції цієї інституції, а це впливає на його трудові обов`язки, умови праці та пов`язані з ними права. Позатим, як очільник суду він відповідає, зокрема, за організацію роботи суду та дотримання трудових прав інших працівників. Зміна підсудності тимчасово очолюваного ним суду без зважання на думки працівників суду, які, треба наголосити, виступили проти такого рішення, теж є прямим порушенням колегіального управління та проявом ігнорування інтересів трудового колективу.

4. Треті особи своїх пояснень щодо позову не надали.

5. Рада через свого представника подала клопотання про закриття провадження у справі, позаяк розгляд цього спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки сторони не є учасниками публічно-правових відносин і між сторонами не виникав публічно-правовий спір, а отже, прав позивача Спірне рішення не порушує.

Спірне рішення не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії стосовно позивача. Воно є правозастосовним розпорядчим документом компетентного органу, який за наявності об`єктивних передумов врегульовує питання зміни територіальної підсудності судових справ двох конкретних судів - Дружківського міського суду Донецької області та Артемівського міськрайонного суду Донецької області

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами від 29 січня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання позивача про повернення відзиву та відмовив у задоволенні клопотання ВРП про закриття провадження у справі.

Того самого дня цей самий суд виніс судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд окреслив предмет та підстави спору, в межах яких визнав безпідставними, непереконливими і недостатніми доводи позивача для визнання Спірного рішення Ради протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

В оскаржуваному судовому рішенні суд навів мотиви, через які відхилив усі доводи позивача про стверджуване порушення його прав оспореним рішенням відповідача про зміну територіальної підсудності справ Дружківського міського суду Донецької області, суддею якого є позивач, який наразі є тимчасовим виконувачем обов`язків голови цього суду.

З-поміж іншого суд першої інстанції виходив з того, що судді, відряджені до іншого суду того самого рівня та спеціалізації, зараховуються до штату відповідного суду і правоможні брати участь у суддівському самоврядуванні, зокрема, у зборах суддів тощо, нарівні з суддями суду, до якого вони відряджені. Після того як судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області були відряджені до Дружківського міського суду Донецької області, вони стали суддями цього суду і нарівні з суддями суду, до якого вони були відряджені, мають право брати участь в суддівському самоврядуванні, зокрема зборах суддів цього суду.

Суд відхилив мотиви позивача про необґрунтованість подання Голови Верховного Суду, яке спричинило ухвалення Спірного рішення, та про порушення процедури його ухвалення, оскільки встановив, що подання відповідає вимогам пункту 29.2 глави 29 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 зі змінами і доповненнями (тут і далі - Регламент ВРП), є чіткими, зрозумілими та не допускає неоднозначного розуміння.

ВРП, коли ухвалювала Спірне рішення, дослідила і зважила на документальні матеріали, додані до подання Голови Верховного Суду, - листи та відповіді на них, а також на загальновідому інформацію про загострення безпекової ситуації в Донецькій області через військову агресію російської федерації, зокрема й на території Дружківської територіальної громади, відомості про наближення лінії фронту до цієї громади. У зв`язку із цим суд визнав необґрунтованими доводи позивача про невмотивованість Спірного рішення щодо того, що не існувало передумов для зміни територіальної підсудності судових справ цьому суду. Рада послалася на фактичні обставини, які зумовили його ухвалення, використала відповідні спонукальні висновки на користь зміни підсудності та навела нормативну базу для його ухвалення. Щодо цього суд зауважив також, що позивач не повідомив, які саме відомості, якими володіла ВРП, не знайшли свого вираження в оспореному рішенні Ради і які, як на його думку, правничі приписи передбачають необхідність їхнього зазначення.

У відповідь на доводи позивача про недотримання принципу колегіальності, об`єктивності та про формальність процесу голосування суд послався на нормативні правила, які прописують процедуру, за якою Рада, зокрема, ухвалює рішення про зміну територіальної підсудності судових справ, зважив на хронологію та послідовність дій, які передували ухваленню цього рішення від дати надходження подання Голови Верховного Суду, внесення змістовних уточнень до подання, настання загальновідомих відомостей про події 06 грудня 2024 року в місті Кривий Ріг, та визнав їх необґрунтованими.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про існування конфлікту інтересів у діях Голови Верховного Суду Кравченка С. І. під час розгляду його подання про зміну підсудності справ у Раді. Суд виходив з того, що автор подання входить до складу ВРП за посадою, а профільний закон про Раду не встановлює застережень щодо участі Голови Верховного Суду під час розгляду питань про зміну територіальної підсудності судових справ.

7. Позивач не погодився із цим рішенням суду та звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У розлогій за обсягом та текстом апеляційній скарзі її автор покликається насамперед на те, що відзив відповідача на його позову заяву підготувала, підписала і подала неповноважна особа, бо, як переконує автор скарги, нема доказів на підтвердження повноважень посадової особи Ради Цуцкірідзе І. Л. діяти від імені Ради в порядку самопредставництва. Зокрема, до відзиву не були додані статусні документи, трудовий договір або інші документи відповідних форми та змісту.

Суд протиправно розглянув клопотання про закриття провадження у справі, яке підписала посадова особа Ради Белінська О. В., хоча мав би повернути його без розгляду, через те що остання також не мала підтверджених належним чином повноважень діяти в судовому процесі на засадах самопредставництва від імені ВРП.

Посилається на неповноту судового розгляду, оскільки під час розгляду цієї справи суд дослідив лише ті докази, які були перелічені безпосередньо в поданні Голови Верховного Суду, натомість іншим доказам, які доводили протилежне: листам Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 01 жовтня 2024 року, Краматорської окружної прокуратури від 01 жовтня 2024 року, відділу поліції № 1 Краматорського районного управління поліції ГУ НП в Донецькій області від 30 вересня та 16 грудня 2024 року, колективному зверненню працівників апарату Дружківського міського суду Донецької області від 30 вересня 2024 року, військової частини НОМЕР_1 від 10 жовтня 2024 року, територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 21 жовтня 2024 року, Донецької обласної військової адміністрації від 17 жовтня 2024 року, Донецької обласної прокуратури від 21 жовтня 2024 року, членів Ради адвокатів Донецької області від 11 жовтня 2024 року, військової частини НОМЕР_2 від 16 жовтня 2024 року, Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 10 грудня 2024 року, адвоката Константінеді Олександра Миколайовича від 09 грудня 2024 року, - не надав вирішального значення.

Не погоджується з тим, що суд не зважив на доводи про «відкритий тиск» [неприховане втручання] Голови Верховного Суду Кравченка С. І. на членів ВРП під час розгляду питання про зміну підсудності, який до того ж, як гадає апелянт, не заявив самовідводу від розгляду ініційованого ним питання. Оскільки Голова Верховного Суду Кравченко С. І. був ініціатором подання, задля уникнення конфлікту інтересів, який виражався в тому, що автор подання, на переконання апелянта, мав особистий інтерес в тому, щоб ВРП підтримала його ініціативу, на виконання частини п`ятої статті 20 Закону № 1798-VIIІ він мав би відмовитися від [безпосередньої] участі у розгляді питання про зміну територіальної підсудності відомого суду.

На підтвердження слушності своїх доводів про особистий інтерес автора подання в позитивному результаті його розгляду, а також про упередженість Голови Верховного Суду Кравченка С. І. як члена ВРП за посадою і про його «вплив» на волю інших членів ВРП, аби схилити до ухвалення потрібного рішення, як і доводів про те, що оспорене рішення не є результатом об`єктивного аналізу ситуації, свідчать такі окремі висловлювання автора подання: «Мені не зовсім зрозуміло формат заслуховування...», «Війна триває, важко...», «Я не відмовляюсь від своєї пропозиції...». Як гадає позивач, ці висловлювання можна інтерпретувати як підрив легітимності процедури обговорення, як прямий вплив на рішення інших членів ВРП. Використання фраз, що містять емоційний чи моральний підтекст (посилання на війну, складнощі), демонструють намагання вплинути на позицію інших членів ВРП, що суперечить принципу колегіальності і свободи в ухваленні рішень.

Наполягає, що міркування суду про те, що Регламент ВРП не містить застережень щодо участі Голови Верховного Суду у розгляді питань про зміну територіальної підсудності судових справ, є хибними, позаяк за пунктом 3 частини п`ятої статті 20 Закону № 1798-VIIІ член ВРП має відмовитися від участі у розгляді питання, яке він ініціював.

З покликанням на фрагменти відеотрансляції засідання ВРП від 19 грудня 2024 року говорить про порушення процедура розгляду Радою подання Голови Верховного Суду про зміну територіальної підсудності Дружківського міського суду Донецької області.

Автор скарги посилається на помилковість мотивації суду першої інстанції, який визнав, що судді, відряджені з Артемівського міськрайонного суду Донецької області до Дружківського міського суду Донецької області, мають право брати участь в суддівському самоврядуванні, зокрема зборах суддів цього суду. Суд проігнорував дійсний перебіг розгляду цього питання на засіданні ВРП. Зокрема, суд не зважив на те, що ВРП розділила питання щодо зміни підсудності Дружківського міського суду Донецької області та Артемівського міськрайонного суду Донецької області на два окремих, але притому не оцінив, що розгляд цих питань відбувався одночасно, рішення щодо кожного із цих двох питань ухвалювалося одним голосуванням, а не окремо за кожне питання. Підстави зміни підсудності двох окремих судів є різними: один суд фактично вже припинив своє існування (Артемівський міськрайонний суд Донецької області), а підстави зміни підсудності іншого (Дружківського міського суду Донецької області) потребували додаткового вивчення та опрацювання. Але Рада цього не зробила, а суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки.

Позивач ОСОБА_1 скаржиться й на те, що суд першої інстанції не зважив на доводи позову про брак підстав для зміни підсудності Дружківського міського суду Донецької області. В основі Спірного рішення лежить тільки позиція суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області, яка підкріплена їх припущеннями. Ці судді не мали жодних повноважень особисто оцінювати неможливість здійснення правосуддя судом, їхні дії є маніпулятивними та спрямовані на припинення роботи Дружківського міського суду Донецької області для досягнення особистих цілей відрядитися з міста Дружківка Донецької області. Їхня чисельна більшість (11 суддів) у порівнянні з (6) суддями Дружківського міського суду Донецької області надала можливість змінити територіальну підсудність прав суду без думки суддів та апарату Дружківського міського суду Донецької області.

Вважає, що зміна територіальної підсудності Дружківського міського суду Донецької області негативно вплине на авторитет правосуддя, оскільки з міста Дружківка Донецької області не проводиться примусова евакуація, у місті повноцінно працюють всі державні органи та установи. Судді мають проявляти стійкість до будь-якого тиску, зокрема, з боку Голови Верховного Суду чи внаслідок суспільної думки або медіа; вони мають вирішувати справи навіть в умовах воєнного стану, в зоні можливих бойових дій та лише на підставі встановлених фактів і закону.

8. Велика Палата ухвалою від 06 лютого 2025 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 26 лютого 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 03 квітня 2025 року.

9. Рада через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року - без змін з мотивів, подібних до тих, що викладені у відзиві на позовну заяву.

10. Велика Палата дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, зважила на письмові звернення, що надійшли на адресу суду, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.

11. Лаконічно обставини справи можна викласти так.

Голова Верховного Суду 21 жовтня 2022 року відповідно до частини сьомої статті 147 Закону № 1402-VIII, зважаючи на неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, видав розпорядження № 61, яким змінив територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі Дружківському міському суду Донецької області.

Цього самого дня Голова Верховного Суду ухвалив рішення про відрядження всіх суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області.

На виконання розпорядження Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 61, відповідних рішень Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року про відрядження суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області для здійснення правосуддя до Дружківського міського суду Донецької області - голова Артемівського міськрайонного суду Донецької області видав накази від 31 жовтня 2022 року № 18 «Про відрахування суддів зі штату суду», № 19 «Про внесення змін до штатного розпису Артемівського міськрайонного суду Донецької області з 1 листопада 2022 року».

08 жовтня 2024 року відбулися збори суддів Дружківського міського суду Донецької області (за участю відряджених суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області), на яких збори ухвалили рішення про звернення до Голови Верховного Суду, голови ВРП, виконувача обов`язків голови Державної судової адміністрації України, начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області з поданням про зміну територіальної підсудності судових справ, що розглядаються Дружківським міським судом Донецької області. Цим же рішенням затвердили текст вказаного подання з окремими думками суддів, які не погодились з необхідністю направлення подання про зміну підсудності. За це рішення проголосували 11 суддів, відряджених з Артемівського міськрайонного суду Донецької області, а 6 суддів Дружківського міського суду Донецької області - проти такого рішення.

На підставі цього рішення збори суддів направили подання визначеним адресатам.

25 листопада 2024 року до ВРП надійшло подання Голови Верховного Суду від 25 листопада 2024 року про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області та Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

09 грудня 2024 року до Ради надійшов лист голови Дніпровського апеляційного суду Р. Мудрецького, у якому писалося, що 06 грудня 2024 року внаслідок ракетного обстрілу була частково знищена будівля Дніпровського апеляційного суду (місто Кривий Ріг), тому Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області тимчасово розмістило суддів та працівників апарату апеляційного суду у приміщеннях Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. З огляду на такі обставини Р. Мудрецький запропонував розглянути питання про визначення територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області та Артемівського міськрайонного суду Донецької області окремо за двома з таких судів: Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (штатна чисельність суддів - 13, фактично здійснюють правосуддя - 11 суддів, кількість справ, що надійшли за І півріччя 2024 року, - 7 266), Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (штатна чисельність суддів - 10, фактично здійснюють правосуддя - 5 суддів, кількість справ, що надійшли за І півріччя 2024 року, - 5 247), а також надав інформацію про площу приміщень цих судів.

10 грудня 2024 року до Ради надійшло уточнене подання Голови Верховного Суду про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області шляхом її передачі Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а Артемівського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі Жовтневому районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

19 грудня 2024 року ВРП ухвалила рішення Спірне рішення (№ 3707/0/15-24), яким вирішила:

1. Змінити з 06 січня 2025 року територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

2. Дружківському міському суду Донецької області продовжити розгляд справ, які надійшли до 6 січня 2025 року включно на розгляд цього суду, в порядку, визначеному частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року № 61.

3. Змінити з 6 січня 2025 року територіальну підсудність судових справ Дружківського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

4. Державній судовій адміністрації України вжити невідкладних заходів щодо звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з питань стосовно відрядження суддів Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області для здійснення правосуддя.

5. Державній судовій адміністрації України, Службі судової охорони вжити невідкладних кадрових, організаційних та фінансових заходів, пов`язаних зі збереженням (перевезенням) судових справ, серверів, зокрема кадрової та бухгалтерської інформації судів, територіальна підсудність судових справ яких змінюється, а також із забезпеченням належних умов діяльності судів, яким передана територіальна підсудність судових справ.

6. Державній судовій адміністрації України, Службі судової охорони поінформувати ВРП про вжиті заходи до 10 січня 2025 року.

Позивач не примирився із таким рішенням Ради та оскаржив його до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. Пам`ятаючи про завдання апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції та про межі апеляційного перегляду, Велика Палата зважила на доводи, викладені в апеляційній скарзі, на предмет їх задоволення та аргументи відзиву відповідача протилежного змісту і значення, ще раз перевірила матеріали справи і вважає за необхідне зазначити таке.

Предметом цього адміністративного спору є рішення ВРП у частині зміни територіальної підсудності Дружківського міського суду Донецької області, яке, на думку ОСОБА_1 у цій частині є протиправним, позаяк ухвалене з порушеннями, які зазначені в позовній заяві, та порушує його права й інтереси.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, Велика Палата має дати відповідь, чи справді ті порушення процедури ухвалення Спірного рішення, на яких автор апеляційної скарги артикулював свою увагу в апеляційній скарзі, були, і якщо вони є, то чи є ці порушення настільки вагомими та суттєвими, щоб була необхідність втручатися у рішення ВРП. Притому треба перевірити, чи дав відповідь суд першої інстанції на доводи позову та чи є правильною така відповідь.

Теж треба дати відповідь, чи порушує Спірне рішення права ініціатора позову, якщо так, то які саме, і заодно відповісти на питання, яке проглядається зі змісту та спрямованості суджень та міркувань позивача: чи має право позивач ОСОБА_1 , який є суддею Дружківського міського суду Донецької області та тимчасовим виконувачем обов`язків голови цього суду, звертитися до суду за захистом свого права та/або права територіальної громади, та/або права суду як державної установи / судової інституції.

Для відповіді на поставлені питання варто навести нормативно-правове регулювання порядку ухвалення рішення про зміну територіальної підсудності суду та порядок оскарження такого рішення.

13. Стаття 131 Конституції України визначає, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого та здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII Рада є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

За частиною першою статті 2 Закону № 1798-VIII статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом № 1402-VIII.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1798-VIII Рада затверджує регламент ВРП, правила якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.

Отже, засади діяльності ВРП визначаються Конституцією України, законами № 1798-VIII та№ 1402-VIII, а процедурні питання здійснення повноважень ВРП прописані Регламентом ВРП.

14. Відповідно до частин першої, другої статті 147 Закону № 1402-VIII в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя. ВРП, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.

Частина сьома цього ж Закону визначає, що у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням ВРП, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення ВРП такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Порядок розгляду Радою подання Голови Верховного Суду щодо зміни територіальної підсудності судових справ визначений главою 29 Регламенту ВРП.

Пункт 29.1 Регламенту ВРП визначає, що питання щодо зміни територіальної підсудності судових справ у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами (частина сьома статті 147 Закону № 1402-VIII), а також щодо відновлення роботи суду, територіальна підсудність справ якого була змінена, розглядається Радою у пленарному складі на підставі подання Голови Верховного Суду.

У поданні Голови Верховного Суду зазначаються: назва суду, територіальна підсудність справ якого змінюється / відновлюється; підстави для зміни / відновлення територіальної підсудності судових справ вказаного суду; назва суду, якому визначається територіальна підсудність справ, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого суду з відповідним обґрунтуванням; інша інформація, яка має суттєве значення під час розгляду вказаного питання. До подання можуть додаватися інформаційно-довідкові матеріали (пункт 29.2 Регламенту ВРП).

Відповідальний структурний підрозділ секретаріату Ради за результатами опрацювання подання протягом п`яти днів готує та подає голові Ради проєкт рішення Ради з інформаційно-аналітичними матеріалами (пункт 29.3 Регламенту ВРП).

Питання про зміну територіальної підсудності судових справ на засіданні Ради розглядається відкрито, якщо Радою не прийнято рішення про проведення закритого засідання.

Подання розглядається Радою на найближчому засіданні у пленарному складі після доповіді голови Ради або за його дорученням - члена Ради (пункт 29.4 Регламенту ВРП).

Відповідно до пункту 29.5 Регламенту ВРП за результатами розгляду подання Голови Верховного Суду в порядку, визначеному пунктом 10.4 Регламенту, Рада ухвалює рішення, яке викладається в письмовій формі та підписується головуючим на засіданні одноособово.

Копія рішення впродовж п`яти днів надсилається до Державної судової адміністрації України, Голові Верховного Суду, судам, яким визначається територіальна підсудність справ, та судам, територіальна підсудність судових справ яких змінюється (за можливості).

Відтак не можна не погодитися з висновком суду першої інстанції, що наведене вище нормативно-правове регулювання порядку розгляду подання про зміну територіальної підсудності судових справ є чітке, зрозуміле та не містить двозначного трактування.

15. Після повернення до обставин цієї справи можна побачити, що в полі зору ВРП було рішення зборів суддів Дружківського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2024 року та подання до Голови Верховного Суду про зміну територіальної підсудності судових справ, що розглядаються Дружківським міським судом Донецької області, а також саме подання Голови Верховного Суду від 25 листопада 2024 року.

З матеріалів справи видно, що ухваленню Спірного рішення передували дослідження та оцінка наявних матеріалів подання Голови Верховного Суду, уточнень до нього, листи керівника суду відповідного інстанційного рівня, інші документи, об`єктивна, загальновідома інформація про загострення обстановки на лінії бойового зіткнення, зміст якої, серед іншого, диктував необхідність винесення рішень, необхідних для забезпечення здійснення правосуддя. За ухвалення цього рішення одностайно проголосували всі 14 членів Ради, які були присутні на засіданні. Рішення містить фактичні обставини та покликання на норми закону, які регулюють питання зміни територіальної підсудності судових справ, а також наявні відповідні висновки.

З огляду на це правильним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позову про те, що Спірне рішення немотивоване і безпідставне, оскільки, як видно зі змісту цього рішення, у ньому наведені фактичні обставини, відповідні висновки та їхнє нормативне обґрунтування.

16. Велика Палата не може погодитися із аргументами апеляційної скарги, які є аналогічними доводам позову про недотримання принципу колегіальності, об`єктивності, формальності процесу голосування та про наявність ознак конфлікту інтересів в діях Голови Верховного Суду Кравченка С. І. під час розгляду його подання про зміну підсудності справ. Питання про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області були включені до проєкту порядку денного на засіданні Ради 10 грудня 2024 року. Того самого дня до Ради надійшло уточнене подання Голови Верховного Суду про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Тож це питання було включено до порядку денного засідання Ради 19 грудня 2024 року.

19 грудня 2024 року на пленарному засіданні (за участі 14 членів) Рада це питання розглянула та за результатами його розгляду ухвалила Спірне рішення, зокрема й за участі Голови Верховного Суду, який входить до складу ВРП за посадою на підставі частини першої статті 5 Закону № 1798-VIII.

Подання Голови Верховного Суду містить всі необхідні дані, визначені пунктом 29.2 Регламенту ВРП (назву суду, територіальна підсудність справ якого змінюється; підстави для зміни; назву суду, якому визначається територіальна підсудність справ, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого суду з відповідним обґрунтуванням).

Ні Конституція України, ні Закон № 1798-VIII, ані судоустрійний закон не лише не забороняють Голові Верховного Суду, а навпаки - уповноважують його виносити (ухвалювати) рішення, які стосуються системи забезпечення функціонування судової влади в країни, особливо разі в неможливості здійснення правосуддя певним судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку з військовими діями чи іншими надзвичайними обставинами, коли виникає необхідність в зміні територіальної підсудності судових справ, що розглядаються в такому суді. За приписами цих законів Голова Верховного Суду як член ВРП, до складу колегії якої він входить за посадою, не може уникати розгляду і розв`язання ініційованого ним питання про зміну територіальної підсудності судових справ, оскільки розв`язання цього питання є його повноваженням та обов`язком.

Міркування апелянта про те, що Голова Верховного Суду на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 20 Закону № 1798-VIIІ як член ВРП за посадою мав би відмовитися від участі у розгляді ініційованого ним питання про зміну територіальної підсудності судових справ, є недоречними і неточними, оскільки передбачені цією частиною статті закону умови стосуються ситуацій, коли член ВРП, зокрема й Голова Верховного Суду як член цього органу державної влади, розглядає питання стосовно судді, кандидата на посаду судді, прокурора чи особи, яка звернулася зі скаргою [дисциплінарною] до ВРП, з якими може перебувати у родинних чи інших особистих стосунках, або бути особисто чи побічно заінтересованим у справі, яку розглядає суддя, або мати інший конфлікт інтересів, або будуть обставини, що викликатимуть сумнів в його неупередженості насамперед супроти персональних, суб`єктивних, приватних та інших прав перелічених вище осіб.

У питаннях, які мають загальне, регулятивне значення і стосуватимуться діяльності (функціонування) судової влади, зазвичай член ВРП не має обов`язку відмовлятися від його розгляду зі суб`єктивних причин.

17. З доводів позовної заяви та апеляційної скарги можна побачити, що позивач ОСОБА_1 по суті не погоджується зі рішенням зборів суду, на яких (зборах) суддів більшістю голосів вирішили звернутися з поданням про зміну територіальної підсудність справ Дружківського міського суду Донецької області. Суть його незгоди полягає властиво в тому, що за таке рішення голосували виключно судді, які були відрядженні з Артемівського міськрайонного суду Донецької області, а думка питомо суддів Дружківського міського суду Донецької області, які погоджуються продовжувати працювати у місті Дружківка Донецької області, під час зборів суддів чи під час розгляду питання зміни підсудності справ на засіданні Ради фактично була знехтувана.

Акцентує ще й на тому, що судді Дружківського міського суду Донецької області, без голосів суддів, які були відряджені до цього суду, насправді не зверталися з поданням про зміну територіальної підсудність справ Дружківського міського суду Донецької області. Власне в тому, що ВРП не виокремила ці обставини і не надала їм вирішального юридичного значення, бачить ознаки протиправності Спірного рішення.

Проте, як можна визначити знов-таки зі змісту доводів позовної заяви, характеру та послідовності дій суддів Дружківського міського суду Донецької області і самого позивача під час розгляду питання про зміну територіальної підсудності судових справ названого суду, позивач не заперечив ні факту проведення зборів суддів Дружківського міського суду Донецької області (від 08 жовтня 2024 року), ні порядку денного цих зборів, ні складу учасників зборів, зокрема того, що на час проведення зборів ніхто із суддів цього суду не розділяв їх за якимись критеріями (приміром, штатні судді суду і відряджені судді). Позивач ОСОБА_1 не заперечив легітимності зборів суддів Дружківського міського суду Донецької області та розподіл голосів за проголосоване питання про зміну підсудності.

З позиції, якої притримується позивач, можна побачити, що збори суддів не ухвалили будь-яке рішення, яке б обмежувало правоможність позивача здійснювати правосуддя, чи обмежила право певної людини чи певної особи на доступ до суду, або створювало потенційну загрозу такому доступу. Зрештою, позивач, попри загальне, абстрактне посилання на порушення його (особистих) прав та/чи інтересів, не окреслив, які його права були порушені, не навів обґрунтування, яким чином Спірне рішення порушує права та інтереси його як тимчасового виконувача обов`язків голови суду, судді чи простого громадянина, або створює негативні наслідки для доступу до правосуддя мешканцям Донецької області в межах територіальної юрисдикції цього суду, або порушує права трудового колективу суду тощо.

Позивач ОСОБА_1 як суддя із значним суддівським стажем не може не розуміти, що коли суддя звертається до суду з подібним предметом спору, то має (зобов`язаний) обґрунтувати, яке право чи інтерес його порушений, а в контексті обставин цієї справи мав би мотивувати, яким чином Спірне рішення, яке стосується системи забезпечення функціонування судової влади, але персонально суддю не зачіпає (хоча можливо й створює певні життєві незручності з облаштуванням робочого місця, розташуванням суду, труднощі з добиранням до будівлі суду, чи викликає інші питання щодо комфорту тощо), властиво порушує його чи чиїсь права чи інтереси.

До того ж треба зазначити, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України 12 лютого 2025 року ухвалила рішення № 13/пс-25, яким, зокрема, відмовила у внесенні до ВРП подання про відрядження до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 . Підставою для відмови стало те, що ВРП рішенням від 13 листопада 2018 року № 3456/0/15-18 відсторонила його від здійснення правосуддя і відсторонення триває дотепер. Тобто позивач попри наявність Спірного рішення продовжує бути суддею Дружківського міського суду Донецької області.

18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

За правилами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

На підставі Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 8-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним.

19. Отож в аспекті обставин і аргументів, які Рада встановила і виклала у Спірному рішенні, обставин та мотивів, наведених в оскаржуваному судовому рішенні, Велика Палата вважає, що ні в суду першої інстанції, ні у Великої Палати немає вагомих, достатніх підстав для втручання у Спірне рішення, позаяк воно не видається і не є незаконним, надмірно формальним, свавільним, явно несправедливим, номінальним, декларативними чи таким, що містить істотні порушення здійснення процедури розгляду, зокрема й участі Голови Верховного Суду як автора подання про зміну територіальної підсудності справ у розгляді цього питання, за яких таке рішення Ради не може залишатися в силі.

Велика Палата вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильноговисновку про те, що нема правових підстав для скасування Спірного рішення, бо орган, який ухвалював його, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а висновки суду не містять ознак, які б дозволяли їх сприймати й оцінювати як незаконні, необґрунтовані чи досліджені з істотним порушенням вимог процесуального закону.

20. Велика Палата звертає увагу, що Рада за наслідками проведення засідання мала у своєму розпорядження всю необхідну інформацію для того, щоб дійти одностайної думки, яку було викладено у Спірному рішенні.

Як уже зазначалося, частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На дотримання цих правил суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив докази у справі та, належним чином умотивувавши своє рішення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, що відзив відповідача на його позову заяву підготувала, підписала і подала неповноважна особа, бо нема доказів на підтвердження повноважень посадової особи Ради, а також те, що суд не мав розглядати клопотання про закриття провадження у справі, позаяк воно (клопотання) мало бути повернене без розгляду, через те що його автор не мав підтверджених належним чином повноважень діяти в судовому процесі на засадах самопредставництва від імені ВРП, не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

21.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Міркування і твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

З огляду на це Велика Палата дійшла висновку про те, що суд ухвалив правильне рішення, тому підстав для втручання й скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року немає.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 266, 311, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

Ю. Л. Власов О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

О. В. Кривенда Н. В. Шевцова

М. В. Мазур