Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/5810/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5810/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Тамазликар Л.Й.,

від відповідача: Кисіль Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва (Літвінова М.Є.)

від 09.09.2024,

постанову Північного апеляційного господарського суду (Коротун О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

від 26.11.2024 (повний текст складений 28.11.2024),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва (Літвінова М.Є.)

від 07.10.2024,

постанову Північного апеляційного господарського суду (Коротун О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

від 12.12.2024 (повний текст складений 18.12.2024)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду (Коротун О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

від 12.12.2024 (повний текст складений 19.12.2024)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 9 415 746,24 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 9 415 746,24 грн, з яких: 9 373 656,00 грн - заборгованість за поставлений товар, 41 950,40 грн - три проценти річних, 139,84 грн - пеня.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем своїх обов`язків за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 26.05.2023 №4600007593 (далі - Договір), зокрема, частина товару оплачена з порушенням погодженого сторонами строку, водночас інша частина товару не була оплачена.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі №910/5810/24 в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 9 373 656 грн. Стягнуто з Відповідача 33 320,85 грн трьох процентів річних, 111,06 грн пені та 501,48 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:

- щодо основного боргу - Відповідач не оплатив товар на загальну суму 9 373 656 грн, поставлений згідно з видатковими накладними від 08.02.2024 №10 та від 14.02.2024 №11, ані у погоджений строк, ані на вимогу Позивача. Водночас сума заборгованості була сплачена після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними інструкціями від 06.09.2024 №279094 і №279095. Оскільки в частині стягнення 9 373 656 грн боргу відсутній предмет спору, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- щодо трьох процентів річних - перевіривши виконаний Позивачем розрахунок за кожною з видаткових накладних окремо, суд погоджується з доводами Відповідача, що початкові дати періодів їх нарахування визначені помилково; не взято до уваги положення пункту 5.8 Договору щодо визначення дати поставки товарів. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача трьох процентів річних у загальному розмірі 33 320,85 грн;

- щодо пені - перевіривши виконаний Позивачем розрахунок за кожною з видаткових накладних окремо, виходячи з того, що право на її нарахування за змістом пунктів 4.2, 5.8 Договору виникло у Позивача з 20 січня 2024 року, 21 січня 2024 року, 11 березня 2024 року та 28 березня 2024 року відповідно, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача пені у загальному розмірі 111,06 грн.

5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати його в частині стягнення трьох процентів річних та пені, а також ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених вимог Позивача повністю.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 в оскаржуваній частині залишено без змін.

7. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024, з Відповідача на користь Позивача стягнуто 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції; в іншій частині відмовлено з таких підстав:

- послуги, вказані в акті приймання, мають відповідати критеріям співмірності, розумності, обґрунтованості з урахуванням обставин справи;

- суд урахував кількість та обсяг підготовлених адвокатом Позивача процесуальних документів і тривалість розгляду справи;

- з огляду на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/7765/20, заявлений Позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним з урахуванням предмета спору, складності відповідної роботи.

8. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 з Відповідача на користь Позивача стягнуто 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції; у задоволенні решти клопотання відмовлено, оскільки:

- предметом апеляційного оскарження є рішення в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 33 320,85 грн та пені в розмірі 111,06 грн, натомість адвокат Позивача просив стягнути за надані послуги 50 000 грн. Вказана сума не є співмірною з розміром оскаржуваної суми;

- більшість наданих послуг в акті включають інші послуги (аналіз первинних документів, матеріалів справи, вивчення та аналіз апеляційної скарги, правових позицій Верховного Суду), які фактично охоплюються написанням відзиву на апеляційну скаргу (позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 19.05.2022 у справі №824/152/21).

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи

9. 17 грудня 2024 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №910/5810/24, у якій просить:

- скасувати зазначені судові рішення в частині стягнення зі Скаржника 33 320,85 грн трьох процентів річних, 111,06 грн пені, 501,48 грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Позивача про стягнення трьох процентів річних, пені та судового збору повністю;

- судові витрати покласти на Позивача.

10. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:

- статтю 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №912/3237/18 (щодо права суб`єктів господарських відносин встановити договірні санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань; пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не лише за невиконання грошового зобов`язання);

- статтю 679 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/13396/23 (відповідальність продавця (постачальника) за недоліки товару, зокрема в разі надання гарантії щодо його якості);

- статті 628, 629, 679 ЦК України без урахування висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Корпоративна палата) від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №927/787/19, від 29.07.2021 у справі №904/5217/19;

- статті 4, 8 Закону України "Про захист прав споживачів" без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22 (будь-які сумніви та припущення мають тлумачитись на користь покупця - як споживача, який є "слабкою" стороною у відносинах купівлі-продажу товарів).

11. 20 січня 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 - залишити без змін; стягнути зі Скаржника на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн.

12. Позивач навів попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат у суді касаційної інстанції (40 000 грн) та долучив до відзиву копії:

- договору від 29.06.2023 №29/06-2023/Ін/2 (далі - Договір №29/06-2023/Ін/2);

- додаткової угоди від 13.01.2025 №13/01-25 до Договору №29/06-2023/Ін/2;

- акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 20.01.2025 за Договором №29/06-2023/Ін/2;

- платіжної інструкції від 15.01.2025 №2452, що підтверджує сплату Позивачем на користь Адвокатського бюро "Леоніда Тамазликар" 40 000 грн.

13. 30 грудня 2024 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024, у якій просить:

- скасувати вказані судові рішення про стягнення зі Скаржника витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000 грн; ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу;

- судові витрати покласти на Відповідача (дослівно) (вочевидь, це є опискою, оскільки відповідачем у справі є, власне, сам Скаржник).

14. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій застосували:

- частину сьому статті 139, частини третю-п`яту статті 143, статтю 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 (щодо ненадання доказів понесення витрат на правничу допомогу, які були наявні на час ухвалення судового рішення, а також неповідомлення суду про їх надання після ухвалення судового рішення);

- статтю 221 ГПК України без урахування висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21 (щодо обґрунтування поважності причин неподання доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат, до закінчення судових дебатів);

- статтю 126 ГПК України без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката).

15. 20 січня 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а зазначені додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 - залишити без змін; судові витрати, пов`язані з касаційним провадженням, покласти на Скаржника.

16. 07 січня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі №910/5810/24, у якій просить:

- скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції про стягнення зі Скаржника витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн у суді апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу;

- судові витрати покласти на Позивача.

17. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував статтю 126 ГПК України без урахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката).

18. 20 січня 2025 року, у межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а зазначену додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 - залишити без змін; судові витрати, пов`язані з касаційним провадженням, покласти на Скаржника.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. 26 травня 2023 року за результатами проведення тендерної закупівлі "Інструменти для паяння м`яким і твердим припоєм та для зварювання, машина та устаткування для поверхневої термообробки і гарячого напилювання (Агрегати зварювальні)" за №UA-2023-03-27-011252а, код класифікатора ДК 021:2015:42660000-0, Скаржник (покупець) і Позивач (постачальник) уклали Договір.

20. Постачальник зобов`язався у визначений Договором строк передати у власність покупця інструменти для паяння м`яким і твердим припоєм та для зварювання, машини та устаткування для поверхневої термообробки і гарячого напилювання (агрегати зварювальні) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до Договору (далі - специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 Договору).

21. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2 Договору).

22. У пункті 1.3 Договору постачальник гарантував, що товари належали йому на праві власності; не перебували під забороною відчуження; не перебували під арештом; не були предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань; країною походження (виробником) товару(-ів) не є російська федерація чи Республіка Білорусь.

23. За умовами специфікації поставці підлягали:

- агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі у кількості 4 (чотири) комплекти за ціною 1 603 315 грн (без ПДВ) за комплект, загальною вартістю 6 413 260 грн (без ПДВ);

- агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом у кількості 13 (тринадцять) комплектів за ціною 1 952 845 грн (без ПДВ) за комплект, загальною вартістю 25 386 985 грн (без ПДВ).

Строк поставки - 280 днів з дати укладення Договору.

24. Відповідно до пункту 3.1 Договору його ціна визначається загальною вартістю товарів, зазначених у специфікації, та становить 31 800 245 грн, крім того ПДВ - 6 360 049 грн. Ціна Договору, у тому числі ПДВ, становить 38 160 294 грн.

25. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 Договору, на умовах, визначених ним.

26. Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки (пункт 4.2 Договору).

27. Датою поставки товарів є дата підписання покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14 Договору (пункт 5.8 Договору).

28. На виконання умов Договору Позивач передав, а Скаржник прийняв:

- агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі у кількості 2 (два) комплекти на загальну суму 3 847 956 грн (у тому числі ПДВ) згідно з видатковою накладною від 18.12.2023 №129;

- агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі у кількості 2 (два) комплекти на загальну суму 3 847 956 грн (у тому числі ПДВ) згідно з видатковою накладною від 18.12.2023 №130;

- агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом у кількості 2 (два) комплекти на загальну суму 4 686 828 грн (у тому числі ПДВ) згідно з видатковою накладною від 08.02.2024 №10;

- агрегат зварювальний Shindaiwa DGW500DM/UKR на рамі з причепом у кількості 2 (два) комплекти на загальну суму 4 686 828 грн (у тому числі ПДВ) згідно з видатковою накладною від 14.02.2024 №11.

29. Акти приймання товарів за кількістю та якістю були складені та підписані 20 грудня 2023 року, 21 грудня 2023 року, 09 лютого 2024 року та 26 лютого 2024 року.

30. Водночас товар, поставлений за видатковими накладними від 18.12.2023 №129 та від 18.12.2023 №130, Скаржник оплатив з порушенням погодженого сторонами строку, а товар, поставлений за видатковими накладними від 08.02.2024 №10 та від 14.02.2024 №11, не був оплачений.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатами розгляду справи по суті

32. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №910/5810/24 в частині задоволених позовних вимог.

33. Натомість щодо відмови в стягненні 8 629,55 грн трьох процентів річних та 28,78 грн пені, закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 9 373 656 грн основного боргу судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

34. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

35. Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

36. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

37. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

38. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

39. Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

40. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

41. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

42. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

43. За обставинами справи Скаржник не оплатив товар за Договором на загальну суму 9 373 656 грн у встановлений строк, що стало підставою для нарахування Позивачем та стягнення в судовому порядку пені й трьох процентів річних.

44. Разом із тим Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 231 ГК України без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №912/3237/18.

45. У вказаній постанові, зокрема, зазначається:

- тлумачення частини четвертої статті 231 ГК України дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/3565/18);

- застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливе, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18);

- відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

46. За результатами розгляду цієї справи (№910/5810/24) суди дійшли висновку, що право Позивача на нарахування пені виникло з 20 січня 2024 року, 21 січня 2024 року, 11 березня 2024 року та 28 березня 2024 року відповідно. Перевіривши наданий розрахунок, до стягнення зі Скаржника присуджено пеню в розмірі 111,06 грн (із 139,84 грн, що були заявлені Позивачем).

47. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №912/3237/18, Скаржник не обґрунтував, у чому полягає стверджуване порушення статті 231 ГК України судами попередніх інстанцій. Текстові фрагменти, які цитує Скаржник, навпаки свідчать про можливість застосування договірних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань.

48. Отже, висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.04.2019 у справі №904/3565/18 та від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, на які посилається Скаржник, не суперечать висновкам, яких дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі (№910/5810/24), розглянувши її по суті.

49. Скаржник також стверджує, що Позивач в односторонньому порядку змінив предмет закупівлі та поставив товар, який не відповідає умовам специфікації.

50. Натомість спір у цій справі пов`язаний не з виконанням умов Договору Позивачем (постачальником), а виник у зв`язку з порушенням обов`язків з оплати товару Скаржником (покупцем). Суди встановили, що акти приймання товарів за кількістю та якістю були складені й підписані 20 грудня 2023 року, 21 грудня 2023 року, 09 лютого 2024 року та 26 лютого 2024 року. За результатами складання кожного акта вказано, що прийнятий товар відповідає умовам Договору та підлягає оприбуткуванню.

51. З дати поставки товарів Скаржник повинен був оплатити їх вартість не раніше 20 (двадцяти) та не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів (пункт 4.2 Договору). Водночас вказаний обов`язок Скаржник виконав із простроченням. Наведене слугувало підставою для нарахування Позивачем пені та трьох процентів річних від простроченої суми.

52. Більш того, сплативши 9 373 656 грн основного боргу після відкриття провадження у справі, Скаржник фактично погодився з його наявністю та розміром.

53. Скаржник вважає, що суди застосували статтю 679 ЦК України без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №910/13396/23, щодо відповідальності продавця (постачальника) за недоліки товару, зокрема в разі надання гарантії його якості.

54. Відповідно до норм ГПК України касаційний перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу, може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

55. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та обєктним критеріями.

56. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

57. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

58. Так, у справі №910/13396/23 суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини поставки товару, частина якого мала приховані недоліки, є доведеними наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами прийому-передачі (повернення) товару, що були підписані сторонами, та актами про виявлені недоліки, які складені позивачем. Відповідач не надав заперечень та не спростував інформації, яка міститься в цих актах.

59. Водночас у цій справі (№910/5810/24) обставини неналежного виконання Позивачем зобов`язань за Договором відсутні. Товари, що є предметом спору, були поставлені Скаржнику та прийняті ним (пункт 50 цієї постанови). Правом на подання зустрічного позову за наявності спору щодо кількості, комплектності та / або якості товару Скаржник не скористався. З огляду на це положення статті 679 ЦК України не підлягають застосуванню.

60. Таким чином, обставини справи №910/13396/23 не є подібними з обставинами цієї справи (№910/5810/24).

61. З аналогічних мотивів Верховний Суд відхиляє посилання Скаржника на застосування судами статей 4, 8 Закону України "Про захист прав споживачів" без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22 (будь-які сумніви та припущення мають тлумачитись на користь покупця - як споживача, який є "слабкою" стороною у відносинах купівлі-продажу товарів).

62. Більш того, обґрунтовуючи касаційну скаргу в цій частині, Скаржник посилається на пункти 5.9, 5.10 Договору та висловлює власну позицію щодо їх тлумачення; зазначає, що виявити невідповідність поставленого товару саме в момент його приймання було неможливо. Попри це, вказані доводи зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судами, а також спроби їх переоцінки.

63. Верховний Суд зауважує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржник у цій справі аргументовано не довів.

64. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

65. Насамкінець Скаржник посилається на статті 628, 629, 679 ЦК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постанові Корпоративної палати від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №927/787/19, від 29.07.2021 у справі №904/5217/19.

66. Втім, у тексті касаційної скарги не вказано, які саме висновки щодо застосування норм права, на думку Скаржника, не були враховані судами, а також відсутнє обґрунтування, в чому полягає порушення або неправильне застосування цих норм.

67. Підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, отже він має мотивувати неправильне застосування судами попередніх інстанцій конкретних норм матеріального права та / або недотримання вимог процесуального права з посиланням на відповідні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а не наводити власні довільні міркування.

68. Незгода Скаржника з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, правовою оцінкою та правовими висновками, що містяться в них, не свідчить про їх незаконність.

69. З урахуванням викладеного вище, оскільки частина висновків Верховного Суду, на які посилається Скаржник, не суперечить висновкам, яких дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі, а інші висновки є нерелевантними, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №910/5810/24 підлягають залишенню без змін.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами його перегляду

70. У суді першої інстанції Позивач просив стягнути на свою користь зі Скаржника витрати на правничу допомогу в розмірі 448 335,10 грн.

71. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 заяву Позивача задоволено частково; присуджено до стягнення 80 000 грн (у понад п`ять разів менше від початкової суми). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 вказане додаткове рішення залишено без змін.

72. Скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити Позивачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

73. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

74. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (стаття 131-2 Конституції України).

75. Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

76. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

77. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

78. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

79. Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

80. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката, залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

81. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.

82. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

83. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.

84. Скаржник стверджує, що Позивач не надав доказів, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, до закінчення судових дебатів, а також не довів наявність поважних причин неможливості їх подання у встановлений строк; вважає, суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 221 ГПК України та мали залишити заяву Позивача про розподіл судових витрат без розгляду. Обґрунтовуючи вказану позицію, Скаржник наводить висновки, викладені в:

- постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №340/4492/22;

- постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21.

85. У постановах, на які посилається Скаржник, безпосередньо відсутні висновки щодо застосування статті 221 ГПК України, позаяк розгляд справи №340/4492/22 здійснювався в порядку адміністративного судочинства, а справи №346/2744/21 - у порядку цивільного судочинства. Разом із тим стаття 143 КАС України, стаття 246 Цивільного процесуального кодексу України, щодо яких сформовані відповідні висновки, та стаття 221 ГПК України однаково регулюють порядок подання доказів розміру понесених судових витрат, зокрема, в разі пропуску встановленого строку (до закінчення судових дебатів у справі).

86. Відповідно до статті 221 ГПК України у разі, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

87. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 зазначається, що саме поведінка позивача, яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, що вже були наявні станом на час ухвалення судового рішення, а так само у неповідомленні суду про їх надання після ухвалення судового рішення, зумовила відмову у їх відшкодуванні з відповідачів. Надання відповідних доказів надалі не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третій-п`ятій статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.

88. Втім, у справі №340/4492/22 позивачу відмовлено у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в судовому рішенні по суті заявлених позовних вимог, а надалі - відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення з цього питання. Здійснюючи касаційний розгляд, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду досліджував наявність / відсутність підстав для розгляду судом першої інстанції питання про відшкодування витрат на правничу допомогу саме при ухваленні основного, а не додаткового рішення. Отже, в частині вирішення питання про розподіл судових витрат справи №340/4492/22 та №910/5810/24 не є подібними.

89. Водночас у постанові від 22.04.2024 у справі №346/2744/21 об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, пославшись на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21, наголосила:

- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;

- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

90. У справі №285/5547/21 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п`яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

91. Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на окреслені висновки (постанови від 12.12.2024 у справі №911/826/23, від 26.11.2024 у справі №916/2168/22, від 25.09.2024 у справі №910/1007/22).

92. У цій справі (№910/5810/24) на підтвердження витрат у розмірі 448 335,10 грн представник Позивача подав до суду копії таких документів:

- ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1442177;

- договору про надання правової допомоги від 10.04.2024 №3125-1306 та умов надання юридичних послуг Юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери";

- рахунку від 15.05.2024 №42414 із деталізацією на суму 109 346,27 грн, рахунку від 14.06.2024 №42649 із деталізацією на суму 71 093,70 грн, рахунку від 11.07.2024 №42860 із деталізацією на суму 88 834,00 грн, рахунку від 14.08.2024 №43066 із деталізацією на суму 111 994,94 грн, рахунку від 10.09.2024 №43250 із деталізацією на суму 67066,19 грн;

- акта виконаних робіт (наданих послуг) від 20.05.2024 №247, акта виконаних робіт (наданих послуг) від 18.07.2024 №345, акта виконаних робіт (наданих послуг) від 26.07.2024 №359, акта виконаних робіт (наданих послуг) від 27.08.2024 №393, акта виконаних робіт (наданих послуг) від 10.09.2024 №406;

- платіжних інструкцій від 20.05.2024 №1884, від 18.07.2024 №1998, від 26.07.2024 №2020, від 27.08.2024 №2093, від 11.09.2024 №2138.

93. Усі документи, окрім рахунку від 10.09.2024 №43250 з деталізацією на суму 67066,19 грн, акта виконаних робіт (наданих послуг) від 10.09.2024 №406 та платіжної інструкції від 11.09.2024 №2138, датуються до моменту ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 09.09.2024.

94. Із заявою про долучення доказів понесених судових витрат представник Позивача звернувся до суду 13.09.2024.

95. Як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції Скаржник зазначав про порушення Позивачем процедури подання доказів розміру понесених судових витрат, визначеної статтею 221 ГПК України; вказував, що Позивач не довів наявності поважних причин, які унеможливили подання цих доказів до закінчення судових дебатів.

96. Разом із тим у додатковому рішенні від 07.10.2024 та постанові від 12.12.2024 відсутні належні мотиви відхилення зазначених аргументів Скаржника.

97. Північний апеляційний господарський суд узагальнено послався на приписи частини восьмої статті 129 ГПК України та висновки щодо її застосування, викладені в постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у cправі №910/17633/23; зауважив, що ця норма кореспондується з частиною першою статті 221 ГПК України.

98. Втім, причини, з яких Позивач не подав доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів, а також їх поважність (за наявності відповідного обґрунтування) не одержали змістовної оцінки з наведенням відповідних мотивів.

99. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

100. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення суду зазначається, серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

101. За змістом пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

102. Присуджуючи до стягнення зі Скаржника на користь Позивача витрати на правничу допомогу, понесені за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, суди не дослідили та не надали належної оцінки, чи наводив Позивач причини неподання доказів розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів; якщо так, чи є ці причини поважними та якими доказами вони підтверджуються (за наявності).

103. Допущене судами попередніх інстанцій порушення не може бути самостійно усунуте Верховним Судом з огляду на межі розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

104. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024. Справа №910/5810/24 у частині вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками її розгляду в суді першої інстанції підлягає направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції

105. У суді апеляційної інстанції Позивач просив стягнути на свою користь зі Скаржника витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.

106. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 заяву Позивача задоволено частково; присуджено до стягнення 10 000 грн (у п`ять разів менше від початкової суми).

107. Скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, стверджує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статті 126 ГПК України та не врахував заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу; зазначає про неспівмірність цих витрат зі складністю справи й обсягом матеріалів у ній, а також те, що фактично позовні вимоги задоволені лише частково.

108. Верховний Суд відхиляє доводи Скаржника з огляду на таке.

109. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).

110. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

111. Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі №911/2681/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 21.07.2020 у справі №915/1654/19).

112. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

113. Верховний Суд звертає увагу, що заява Позивача про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, була задоволена частково зі значним зменшенням розміру судових витрат.

114. Ухвалюючи додаткову постанову, Північний апеляційний господарський суд встановив:

- у відзиві на апеляційну скаргу Позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 50 000 грн;

- з метою підтвердження витрат на послуги адвоката Позивач долучив копію договору від 29.06.2023 №29/06-2023/Ін/2, додаткову угоду від 16.10.2024 №16/10-24, платіжну інструкцію про оплату 50 000 грн від 18.10.2024 №2231, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 28.10.2024 №28/10-24.

115. Водночас суд апеляційної інстанції частково врахував доводи Скаржника та дійшов таких висновків:

- фактично предметом оскарження в суді апеляційної інстанції було рішення в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 33 320,85 грн та пені в розмірі 111,06 грн, натомість адвокат Позивача просив стягнути за надані послуги 50 000 грн. Суд апеляційної інстанції частково погодився з доводами Скаржника та зазначив, що вказана сума не є співмірною із розміром оскаржуваної суми;

- більшість наданих послуг в акті включають інші послуги (аналіз первинних документів, матеріалів справи, вивчення та аналіз апеляційної скарги, правових позицій Верховного Суду), які фактично охоплюються написанням відзиву на апеляційну скаргу (з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.05.2022 у справі №824/152/21).

116. Отже, Скаржник скористався своїм правом на подання заперечень щодо вимог Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і суд апеляційної інстанції надав їм відповідну оцінку. Вказане підтверджує дотримання принципу змагальності господарського судочинства, забезпечення Скаржнику можливості висловити свої міркування щодо розподілу судових витрат.

117. Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

118. Прагнення Скаржника взагалі не сплачувати кошти на користь Позивача з метою відшкодування судових витрат у суді апеляційної інстанції є необґрунтованим. Зважаючи на складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх обсяг, Верховний Суд зазначає, що часткове задоволення клопотання Позивача та стягнення 10 000 грн (замість 50 000 грн) узгоджується з вимогами реальності, розумності, обґрунтованості, пропорційності та необхідності.

119. Більш того, характер доводів Скаржника переважно свідчить про необхідність переоцінки обставин, що були враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат, однак це не охоплюється компетенцією Верховного Суду.

120. На підставі викладеного вище касаційна скарга на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі №910/5810/24 не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

121. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

122. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024, постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі №910/5810/24 ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

123. Водночас додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 підлягають скасуванню, а справа №910/5810/24 у частині вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками її розгляду в суді першої інстанції - направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

124. Під час нового розгляду суд першої інстанції повинен встановити, чи обґрунтовував Позивач причини неподання доказів розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів; якщо так, чи є ці причини поважними. З урахуванням викладеного, зважаючи на висновки Верховного Суду, наведені в цій постанові, суд має розглянути заяву Позивача про розподіл судових витрат та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Судові витрати

125. Оскільки касаційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 залишаються без задоволення, судові витрати, пов`язані з їх поданням та касаційним розглядом, покладаються на Скаржника.

126. Щодо касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024, ухвалену за результатами його перегляду, Верховний Суд зазначає, що вказані судові рішення не вирішують / не змінюють спір сторін по суті. Розгляд вимоги про стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим. Схожа правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №910/9714/22, що також узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду.

127. Разом із тим Позивач зазначає, що під час підготовки відзивів на касаційні скарги та розгляду справи у Верховному Суді поніс судові витрати в розмірі 40 000 грн. На підтвердження факту надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості Позивач надав відповідні докази (пункт 12 цієї постанови).

128. Згідно зі статтею 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. У частині п`ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

129. У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

130. Вивчивши документи, надані Позивачем з метою обґрунтування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд, з-поміж іншого, враховує, що:

- виокремлення аналізу та вивчення касаційних скарг, узгодження правової позиції з клієнтом як самостійних видів послуг є необґрунтованим. Вказані послуги охоплюються підготовкою відзивів;

- на стадії касаційного розгляду правова позиція Позивача вже була сформована. Доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано;

- вимоги Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з переглядом додаткових судових рішень, якими вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованими (з мотивів, наведених у пункті 126 цієї постанови);

- підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (що є заявою з процесуальних питань) залежить виключно від волевиявлення учасника справи і є його правом. Крім того, це не вимагає значного часу і є радше технічною дією.

131. На підставі викладеного вище, зважаючи на рівень складності справи, обсяг касаційного перегляду (основні судові рішення оскаржуються в частині стягнення зі Скаржника 33 320,85 грн трьох процентів річних та 111,06 грн пені), надані адвокатом послуги, ураховуючи критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, зі Скаржника на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 7 000 грн.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі №910/5810/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі №910/5810/24 залишити без змін.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі №910/5810/24 задовольнити частково.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 у справі №910/5810/24 скасувати.

5. Справу №910/5810/24 у частині вирішення питання про розподіл судових витрат за наслідками її розгляду в суді першої інстанції направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальне обладнання" (65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Князівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 39310048) 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №910/5810/24 у суді касаційної інстанції.

7. Доручити видачу відповідного наказу в справі №910/5810/24 Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець