Постанова

від 28.01.2025 по справі 902/1511/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/1511/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Слівінська Н. І. (самопредставництво),

відповідача - Косунець Д. В. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 10.06.2024 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"

про стягнення 75 085 898,73 грн заборгованості за договором купівлі-продажу,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Гарантований покупець".

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" АТ "НАЕК "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", Компанія, позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі - ТОВ "Енера Вінниця", Товариство, відповідач, скаржник) про стягнення 75 085 898,73 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Компанія посилається на порушення Товариство прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 № 65-150-SD-21-00415 (далі - Договір), зокрема, щодо строків здійснення платежів за отриману електричну енергію. За доводами позивача відповідач оплатив поставлену позивачем електричну енергію у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року, що підтверджується інформацією банку про надходження коштів на рахунки Компанії та виписками банку по рахунку, але при цьому порушило, встановлені Додатковими угодами № 6 - 26 для періоду постачання строки оплати.

1.3. З огляду на прострочення оплати електричної енергії, позивач вважає, що відповідач має сплатити 61 227 701,03 грн - інфляційних втрат та 13 858 197,70 грн - 3% річних.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.06.2024 (суддя Нешик О. С.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (колегія суддів: Крейбух О. Г., Тимошенко О. М., Миханюк М. В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства на користь Компанії 59 643 197,90 грн інфляційних втрат, 13 835 287,70 грн 3% річних та 735 431,72 грн витрат зі сплати судового збору; в позові в частині стягнення 1 584 503,13 грн інфляційних втрат та 22 909,99 грн 3% річних - відмовлено; витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 088,28 грн залишено за позивачем.

2.2. Суди виходили із встановлених обставин щодо порушення строків оплати вартості поставленої електричної енергії.

2.3. Зокрема, за висновками судів:

- ані умови примірних договорів, ані умови Договору не містять умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним відповідачем Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (далі - Положення ПСО), з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Іншими словами, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків;

- постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483, затверджене нею Положення ПСО, та примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг";

- положення наказів Міністерства енергетики України також не змінюють строки виконання зобов`язань за Договором;

- з огляду на це суди дійшли висновку, що Товариство зобов`язане сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

2.4. Відхиляючи доводи відповідача щодо неправомірності здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат, зокрема, виходячи з обсягів загальної кількості електричної енергії, що купується та продається протягом розрахункового місяця, а не на обсяги "купленої електричної енергії", які зареєстровано на електронній платформі оператора системи передачі на кожну дату оплати, суди зазначили, що такі твердження спростовуються умовами Договору та Додаткових угод до нього.

2.5. За висновками судів, умовами пункту 1.3 Договору та пункту 6 Додаткових угод до нього сторони погодили здійснювати оплату поставленої електричної енергії рівними платежами у відсотковому співвідношенні від загальної вартості електричної енергії, яка купується у відповідному розрахунковому місяці, а не від вартості зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі на кожну дату оплати, про що стверджує відповідач.

2.6. Встановивши наявність прострочення відповідачем внесення оплати придбаної електричної енергії та перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат (в межах визначеного позивачем періоду), суди встановили невірність здійсненого позивачем розрахунку. Здійснивши власний розрахунок суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача 13 835 287,70 грн - 3% річних та 59 643 197,90 грн - інфляційних втрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Товариство просить Суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 10.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 902/1511/23 повністю, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питань застосування у подібних правовідносинах, зокрема: підпункту 6 пункту 9 Положення у взаємозв`язку з пунктами 1.3 Договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, затвердженого Аукціонним комітетом з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами (протокол від 21.09.2021 № 28), пунктом 6 Додаткових угод до Договору та частиною першою статті 526, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

4.1.2. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

4.1.3. За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки нормам матеріального права на підставі яких між сторонами виникли договірні зобов`язання та які чітко встановлюють порядок фінансування виконання покладених на учасників ринку електричної енергії спеціальних обов`язків. На думку скаржника, встановлений Положенням ПСО порядок розрахунків передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг грошовими коштами від ДП "Гарантований покупець", які отримані останнім від виробника електричної енергії, для можливості проведення оплат на користь АТ "НАЕК "Енергоатом" за куповану для виконання спеціальних обов`язків електричну енергію.

4.1.4. Також скаржник вважає, що суди неправильно витлумачили умови Договору та безпідставно відхилили доводи Товариства щодо неправомірності здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат, виходячи з обсягів загальної кількості електричної енергії, що купується та продається протягом розрахункового місяця. У цьому контексті скаржник вважає, що суди не враховали умови пунктів 1.3, 3.5 Договору та пункту 6 додаткової угоди № 6 до договору, що в свою чергу призвело до задоволення позовних вимог - стягнення інфляційних втрат на суму 5 433 639,57 грн з березня 2022 року до серпня 2023 року.

4.1.5. На переконання скаржника, до відносин сторін в частині здійснення оплати за електричну енергію підлягає застосуванню визначення саме обсяги "купленої електричної енергії" які зареєстровано на електронній платформі оператора системи передачі (ОСП) на кожну дату оплати, а не на загальні обсяги електричної енергії за підсумками місяця, які відображені в актах купівлі-продажу електричної енергії. Водночас загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов Додаткових угод протягом періоду постачання (календарний місяць), не може вважатися обсягом купленої енергії, оскільки цей обсяг не зареєстрований ОСП. У цьому контексті скаржник вважає, що у розумінні умов пункту 1.3 Договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 № 307, виключно після реєстрації на електронній платформі ОСП електрична енергія набуває статусу "купленої електричної енергії".

4.1.6. Також за твердженням скаржника, суд першої інстанції порушив принцип змагальності сторін та безпідставно перебрав на себе тягар доказування сторони відповідача та з власної ініціативи, витребував докази, які не подавалися Товариством на підтвердження своєї позиції, зокрема, докази реєстрації обсягів електричної енергії згідно з умовами Додаткових угод до Договору № 6- 26.

4.1.7. Безпідставне неодноразове витребування означених доказів судом (після закінчення стадії підготовчого провадження та безпідставного повернення до цієї стадії) в подальшому фактично призвело до висновків про наявність підстав для задоволення позову саме на підставі недопустимих доказів.

4.1.8. Доводи інших учасників справи

4.1.9. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

4.1.10. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Суди попередніх судових інстанцій встановили, що 24.09.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдінг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", правонаступником якого є позивач (Продавець) та Товариством (Постачальник універсальних послуг (ПУП) укладено Договір № 65-150-SD-21-00415 купівлі- продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (Договір).

5.2. Згідно з пунктом 1.1 Договору цей договір укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 (зі змінами) (Положення про ПСО) та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021.

5.3. Відповідно до пункту 1.2 Договору, кожна Сторона зобов`язалася вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим Договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення тощо.

5.4. Згідно з пунктом 1.3 Договору терміни та поняття, що використовуються у цьому договорі, вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах.

Для цілей цього договору під словосполученням "куплена електрична енергія" у всіх зворотах та сполученнях сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані сторонами на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та щодо яких сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним.

Для цілей цього договору сторони під терміном "Розрахунковий місяць" розуміють календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та продавцем.

5.5. Відповідно до умов пункту 2.1 Договору за цим договором Продавець зобов`язався продати, а ПУП - купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України (далі - ОЕС України).

5.6. Пунктом 2.2 Договору визначено, що обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску Продавцем та відбору ПУП електричної енергії.

5.7. Згідно з пунктом 3.1 Договору, періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону.

5.8. До 5-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, ПУП направляє на адресу продавця, вказану у розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника або уповноваженої особи інформацію про обсяг електричної енергії, що дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році. На жовтень 2021 року ПУП до 24-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю, направляє на адресу продавця, вказану у Розділі 13 цього договору, з накладенням КЕП керівника або уповноваженої особи інформацію про обсяг електричної енергії, що визначається відповідно до пункту 3.3. У разі аномально низького обсягу споживання електричної енергії побутовими споживачами за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, ПУП має право надати інформацію про обсяг електричної енергії, що дорівнює обсягу максимального з мінімального фактичного споживання електричної енергії побутовими споживачами за годину в аналогічних місяцях двох попередніх років з наданням підтверджувальних документів настання подій, що спричинили таке зменшення обсягу споживання електричної енергії, відповідно до розділу 9 цього договору (пункт 3.2 Договору).

5.9. Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим Договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (пункт 3.3 Договору).

5.10. Відповідно до пункту 3.4 Договору, відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання.

5.11. Кожна сторона самостійно зобов`язана до 10:00 за 2 (два) дні до кожного Торгового дня (Доби постачання) здійснити реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам Торгового дня (Доби постачання), на електронній платформі ОСП (пункт 3.5 Договору).

5.12. У пункті 3.6 Договору визначено, що підставою для фізичного відпуску/відбору електричної енергії у торговий день (добу постачання) за цим Договором є отримання сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований ДД є дійсним. Якщо будь-яка сторона не здійснила реєстрацію обсягів електричної енергії або реєстрації договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, купівлі/продажу цих обсягів припиняється. Обсяг електричної енергії, продаж (відпуск) якого сторонами було припинено внаслідок невиконання сторонами пункту 3.5 цього Договору, може бути реалізований продавцем на власний розсуд на інших сегментах ринку. Залишок грошових коштів отриманих продавцем, зараховується у рахунок наступного платежу, відповідно до Додаткової угоди до Періоду постачання.

5.13. Згідно з пунктами 4.1-4.3, 4.9 Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання.

Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт/год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.

Після закінчення кожного розрахункового місяця у періоді постачання, сторони складають Акт купівлі-продажу електричної енергії. Продавець не пізніше 2-го робочого дня після закінчення розрахункового місяця, у якому відбулася купівля-продаж електричної енергії, надсилає ПУП з накладенням кваліфікованого електронного підпису Акт купівлі - продажу електричної енергії.

5.14. Згідно з пунктом 11.1 Договору означений вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікованим електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності Положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

5.15. Додатковими угодами № 6 від 16.02.2022, № 7 від 28.03.2022, № 8 від 29.04.2022, № 9 від 23.05.2022, № 10 від 23.06.2022, № 11 від 26.07.2022, № 13 від 24.08.2022, № 14 від 30.09.2022, № 15 від 29.10.2022, № 16 від 22.11.2022, № 17 від 28.12.2022, № 18 від 25.01.2023, № 19 від 20.02.2023, № 20 від 29.03.2023, № 21 від 27.04.2023, № 22 від 31.05.2023, № 23 від 22.06.2023, № 24 від 25.07.2023, № 25 від 24.08.2023 та № 26 від 26.09.2023 сторони погодили період постачання - з березня 2022 року до жовтня 2023 року, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:

- за 2 банківські дні до розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 4-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 10-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 16-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці;

- не пізніше 22-го числа (включно) розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у розрахунковому місяці.

Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.

5.16. Звертаючись до суду з позовом позивач вказував, що ним було виконано свої зобов`язання за Договором належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період з березня 2022 року по жовтень 2023 року у строки та в обсягах, визначених відповідними Додатковими угодами № 6 - 26 для періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме: акт № 576 від 31.03.2022 щодо купівлі 72 487,482 МВт/год за березень 2022 року на суму 245 309 729,84 грн; акт № 720 від 30.04.2022 щодо купівлі 68 911,920 МВт/год за квітень 2022 року на суму 215 522 029,80 грн; акт №886 від 31.05.2022 щодо купівлі 56 677,176 МВт/год за травень 2022 року на суму 134 225 608,70 грн; акт № 1050 від 30.06.2022 щодо купівлі 49 360,320 МВт/год за червень 2022 року на суму 131 792 646,72 грн; акт № 1232 від 31.07.2022 щодо купівлі 50 941,380 МВт/год за липень 2022 року на суму 135 942 152,18 грн; акт № 1428 від 31.08.2022 щодо купівлі 49 378,536 МВт/год за серпень 2022 року на суму 131 770 771,12 грн; акт № 1658 від 30.09.2022 щодо купівлі 48 212,640 МВт/год за вересень 2022 року на суму 128 659 479,70 грн; акт № 1817 від 31.10.2022 щодо купівлі 54 871,485 МВт/год за жовтень 2022 року на суму 168 216 877,73 грн; акт № 2105 від 30.11.2022 щодо купівлі 70 937,280 МВт/год за листопад 2022 року на суму 243 804 053,88 грн; акт № 2242 від 31.12.2022 щодо купівлі 83 132,328 МВт/год за грудень 2022 на суму 319 187 238,42 грн; акт № 5 від 31.01.2023 щодо купівлі 87 865,656 МВт/год за січень 2023 року на суму 348 128 298,08 грн; акт № 145 від 28.02.2023 щодо купівлі 69 687,152 МВт/год за лютий 2023 року на суму 276 560 250,66 грн; акт № 311 від 31.03.2023 щодо купівлі 78 636,881 МВт/год за березень 2023 року на суму 310 514 120,59 грн; акт № 468 від 30.04.2023 щодо купівлі 63 955,440 МВт/год за квітень 2023 року на суму 252 428 540,17 грн; акт № 626 від 31.05.2023 щодо купівлі 55 058,976 МВт/год за травень 2023 року на суму 195 067 344,89 грн; акт № 701 від 30.06.2023 щодо купівлі 49 564,600 МВт/год за червень 2023 року на суму 184 818 217,64 грн; акт № 807 від 31.07.2023 щодо купівлі 51 588,960 МВт/год за липень 2023 року на суму 168 300 934,13 грн; акт № 906 від 31.08.2023 щодо купівлі 46 066,488 МВт/год за серпень 2023 року на суму 160 367 261,14 грн; акт № 984 від 30.09.2023 щодо купівлі 49 762,080 МВт/год за вересень 2023 року на суму 172 577 879,16 грн; акт № 1172 від 31.10.2023 щодо купівлі 59 009,960 МВт/год за жовтень 2023 року на суму 245 228 870,98 грн.

5.17. Матеріалами справи також підтверджується, що сторони здійснювали реєстрацію обсягів електричної енергії згідно з додатковими угодами № 6 від 16.02.2022; № 7 від 28.03.2022; № 8 від 29.04.2022; № 9 від 23.05.2022; № 10 від 23.06.2022; № 11 від 26.07.2022; № 13 від 24.08.2022; № 14 від 30.09.2022; № 15 від 29.10.2022; № 16 від 22.11.2022; № 17 від 28.12.2022; № 18 від 25.01.2023; № 19 від 20.02.2023; № 20 від 29.03.2023; № 21 від 27.04.2023; № 22 від 31.05.2023; № 23 від 22.06.2023; № 24 від 25.07.2023; № 25 від 24.08.2023; № 26 від 26.09.2023 кожного торгового дня рівними обсягами (доби постачання) на електронній платформі оператора системи передачі.

5.18. Як встановили суди, за спірний період відповідачем куплено у позивача електричну енергію загальною вартістю 4168 422 305,53 грн.

5.19. Товариство оплатило 4 168 422 305,53 грн вартості купленої електричної енергії, що підтверджується Банківськими виписками АТ "Ощадбанк" та АТ "Укрексімбанк", але при цьому порушило, встановлені Додатковими угодами для періоду постачання строки оплати.

5.20. Несвоєчасна оплата відповідачем поставленої електроенергії за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року і стала підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.1.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною касаційного оскарження стало питання правомірності стягнення судами першої та апеляційної інстанції інфляційних втрат та 3% річних з відповідача, як постачальника універсальних послуг (ПУП), нарахованих на підстав положень частини другої статті 625 ЦК України у зв`язку з порушенням строків оплати вартості купленої електричної енергії.

7.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.3. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

7.4. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.5. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

7.6. Як встановили суди, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії.

7.7. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

7.8. За змістом Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини першої статті 1).

7.9. За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язується оплатити прийняту енергію (частина перша статті 275 Господарського кодексу України), а за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 654 Цивільного кодексу України).

7.10. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

7.11. Як встановили суди, згідно з умовами Договору, укладеного між сторонами, його укладено відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", Положення ПСО та містить умови стосовно його укладення на виконання ними спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії.

7.12. У вирішенні питань означених скаржником щодо наявності/відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на те, що порушення строків виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором перебуває у прямій залежності від належного виконання позивачем своїх зобов`язань з фінансування ПСО, Суд виходить з такого.

7.13. У постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1304/23 вирішуючи питання щодо істотності впливу Положень ПСО у схемі договірних відносин між "виробником", "гарантованим покупцем" та "постачальником універсальних послуг", Верховний Суд зазначив, зокрема, що існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов`язань.

7.14. Зокрема, у пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1304/23 зазначено, що Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України встановлює спеціальний механізм взаємовідносин учасників ринку електричної енергії, у тому числі "виробників електричної енергії", "постачальників універсальних послуг" та "гарантованого покупця", а саме шляхом укладення між ними окремих відповідних договорів у схемі відносин: "виробник" - "гарантований покупець" - договір про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (за формою, наведеною у додатку № 4); "гарантований покупець" - "постачальник універсальних послуг" - договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (за формою, наведеною у додатку № 2); "виробник" - ДП "НАЕК "Енергоатом" - "постачальник універсальних послуг" - договір щодо придбання за результатами проведення електронних аукціонів стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам.

7.15. Згідно з висновками Верховного Суду, які викладені у пункті 5.12 означеної постанови, "… ані умови Примірних договорів, ані умови наведених договорів не містять договірних умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, вони не містять вказівки на те, що при виконанні договірних зобов`язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків".

"Постанова КМУ №483 від 05.06.2019, затверджене нею Положення, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі і для "постачальників універсальних послуг".

7.16. У вирішенні питання впливу наказу Міністерства енергетики України № 132 від 21.03.2022 "Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період" та похідних від нього наказів Міністерства енергетики України при визначенні строків виконання грошового зобов`язання, визначеного договором купівлі-продажу електричної енергії між постачальником універсальних послуг (відповідач) та виробником електричної енергії (позивач), колегія суддів Верховного Суду у означені постанові у справі № 918/1304/23 зазначила, зокрема, про те, що наказом Міністерства енергетики України №132 від 21.03.2022 та наказами, якими в подальшому вносились зміни до цього наказу "….визначалися суми коштів, які виділялися для здійснення розрахунків між сторонами, а також встановлювався обов`язок перерахувати ці кошти у визначені терміни (фактично негайно: постачальники універсальних послуг протягом одного робочого дня з дати отримання кожного), проте, такими наказами не встановлювалися інші строки оплати за укладеними між виробником та постачальниками універсальних послуг договорами купівлі-продажу електричної енергії" (пункт 5.13 постанови).

7.17. З огляду на наведене колегія суддів Верховного Суду визнала обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції що, постачальники універсальних послуг мають обов`язок сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

7.18. Як встановили суди у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем укладено Договір відповідно до норм Положення ПСО, а тому вони повинні дотримуватися положень постанови у частині встановлених для них прав та обов`язків, зокрема обов`язку АТ "НАЕК "Енергоатом" як виробника продати електричну енергію та кореспондуючого обов`язку у Товариства купити її та оплатити.

7.19. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у спірних правовідносинах постанова КМУ від 05.06.2019 № 483, затверджене нею Положення ПСО, та Примірні договори для забезпечення загальносуспільних інтересів також установлюють лише механізм організації договірних відносин між учасниками ринку електричної енергії, але безпосередньо не визначають джерел розрахунків (джерел надходження коштів: безпосередньо від іншого учасника передбаченої схеми відносин чи інших джерел за результатами власної господарської діяльності), які існують у межах таких договірних відносин, у тому числі, і для постачальників універсальних послуг, а тому відповідач зобов`язаний сплачувати вартість отриманої електричної енергії незалежно від джерела надходження коштів та без огляду на їх надходження від попереднього учасника у ланцюгу взаємних розрахунків.

7.20. Суди також надали оцінку наявному у матеріалах справи Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, затвердженого рішенням Аукціонного комітету з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, яке оформлене протоколом від 21.09.2021 № 28 та умовам пункту 6 Додаткових угод до Договору, укладених сторонами у спірний період та встановили ідентичність їх умов в частині визначення строків оплати Товариством вартості купленої електричної енергії.

7.21. З огляду на, що і дійшли висновку про те, що відповідач має обов`язок сплачувати позивачу куплену електричну енергію відповідно до умов та строків, які визначені пунктом 6 Додаткових угод до Договору та про відсутність підстав вважати, що у спірних правовідносинах при виконанні Договірних зобов`язань існує залежність виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати електричної енергії за договором у залежність від ланцюгу фінансових зобов`язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов`язків за наведеним Положенням ПСО.

7.22. Вказані вище висновки судів першої та апеляційної інстанції у повній мірі узгоджуються та відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1304/23, а тому доводи скаржника в цій частині визнаються колегією суддів необґрунтованими .

7.23. Щодо доводів касаційної скарги в частині необхідності формування висновку Верховного Суду у застосуванні положень підпункту 6 пункту 9 Положення у взаємозв`язку з пунктами 1.3 Договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, Примірного договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, затвердженого Аукціонним комітетом з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 21.09.2021, пунктом 6 Додаткових угод до Договору та частиною першою статті 526, частиною другою статті 625 ЦК України, Суд виходить з такого.

7.24. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.25. Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

7.26. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7.27. Суд також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

7.28. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.29. У вирішенні означених скаржником питань та наведених вище у пункті 7.23. цієї постанови Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.30. Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).

7.31. Принцип належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

7.32. Як встановили суди у розділі 4 Договору сторони погодили ціну та порядок оплати електричної енергії.

7.33. Зокрема, згідно з положеннями пунктів 4.1 - 4.3 Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період М-3, де М - розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт/год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання.

7.34. Як вже зазначено вище умовами Додаткових угод до Договору сторонами кожного місяця визначалися, зокрема: періоди постачання (пункт 4), загальні обсяги електричної енергії (пункт 3), ціна та вартість купленої електричної енергії у визначеному періоді (пункти 4, 5), у тому числі і порядок розрахунків (пункт 6).

7.35. Як встановили суди попередніх інстанцій у пункті 4.3 Договору сторони узгодили, що оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати.

7.36. У пункті 1.3 Договору сторонами погоджено такі визначення для терміну "розрахунковий місяць" - календарний місяць (з першого по останнє число включно), за який сторонами визначається обсяг і вартість електричної енергії та здійснюються розрахунки між ПУП та Продавцем.

7.37. Разом з тим, згідно з умовами пункту 1.3 Договору під словосполученням "куплена електрична енергія" у всіх зворотах та сполученнях сторони розуміють електричну енергію, обсяги якої зареєстровані сторонами на електронній платформі оператора системи передачі відповідно до Правил ринку та щодо яких сторонами отримано від ОСП автоматичне повідомлення на електронній платформі про те, що зареєстрований договір є дійсним.

7.38. Тобто згідно з умовами Договору сторонами погоджено, що у визначенні обсягів купленої електричної енергії за основу береться обсяг купленої електричної енергії та зареєстрованої сторонами на електронній платформі оператора системи передачі. Водночас у визначенні порядків та строків розрахунків сторонами за основу береться календарний місяць. При цьому у визначенні строків та суми попередньої оплати у розумінні пункту 4.3 Договору сторони керуються обсягом електричної енергії визначеної у пунктах 3 Додаткових угод на визначений у цій угоді період.

7.39. У свою термін "куплена електрична енергія" сторонами визначений задля визначення остаточного (фактичного) обсягу купленої ПУП електричної енергії за календарний місяць. Саме з цією метою і застосовуються дані щодо обсягів зареєстрованих сторонами на електронній платформі ОСП.

7.40. З наведеного слідує, що сторонами погоджено здійснювати оплату поставленої електричної енергії рівними платежами у відсотковому співвідношенні від загальної вартості електричної енергії, яка купується у відповідному розрахунковому місяці, а не від вартості зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі на кожну дату оплати, про що стверджує скаржник.

7.41. З огляду на положення сторонами умов щодо форми розрахунків "попередня оплата" невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення та розраховується виходячи із погоджених сторонами обсягів та підлягає остаточному виконанню, з урахуванням коригувань проведених саме за наслідком фактичного обсягу купленої електричної енергії.

7.42. Разом з тим, відповідач вільно трактує визначення "куплена електрична енергія" у спірних правовідносинах, яке на переконання Суду може мати істотне значення у спорі щодо обсягів купленої ПУП електричної енергії у розрахунковому місяці та зазначеної в актах купівлі-продажу електричної енергії, які складаються сторонами після закінчення кожного розрахункового місяця.

7.43. За наведеного Верховний Суд зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правильність обрахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат саме виходячи із загальної вартості електричної енергії, яка купується у відповідному розрахунковому місяці.

7.44. Стосовно доводів касаційної скарги з посиланням на положення пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів), колегія суддів зазначає таке.

7.45. Верховний Суд зазначає, що згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

7.46. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

7.47. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

7.48. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

7.49. Доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін.

7.50. Як стверджує скаржник суд безпідставно перебрав на себе тягар доказування сторони відповідача, оскільки з власної ініціативи, витребував докази, які не подавалися відповідачем на підтвердження своєї позиції. Зокрема, докази реєстрації обсягів електричної енергії згідно з умовами Додаткових угод до Договору № 6- 26, які, на думку скаржника є недопустими доказами покладеними судом в основу рішення про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

7.51. У контексті означених вище доводів Суд зазначає, що з частиною третьою статті 13, частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

7.52. Відповідно до пунктів 1, 4, частини п`ятої статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

7.53. Пунктами 1, 2 частини першої статті 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує, серед іншого, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

7.54. У цьому аспекті Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

7.55. Разом з тим згідно з положеннями частини четвертої статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

7.56. Отже, суд може витребувати всі необхідні докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для правильного, об`єктивного, неупередженого та справедливого вирішення спору у випадку, якщо судом буде поставлено під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи процесуальних прав, наданих їм відповідно до ГПК України, тобто встановлено факт зловживання відповідними правами, про що суд наводить відповідне мотивування, в протилежному випадку - збирання доказів судом з власної ініціативи суду є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності, диспозитивності та пропорційності.

7.57. Як встановив суд апеляційної інстанції, згідно з матеріалами справи відповідач (скаржник) послідовно заперечував наявність підстав для застосування позивачем відповідальності визначеної частиною другою статті 625 ЦК України обґрунтовуючи свої доводи тим, що у розумінні умов пункту 1.3 Договору виключно після реєстрації на електронній платформі ОСП електрична енергія набуває статусу "купленої електричної енергії".

7.58. Саме з урахуванням того, що сторони спору по-різному розуміють та тлумачать зміст додаткових угод до Договору, якими врегульовані відносини сторін щодо підстав та порядку оплати за поставку електричної енергії у спірний період, суд відповідно до положень частини четвертої статті 74 ГПК України саме для правильного, об`єктивного, неупередженого та справедливого вирішення спору скористався своїм процесуальним правом та ухвалою суду від 22.04.2024 витребував у обох сторін спору докази, які мають значення для вирішення справи - первинні документи щодо виконання сторонами умов Договору, у тому числі і пункту 1.3 (реєстрації відповідних обсягів електричної енергії на електронній платформі оператора системи передачі).

7.59. Отже, у вирішенні цього питання Суд зазначає, що фактично саме з огляду на позицію сторони відповідача суд першої інстанції і зобов`язав сторін надати означені скаржником докази. Тобто саме на виконання положень статті 237 ГПК України такі доводи відповідача і були розглянуті судом першої інстанції з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства, а тому доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права колегія суддів визнає необґрунтованими.

7.60. У вирішенні означеного питання Верховний Суд також звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

7.61. Таким чином, за результатами розгляду цієї справи Верховний Суд не встановив порушення та неправильного застосування судами приписів статей 13, 74, 237 ГПК України.

7.62. Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи Товариства у відповідній частині фактично зводяться до незгоди з висновками суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

7.63. Однак, як вже було зазначено вище визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з цих мотивів також не вбачається.

7.64. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

7.65. У прийнятті даної постанови Суд керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.66. Верховний Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

7.67. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги Товариства.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 10.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 902/1511/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова