Ухвала

від 31.01.2025 по справі 902/1070/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 902/1070/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Ладижинської міської ради на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 (колегія суддів: Василишин А. Р. Петухов М. Г., Маціщук А .В.) у справі

за позовом Приватного підприємства "ПАРТНЕР-СПС" до Ладижинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Ладижинська міська лікарня" Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про розірвання договору оренди та стягнення 620 834,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.12.2024 заяву в.о. голови Ладижинської міської ради Коломійця О. С. про відвід судді Матвійчка В. В. від розгляду цієї справи залишено без розгляду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційну скаргу Ладижинської міської ради на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 02.12.2024 повернуто без розгляду.

Ладижинська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.01.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Аналогічна норма закріплена і в частині першій статті 17 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 255 ГПК України встановлено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд зауважує, що приписи статті 255 ГПК України свідчать про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 15.01.2020 у справі №923/133/19, від 19.04.2021 у справі № 910/4248/20, від 05.11.2021 у справі № 906/294/21.

У цій справі предметом апеляційного оскарження була ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду заяви про відвід судді.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 916/1461/16, від 26.02.2019 у справі № 910/12099/17, від 12.03.2019 у справі № 918/361/18, від 24.02.2020 у справі № 905/639/19, у пункті 14 частини першої статті 255 ГПК України йдеться про залишення без розгляду заяв, поданих по суті справи, перелік яких наведено у частині другій статті 161 ГПК України (параграф 1 "Заяви по суті справи" глави 1 розділу ІІ цього Кодексу), тобто заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід судді не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду по суті спору.

Так, у разі оскарження ухвали місцевого господарського суду, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, правильним рішенням суду апеляційної інстанції буде вчинення дій, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України (апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції).

З огляду на зазначене, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали, а правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів зазначає, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 255 ГПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені в пункті 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Ладижинської міської ради, оскільки у цій справі правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (стаття 255, пункт 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України) під час повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 902/1070/24 за касаційною скаргою Ладижинської міської ради на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач