Постанова

від 20.01.2025 по справі 916/2907/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/2907/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" ("MADISON PACIFIC TRUST LIMITED")

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (судді:Колоколов С. І. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 (суддя Пінтеліна Т. Г.) у справі

за позовом Компанії "Омега Термінал С.А." (OMEGA TERMINAL SA)

до відповідача Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" ("MADISON PACIFIC TRUST LIMITED")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Державного підприємства "Одеський Морський Торговельний Порт"

про визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про забезпечення позову

1.1. У червні 2024 року Компанія "Омега Термінал С.А." (OMEGA TERMINAL SA) (далі - Компанія "Омега Термінал С.А.") звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" ("MADISON PACIFIC TRUST LIMITED") (далі - Компанія "Медісон Пасіфік Траст Лімітед"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державного підприємства "Одеський Морський Торговельний Порт" (далі - ДП "Одеський Морський Торговельний Порт"/Порт) про визнання недійсним договору іпотеки від 28.11.2019, укладеного між сторонами у справі та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 3953, 3954 (далі - спірний договір/договір іпотеки від 28.11.2019).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення спірного договору було економічно й комерційно недоцільним для позивача та суперечить меті господарської діяльності товариства.

1.2. 11.07.2024 через підсистему Електронний Суд Компанія "Омега Термінал С.А." подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:

- накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Компанії "Омега Термінал С.А.", а саме: нежитлову будівлю "виробнича башта" загальною площею 766,2,м2 що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, площа Митна, будинок 1/11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 32875165, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 851820051101; комплекс для навантаження розвантаження та зберігання сипучих вантажів загальною площею 2858,8 м2, що складається зі: станція - літ. "А", склад - літ. "Б", склад - літ. "В", що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, площа Митна, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17367108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1972002251101 (далі - спірне нерухоме майно);

- встановити заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо вказаного вище нерухомого майна;

- встановити заборону Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" вчиняти дії, направлені на відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019.

1.3. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач вказував на наявність підстав вважати, що відповідач має можливість звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, що позбавить позивача можливості виконати свої зобов`язання за договором від 05.03.1999 № КД-З, укладеного із ДП "Одеський Морський Торговельний Порт" про умови будівництва та експлуатації терміналу, що може вплинути на право Порту на викуп майна Компанії "Омега Термінал С.А." (обладнання термінала).

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2024, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, заяву Компанії "Омега Термінал С.А." про забезпечення позову задоволено частково, а саме вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна: нежитлової будівлі "виробнича башта" загальною площею 766,2 м2, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, будинок 1/11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 32875165, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 851820051101 та комплексу для навантаження розвантаження та зберігання сипучих вантажів загальною площею 2858,8 м2, що складається зі станції літ. "А", складу літ. "Б", складу літ. "В", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17367108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1972002251101;

- встановлення заборони Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" вчиняти дії направлені на відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може призвести до неможливості захисту порушених прав позивача та ефективного їх поновлення, оскільки відповідач зможе здійснити відчуження предмета іпотеки, а позивач, як власник майна, може втратити будь-які права на спірне нерухоме майно.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій, Компанія "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" у касаційній скарзі просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, вказуючи на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також неврахування висновків щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3.1.1. Скаржник наголошує на тому, що відповідно до пункту 11.2 договору іпотеки від 28.11.2019 сторони погодили, що будь-яка претензія, спір або розбіжність, що виникає за або у зв`язку з цим договором (у тому числі, претензія, спір або розбіжність стосовно його існування, припинення або дійсності чи будь-яких позадоговірних зобов`язань, що виникають з цього договору або у зв`язку із ним) (далі - спір), які сторона бажає вирішити, такий спір буде передано за заявою будь-якої із сторін і підлягатиме остаточному вирішенню відповідно до Регламенту Лондонського міжнародного арбітражного суду, що діє на дату цього договору та зі змінами, внесеними цим пунктом, такий Регламент вважається включеним до цього пункту. Кількість арбітрів становить три. Арбітр повинен мати не менше десяти (10) років досвіду в сфері міжнародних фінансів або як особа, самостійно здійснює діяльність у міжнародній фінансовій галузі, або як юрист, що діє від імені осіб цій галузі. Місцем здійснення арбітражного провадження є місто Лондон, Англія, а мовою арбітражного провадження - англійська.

Отже, заявник касаційної скарги зазначає, що між сторонами укладено угоду у вигляді арбітражного застереження.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

На переконання скаржника, господарський суд першої інстанції повинен був на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позов без розгляду, а не вирішувати питання щодо забезпечення позову, оскільки сторони у цьому випадку уклали угоду про передачу даного спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу і від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді.

Проте суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права не врахували недобросовісні дії позивача щодо зриву арбітражу, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки спір є арбітрабельним і підлягає розгляду відповідно до Регламенту Лондонського міжнародного арбітражного суду.

3.1.2. Також, заявник касаційної скарги вказує на порушення судами статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не доведено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також позивачем не подані докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову.

У той же час згідно з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 924/1341/23, від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23, від 10.04.2024 у справі № 910/12333/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, від 19.01.2024 у справі № 904/3419/23, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За висновками Верховного Суду заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 916/4893/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23 зроблено висновок про те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, скаржник акцентує увагу на тому, що позивачем не доведено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того задовольняючи заяву суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач фактично обґрунтовує наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову порушенням прав Державного підприємства, в той час як Державне підприємство не оспорює договір іпотеки і не просить суд застосувати заходи забезпечення позову, що порушує принцип їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Компанія "Омега Термінал С.А." просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін, не погоджуючись з доводами скаржника про штучність заявленого позову та необхідність його розгляду Лондонським арбітражним судом, а також з доводами про недоведеність заявником підстав для скасування судових рішень про забезпечення позову в цьому випадку.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

4.2. Предметом касаційного оскарження є судові рішення про забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо спірного нерухомого майна та встановлення заборони Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" вчиняти дії, направлені на відступлення прав за договором іпотеки від 28.11.2019.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимога Компанії "Омега Термінал С.А." до Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" про визнання недійсним договору іпотеки від 28.11.2019, у зв`язку із тим, що укладення спірного договору було економічно й комерційно недоцільним для позивача та суперечить меті господарської діяльності товариства.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позву Компанія "Омега Термінал С.А." вказувала на те, що існує реальний ризик звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки про що свідчать активні дії відповідача, а саме 06.02.2023 Компанія "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" звернулася до боржників Компанії "G.N. TERMINAL ENTRPRISES LIMITED" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп Лтд" із повідомленням про триваюче прострочення та з вимогою невідкладного погашення боргу в сумі 117 860 220,59 доларів США.

При цьому заявник вказував на те, що за умовами договору іпотеки та Закону України "Про іпотеку" відповідач не позбавлений можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису та/або в порядку статті 37 зазначеного Закону задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або в порядку статті 38 цього Закону задовольнити вимоги іпотекодержателя шляхом продажу за договором купівлі-продажу предмета іпотеки.

Заявник зазначав, що як тільки відповідач здійснить незаконне відчуження предмету іпотеки, позивач одразу втратить можливість ефективного відновлення своїх порушених прав та інтересів в межах справи про визнання недійсним договору іпотеки без нових звернень до суду. Отже, невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості захисту порушених прав позивача.

4.4. Компанія "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" у касаційній скарзі зазначає, що суди не врахували, що позивачем не доведено достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Суди не надали оцінку тій обставині, що позивачем не подані докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, та не доведено наявність реального ризику звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки найближчим часом.

У свою чергу, відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" звернути стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель може лише після направлення іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, як у даному випадку, письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, та не виконання зазначеної вимоги. Стаття 38 цього Закону також передбачає зобов`язання іпотекодержателя письмово повідомити іпотекодавця за 30 днів до укладення договору купівлі - продажу про свій намір укласти цей договір.

Однак, лист від 06.02.2023, на який позивач посилається як на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, не направлявся позивачу відповідно до положень статей 35, 38 України "Про іпотеку", цей лист не містить найменування позивача, в ньому не зазначено про договір іпотеки від 28.11.2019 та про нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, щодо якого вжиті заходи забезпечення позову.

4.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

4.6. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

4.7. Перевіривши судові рішення у справі, з урахуванням доводів та вимог заяви про забезпечення позову, касаційний суд вважає, що судові рішення, прийняті за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, є необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

4.8. Однак позивачем не надано таких доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а посилання заявника на лист відповідача від 06.02.2023 із повідомленням про триваюче прострочення та з вимогою невідкладного погашення боргу не беруться до уваги, оскільки заявником вказаний лист не надано до заяви про забезпечення позову, у той же час відповідачем у справі - Компанією "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" зазначалося, що цей лист не направлявся відповідно до положень статей 35, 38 Закону України "Про іпотеку", лист не містить найменування позивача, в ньому не зазначено про договір іпотеки від 28.11.2019 та про нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, щодо якого вжиті заходи забезпечення позову.

Компанія "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" у касаційній скарзі також звертала увагу на те, що з дати листа - 06.02.2023, та звернення позивача до суду - 28.06.2024, пройшло більше ніж рік, що свідчить про відсутність реального ризику звернення стягнення на предмет іпотеки та, як наслідок, відсутність обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

4.9. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а суди попередніх інстанцій допустили порушення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову (в частині, що оскаржується) з підстав, визначених заявником, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити повністю.

4.10. Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, стосовно того, що оскільки між сторонами укладено угоду у вигляді арбітражного застереження і спір підлягає розгляду відповідно до Регламенту Лондонського міжнародного арбітражного суду, а тому господарський суд першої інстанції повинен був на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України залишити позов без розгляду, а не вирішувати питання щодо забезпечення позову, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У частині першій статті 138 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У пункті 6.27 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 903/497/24 зазначено таке: "6.27. Тому заяви про забезпечення позову, подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею ГПК України, та підсудності таких заяв суду мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною першою статті 140 ГПК України".

Як свідчать матеріали справи Компанія "Омега Термінал С.А." одночасно подала до суду позовну заяву (після усунення недоліків) та заяву про забезпечення позову, а Господарським судом Одеської області у строки, визначені процесуальним законодавством, ухвалою від 11.07.2024 відкрито провадження у справі та ухвалою від 11.07.2024 задоволено частково заяву про забезпечення позову.

При цьому повідомлення відповідача про укладення між сторонами угоди у вигляді арбітражного застереження зроблено відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, однак після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 11.07.2024 за результатами розгляду заяви про забезпечення позову, а саме 26.07.2024.

Суд апеляційної інстанції щодо доводів Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" про те, що справа належить до юрисдикції Лондонського міжнародного арбітражного суду, вказав на те, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки у цьому випадку апеляційним господарським судом переглядається ухвала про забезпечення позову, а не рішення по суті, цим доводам оцінка не надається.

4.11. Ураховуючи викладене, оскільки суди попередніх інстанцій допустили порушення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з підстав, визначених заявником, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити повністю.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.3. Відповідно до частин 1, 2 статті 311 зазначеного Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

5.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення вважає, що судові рішення у справі слід скасувати, а у задоволенні заяви Компанії "Омега Термінал С.А." про забезпечення позову - відмовити.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційну скаргу відповідача, судовий збір, понесений скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" ("MADISON PACIFIC TRUST LIMITED") задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 у справі № 916/2907/24 скасувати.

У задоволенні заяви Компанії "Омега Термінал С.А." (OMEGA TERMINAL SA) про забезпечення позову відмовити.

3. Стягнути з Компанії "Омега Термінал С.А." (OMEGA TERMINAL SA) на користь Компанії "Медісон Пасіфік Траст Лімітед" ("MADISON PACIFIC TRUST LIMITED") судовий збір, сплачений за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 3028,00 грн та за розгляд справи у суді касаційної інстанції у сумі 3028,00 грн. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак