Ухвала

від 20.01.2025 по справі 523/4314/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року

м. Київ

справа № 523/4314/24

провадження № 61-17629ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Каращенко Юлією Валеріївною, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Пересипська районна адміністрація як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 10 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено порядок виконання рішення суду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме подання заяви з наведенням інших підстав для поновлення пропущеного строку в строки, зазначені процесуальним законом.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що ОСОБА_1 в особі свого представника Голосова Ю. В. 26 вересня 2024 року звернулася з апеляційною скаргою та одночасно просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що у встановлені законом строки скаржник вже зверталась з апеляційною скаргою, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишена без руху. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та копію ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 не отримувала. Про наявність судових рішень скаржниця дізналась від позивача ОСОБА_2 , в зв`язку з чим просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10 травня 2024 року.Інших доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання не містило.

Оскаржуване рішення ухвалене 10 травня 2024 року, повний текст складено 15 травня 2024 року, копія рішення отримана представником відповідачки Голосовим Ю. В. 15 травня 2024 року, що підтверджується розпискою. Вперше ОСОБА_1 в особі свого представника Голосова Ю.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася з апеляційною скаргою 14 червня 2024 року, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишена без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу повернуто заявнику через неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки апеляційна скарга підписана представником скаржника адвокатом Голосовим Ю. В., який має зареєстрований особистий кабінет в підсистемі (модулі) ЄСІТС, за наявності підтвердження належного надіслання судом та вручення копії судового рішення представнику скаржника із застосуванням ЄСІТС, суд вважав, що є достатні підстави вважати, що і сам скаржник отримав копію ухвали апеляційного суду від 18 червня 2024 року. Вдруге з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі свого представника Голосова Ю. В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася 26 вересня 2024 року.

Тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у клопотанні ОСОБА_1 , визнано неповажними.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника Голосова Ю. В. на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10 травня 2024 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з моменту отримання 06 серпня 2024 року ухвали про повернення апеляційної скарги адвокатом до часу звернення повторно з апеляційною скаргою 26 вересня 2024 року пройшов один місяць та двадцять днів.Доказів поважності пропуску строку для повторного звернення з апеляційною скаргою представником ОСОБА_1 - адвокатом Голосовим Ю. В. до суду не було надано, як і не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження.

Посилання скаржника як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду неотримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та копії ухвали про повернення апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа, а саме ухвали від 05 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Ю. В. Повноваження Голосова Ю. В. на представництво ОСОБА_1 в Одеському апеляційному суді підтверджуються ордером серії ВН № 1227662 від 20 лютого 2024 року, на підставі договору про надання правової допомоги № 57 від 02 травня 2019 року.

Апеляційним судом ОСОБА_1 та її представнику Голосову Ю. В. надсилалась ухвала апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, яка доставлена до електронного кабінету особи 22 жовтня 2024 року о 21:41:15 годині, що підтверджується довідками про доставку електронного документа. Скаржником недоліки, вказані в ухвалі суду від 21 жовтня 2024 року, не усунуто та не надано заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав причини його пропуску.

Враховуючи зазначені обставини, оскільки на усунення недоліків апеляційної скарги інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не надано, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до вимог пункту четвертого частини першої статті 358 ЦПК України.

31 грудня 2024 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про винесення ухвали Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10 травня 2024 року залишено без руху, та ухвали Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10 травня 2024 року повернуто, копії цих ухвал ОСОБА_1 не отримувала. Про зазначені рішення заявниця дізналася від позивача ОСОБА_2 . Тому впродовж розумного строку після прийняття ухвали про повернення первісної скарги, представник відповідача вдруге звернувся з апеляційною скаргою. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, наслідком чого стало порушення права скаржника на доступ до суду на стадії апеляційного оскарження.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів («Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року); «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (стаття 354 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частин перша, друга статті 127 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження

№ 61- 14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі №640/11452/19 вказав, що «поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами».

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 зробив висновок, що:

«невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Колегія суддів не вбачає перешкод для поширення такої правозастосовчої практики Верховного Суду й у випадку про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми процесуального закону, якими це питання регламентовано на стадії апеляційного чи касаційного оскарження судових рішень є близькими за змістом і однаково врегульовують це питання.

Строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами».

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє(частина сьома статті 272 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що вперше ОСОБА_1 в особі свого представника Голосова Ю. В. звернулася з апеляційною скаргою 14 червня 2024 року, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишена без руху. Ця ухваладоставлена до електронного кабінету заявника 21 червня 2024 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року апеляційну скаргу повернуто заявнику через неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк, яка 06 серпня 2024 року надійшла до Електронного кабінету адвоката Голосова Ю. В. З моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги до часу звернення повторно з апеляційною скаргою 26 вересня 2024 року пройшов один місяць та двадцять днів. Доказів поважності пропуску строку повторного звернення з апеляційною скаргою представником ОСОБА_1 не надано. Скаржником недоліки, вказані в ухвалі суду від 21 жовтня 2024 року, не усунуто та не надано заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав його пропуску. Заявник (його представники) не повідомляли суд про припинення представництва або обмеження повноважень адвоката Голосова Ю. В.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що заявником не продемонстровано добросовісного ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження та відхилив доводи про те, що копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги безпосередньо ОСОБА_1 не отримувала, а про наявність судових рішень дізналась від позивача ОСОБА_2 .

Встановивши, що вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали суду апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 390, 392, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 523/4314/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко