Ухвала

від 30.01.2025 по справі 462/6356/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

30 січня 2025 року

м. Київ

справа № 462/6356/24

провадження № 61-586ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львовавід 25 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року уцивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі в особі Залізничного районного суду м. Львова, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Президента України Зеленського Володимира Олександровича, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями судді,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із вказаним позовом, в якому просив

визнати дії судді Залізничного районного суду м. Львова Мруць І. С. протиправними, антиконституційними, порушення присяги судді;

стягнути грошові кошти в розмірі 130 000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України в якості морального відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої суддею Залізничного районного суду м. Львова Мруць І. С. під час невиконання нею посадових обов`язків судді;

зобов`язати Державну Казначейську службу України відшкодувати збитки державного бюджету за рахунок судді Залізничного районного суду м. Львова Мруць І. С.

Розпорядженням голови Залізничного районного суду м. Львова від 15.11.2024 №6/4/2024, цивільну справу №462/6356/24 передано на розгляд Франківському районному суду м. Львова.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог

ОСОБА_1 до відповідача - Держави Україна в особі Залізничного районного суду м. Львова та про визнання дій судді Залізничного районного суду м. Львова Мруць І. С. протиправними, антиконституційними, порушенням присяги судді.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями судді залишено без руху та запропоновано позивачу строк для усунення недоліків.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року про залишення позовної заяви без руху повернуто заявнику.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження у цій справі.

14 січня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд в частині оскарження ухвали Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадженні у справі дійшов наступних висновків.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Тлумачення частини другої статті 17, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають ухвали суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з частиною першою статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в апеляційному порядку ухвала Франківського районного суду м. Львова

від 25 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі по суті не переглянута та ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 рокувідкрито апеляційне провадження в цій справі.

За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що ухвала Франківського районного суду м. Львова

від 25 листопада 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі не переглядалася судом апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Щодо оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року про повернення апеляційної скарги заявнику.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження

№ 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження

№ 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

З урахуванням того, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не входить до вичерпного переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду в апеляційному порядку (частина перша статті 353 ЦПК України), Львівський апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Результат аналізу змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від

19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала апеляційної інстанцій є законною, постановленою з додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львовавід 25 листопада 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року уцивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі в особі Залізничного районного суду м. Львова, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Президента України Зеленського Володимира Олександровича, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями судді.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун