Рішення

від 20.01.2025 по справі 465/10609/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 465/10609/23

Провадження 2/465/711/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Козьмук Д.Б.

з участю:

прокурора Машталяра Ю.А.

представника позивача (ЛМР) Шевченко М.І.

представника відповідача Левковича Т.В.

представника третьої особи Заяць Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна, в якому просив суд витребувати з приватної власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення, загальною площею 110,7 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 731095046101), та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Франківською окружною прокуратурою міста Львова Львівської області за наслідками опрацювання відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено порушення інтересів територіальної громади м. Львова внаслідок незаконного заволодіння майном, яке перебувало у комунальній власності.

Як вбачається з інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 26.10.2011 державним реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» проведено державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Львів» на нежитлові приміщення загальною площею 111,6 м' по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34980672).

В якості підстави для виникнення права приватної власності ТОВ «Будівельний Львів» на вищевказане нерухоме майно, державним реєстратором зазначено рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005.

В подальшому, ТзОВ «Будівельний Львів» відчужило вказане майно на користь ПП «Агентство «Версаль» на підставі договору міни, посвідченого 03.04.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 626.

Через 2,5 місяці з моменту набуття права власності ПП «Агентство «Версаль» відчужило вказані нежитлові приміщення на користь ТОВ «Швидкі руки» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.06.2012 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1156.

При цьому, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 20.06.2013 видано ТОВ «Швидкі руки» довідку № 3/8396 про те, що згідно інвентаризаційних матеріалів БТІ станом на 20.06.2013 площа нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 змінилась з 111,6 м? на 110,7 м' внаслідок перерахунку та уточнення площ.

В подальшому, на одному із засідань загальних зборів учасників ТзОВ «Швидкі руки» прийнято рішення оформлене протоколом № 3 від 18.05.2015 згідно якого задоволено заяву ОСОБА_2 про його вихід з числа засновників цього товариства та йому внесених коштів в статутний капітал товариства, зокрема, нежитловими приміщеннями загальною площею 110,7 м? розташованими в будівлі АДРЕСА_1 .

Внаслідок вищенаведеного, державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Байко Т.Я. 12.09.2015 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на вищевказане майно та видано 22.09.2015 свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер: 44290038).

В подальшому, ОСОБА_2 відчужив вказані приміщення на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 15.02.2016 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 921.

Водночас, наявні достатні підстави вважати, що перший власник вказаних нежитлових приміщень - ТзОВ «Будівельний Львів» в незаконний спосібнабув правовласності наних,що усвою чергупризвело доїх незаконноговибуття з комунальної власності, з огляду на наступне.

Як вбачається з копії рішення Пустомитівського районного суду м. Львова від 11.05.2005, яке вилучено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. під час посвідчення договору міни, яким ТзОВ «Будівельний Львів» відчужено нежитлові приміщення загальною площею 111,6 м' на користь ПП «Агентство «Версаль», то таке ухвалено по цивільній справі N№ 2-730/05 за позовом ВАТ «Львівобленерго», правонаступником якого в порядку ст. 37 ЦПК України є ТзОВ «Будівельний Львів» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності.

Водночас, з листів Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.05.2023 № 01-13/50/23, від 25.05.2023 № Д-3/34/2023 та від 08.06.2023 № 01-03/37/2023 слідує, що згідно даних алфавітного показчика цивільних справ за 2005 рік та обліково-статистичної картки на цивільну справу № 2-730/2005 в суді була зареєстрована цивільна справа за позовом ВАТ «Львівобленерго» Пустомитівський РЕМ до ОСОБА_3 про відшкодування збитків.

Таким чином, внаслідок первинного аналізу інформації про справу, наведеної у рішенні суду на підставі якого вибуло майно, та інформації отриманої безпосередньо від суду можна знайти відмінності у номері справи та позивачі.

Так, з тексту рішення суду слідує, що номер цивільної справи становить 2-730/05, водночас згідно з даними алфавітного показчика цивільних справ за 2005 рік та обліково-статистичної картки на цивільну справу їй присвоєно номер 2-730/2005.

Зі змісту рішення також вбачається, що до суду звернувся ВАТ «Львівобленерго», водночас згідно з даними алфавітного показчика цивільних справ за 2005 рік та обліково-статистичної картки на цивільну справу позивачем є ВАТ «Львівобленерго» Пустомитівський РЕМ.

Порівняння двох примірників рішень суду, одне з яких вилучено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н.М. під час посвідчення договору міни, а інше повинно зберігатись в архіві суду, що його ухвалив, є неможливим в силу обставин, наведених у листах Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.05.2023 № Д-3/34/2023 та від 08.06.2023 №01-03/37/2023 про те, що цивільна справа №2-730/2005 у відповідну канцелярію чи архів суду не верталась.

Водночас, якщо проаналізувати наявний примірник, то виникають певні сумніви у обставинах, наведених у мотивувальній частині рішення суду.

Так, з тексту рішення суду слідує, що ВАТ «Львівобленерго» звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення збитків, які виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем договору про підключення до енергосітки нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 , водночас жодної вказівки на суму збитків (заборгованості) у рішенні немає.

В тексті рішення суду описується, що між ТОВ «Будівельний Львів» та ОСОБА_3 03.02.2004 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого Позивач передав ОСОБА_3 в користування майно, а саме: нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 м2 позначених на технічному плані літ. 3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-б, 3а-7, 3а-8, За-9, терміном на 6 місяців, але немає жодного підтвердження чи згадки про те, що ТзОВ «Будівельний Львів» взагалі є власником такого приміщення в т.ч. щодо моменту набуття ним права власності та посилання на правовстановлюючі документи.

З мотивувальної частини залишається незрозумілим чому заборгованість за підключення до енергосітки виникла у ОСОБА_3 , хоча власником орендованого ним приміщення є нібито ТОВ «Будівельний Львів». Вказані та інші обставини ставлять під сумнів той факт, що рішення суду саме в такій редакції із зазначенням саме таких обставин у його тексті ухвалювалось Пустомитівським районним судом Львівської області, а відтак є підстави вважати, що представлене ТзОВ «Будівельний Львів» для державної реєстрації рішення суду містить неправдиві відомості, що підтверджується наступними обставинами.

01.05.2001 на підставі договору оренди № 28 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, Львівська державна залізниця в особі начальника Дистанції цивільних споруд на ст. Львів Петика I.I. передала, а приватний підприємець ОСОБА_4 прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення площею 110,6 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , з метою надання побутових послуг на замовлення населення (прокат відеокасет).

В подальшому, на виконання вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1103 від 07.06.2001 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду», якою вирішено прийняти у комунальну власність відомчі житлові будинки від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці відповідно до додатку, а Галицькій та Франківській районним адміністраціям Львівської міської ради здійснити у встановленому порядку прийом-передачу житлових будинків вказаних у додатку.

У додатку до ухвали Львівської міської ради № 1103 від 07.06.2001 наведено перелік житлових будинків, які приймаються від Дистанції цивільних споруд на станції Львів Львівської залізниці у власність територіальної громади м. Львова по Галицькому та Франківському районах, у якому міститься посилання на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, житловий будинок в якому розташовані спірні нежитлові приміщення перейшов у комунальну власність на підставі ухвали № 1103 від 07.06.2001 «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду» від Львівської державної залізниці в особі дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці, що також підтверджується копією акту приймання передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність.

За наслідками отримання у комунальну власність житлового будинку по АДРЕСА_1 Управління ресурсів Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_4 , прийняло наказ № 378-0 від 19.06.2002 «Про перекладення договору оренди від 01.05.2001 № 28», яким погодило перекладення цього договору із ОСОБА_4 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , узгодивши площу, нумерацію та поверховість приміщень з даними технічного паспорта БТІ від 11.03.2002 № 5.

B подальшому, на підставі вищевказаного наказу та договору від 01.05.2001 № 28 між Управлінням ресурсів Львівської міської ради (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено 30.08.2002 договір оренди № Ф-1148 нерухомого майна, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення площею 111,6 м2 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою надання побутових послуг на замовлення населення (прокат відеокасет).

В подальшому договір оренди вказаних нежитлових приміщень між орендодавцем та орендарем неодноразово переукладався, що підтверджується договорами оренди нерухомого майна № Ф-2361- від 19.11.2004 та № Ф-5312-7 від 11.05.2007, на підставі яких ОСОБА_4 безперервно користувався ними до моменту їх повернення за актом приймання-передачі від 01.09.2011.

Таким чином, територіальна громада м. Львів, будучи законним власником житлового будинку (право власності на який зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується дублікатом реєстраційного посвідчення від 18.03.2002), в якому розташовані нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , розпорядилась ними шляхом передачі їх ще 30.08.2002 в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 , який їх оплатно використовував до 01.09.2011.

Вищевказані обставини повністю спростовують можливість наявності до моменту ухвалення Пустомитівським районним судом Львівської області вищевказаного рішення від 11.05.2005 у ТзОВ «Будівельний Львів» права власності на приміщення площею 111,6 м2 по АДРЕСА_1 та правомірність надання їх цим товариством в оренду ОСОБА_3 в період з 03.02.2004 по 03.08.2004, а відтак обґрунтовано ставлять під сумнів достовірність наведених відомостей у примірнику рішення суду, яке було використано для набуття цим товариством права власності на них.

Одночасно слід зазначити, що державна реєстрація права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Львів» на нежитлові приміщення загальною площею 111,6 м2 по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34980672) на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005 проведена лише 26.10.2011.

Так, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, окружною прокуратурою також скеровувся запит на адресу виконавчого органу Львівської міської ради, до повноважень якого віднесено реалізація політики органів місцевого самоврядування у сфері управління майном, яке належить до комунальної власності м. Львова - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі УКВ ДЕП ЛМР).

Водночас, як вбачається з листа Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 2302-вих-61854 від 22.05.2023, з моменту його створення (грудень 1998 року) по даний час вказані приміщення не відчужувались.

Отже, Львівська міська рада та її виконавчий орган УКВ ДЕП ЛМР, як уповноважений орган, не приймали жодних рішень, які б свідчили пр. правомірність набуття відповідачем вказаного нерухомого майна чи зміну титулу власності на майно, а процедура приватизації нерухомого майна не здійснювалась.

Відтак, право комунальної власності на будинок АДРЕСА_1 є підтвердженням права комунальної власності і на всі не відчужені у встановленомі законом порядку приміщення в ньому.

Підсумовуючи вищенаведене, спірні нежитлові приміщення, розташовані у будинку АДРЕСА_1 , який перебуває власності територіальної громади м. Львова та тривалий час (з 01.05.2001 по 01.09.2011) перебували в платному користуванні ПП ОСОБА_4 , проте незаконно вибули з комунальної власності поза волею власника (органу місцевого самоврядування) внаслідок проведення державної реєстрації права приватної власності на них за ТОВ «Будівельний Львів» на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005, яке містило неправдиві відомості, а відтак є всі підстави для заявлення позовної вимоги про їх витребування.

Зважаючи на відсутність волі та будь-яких дій територіальної громади м. Львова (як власника майна) в особі Львівської міської ради та її виконавчих органів, спрямованих на передачу спірного майна будь-якій особі, відсутні підстави вважати ТзОВ «Будівельний Львів» добросовісним набувачем майна, оскільки останнє не могло не знати пр. відсутність в нього будь-яких майнових прав на спірне майно.

Натомість, в даному випадку слід застосувати положення статті 388 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача, оскільки спірні приміщення набуті відповідачем за наслідками укладення низки попередніх правочинів щодо них від моменту незаконного заволодіння ТзОВ «Будівельний Львів», про що останній набувач ( ОСОБА_1 ) не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Таким чином, позовні вимоги про скасування рішень, записів пр. державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності на це майно за незаконним володільцем позивачем у даній позовній заяві не висуваються.

В даному випадку єдиним ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради є витребування з приватної власності ОСОБА_1 до комунальної власності територіальної громади м. львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення, загальною площею 110,7 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 731095046101).

У зв`язку з вищевикладеним Франківська окружна прокуратура м. Львова Львівської області, яка діє в інтересах Львівської міської ради вимушена була звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 26.01.2024 року прийнято позовну заяву. З метою виконання вимог ч.1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

24.04.2024року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява, яку суд розцінює як відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати наслідки спливу позовної давності.

Так, добросовісність набуття відповідачем права власності на Спірне приміщення прокурором не заперечується, відтак окремого доведення такого факту не вимагається.

Право власності на нерухоме майно набувається в порядку, визначеному ЦК України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав.

Позбавлення відповідача права власності на спірне приміщення матиме для такого «індивідуальний і надмірний тягар», як особи, що набула спірне майно у законний спосіб - на підставі договору купівлі-продажу, укладеного із попереднім власником такого.

Втручання у право власності Відповідача не буде «пропорційним», оскільки

за рахунок добросовісного набувача майна вирішуються попередні помилки, дії, бездіяльність інших осіб та органів.

Позбавлення Відповідача майна без належної компенсації не забезпечить «необхідний справедливий баланс» між інтересами сторін.

Тому Відповідач вважає, що задоволення позовної вимоги про витребування спірного приміщення територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради за фактичних обставин порушуватиме ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право особи на мирне володіння майном.

Щодо позовної давності представник відповідача зазначає наступне.

Так, у межах позовної заяви вказано, що «про порушення інтересів територіальної громади м. Львова Львівській міській раді як позивачу в інтересах якого звертається прокурор, стало відомо під час списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 з балансового обліку (06.06.2022).

Відтак, прокурор звертається до суду за захистом прав громади м. Львова в межах строку загальної позовної давності».

На підтвердження цьому до матеріалів справи надано акт про списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансового обліку Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар», затвердженого розпорядженням Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 210 від 04.04.2023 року (у тексті також - Акт про списання багатоквартирного будинку).

Як вказувалось, згідно практики Верховного Суду при визначенні початку перебігу позовної давності в сукупності підлягають з`ясуванню обставини 1) коли особа довідалась, так і щодо моменту, 2) коли особа могла довідатися (мала можливість довідатися) про порушення свого права, інтересу. Доводи прокурора про те, що Позивач довідався про порушення свого інтересу 22.06.2022 року є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, 28.07.2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди № 1, за змістом якого Спірне приміщення було передано в користування останнього.

У свою чергу, орендар Спірного приміщення звертався до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради у цілях погодження розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку № 14.

Зокрема, у листі Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 12.08.2021 року № 0004-вих-72027 вказано, що «…розглянувши надані проектні матеріали на засіданні 05.08.2021 (протокол № 30), робоча група не заперечує щодо розміщення пропонованої вивіски на фасаді будинку за вказаною адресою з представленим Паспортом МАФ (вивіски)».

Відповідно до Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури (чинне на момент формування відповіді 12.08.2021 року):

1.1. Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (надалі управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

1.2. Управління є підзвітним і підконтрольним міській раді, виконавчому комітету міської ради, Львівському міському голові і підпорядкованим заступнику міського голови з питань розвитку.

Таким чином, Львівська міська рада (через свій виконавчий орган) мала б дізнатись як мінімум 05.08.2021 (дата проведення засідання Управління охорони історичного середовища) про порушення своїх інтересів, саме у зв`язку із отриманням звернення від орендаря Спірного приміщення щодо розміщення вивіски.

Безпосередньо в п. 2.7. Акту про списання багатоквартирного будинку вказано:

«В будинку наявні нежитлові приміщення п/підвалу під індексами 3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, загальною площею 110,7 кв.м., які не списуються з балансу ЛКП «Львівський ліхтар» до моменту вирішення питання правомірного набуття права власності, оскільки згідно листом №1.7-3654-2302 Франківською окружною прокуратурою м. Львова встановлюються підстави для здійснення представництва держави в особі Львівської міської ради щодо незаконного вибуття даного об`єкту з власності Львівської міської територіальної громади».

Тобто, ще до підписання Акту про списання багатоквартирного будинку прокуратурою вивчалось вищевказане питання і про таке, очевидно що,

повідомлялась Львівська міська рада.

У той же час, прокурором до матеріалів цієї справи лист №1.7-3654-2302 Франківської окружної прокуратури м. Львова не приєднано.

З цих підстав неможливо вважати 22.06.2022 року (дата складення Акту про

списання багатоквартирного будинку) днем, коли Позивач довідався про порушення своїх інтересів.

Зважаючи на те, що прокурором в жоден інший спосіб не пояснюється, коли дійсно Позивачу стало відомо про факт вибуття Спірного приміщення із комунальної власності, з`ясуванню підлягають обставини, коли Львівська міська рада могла довідатись про таке.

Аргументи, які підтверджують те, що Позивач міг довідатись про порушення

свого інтересу задовго до дати підписання Акту про списання багатоквартирного будинку 22.06.2022 року:

Як вказується прокурором у позовній заяві Спірне приміщення надавалось в оренду третій особі приватному підприємцю ОСОБА_4 , зокрема на підставі:

1. Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.05.2001 року, укладеному із Львівською державною залізницею.

2. Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-1148 від 30.08.2002 року, укладеному із Управлінням ресурсів Львівської міської ради.

3. Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-2361-4 від 19.11.2004 року, укладеному із Управлінням ресурсів Львівської міської ради.

4. Договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ф-5312-7 від 11.05.2007 року, укладеному із Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

На підставі акту приймання-передачі від 01.09.2011 року Спірне приміщення було повернуто територіальній громаді.

Виконавчими органами Львівської міської ради протягом періоду з 2002 по 2011 рік Спірне приміщення здавалось в оренду. При цьому, така оренда не раз оформлювалась шляхом укладення нових договорів.

Орендна плата за користування комунальним майном є одним із джерел надходжень місцевого бюджету, завдання поповнення якого знаходиться у компетенції Львівської міської ради, її виконавчих органів.

Вбачається як мінімум алогічною, непослідовною, незрозумілою поведінка Позивача, який надаючи Спірне приміщення в оренду протягом 9 років, «забуває» про існування такого на протязі більше 10 років і «згадує» про нього у момент складення Акту про списання багатоквартирного будинку 22.06.2022 року.

Таким чином, простежується наявність об`єктивних можливостей Львівської міської ради, її виконавчих органів обліковувати власне майно, вчиняти дії щодо визначення стану, статусу такого, враховуючи те, що Спірне приміщення протягом багатьох років було предметом договорів оренди.

Позивач мав цікавитись про обставини порушення своїх прав та інтересів починаючи із дати повернення Спірного приміщення територіальній громаді - 01.09.2011 року. Логічно припустити, що опісля цієї події Позивачем мали б вчинятись дії із пошуку нового орендаря, у цілях встановлення договірних відносин найму та як наслідок отримання надходжень до місцевого бюджету, що є прямим інтересом Львівської міської ради.

Із врахуванням того, що договірні відносини щодо оренди Спірного приміщення фінально закінчились 01.09.2011 року, що поклало на Позивача обов`язок цікавитись станом свого майна та обліковувати його, згідно вказаного висновку Верховного Суду, а первинне право приватної власності було зареєстроване 26.10.2011 року, саме 26.10.2011 року слід вважати початковою датою із якої Позивач міг дізнатись про порушення своїх інтересів.

Як вказується прокурором у позовній заяві право приватної власності на Спірне приміщення було:

1. Первинно зареєстроване за ТОВ «Будівельний Львів», що підтверджується

витягом про державну реєстрацію прав ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 31801401 від

26.10.2011 року, який наявний у матеріалах справи.

2. У подальшому таке було набуто ПП «Агентство «Версаль» на підставі договору міни від 13.03.2012 року (наявний у матеріалах справи), який був зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.04.2012 року.

3. У подальшому таке було набуто ТОВ «Швидкі руки» на підставі договору купівлі- продажу від 20.06.2012 року, який був зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.07.2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 34748022 від 07.07.2012 року.

4. У подальшому таке було набуто ОСОБА_2 внаслідок його виходу із учасників ТОВ «Швидкі руки» та виплати вартості частки майном товариства (Спірним приміщенням). Зазначене підтверджується витягом із

Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44290493 від 22.09.2015 року, який наявний у матеріалах справи.

5. Кінцево набуте Відповідачем 15.02.2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 359957308 від 26.12.2023 року, яка наявна у матеріалах справи.

Також у матеріалах справи наявні витяги про державну реєстрацію прав ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 4763166 від 16.09.2004 року та № 13360690 від 26.01.2007 року, зі змісту яких вбачається реєстрація права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на будинок АДРЕСА_1 .

Отже, 16.09.2004 року реєстраційно підтверджено право комунальної власності на будинок АДРЕСА_1 .

Наприкінці 2011 році відбулась первинна реєстрація права приватної власності на Спірне приміщення, яке до набуття у власність Відповідачем чотири рази змінювало свого власника (загалом Відповідач є п`ятим власником).

Відомості про перехід права власності реєструвались чи то у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (за фактом реєстрації відповідних правочинів, діяло до 31.12.2012 року), чи то у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (за фактом реєстрації права власності, починаючи з 01.01.2013 року).

Таким чином, Львівська міська рада, її виконавчі органи, як органи уповноважені управляти відповідним комунальним майном, мали фактичну і юридичну можливість отримувати інформацію про такі об`єкти із відповідних держаних реєстрів, а відтак могли знати про порушення свого, починаючи із дати первинної реєстрації права власності на Спірне приміщення, тобто з 26.10.2011 року. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є публічною, а відомості з Державного реєстру речових прав є відкритими і доступними.

Зазначені обставини також свідчать про об`єктивну можливість Позивача бути обізнаним щодо факту порушення його інтересів.

Доказів неможливості отримання таких відомостей прокурором не надано, такі відсутні у матеріалах справи.

У матеріалах справи наявна копія рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про передачу житлових будинків, які перебувають на балансі ЛКП «Старий квартал» від 30.09.2011 року № 887.

З аналізу цього документу та додатку 2 до нього вбачається прийняття рішення щодо передачі на баланс ЛКП «Львівський ліхтар» житлового будинку АДРЕСА_1 із балансу ЛКП «Старий квартал».

Також у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі житлових будинків з балансу ЛКП «Старий квартал» на баланс обслуговування ЛКП «Львівський ліхтар» від 30.09.2011 року та додатки №№ 6,7 до такого.

У додатку № 6 (перелік нежитлових приміщень за територіальністю, що переходять на обслуговування в ЛКП «Львівський ліхтар») зазначається про нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 та вказується про ОСОБА_6 (як зазначалось це орендар спірних приміщень).

У додатку № 7 (перелік орендарів та власників нежитлових приміщень в житлових будинках, що переходять на обслуговування в ЛКП «Львівський ліхтар») також вказується про нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 та про ОСОБА_6 .

Так, згідно п. 1 ухвали Львівської міської ради «Про створення Львівських комунальних підприємств на базі ЖЕК Франківського району» від 31.01.2002 року № 1440 (https://www8.cityadm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/C374F6D914CACF29C2257D4A0032A8C4?OpenDocument) створено на базі житлово-експлуатаційних контор Франківського району м. Львова, зокрема, на базі ЖЕК-201 - ЛКП «Львівський ліхтар».

Відповідно до п.п. 2, 3 вказаної ухвали, встановити основним завданням новоутворених Львівських комунальних підприємств Франківського району утримання, обслуговування та ремонт житлового фонду міської комунальної власності. Надати повноваження уповноваженого Власника Франківській районній

адміністрації.

Отже, ЛКП «Львівський ліхтар» на підставі повноважень уповноваженого Власника Франківської районної адміністрації, яка є виконавчим органом Львівської міської ради набуло функцій з управління житловим будинком АДРЕСА_1 з 30.09.2011 року (дата підписання акту приймання- передачі).

ЛКП «Львівський ліхтар» у процесі передання на баланс житлового фонду

було повідомлено про наявність у будинку АДРЕСА_1 нежитлового приміщення, що орендувалось ОСОБА_4 .

Так, ЛКП «Львівський ліхтар», отримавши повноваження уповноваженого Власника, набуло правомочностей з управління комунальним майном, визначених ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», а так само функцій утримання, обслуговування та ремонту житлового будинку АДРЕСА_1 з моменту приймання такого на баланс.

До прикладу у публічному доступі наявний статут ЛКП «Львівський ліхтар»,

затверджений у новій редакції 02.10.2018 року: https://city-adm.lviv.ua/publicinformation/ utilities/frankivskyi-raion/lkp-lvivskyi-likhtar/statut/9375/download?cf_id=36.

Відтак ЛКП «Львівський ліхтар», виконуючи функцію з управління будинком, наділене широким колом повноважень та обов`язків щодо надання комунальних послуг мешканцям відповідного будинку, отримання коштів за надання таких послуг тощо.

Як зазначає прокурор, Львівській міській раді стало відомо про порушення

свого інтересу 06.06.2022 під час списання будинку АДРЕСА_1 з балансового обліку ЛКП «Львівський ліхтар».

Тобто з позиції прокурора виглядає, що ЛКП «Львівський ліхтар» протягом більш як 10 років не було відомо про приватних власників Спірного приміщення, яке обслуговувалось ним, надавались комунальні послуги, отримувалась плата за такі.

При цьому, як вказувалось ЛКП «Львівський ліхтар» було набуто повноважень уповноваженого власника Франківської районної адміністрації. Тобто ЛКП «Львівський ліхтар» є підпорядковане Франківській районній адміністрації, що зокрема простежується з п. 1.1. статуту.

Згідно із п. 7.3.1. статуту ЛКП «Львівський ліхтар», Уповноважений орган (Франківська районна адміністрація) має право отримувати повну інформацію щодо діяльності Підприємства.

Таким чином, не лише ЛКП «Львівський ліхтар», як управитель будинку АДРЕСА_1 , мало реальні можливості й механізми бути проінформованим про існування права приватної власності на Спірне приміщення, а й Франківська районна адміністрація (виконавчий орган Львівської міської ради), мала таку можливість, як Уповноважений Власник (Уповноважений орган) ЛКП «Львівський ліхтар».

Право приватної власності зареєстровано на Спірне приміщення наприкінці 2011 року, з цього моменту зазначені органи мали знати й не могли не знати про порушення інтересу Львівської міської ради.

У п. 2.4. Акту про списання багатоквартирного будинку зазначаються відомості про площу багатоквартирного будинку, зокрема загальна площа нежитлових приміщень 158,2 кв.м., у тому числі: Приватної форми власності 47,5 кв.м. Державної форми власності 0 кв.м. Комунальної форми власності 0 кв.м.

Незважаючи на те, що прокурор вказує, що повністю весь будинок АДРЕСА_1 належить до комунальної власності, зазначене не відповідає дійсності з огляду на процитований пункт Акту про списання багатоквартирного будинку.

Так, з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається розгляд Франківським районним судом м. Львова № 465/6870/15-ц за позовом батьків в інтересах неповнолітньої доньки до Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням та визнання права власності.

Як вбачається із рішення Франківського районного суду м. Львова від 04.02.2016 року у справі № 465/6870/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/55715344), суть спору полягала в наступному: позивачі в обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що вони з 2013 року постійно проживають у квартирі АДРЕСА_3 , вирішують проблеми побутового характеру, ремонтують дане житло, оплачують усі комунальні послуги, а також технічно обслуговують і балкон, який є приєднано до вказаної квартири та частину підвальних приміщень. На вказані балкон та підвальні приміщення претендує відповідач по справі та створює їм перешкоди у користуванні ним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, з підстав відсутності згоди мешканців будинку на проведені роботи у місцях спільного користування. Також зазначив, що позивачі не дотримались адміністративного порядку реконструкції інженерних частин будинку.

Суд позов задоволив та визнав за позивачем право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 59,8 кв.м., житлова площа 42,2 кв.м., а також на підвальні приміщення загальною площею 37,7 кв.м. (приміщення під індексом 8а-1 площею 18,50 кв.м. та під індексом 6а-3 площею 19,20 кв.м.). Частка: 1/1. (у редакції ухвали про виправлення описки від 13.03.2017 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/65372620).

Із цього висновується наступне:1. Наприкінці 2015 року виник спір із Львівською міською радою стосовно визнання в т.ч. права приватної власності на нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_1 .

2. Львівська міська рада, як вбачається із тексту рішення суду, брала участь у такій справі і заперечувала проти задоволення позову.

Вище за текстом, вказувалось про те, що Львівська міська рада, її виконавчі органи здійснюють управління комунальним майном згідно із ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Безпосередньо наприкінці 2015 року виник спір щодо визнання приватної власності на нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_1 . Виникнення такої ситуації мало б слугувати каталізатором для належного виконання Позивачем своїх повноважень щодо обліку комунального майна, отримання відкритої реєстрової інформації про існуюче право приватної власності на Спірне приміщення, що також розташовується у згаданому будинку.

Підсумовуючи, мірою належної поведінки Львівської міської ради було б належне виконання своїх зобов`язань із управління комунальним майном, яке б результувалось в неминучість інформування (отримання інформації) про порушення свого інтересу, у зв`язку із реєстрацією права приватної власності на Спірне приміщення.

Незважаючи на встановлення ЗУ «Про місцеве самоврядування» повноважень, обов`язків щодо управління комунальним майном, Львівська міська рада виконувала такі неналежним чином та не вчиняла дій, спрямованих на встановлення інформації щодо порушення своїх інтересів Відповідачем чи попереднім правовласниками на Спірне приміщення.

Відповідачем доведено вище, із посиланням на законодавчі положення та фактичні обставини, що Позивач міг знати та не міг не знати про порушення своїх інтересів, починаючи із дати первинної реєстрації права власності на Спірне приміщення.

За текстом позовної заяви прокурором не надано жодних пояснень, доказів,

чому Позивач не міг дізнатись про порушення своїх інтересів швидше ніж із спливом більше десяти років із первинної реєстрації права власності на Спірне приміщення.

02.05.2024року досуду від прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області надійшло заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

Так, зокрема, Управління охорони історичного середовища, Львівської міської ради, попри те, що є виконавчим органом Львівської міської ради, у відповідності до Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 11.11.2016 №1031 не наділено, ані повноваженнями, ані обов`язками перевіряти походження або законність набуття майна особою, яка звернулась до управління за адміністративною послугою.

Таким чином, Львівська міська рада (через свій виконавчий орган) не могла довідатись 05.08.2021 про порушення своїх інтересів, саме у зв`язку з отриманням звернення від орендаря спірного приміщення щодо розміщення вивіски на фасаді будинку.

Ще до підписання акту про списання багатоквартирного будинку окружною прокуратурою вивчалось питання наявності підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Львівської міської ради, про що повідомлено Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради листом окружної прокуратури №14.51/04-16-884вих-22 від 08.02.2022.

Жодні інші листи на адресу Львівської міської ради чи її виконавчих органів, які передували вищевказаному листу, окружною прокуратурою не скеровувались, а відтак протилежні твердження представника відповідача є надуваними, безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються жодними письмовими доказами.

Враховуючи наведене, про порушення інтересів територіальної громади м. Львова Львівській міській раді як позивачу в інтересах якого звертається прокурор, стало відомо після отримання листа окружної прокуратури №14.51/04-16-884вих-22 від 08.02.2022, а аргументи наведені в ньому проаналізовано та прийнято до уваги під час вирішення питання списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 з балансового обліку (06.06.2022)

З цих підстав, день отримання та реєстрації під №1.7-3654-2302 листа окружної прокуратури №14.51/04-16-884вих-22 від 08.02.2022 є днем, коли позивач міг довідатись про порушення своїх інтересів, а довідався безпосередньо під час процедури списання будинку та верифікації інформації, наведеної у листі окружної прокуратури.

30.05.2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено наступне.

Так, відповідач просить застосувати практику Верховного Суду, яка викладена у постанові ВС від 02.11.2021 року (справа №925/1351/19), постанові ВС від 22.02.2023 року (справа №202/8669/19).

Ухвалою суду від 06.06.2024 року клопотання керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської областіСергія Янчишина про витребування доказівзадоволено.

Витребувано з Пустомитівського районного суду Львівської області (вул. Грушевського, 35, м. Пустомити, Львівська область, ЄДРПОУ 37325733) для огляду та дослідження в судовому засіданні обліково-статистичну картку щодо цивільної справи №2-730/2005 за позовом ВАТ «Львівобленерго» Пустомитівський РЕМ до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, а також витребувати належним чином завірену копію алфавітного показчика цивільних справ за 2005 рік в частині цивільної справи №2-730/2005.

Ухвалою суду від 06.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення без його участі, в минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилався на обставини які викладені у позовній заяві, та наголосив, що підстави для застосування позовної давності відсутні.

Представник Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, надала заяву про проведення без її участі, в минулих судових засіданнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності та кожен доказ окремо дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі рішення Радянської народної Ради народних депутатів №271 від 26.05.1987 затверджено реєстр №І житлових будинків/будівель/, які належать місцевим радам по Радянському району м. Львова. (т.1 а.с.51, 52)

Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2001 року «Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова відомчого житлового фонду», зокрема, прийнято у власність територіального громади м. Львова відомчі житлові будинки від дистанції цивільних споруд на ст. Львів Львівської залізниці відповідно до додатку. Галицькій та Франківський районним адміністраціям Львівської міської ради здійснено у встановленому порядку прийом-передачу житлових будинків вказаних у додатку. (т.1 а.с.48) Відповідно до додатку до ухвали Львівської міської ради від 07.06.2001 №1103 №14, зокрема, приміщення на АДРЕСА_1 передані у власність територіальної громади м. Львова. (т.1 а.с.49-50)

З реєстраційного посвідчення ЛОБТІ та ЕО від 18.03.2002 року вбачається, що в цілому будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві комунальної власності за місцевими радами на підставі рішення Радянського району м. Львова від 26.05.1987 р. за №271. (т.1 а.с.65)

Відповідно до наказу Управління ресурсів Департамент економічної політики та ресурсів Львівської міської ради №378-0 від 19.06.2002 року «Про переукладання договору оренди від 01.05.2001 р. №28» переукладено договір оренди від 01.05.2001 р. №28 зі ОСОБА_4 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 узгодивши площу, нумерацію та поверховість приміщень з даними технічного паспорта БТІ від 11.03.2002 р.№5. (т.1 а.с.62, 63-65)

30.08.2002 року між Управління ресурсів Львівської міської ради та приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди №Ф-1148 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень). (т.1 а.с.66-69)

З даного договору оренди вбачається, що орендодавець на підставі Наказу управління ресурсів від 19.06.2002 №378-0; Договору оренди від 01.05.2001 р. №28 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Старий квартал» (балансоутримувач) Об`єктом оренди є нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м. Термін договору оренди визначений з 01.05.2001 р. до 01.05.2004 р. включно.

Відповідно до наказу Управління ресурсів Львівської міської ради №378-0 від 19.06.2002 року «Про переукладання договору оренди №Ф-1148 від 30.08.2002 р.» переукладено на термін два роки договір оренди від 30.08.2002 р. №Ф-1148 зі ОСОБА_4 на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.70)

19.11.2004 року між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди №Ф-2361-4 на нежитлові півпідвальні приміщення, загальною площею 111,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Попович Г.І., зареєстровано в реєстрі за №2417. (т.1 а.с.71-73)

У даному договорі, також зазначено, що нежитлові приміщення, загальною площею 111,6 кв.м. належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення виконкому Радянського /Франківського/райвиконкому м. Львова №271 від 26.05.1987 р., зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 16.09.2004 р. за реєстраційним номером №7485420 (номер запису 9656)

11.05.2007 року укладено договір оренди №Ф-5312-7 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_4 щодо нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м. Термін договору оренди визначений з 11.05.2007 року до 10.05.2010 року. (т.1 а.с. 74-75)

Згідно акту приймання-передачі від 01.09.2011 року нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 під індексами : 3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, загальною площею 111,6 кв.м. здав суб`єкт підприємницької діяльності Струков М.О. прийняв ЛКП «Старий квартал». (т.1 а.с.76)

З листа начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 22.05.2023 року вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та зареєстрований в ДРРП на підставі рішення Радянського (Франківського) райвиконкому № 271 від 26.05.1987.

Нежитлові приміщення під інд. 3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, загальною площею 111, 6 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , виступали предметом договорів оренди № Ф-2361-4 від 19.11.2004 та N? Ф-5312-7 від 11.05.2007 між Управлінням комунальної власності та ОСОБА_4

01.09.2011 нежитлові приміщення загальною площею 111, 6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , згідно з акту приймання-передачі було передано балансоутримувачу ЛКП «Старий Квартал».

Управлінням комунальної власності з моменту його створення - (грудень 1998 року) дані приміщення за адресою АДРЕСА_1 не відчужувались.

Проте, під час аналізу акта списання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , Управлінням комунальної власності було встановлено факт вибуття приміщень з комунальної власності, а саме: виявлено зареєстроване право приватної власності на нежитлові приміщення під інд. За-1, За-2, За-3, За-4, За-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, За-9, загальною площею 111,6 кв.м, за ТОВ «Швидкі руки» на підставі договору купівлі-продажу № 1156 від 20.06.2012. Первинна реєстрація вищевказаних приміщень була проведена 26.10.2011 за ТОВ «Будівельний Львів» на підставі рішення Пустомитівського районного суду від 11.05.2005. Разом з тим, зазначаємо, що дане рішення Пустомитівського районного суду, у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутнє. (т.1 а.с. 83)

Директором ЛКП «Львівський ліхтар» надано відповідь від 15.08.2023 року в якій зазначено, що відповідно до рішення ЛМР №887 від 30.09.2011 р. «Про передачу житлових будинків, які перебувають на балансі ЛКП «Старий квартал» будинок АДРЕСА_1 передано на баланс ЛКП «Львівський ліхтар».

Нежитлові приміщення, площею 111,6 кв.м. на АДРЕСА_1 перейшли на обслуговування ЛКП «Львівський ліхтар» за територіальністю згідно акту приймання-передачі та перебували в оренді ПП ОСОБА_4 відповідно до договору оренди №Ф-2361-4 від 19.11.2004р.

Згідно даних бухгалтерського обліку ЛКП послуги з утримання будинку по вищевказаних нежитлових приміщеннях після 01.10.2011 р. не сплачувалися. (т.1 а.с.85)

На підставі акту приймання-передачі житлових будинків з балансу ЛКП «Старий квартал» на баланс та обслуговування ЛКП «Львівський ліхтар» нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 перейшли на баланс ЛКП «Львівський ліхтар». (т.1 а.с.87, 88-90)

Актом про списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансового обліку ЛКП «Львівський ліхтар» від 06.06.2022 року списано багатоквартирний будинок, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 з балансового обліку ЛКП «Львівський ліхтар». (т.1 а.с.101-103)

Франківською окружною прокуратурою міста Львова Львівської області листами (без дати) повідомлено Львівську міську раду та директора юридичного департаменту Львівської міської ради, зокрема, про те, що на підставі рішення виконкому Радянської районної ради народних депутатів № 271 від 26.05.1987 зареєстровано право власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради в цілому на будинок АДРЕСА_1 .

Встановлено, що між в період з 01.05.2001 по 01.09.2011 СПД ФОП ОСОБА_4 орендував нежитлові приміщення підвалу (3а-1, 3a-2, 3а-3, 3а-4, 3a-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , які перебували у власності територіальної громади м. Львова.

Так, у відповідності до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 18.04.2012 зареєстровано право приватної власності ТзОВ «Будівельний Львів» на нежитлові приміщення (3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111,6 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005.

В подальшому, вказані нежитлові приміщення неодноразово відчужувались на користь юридичних та фізичних осіб, а їх площа за наслідками перерахунку та уточнення змінилась на 110,7 кв.м.

Підсумовуючи вищевказане, наявні підстави вважати, що вищевказані нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_2 незаконно вибули з власності територіальної громади м. Львова. (т.1 а.с.105-106, 108)

28.07.2021 року між ОСОБА_1 орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди №1 щодо нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , площею 110,7 кв.м., яке є власністю орендодавця. (т.1 а.с.207-209, 210)

Орендар спірного приміщення звертався до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради у цілях погодження розміщення рекламної вивіски на фасаді будинку АДРЕСА_1 .

Зокрема, у листі Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 12.08.2021 року № 0004-вих-72027 вказано, що розглянувши надані проектні матеріали на засіданні 05.08.2021 (протокол № 30), робоча група не заперечує щодо розміщення пропонованої вивіски на фасаді будинку за вказаною адресою з представленим Паспортом МАФ (вивіски). (т.1 а.с.206)

Директором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 17.06.2016 року видано довідку про те, що станом на 29.12.2012 року будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за Територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності, на підставі рішення Франківського (Радянського) райвиконкому м. Львова від 26.05.1987 р. за №271. На нежитлові приміщення за вищевказаною адресою загальною площею 110,7 кв.м., реєстрація права власності відсутня і свідоцтво про право власності не видавалося. (т.1 а.с.230)

Також, директором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 16.07.2020 року надано довідку про те, що станом на 29.12.2012 року інформація про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення під інд. 3а-1, 3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9 загальною площею 111,6 кв.м. що знаходяться по АДРЕСА_1 відсутня. (т.1 а.с.231)

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005 року позов задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Львів» (м. Львів, вул. Миколайчука, 110/63 ЄДРПОУ 20857754) право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м. позначених на технічному плані 3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9 .

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належним Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельний Львів» майном, а саме: нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,6 кв.м. позначених на технічному плані літ. 3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9, шляхом їх звільнення.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. (т.1 а.с. 20-23)

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 26.10.2011 року ТОВ «Будівельний Львів» зареєстровано за собою право власності на нежитлові приміщення (3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111.6 кв.м.(реєстраційний номер 34980672). Право власності зареєстровано на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005. (т. 1 а.с.24)

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.03.2012 року нежитлові приміщення (3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111.6 кв.м. належать на праві власності ТОВ «Будівельний Львів». Право власності зареєстровано на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005. (т.1 а.с. 25)

03.04.2012 року між ПП «Агентство «Версаль» та ТОВ «Будівельний Львів» укладено договір міни, який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Грень Н.М., зареєстровано в реєстрі за №626. (т.1 а.с.26-27)

Відповідно до даного договору ПП «Агентство «Версаль» міняє належні йому нежитлові приміщення (1,2,3,4) загальною площею 38,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 на нежитлові приміщення (3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення магазину загальною площею 87,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 .

У п. 3 даного договору вказано, що нежитлові приміщення (3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) площею 111,6 кв.м. належать ТОВ «Будівельний Львів» на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005 року, справа № 2-730/05, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 26.10.2011 року, за №31801401, реєстраційний №34980672.

12.06.2012 року між ПП «Агентство Версаль» та ТОВ «Швидкі руки» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (3а-1,3а-2, 3а-3, 3а-4, 3а-5, 3а-6, 3а-7, 3а-8, 3а-9) загальною площею 111,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.28)

Вищевказаний договір посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Грень Н.М., зареєстровано в реєстрі за №1156.

З довідки від 20.06.2013 року, яка була видана ТзОВ «Швидкі Руки» вбачається, що площа нежитлових приміщень в б. АДРЕСА_1 змінилась з 111,6 кв.м. на 110, 7 кв.м., внаслідок перерахунку і уточнення площ. (т.1 а.с.30)

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.09.2015 вбачається, що право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 110,7 кв.м. належать ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 22.09.2015, видавник: реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції. (т.1 а.с.34)

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.12.2023 року вбачається, що власником нежитлових приміщень, загальною площею 110,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 921, виданий 15.02.2016 , видавник Дячук О.А., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу.

Пустомитівським районним судом Львівської області від 08.05.2023 року надано відповідь, що згідно даних алфавітного покажчика цивільних справ за 2005 рік та обліково-статичної картки на цивільну справи №2-730/2005 р. в суді була зареєстрована цивільна справа за позовом ВАТ «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків. Така позовна заява надійшла в суд в 2005 році та була передана на розгляд судді Матвієнко А.І. (т.1 а.с.41)

Також, Пустомитівським районним судом Львівської області від 25.05.2023 року надано відповідь, з якої, зокрема, вбачається, що інформація про повернення цивільної справи №2-730/2005 у відповідну канцелярію суду чи архів у суді відсутня. У зв`язку з вищенаведеним надати копію рішення суду не являється можливим. (т.1 а.с.43)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що приміщення орендував, проте за якою адресою не пам`ятає, бо їх було багато. Після згадав, що за спірною адресою орендував приміщення для заняття підприємницькою діяльністю. Орган в якого орендував нежитлові приміщення не пам`ятає, але пригадав, що він був пов`язаний з містом. Приблизно орендував років п`ять, точніше стверджувати не міг. Під час оренди приміщення працювало завжди, ключі були лише в нього. особа на ім`я ОСОБА_3 не відома. Про наявність судових спорів не відомо. Також пояснив, що не в курсі чи змінювався власник нежитлових приміщень, можливо змінювався, але пригадує, що колись приміщення належали до залізничної дороги, проте платив оренду до міських органів, до яких не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що весь час проживає за однією адресою. Не пригадує, що на його адресу були судові повістки, виклики до суду, лише згадав, що була справа пов`язана із сусідом про опікунство. Дозвіл на представництво в органах державної влади, довіреність (договір), угоду на представлення інтересів із адвокатом не видавав. Пояснив, що в 2003 році підключався до мережі, і інспектор під установки лічильника зробив помилку. Пізніше під час перевірки було виявлено помилку, проте він цього не робив, але відносно нього склали штраф, але минуло 20 років і деталей не пам`ятає. ніяких викликів до суду, попереджень від Пустомитівської РЕМ не пригадує. Про спірні приміщення не відомо, не користувався. Особа на ім`я ОСОБА_4 не відома.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 23 Закону у країни Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною першоюстатті 316ЦК Українипередбачено,що правомвласності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц - виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виклала наступний правовий висновок - можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 725/1824/20 (провадження № 61-15705св21) зроблено висновок, що «конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. […] апеляційний суд установив, що нежитлові приміщення вибули з власності позивачів унаслідок волевиявлення ОСОБА_2 без отримання згоди ОСОБА_1. Тобто, спільна воля позивачів на вибуття з їх власності спірного майна була відсутня. Суд зазначив, що ОСОБА_3 набула права власності на нежитлові приміщення за відплатним договором, придбавши його у ОСОБА_6, та є четвертим власником нежитлових приміщень після їх відчуження ОСОБА_2, а тому не знала та не могла знати про те, що це майно вибуло з власності ОСОБА_1 поза її волею. Під час придбання майна ОСОБА_3 правомірно очікувала, що ОСОБА_6 мала право ним розпоряджатися, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти. Колегія суддів прийняла до уваги, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо обтяжень нерухомого майна, яке ОСОБА_3 набула у власність, а після придбання нерухомого майна ОСОБА_3 понесла витрати на його перепланування та покращення в розмірі 421 802 грн. […] За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про неможливість витребування спірних нежитлових приміщень у ОСОБА_3, оскільки задоволення позову про витребування майна в цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) зроблено висновок, що: «можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним. Однак для того, щоб захід втручання у право мирного володіння майном узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мало встановити лише те, що набуття майна не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння майном за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що: «5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.60. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

5.62. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

5.64. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном».

Велика Палата Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-цзробила висновок, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном.

Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятою та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 року (справа №754/446/22, провадження № 61-7349сво23)

Звертаючись досуду зпозовом прокурор,в інтересахдержави вособі Львівськоїміської радивказав,що спірнінежитлові приміщення,а самеприміщення заадресою АДРЕСА_1 вибули зкомунальної власностівнаслідок проведеннядержавної реєстраціїправа приватноївласності наних заТзОВ «БудівельнийЛьвів» напідставі рішенняПустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005 року, яке містило неправдиві відомості.

В судовому засіданні, також встановлено, що ОСОБА_1 набув право власності на спірні приміщення 15.02.2016 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, серія та номер: 921, який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Дячук О.А. (т.1 а.с.37)

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів, а саме витягів про реєстрацію права власності та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 15.02.2016 року, тобто на день набуття ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення жодних відомостей у Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек не було, будь-яких доказів цього матеріали справи не містять.

З позовом до суду керівник Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області звернувся 29 грудня 2023 року, тобто більше ніж через сім років після того, як ОСОБА_1 набув право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 110,7 кв.м. А загалом керівник прокуратури звернувся до суду більше ніж через 17 років після ухвалення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.05.2005.

Підтвердження добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

Отже, на момент придбання ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень жодних заборон не було, не було судових спорів щодо приміщень, всі документи були належно оформлені та не викликали жодного сумніву як у нього, так і у нотаріуса, який посвідчував договір-купівлі продажу.

Наприкінці 2011 році відбулась первинна реєстрація права приватної власності на cпірне нежитлове приміщення, яке до набуття у власність відповідачем чотири рази змінювало свого власника, а загалом відповідач є п`ятим власником.

Таким чином, навіть проявивши розумну обачливість, ОСОБА_1 на час придбання спірних приміщень не міг встановити, що приміщення вибули з володіння Львівської міської ради незаконно або щодо них існує спір, а ТОВ «Будівельний Львів» не мало права відчужувати приміщення. Тому під час придбання майна ОСОБА_1 правомірно очікував, що продавець мав право ним розпоряджатися, а вона після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Разом з тим, в судовому засіданні не встановлено та стороною позивача не доведено, що існує справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними витребуванням у ОСОБА_1 майна, й інтересами особи, яка зазнає втручання в його право власності.

Щодо показів свідків суд ставиться критично, оскільки пройшов досить тривалий час та на більшості питань свідками не надано чітких відповідей.

Суд приходитьдо висновкупро неможливістьвитребування спірних нежитлових приміщень у ОСОБА_1 , оскільки задоволення позову про витребування майна у цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря, що призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Як роз`яснено у п. 11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

За встановлених обставин, у задоволенні позовних вимог Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна слід відмовити у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державахучасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду або через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін та учасників справи:

Позивач:Львівська міська рада, код ЄДРПОУ: 04055896; місцезнаходження юридичної особи: місто Львів, пл. Ринок, буд. 1;

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Третя особа:Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, код ЄДРПОУ: 25558625, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, пл. Галицька, 15.

Повний текст рішення складено 30.01.2025.

Суддя Мартьянова С.М.