Ухвала

від 30.01.2025 по справі 127/17523/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/17523/22

Провадження №11-кп/801/239/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниці врежимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 наухвалуВінницькогоміськогосудуВінницької областівід14.11.2024року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 прозвільнення відпризначеного покаранняза вирокомВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від26.06.2024на підставіЗакону України«Про внесеннязмін доКодексу Українипро адміністративніправопорушення тадеяких іншихзаконів Українищодо посиленнявідповідальності задрібне викраденнячужого майната врегулюваннядеяких іншихпитань діяльностіправоохоронних органів»від 18.07.2024

за участю сторін провадження:

прокурора: ОСОБА_7

засудженого: ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вінницькогоміського судуВінницької областівід 14.11.2024року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про звільнення від призначеного покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2024 на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 відмовлено.

Засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2024 року, постановити нову ухвалу про задоволення клопотання.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», тому засуджений ОСОБА_6 просив суд привести вищевказаний вирок у відповідність до нового законодавства та звільнити його від покарання, однак йому було відмовлено у задоволенні клопотання.

Звертає увагу на те, що претензій потерпілий до нього не мав, засуджений щиро розкаюється та суд не звернув на вказані обставини уваги.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, засудженого ОСОБА_6 , який просив задоволити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідност. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За правилами ч.ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги засудженого є неспроможними.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч.1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які в ідбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принцип гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.

За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18.07.2024 №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).

Вказаним Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, статті 185, 190, 191 КК фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

При цьому апеляційний суд враховує висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 07.10.2024 у справі №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24, відповідно до якого Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

Під час з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2024 року за ч. 4 ст.185 КК України до покарання у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

Згідно з вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2024 ОСОБА_6 засуджено за скоєння крадіжки на суму 6940, 04 грн.

Станом на момент скоєння ОСОБА_6 в 2022 році кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого для кваліфікації дій особи за кримінальним законом має перевищувати два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило 2481 грн.

Оскільки, вартість викраденого майна становить 6940, 04 грн, діяння, вчинене ОСОБА_6 не підпадає під декриміналізацію.

За таких обставин, Вінницький міський суд дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_6 , адже останній засуджений за вчинення кримінального правопорушення, кримінальна карність якого ніяким законом не усунута, а тому він має відбувати покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.06.2024 року.

З огляду на викладене, доводи засудженого ОСОБА_6 про неправомірність прийнятого рішення, на переконання апеляційного суду є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування або зміну оскаржуваної ухвали, під час розгляду апеляційної скарги не вбачається, а відтак її слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 405,407,409, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції ,

постановив :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

УхвалуВінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2024року про відмову у задоволенніклопотання засудженого ОСОБА_6 про приведеннявироку увідповідність залишити без змін.

Судове рішення оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4