Ухвала

від 28.01.2025 по справі 461/8877/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/8877/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/223/25 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року про накладення арешту на майно,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

встановила:

даною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування кримінальних правопорушень у сфері охорони навколишнього природнього середовища слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно.

В рамках кримінального провадження №42024140000000150 від 03.07.2024, накладено арешт на майно, яке було вилучене 16.11.2024 в ході проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в якому знаходиться SIM-карта із номером мобільного телефону НОМЕР_3 .

Не погоджуючисьз ухвалоюслідчого суддіадвокат ОСОБА_6 подала апеляційнускаргу,у якійпросить поновитистрок наапеляційне оскарження,ухвалу слідчогосудді скасуватита постановитинову ухвалу,якою відмовитиу задоволенніклопотання проарешт мобільного телефону, який було вилучено під час обшуку, а саме: мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в якому знаходиться SIM-карта із номером мобільного телефону НОМЕР_3 .

Щодо пропущеного строку апеляційного оскарження зазначає, що адвокат ОСОБА_6 13.01.2025 року у відповідь на свою заяву від 07.01.2025 року, на свою електронну адресу, отримала текст ухвали суду.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, які б документально підтверджувати той факт, що тимчасово вилучене майно, а саме мобільний телефон, є доказом кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування.

Зазначає, що постанова про визнання речовими доказами не відповідає вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, оскільки не містить відомостей про мотиви її прийняття та обгрунтування.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 не має жодного процесуального статусу в рамках кримінального провадження № 42024140000000150 від 03.07.2024 року.

В судове засідання адвокат ОСОБА_6 не з`явилась, хоча належним чином була повідомлена про час і місце його проведення. Водночас, адвокат ОСОБА_6 подала клопотання про розгляд справи без її участі, зазначивши, що скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, відділом розслідування кримінальних правопорушень у сфері охорони навколишнього природнього середовища слідчого управління ГУНП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024140000000150 від 03.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240-1 КК України.

Даним досудовим розслідуванням встановлено, що через державний кордон України, з використанням можливо підроблених документів про походження вантажу, незаконно здійснюється перевезення (переміщення) каміння бурштину у значних розмірах. Під час виконання доручення в рамках даного кримінального провадження, встановлено осіб, які безпосередньо займаються незаконним придбанням, переробкою, перевезенням, збутом каміння бурштину та місця їх мешкання, зберігання каміння бурштину, документації, обладнання для обробки сирця каміння бурштину.

16.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук будинку АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в якому знаходиться SIM-карта із номером мобільного телефону НОМЕР_3 .

Постановою слідчого від 16.11.2024 вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя накладаючи арешт на мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , в якому знаходиться SIM-карта із номером мобільного телефону НОМЕР_3 , врахувавши обставини викладені у клопотанні слідчого, дійшов до вірного висновку про задоволення клопотання слідчого, і наклав арешт на вказане майно, так як є підстави вважати що вилучений мобільний телефон може мати доказове значення у даному кримінальному провадженні, містить інформацію про обставини його вчинення та причетних осіб. Крім цього, існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування кримінальних правопорушень у сфері охорони навколишнього природнього середовища слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_9 про арешт майна подано відповідно до вимог ст. 171 КПК України.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Твердження представника, що ОСОБА_7 не має жодного процесуального статусу в рамках кримінального провадження № 42024140000000150 від 03.07.2024 року, не береться до уваги, оскільки, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, заявлені апелянтом доводи належними та достатніми доказами не підтверджені.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

поновити адвокату ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 листопада 2024 року про накладення арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді