Ухвала

від 30.01.2025 по справі 210/202/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/513/25 Справа № 210/202/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року, у кримінальному провадженні №12022041720000413 від 25 травня 2022 року, якою щодо обвинувачених:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України,

продовжено кожному строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 09 січня 2025 року включно, -

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

В провадженні Дзержинського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областіперебуває кримінальне провадження №12022041720000413 від 25 травня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.1, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.15 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4, ст.28 ч.4 ст.209 ч.3 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.255 ч.2, ст.28 ч.4 ст.190 ч.4 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 січня 2025 року включно. Розмір застави, визначений згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, залишено без змін.

Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 про зміну обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу, або зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, - залишено без задоволення.

Доводи апеляційних скарг:

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_7 ,який дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_9 , вважає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, а клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є неспіврозмірним заходом забезпечення кримінального провадження. Просить cкасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року по справі №210/202/24 та ухвалити нову, якою в клопотанні прокурора Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_14 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_9 , в рамках кримінального провадження №12022041720000413 відмовити та змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.

Вважає, що суд 1-ї інстанції в оскарженій ухвалі не доводить наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_9 , і жодні об`єктивні дані, які б підтверджували ці ризики, матеріали кримінального провадження не містять.

Зазначає, що судом 1-ї інстанції не було враховано, що на даний час відсутня необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки підстави, передбачені КПК України для цього відсутні, докази, які доводять існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_9 прокурором не надано.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що прокурор належним чином не довів обґрунтовану необхідність обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Наголошую на тому, що ОСОБА_9 , став на шлях виправлення і відшкодував заподіяні збитки потерпілим і визнає провину у шахрайстві за що передбачене покарання від 3 років позбавлення волі, а останній вже відбув 2/3 позбавлення волі за ґратами від 3 років санкції. В подальшому суд може надати ОСОБА_9 , можливість бути на рівні у правах з іншими фігурантами справи, які перебувають на волі або під домашнім арештом.

Звертає увагу на практику ЄСПЛ у справі "Харченко проти України", щодо тривалого тримання особи під вартою без розгляду альтернативних запобіжних заходів, рішення ЄСПЛ "Мамедов проти Росії" щодо тяжкості ймовірного покарання, як визначального елементу при продовженні строку тримання під вартою, та відсутності інших чинників;

Вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 , перебуваючи під домашнім арештом, міг би виховувати доньку та допомагати батькам;

Зауважує, що судом 1-ї інстанції не прийнято до уваги, що докази у кримінальному провадженні, а саме електронно-обчислювальна техніка та комп`ютерна техніка вилучена під час обшуку у обвинуваченого, що унеможливлює спотворення обвинуваченим доказів у справі, обвинувачений ОСОБА_9 не має наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання в місті Кривий Ріг, немає потреби впливати на потерпілих, свідків та експерта;

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , просить оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції скасувати як незаконну та необгрунтовану. Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у виді домашнього арешту, режим якого визначити на розсуд суду, за адресою його постійного місця проживання, із покладенням відповідних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У разі відмови щодо застосування відносно ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, при визначенні розміру застави, просить дотриматися вимог закону і врахувати доходи родини ОСОБА_10 .

Зазначає, що Дніпровський апеляційний суд в ухвалі від 15.10.2024 року невідомо чим керувався та не навів жодного обґрунтування щодо розміру застави, який ним було визначено, а також суд апеляційної інстанції не досліджував та не оцінював майнове становище обвинувачених та осіб, які надають їм утримання, їх сімейний стан, обсяг та кваліфікацію висунутого обвинувачення (не у всіх однаково, наприклад у обвинуваченого ОСОБА_9 є обвинувачення за ст. 209 КК України, чого немає у інших, та й у кожного різна кількість епізодів), інші особисті обставини кожного з них, що також є свавільним, так як такий формалізований підхід при визначенні застави позбавляє обвинувачених можливості бути звільненими з-під варти та теж є порушенням ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, а також в цій частині було порушено вимоги ст. ст. 177, 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України.

Звертає увагу, що на підтвердження матеріального становища родини ОСОБА_16 , суду було надано докази щодо родинних зв`язків з матір`ю та вітчимом, копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_10 , а також інформація та відомості щодо доходів дружини та батьків ОСОБА_10 , копії свідоцтв про народження дітей, які додаються і до апеляційної скарги. Проте, суд 1-ї інстанції не надав оцінки цим обставинам та обмежився в оскаржуваній ухвалі формулюванням про визначення застави у розмірі, який було визначено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2024 року у даній справі.

Зазначає, що наразі досудове розслідування завершено та справа перебуває на розгляді в суді. Майнова шкода потерпілим у кримінальному провадженні наразі вже відшкодована 100%, але суд в оскаржуваній ухвалі, як і в попередній, не надає жодної оцінки цій обставині.

Звертає увагу, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання, одружений, має багатодітну родину і на його утриманні перебуває четверо малолітніх дітей 2023, 2022, 2019 та 2016 років народження, про що у справі наявні відповідні докази та такі додаються. Найменша донька ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навіть не бачила що таке батьківська турбота, так як народилася під час ув`язнення ОСОБА_10 . Це свідчить про те, що він має міцні соціальні зв`язки і достатньо мотивуючі стримуючі фактори.

Зазначає, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 неодноразово та безпідставно продовжувався строк тримання під вартою, який є свавільним у контексті ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини, а також практики ЄСПЛ.

Вважає, що суд 1-ї інстанції при продовженні строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_10 не виконав вимог ч. 4, ч. 5 ст. 199 та ст. 331 КПК України, а сторона обвинувачення не довела існування ризиків, що судом фактично не досліджувалось. Вважає, що в кримінальному провадженні відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 .

Звертає увагу, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.11.2024 року у даній справі, строк дії запобіжного заходу ОСОБА_15 було продовжено ще на 60 днів вкотре, тобто по 09.01.2025 року, без визначення застави, попри існування належних підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно нього.

Наполягає, що суд не врахував особисте становище ОСОБА_15 , його сімейний та матеріальний стан, міцність соціальних зв`язків, тривалість ув`язнення, а також не дотримався вимог закону щодо визначення розміру застави.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу захисника задовольнити з підстав, наведених у ній.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_8 просили апеляційну скаргу захисника задовольнити з підстав, наведених у ній.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційних скарг захисників обвинувачених, ухвалу суду 1-ї інстанції просив залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Висновки суду:

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до наданих матеріалів у кримінальному провадженні №12022041720000413 від 25.05.2022р., ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 - ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 січня 2025 року включно. Розмір застави, визначений згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, залишено без змін.

Своє рішення суд 1-ї інстанції обґрунтував тим, що наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ухилитись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані судом, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень.

Судом 1-ї інстанції було досліджено питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених суд на теперішній час не встановив. Крім того, суд виходив з того, що доводи обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисників є не достатніми та необґрунтованими, а тому, не знайшов правових підстав для задоволення клопотання про зміну останнім запобіжного заходу на більш м`який. З таким висновком погоджується і апеляційна інстанція.

За таких обставин, суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і прийняття нової, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.

Наведені в апеляційній скарзі сторонами захисту доводи щодо необґрунтованості оскарженої ухвали суду, колегія суддів не вважає слушними з огляду на таке.

Тривалість судового розгляду, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити, і сама по собі не утворює підстав для звільнення з-під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.

Разом з тим, колегія суддів не входить в обговорення доводів захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , щодо необґрунтованості зменшення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_10 ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, оскільки надання оцінки рішенням апеляційної інстанції не входить в компетенцію апеляційного суду.

Доводи захисника ОСОБА_8 щодо безпідставного залишення без змін розміру застави щодо ОСОБА_10 судом 1-ї інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі були предметом розгляду в суді 1-ї інстанції, та їм суд надав повну та належну оцінку. Так, суд вірно прийшов до висновку та не знайшов підстав для зменшення її розміру, оскільки на переконання суду саме такий її розмір забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених у разі її внесення.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність, на даний час фактів втечі обвинувачених чи впливу на свідків, не свідчить про неможливість вчинення ними цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка кожного з обвинувачених та відсутність спроб реалізації ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не їх високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.

При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Доводи апеляційної скарги сторін захисту щодо невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, при цьому, будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту під час апеляційного розгляду не наведено.

Не можуть бути підставою для задоволення апеляційних скарг факти того, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 мають, кожен окремо, постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, неповнолітніх та малолітніх дітей, адже вони були предметом розгляду судом 1-ї інстанції, та не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підґрунтям для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу обвинуваченим. Крім того, вказані обставини не стали запобіжником вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються кожному з обвинувачених.

Враховуючи викладене, порушень норм процесуального закону, не законного та не обґрунтованого продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також порушення їх права на свободу та особисту недоторканність, під час апеляційного розгляду встановлено не було.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для скасування ухвали суду 1-ї інстанції з тих мотивів, які наведені в апеляційних скаргах захисників обвинувачених та доводів наведених ним в судовому засіданні, оскільки судом постановлено ухвалу у відповідності вимог кримінального процесуального закону, ухвала по своїй суті є правомірною, справедливою відповідно до об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням достатніх мотивів та підстав.

Підстав для застосування судом до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.

Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, не вбачається.

Таким чином апеляційні скарги, як такі що не підтверджуються обставинами провадження, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 376, 422-1 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 листопада 2024 року, якою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 січня 2025 року включно кожному з обвинувачених, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4