Постанова

від 22.01.2025 по справі 500/576/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/576/22 пров. № А/857/34726/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року (головуючий суддя Дерех Н.В., м. Тернопіль, повний текст рішення складено 08.04.2022) по справі за адміністративним позовом Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

Тернопільська обласна прокуратура звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (надалі, позивач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації до Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» в якому просила визнати протиправною бездіяльність державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з винесення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька Дача» та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язати державне підприємство «Кременецьке лісове господарство» відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька Дача» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт з винесення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька Дача» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов`язано Державне підприємство «Кременецьке лісове господарство» відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька Дача» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Кременецьке лісове господарство» оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456) власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Зміст зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження об`єктів природно-заповідного фонду розкрито у ст. 6, 7, 14 та ст. 26 Закону № 2456.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2456 землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Згідно з ст. 6 Закону № 2456 території та об`єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об`єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам`яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури.

Частиною 1 статті 26 Закону № 2456 передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

У Розділі 3 «Режим території» Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача», затв. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.102005 р. № 350, передбачено такі заходи з його охорони, як заборона певних видів рубок, знищення певних видів дерев, проведення певних робіт, підстави спеціального використання природніх ресурсів.

Щодо забезпечення збереження об`єктів природно-заповідного фонду, то ст. 8 Закону № 2456 передбачає, що воно здійснюється шляхом встановлення заповідного режиму: організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання: додержання вимог щодо охорони територій та обґєктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля: запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використанні, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

Отже, організація робіт із винесення меж заказника та закріплення їх в натурі (на місцевості) не є складовою цього зобов`язання.

Як вбачається з абз. 5 ст. 8 Закону № 2456, єдине, що зобов`язаний зробити користувач земельної ділянки, на якій розташований заказник, то це забезпечити додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування.

Рішенням суду на ДП «Кременецьке лісове господарство» покладено обов`язок Із організації робіт із винесення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька дача» загальною площею 3864 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Водночас, в ході розгляду справи не встановлено, чи може бути покладено такий обов`язок саме на ДП «Кременецьке лісове господарство». Адже лісовий заказник «Суразька дача» є об`єктом природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

З аналізу норм статті 5, п. «а», «б» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» випливає, що у разі встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду, розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель в обов`язковому порядку проводиться землеустрій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» (далі - Закон № 858) землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 2 Закону № 858 землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У відповідності до ч. 1 ст. З Закону № 858 система землеустрою включає, зокрема: а) законодавчо визначену діяльність у сфері землеустрою; в) організацію, регулювання та управління у сфері землеустрою; г) здійснення землеустрою на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях (далі - загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях); д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення землеустрою; е) суб`єкти та об`єкти землеустрою.

Згідно з п. «в» ч. 2 ст. 25 Закону № 858 різновидом документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду га іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного. лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

У Розділі IV «Проведення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях» Закону № 858 містяться статті, які регулюють порядок проведення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях. Зокрема, статтею 47, яка міститься у вказаному Розділі, закріплено порядок розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон. обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Тобто комплекс заходів із землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду здійснюються виключно на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Стаття 21 Закону № 858 передбачає, що організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача» площею 3 864 га розташований у кварталі 3 9-174 Суразького лісництва у межах лісового урочища «Суразька дача» поблизу сіл Сураж, Васьківці. Андрушівка Шумського району Тернопільської області. Отже, вказаний об`єкт природно-заповідного фонду розташований у межах адміністративно-територіальної одиниці - району.

Згідно з ст. 45 Закону № 858 з метою визначення перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо розробляються схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, територій територіальних громад.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 45 Закону № 858 схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, територій територіальних громад розробляються щодо території відповідного району, територіальної громади, села, селища, міста. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель району розробляються за рішенням районної ради.

Частина 1 статті 26 Закону № 858 передбачає, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Закону України «Про землеустрій» фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з п. «г» ч. 2 ст. 67 за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністром України, фінансуються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого. рекреаційного. історико-культурного. лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон. обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Отже, встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду передбачає собою здійснення землеустрою на загальнодержавному або регіональному рівнях. Залежно від статусу об`єкта природно-заповідного фонду (загальнодержавного чи місцевого значення) обов`язок щодо встановлення його меж покладено Законом на органи державної влади або місцевого самоврядування (ст. 21 Закону № 858). Оскільки лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача» розташований в межах адміністративно-територіальної одиниці - району, то розроблення документації із землеустрою (а саме схем землеустрою та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території відповідного природно-заповідного фонду), встановлення меж цього заказника повинно здійснюватися відповідним органом місцевого самоврядування та/або органом державної влади, який і повинен бути замовником необхідної документації із землеустрою на підставі ст. 26 Закону № 858.

Відтак, ДП «Кременецьке лісове господарство» як землекористувач земельної ділянки, на якій розташований лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача» не зобов`язане забезпечувати організацію проведення робіт із винесення меж вказаного об`єкта природно-заповідного фонду та закріплення їх в натурі (на місцевості), у тому числі не повинно фінансувати розроблення проекту землеустрою.

Натомість, відповідно до пунктів 7, 18, 19. 20 Положення про Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 156-од від 22.03.2016 р., Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує і здійснює у межах своїх повноважень державне управління та регулювання у сфері охорони і використання територій об`єктів природно-заповідного фонду; забезпечує підготовку та збір матеріалів для оголошення нових об`єктів і територій природно-заповідного фонду і внесення змін до його мережі; вносить пропозиції про погодження організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, подає документи щодо оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; погоджує документації із замлеустрою в порядку, визначеному законодавством.

З аналізу законодавства вбачається, що зобов`язання апелянта як землекористувача щодо забезпечення режиму охорони території земельних ділянок в межах Заказника зводиться до обов`язку: 1) не здійснювати на території Заказника діяльність, яка може йому зашкодити (ст. 6, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»): 2) дотримуватися режиму охорони під час здійснення господарської діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування (ст. 8 цього ж Закону); забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою, а також дотримуватися заходів, передбачених затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою (ст. 20 Закону України «Про землеустрій»).

Що стосується Розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області № 573 від 25.11.2005 «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Кременецького лісгоспу», то апелянт зазначає, що вказане Розпорядження видано відповідно до ст. 17, 122, 123, п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України і передбачає надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки загальною площею 15487 га для ведення лісового господарства на території Шумського району. Натомість, згідно з ст. 47 Закону № 858 встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду здійснюється на підставі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Крім того, відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» Розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації Тернопільської області № 573 від 25.11.2005 щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою видано щодо всіх земельних ділянок, а не лише лісового заказника «Суразька дача», надано безоплатно та має необмежений строк дії. Відтак, ніхто не вправі обмежити час його реалізації певним строком.

До того ж, аналіз ст.ст. 95, 96 Земельного кодексу України, ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» свідчить, що у законодавстві не закріплено обов`язку ДП «Кременецьке лісове господарство» щодо забезпечення організації робіт з землеустрою, встановлення меж земельних ділянок, об`єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості).

Обґрунтовуючи обов`язок апелянта забезпечити організацію винесення меж лісового заказника «Суразька дача» в натурі (на місцевості), суд покликається на розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації.

Однак, жодним з них на апелянта не покладено обов`язок щодо організації меж об`єктів природно-заповідного фонду. Натомість, пунктом 2 Розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації № 481-од від 18.06.2018 Управлінню екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації спільно з районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, Головним управлінням Держгеокадастру в області, обласним управлінням лісового та мисливського господарства, установам природно-заповідного фонду доручено забезпечити збільшення площі природно-заповідного фонду в області, продовжити роз`яснювальну роботу з власниками та користувачами земельних ділянок, органами місцевого самоврядування щодо переваг створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Пунктом 2 Розпорядження Тернопільської обласної державної адміністрації № 448/01.02-01 від 14.07.2021 Управлінню екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації спільно з районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, Головним управлінням Держгеокадастру в області, обласним правлінням лісового та мисливського господарства, установам природно-заповідного фонду доручено забезпечити збільшення площі природно-заповідного фонду до 15 % від території області. Пунктом 4 цього ж Розпорядження передбачено рекомендувати органам місцевого самоврядування при прийнятті рішень про відведення земельних ділянок, виготовлення і затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності враховувати вимоги чинного природоохоронного та земельного законодавства про обмеження у використанні земель, додержання режиму охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Отже, на апелянта не покладено жодного обов`язку щодо організації проведення робіт із винесення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька дача» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 21, Розділу II Закону № 858 організація проведення робіт з винесення меж об`єктів природно-заповідного фонду, земельних ділянок покладено на відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування.

Підтвердженням того, що саме зазначені вище суб`єкти уповноважені забезпечити винесення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості) є норма пункту б) частини 1-2 Перехідних положень Закону України «Про землеустрій». Нею передбачено, що до 1 січня 2024 року, б) до складу проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого. рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включається:

- інформація про наявність у межах земельної ділянки територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, пам`яток культурної спадщини, їх зон охорони, історичних ареалів населених місць та охоронюваних археологічних територій, а також про обмеження у використанні земельної ділянки, надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органом охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій історико-культурного призначення, режимоутворюючих обґєктів культурної спадщини);

- інформація про обмеження у використанні земельної ділянки, надана центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику, у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водної о фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно- заповідного фонду місцевого значення).

Інформація, зазначена у цьому пункті, надається відповідним органом виконавчої влади в електронній формі за зверненням розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, на ДП «Кременецьке лісове господарство» не може бути покладено обов`язку забезпечити організацію робіт зі встановлення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька дача», оскільки це суперечить чинному законодавству. Організація і планування територій та об`єктів природно-заповідного фонду належить до компетенції відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.08.1978 № 383 на території Шумського району Тернопільської області створено лісовий державний заказник «Суразька дача» площею 3864 га, який знаходився у віданні Кременецького лісгоспзагу та Мінлісгоспу УРСР.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.05.2005 №350 затверджено Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача».

Згідно Положення, лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення й використання.

Заказник загальною площею 3864 га розташований на території Тернопільської області у кварталах 39-174 Суразького лісництва (лісове урочище «Суразька дача») ДП «Кременецьке ЛГ» на території колишнього Шумського району Тернопільської області (на даний час Кременецького району Тернопільської області).

Земельна ділянка, якій надано статус Заказника не вилучається з користування землекористувача (ДП «Кременецьке ЛГ»), який здійснює у його межах свою діяльність згідно з цим Положенням.

Метою створення Заказника є збереження унікальних штучно створених модриново-дубово-ясеневих насаджень, як визначного взірця створення хвойно-широколистяних стійких деревостанів, що мають науково-пізнавальну цінність і велике естетичне значення у регіоні.

Пунктом 1.6 Положення передбачено, що межі Заказника встановлюються в натурі, оформляються державними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово-картографічні матеріали, відображаються у формах державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) та землевпорядній документації відповідно до законодавства, обов`язково враховуються при здійсненні землеустрою, розробленні містобудівної документації, проектних матеріалів щодо планування території на регіональному рівні, а також при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

До встановлення меж Заказника у натурі його межі визначаються відповідно до проекту його створення.

Пунктом 3.4 Положення передбачено, що забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах Заказника здійснюється землекористувачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 5, ст. 53 Закону України «Про природо-заповідний фонд», Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області, згідно із Охоронним зобов`язанням від 01.10.2012 № 17-59 передано під охорону Заповідний об`єкт площею 3864 га, що розташований у кв.39-174 Суразького лісництва ДП «Кременецьке ЛГ», у межах лісового урочища «Суразька дача» поблизу сіл Сураж, Васьківці, Андрушівка Шумського району, який входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

ДП «Кременецьке лісове господарство» бере під охорону вказаний заповідний об`єкт та зобов`язується зберігати його та дотримуватися екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (визначено екологічні вимоги при використанні природних ресурсів) та ст. 9 Закону (встановлено види використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду).

Окрім цього, ДП «Кременецьке лісове господарство» взяло на себе зобов`язання перенести межі земельної ділянки, на якій знаходиться заказник, в натурі шляхом встановлення державних охоронних знаків затвердженого взірця, нанести на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, забезпечити їх непорушність, а також режим охорони та збереження заказника.

До встановлення меж заказника у натурі його межі визначені відповідно до проекту створення.

Тернопільською обласною прокуратурою в ході моніторингу використання земельних ділянок природно-заповідного фонду встановлено, що державним підприємством «Кременецьке лісове господарство» не забезпечено організацію проведення робіт із винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька дача», площею 3864 га, що розташований на території Тернопільської області у кварталах 39-174 Суразького лісництва (лісове урочище «Суразька дача») ДП «Кременецьке лісове господарство» на території колишнього Шумського району Тернопільської області (на даний час Кременецького району Тернопільської області).

Вважаючи протиправним невжиття заходів по винесенню меж Заказника загальнодержавного значення та не закріпленню його меж в натурі (на місцевості), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 43 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно зі ст. 5 цього Закону завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

У відповідності до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно частини 2 статті 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій (за виключенням перелічених у частині першій ст. 60 Закону) покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Статтею 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша ст. 79-1 Земельного кодексу України). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 3,4 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Крім цього, відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про землеустрій», землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами, (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (п. «в» ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій»).

За змістом ст. 47 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 26 Закону України «Про землеустрій», замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

З огляду на вказане, суд першої інстанції підставно вважав, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Як уже зазначалось вище, розпорядженням голови Шумської районної державної адміністрації від 25.11.2005 № 573 Кременецькому держлісгоспу надано згоду на розробку технічної документації, що посвідчують право на земельні ділянки загальною площею 15487 га для ведення лісового господарства на території Шумського району, у тому числі і щодо земельних ділянок Суразького лісництва загальною площею 4881 га, куди входить лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача».

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29.11.2021 № 10-19-0.5-4135/2-21 відомості щодо затвердження землевпорядної документації на лісовий заказник загальнодержавного значення «Суразька дача» в Державному земельному кадастрі відсутні. Аналогічні відомості зазначено і в листі від 15.12.2021 № 10-19-0.5-4427/2-21.

Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації листом від 29.11.2021 № 05/1662 повідомило, що проект землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення під Заказником у постійне користування ДП «Кременецьке ЛГ» до Управління не надходило.

Тернопільською обласною державною адміністрацією видавалися доручення голови обласної державної адміністрації від 11.07.2005 № 82 «Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в області», від 28.02.2008 № 147 «Про стан виконання місцевими органами влади з установлення в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду», від 20.10.2009 № 756 «Про додаткові заходи щодо розвитку природно-заповідної справи в області», від 18.06.2018 № 481-од «Про забезпечення реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 20202 року в частині формування мережі природоохоронних територій», від 14.07.2021 №448/01.02-01 «Про забезпечення реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки в частині формування мережі природоохоронних територій», якими доручено районним державним адміністраціям спільно з органами місцевого самоврядування, підприємствами та установами у віданні яких розташовані території та об`єкти природно-заповідного фонду розробити проекти землеустрою з організації та встановлення їх меж у натурі.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області в листі від 01.12.2021 № 1/1-1-05-4688 повідомила, що з 2012 року по даний час при проведенні перевірок (планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) виявлялись порушення законодавства про природно-заповідний фонд при спеціальному використанні лісових ресурсів, які на даний час усунуті. Окрім цього, повідомила, що питання закріплення меж території лісового заказника в натурі (на місцевості) межовими знаками, на підставі розробленої та затвердженої документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки не розглядалось (лист від 20.12.2021 № 1/1-1-05-4956).

При цьому, суд слушно зауважив, що питання щодо встановлення меж об`єкту природно- заповідного фонду в натурі відсутнє серед переліку питань щодо проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства про природно-заповідний фонд визначених згідно з додатком 5 до Уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, який затверджений наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 26.11.2019 № 450, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 за № 1293/34264.

Відтак, правильним є висновок, що на ДП «Кременецьке лісове господарство» покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Суразька Дача» загальною площею 3864 га та закріплення їх в натурі (на місцевості), а невиконання наведеного обов`язку унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об`єкту, його належну охорону та збереження, оскільки межі заповідника чітко не визначені, а земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до інформації, розміщеної на інформаційному порталі, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, а саме - Публічній кадастровій карті вбачається, що на території Заказника розміщені земельні ділянки приватної форми власності із наступними кадастровими номерами земельних ділянок: 5622680800:02:004:0185 - цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорію земель визначено як землі сільськогосподарського призначення; 5622680800:02:004:0186 - цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорію земель визначено як землі сільськогосподарського призначення; 5622680800:02:004:0187 - цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; категорію земель визначено як землі житлової і громадської забудови; 5622680800:02:004:0188 - цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорію земель визначено як землі сільськогосподарського призначення; 5622680800:02:004:0189 - цільове призначення - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; категорію земель визначено як землі житлової і громадської забудови; 5622680800:02:004:0190 - цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорію земель визначено як землі сільськогосподарського призначення; 5622680800:02:004:0188 - цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорію земель визначено як землі сільськогосподарського призначення.

З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно вважав, що у спірному випадку наявна бездіяльність відповідача, що виражена у формі невжиття заходів по винесенню меж Заказника загальнодержавного значення та не закріпленню його меж в натурі (на місцевості).

Жодних аргументів та доказів на спростування вищезазначених обставин відповідач не подав.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даний позов підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року по справі №500/576/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 31.01.25