Постанова

від 20.01.2025 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Харків Справа № 913/567/19(913/73/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Радіонова О.О. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, м. Вінниця на рішення Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі №913/567/19(913/73/23)

за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м.Вінниця

про стягнення заборгованості

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання", м. Вінниця

до відповідача Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м. Київ

про визнання договору припиненим.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі Позивач) в межах справи про банкрутство №913/567/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 18 174 248,01 грн. 3% річних в сумі 371 389,46 грн., інфляційні втрати в сумі 1 832 931,09 грн. за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 № 0694-02041. (з урахуванням заяви Позивача про залишення позовної заяви в частині позовних вимог щодо стягнення пені без розгляду).

Відповідач звернувся до суду зустрічною позовною заявою про визнання припиненими з 24.02.2022(з урахуванням заяви про виправлення описки) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 № 0694-02041, укладеним між сторонами, в тому числі зобов`язання: подавати оператору системи передачі планові обсяги передачі електричної енергії та обсяги планової резервної потужності за затвердженням оператором системи передачі формами у терміни та у порядку, визначених у розділах 5 та 9 договору; повертати оператору системи передачі підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, визначених у розділах 5 та 9 договору; повертати оператору системи передачі підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, визначених у розділах 5 та 9 договору; здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених у розділах 5 та 9 Договору.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі № 913/567/19(913/73/23) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 18 174 248,01 грн. 3% річних в сумі 371 389,46 грн., інфляційні втрати в сумі 1 832 931,09 грн., судовий збір 305678 грн. 53 коп., вимоги в частині стягнення пені 50862 грн. 81 коп. залишено без розгляду (з урахуванням ухвали від 21.10.2024р. про виправлення описки). В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач, частково не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі № 913/567/19(913/73/23) скасувати в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 217 055,77 грн та прийняти нове, яким у стягненні зазначеної суми відмовити, а також задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив період нарахування інфляційних втрат, оскільки такі нарахування повинні здійснюватись тільки за повний місяць, як це передбачено Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

Наведену обставину вважав підставою до скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 217 055,77 грн, в іншій частині рішення суду не оскаржував.

В частині незгоди з відмовою у задоволенні зустрічного позову зазначав, що судом безпідставно не прийнято до уваги неможливість виконання спірного договору з 24.02.2022р. через наявність форс-мажорних обставин (окупації території Луганської області), які підтверджені сертифікатом ТПП та які є підставою до задоволення зустрічного позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, розгляд справи призначено на 20.01.2025р. о 11:30год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, звертав увагу апеляційного суду, що Відповідачем для розрахунку інфляційної складової помилково береться тільки повний календарний місяць, оскільки таке обчислення суперечить останній правовій позиції Верховного Суду. Вважав, що форс-мажорні обставини не звільняють Відповідача від виконання зобов`язання, такі умови не містять і норми закону, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову вважав обґрунтованими.

У судове засідання 20.01.2025. учасники справи не з`явились, не приєднались до відеоконференції, були повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи за мотивами зайнятості представника у іншому судовому засіданні, скороченого робочого дня та відсутності інших працівників підприємства.

Ухвалою судової колегії, занесеною до протоколу судового засідання від 20.01.2025, на підставі ст. 202 ГПК України відмовлено у задоволенні означеного клопотання, оскільки причини неявки, наведені в клопотанні, визнані неповажними, крім того, явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дата засідання в апеляційній інстанції була визначена більш ніж за місяць, що давало достатньо часу для вирішення організаційних питань Відповідачем.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення між сторонами спору Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.06.2019р. № 0694-02041 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Позивач зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього Договору, а Відповідач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору( а редакції Додаткової угоди від 31.07.2019 року);

-укладення додаткової угоди № 1 від 24.09.2020, де сторонами викладено п. 6.7 Договору в новій редакції.

-надання Позивачем на виконання умов Договору за період з липня 2019 року по травень 2022 року Відповідачу послуги з передачі електричної енергії на відповідну суму та скориговано сторонами фактичний обсяг електроенергії, що підтверджується актами приймання - передачі послуги та актами коригування до актів приймання - передачі послуги, відповідно до яких всього за період липень 2019 - травень 2022 Відповідач повинен був сплатити за отримані послуги 217 775 683,51 грн. (з урахуванням актів коригування до актів приймання - передачі послуги);

-часткова оплата Відповідачем сплачено заборгованості за Договором у сумі 186 770 296,74 грн., що підтверджується довідкою з Головного управління з обслуговування клієнтів АТ «Ощадбанк» (з додатком № 1 та додатком № 2) № 16/2-09/645 від 01.03.2023 та у сумі 12 831 138,76 грн., що підтверджується довідкою з Головного управління з обслуговування клієнтів АТ «Ощадбанк» (з додатком № 1) № 16/2-09/662 від 02.03.2023.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати фактично наданої послуги Позивачем став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості в розмірі 18 174 248,01 грн, а також нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 371 389,46 грн., інфляційних втрат в сумі 1 832 931,09 грн. за період з вересня 2022 р. по березень 2023 р., що пов`язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов`язання.

В обґрунтування своїх доводів щодо заперечення проти первісного позову та в обґрунтування зустрічного позову Відповідач зазначав, що з 24.02.2022 зобов`язання ТОВ «ЛЕО», визначені Договором, припинилися через неможливість їх виконання у зв`язку з фактичним обставинами: пошкодженням, руйнуванням, знищенням об`єктів електроенергетики (електричних мереж, трансформаторних підстанцій, приладів обліку електричної енергії) в наслідок бойових дій та практично повною окупацією військовими формуваннями РФ території Луганської області, що встановлено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309.

Відповідач стверджував, що оскільки сторони не могли ї не можуть з 24.02.2022 виконувати зобов`язання за Договором у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін Договору не відповідає, просив суд встановити припиненими свої зобов`язання за спірним Договором з 24.02.2022р., посилаючись на положення ст.ст. 509,607 ЦК України.

При цьому застосований Позивачем порядок нарахування інфляційних втрат Відповідачем не оспорювався.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за надані Позивачем послуги, а також відсутності об`єктивних перешкод до виконання такого зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про його необґрунтованість, критично розцінив твердження Відповідача, що саме з 24.02.2022 р. він втратив повністю можливість виконувати спірний Договір по всій території Луганської області в повному обсязі, у зв`язку з чим неможливість виконувати свої обов`язки за Договором саме із зазначеної дати на всій території Луганської області, визнав недоведеною.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є висновок суду першої інстанції в частині покладення на Відповідача обов`язку зі сплати інфляційних втрат у розмірі 217 055,77 грн, незгоду з яким апелянт обґрунтовує невірним визначенням Позивачем періодів цих нарахувань та відмова у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості у розмірі в сумі 18 174 248,01 грн. 3% річних в сумі 371 389,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 832 931,09 грн. та залишення без розгляду вимоги про стягнення пені у розмірі 50862 грн. 81 коп. вимогами апеляційної скарги не охоплюється, відповідно висновок суду в цій частині не переглядається.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Сума боргу, яка внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (>15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Так, при перевірці правильності нарахування Позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу Відповідача у спірний період з вересня 2022 р. по березень 2023 р., судова колегія звертається до вищенаведених висновків Верховного Суду щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць, викладених у пунктах 25-26 мотивувальної частини постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Відповідно до п. 5.5 Договору, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання- передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

З розрахунку Позивача, який базується на строках виконання зобов`язань, визначених в Договорі, вбачається, що прострочення виконання зобов`язань починається з 14.05.2022.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат Позивачем при нарахуванні інфляційних втрат було правомірно враховано індексацію за травень 2022.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що Відповідач висловлює незгоду по одному періоду розрахунків зроблених Позивачем, а саме за травень 2022 зі строком оплати до 13.05.2022, вважаючи, що індекс інфляції повинен нараховуватись тільки за повний місяць з урахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. і Позивачем помилково нараховано індекс інфляції за місяць виникнення боргу.

Проте, колегія суддів відхиляє зазначені заперечення як безпідставні та такі, що не можуть свідчити про незаконність рішення, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано враховано останню правову позицію Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних нарахувань Позивача з урахуванням вищевказаної правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, за результатами якого встановлено, що поданий Позивачем розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, є арифметично та методологічно вірним, отже доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат в зальному розмірі 1 832 931,09 грн., а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині зазначеного висновку не спростовують.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині зустрічного позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

- обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, враховуючи положення частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду (постанова Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 909/161/23).

Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 909/161/23 зазначено, що конструкція частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою звернення Позивача з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат стало неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 27.05.2019 № 0694-02041 з оплати наданих послуг, з посиланням на положення статей 525, 526, 530, 626, 629 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами Договору.

За зустрічним позовом Відповідач просив визнати припиненими з 24.02.2022 власні негрошові зобов`язання за спірним правочином з підстав, передбачених положеннями статей 509 та 607 Цивільного кодексу України, через наявність обставин, за які жодна із сторін Договору не відповідає, оскільки з 24.02.2022 на території Луганської області, яка знаходилася під контролем влади України з 2014 року, розпочалися активні бойові дії і тимчасова окупація рф територіальних громад Луганської області.

Проте можливість виконання чи невиконання Відповідачем власних негрошових зобов`язань за спірним Договором не є предметом спору в межах даної справи, оскільки Позивач вимагає стягнути з Відповідача плату за фактично отримані останнім послуги з передачі електричної енергії за Договором, отже результат розгляду судом зустрічного позову жодним чином не впливає на розгляд первісного позову, результат якого в частині основної заборгованості Відповідачем в апеляційному порядку не оспорюється.

Судова колегія зазначає, що у даному випадку поданий Відповідачем позов не є зустрічним позовом у розумінні статті 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не має на меті захист від первісного позову та не спростовує його частково чи повністю, а подання такого зустрічного позову не доведе відсутності у Позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову.

За таких підстав доводи Відповідача про формування Позивачем обсягів наданих послуг з передачі електричної енергії (що покладені в основу розрахунку заборгованості за первісним позовом) на підставі недостовірних відомостей- не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки вони спростовуються висновком суду першої інстанції в частині первісного позову, який апелянтом не оскаржується.

Зазначення в переліку власних грошових зобовязань за Договором, які Відповідач вимагає визнати припиненими, обов`язку здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу за Договором - є за своєю суттю запереченням проти первісних позовних вимог і не містить ознак окремої позовної вимоги.

Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності посилання Відповідача на одночасну та повну втрату можливість виконувати спірний договір по всій території Луганської області саме з 24.02.2022р., оскільки визначена Відповідачем обставина не узгоджується з інформацією, яка міститься в офіційних джерелах, в апеляційній скарзі Відповідач лише заперечує проти такого висновку суду першої інстанції, проте конкретними доказами, що є в матеріалах справи, його не спростовує.

Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

За змістом ст.269 ч.4 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовою колегією не встановлено законних підстав до виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2024 року у справі №913/567/19(913/73/23) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати в суді апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, сторонами не заявлено про відшкодування інших судових витрат, що пов`язані з апеляційним переглядом справи, отже такі витрати в суді апеляційної інстанції не розподіляються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, м. Вінниця на рішення Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі № 913/567/19(913/73/23)- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі № 913/567/19(913/73/23) залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, м. Вінниця.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 30.01.2025

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова

Суддя П.В. Тихий