Постанова

від 20.01.2025 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Харків Справа № 913/567/19(913/196/22)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Радіонова О.О. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, м. Вінниця на рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2024 у справі №913/567/19(913/196/22)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"

про стягнення коштів

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"

До відповідача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про визнання договору припиненим.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - Позивач) в межах справи №913/567/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання (далі Відповідач) про:

- стягнення заборгованості за Договором від 03.05.2019 № 0694-01041 за фактично надані послуги за період з другої декади березня 2022 по першу декаду травня 2022 включно у розмірі 62 569 850,35 грн. та нарахованих на неї інфляційних втрат у розмірі 4 007 078,71 грн. та 3% річних у розмірі 510 684,41 грн. за невиконання грошових зобов`язань за період з другої декади березня 2022 по першу декаду травня 2022;

-стягнення заборгованості за фактично надані послуги з корегування/врегулювання небалансів за Договором від 03.05.2019 № 0694-01041 за період з березня, квітня, червня 2022 у сумі: 51 114 321,08 грн. та нарахованих інфляційних втрат за період березня, квітня, червня 2022 у сумі: 790 328,32 та 3 % річних за вказаний період у розмірі 390 468,46грн.;

-стягнення заборгованості за фактично надані послуги за послуги з врегулювання (корегування) за березень 2022 у сумі: 440 989.50 грн. та нарахованих за невиконання основного зобов`язання інфляційного збільшення у розмірі 3 527,92грн. та 3% річних у сумі 2 863,41, а також судового збору 939364 грн 22 коп. (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог та заяви від 08.07.2024 р. про залишення позовної заяви в частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу у розмірі 4 563,70 грн. без розгляду відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.).

Відповідач 23.06.2023 р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання припиненими з 24.02.2022(з урахуванням заяви про виправлення описки) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» за Договором 03.05.2019 №0694-01041 про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеним між Позивачем та Відповідачем з підстав, у тому числі наступні зобов`язання: нести відповідальність за фінансове врегулювання ОСП з небалансу електричної енергії, активізованих резервів та зборів, пов`язаних з його та його балансуючої групи обов`язком балансу; дотримуватися правил та інструкцій, викладених у Правилах ринку, і постійно повідомляти ОСП інформацію про свої розрахунки відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку, з метою ефективного та своєчасного врегулювання небалансу електричної енергії учасника ринку зі сторони ОСП; своєчасно надавати ОСП необхідні кошти для забезпечення належного погашення платежів ОСП, пов`язаних з цим Договором, відповідно до Правил ринку; подавати ОСП погодинний фізичний баланс надходження електричної енергії (споживання електричної енергії «брутто») та відпуску електричної енергії споживачам за місцем провадження господарської діяльності ОСР; повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії; забезпечувати передачу інформації, що здійснюється відповідно до Правил ринку, у формі і за допомогою засобів, зазначених у протоколах обміну даними; нести відповідальність за експлуатацію систем розподілу за місцем провадження господарської діяльності.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі №913/567/19(913/60/23) первісні позовні вимоги задоволено частково: з Відповідача на користь Позивача стягнуто:

- заборгованість за фактично надані послуги (основний борг) за період: друга декада березня 2022 по першу декаду травня 2022 включно у розмірі 62 569 850,35 грн., 4 007 078,71 (інфляційне збільшення) грн; 510 684,41 (3% річних) грн.;

-заборгованість за фактично надані послуги (основний борг) за період врегулювання березень, квітень, червень 2022 (корегування/врегулювання), у сумі 51 114 321,08 грн., 790 328,32 (інфляційне збільшення) грн; 390 468,46 (3% річних) грн.;

- заборгованість за фактично надані послуги (основний борг) за врегулювання (корегування) за березень 2022 у сумі: 440 989.50 грн, 3 527,92 (інфляційне збільшення) грн; 2 863,41 (3% річних) грн. та судовий збір 939364 грн 22 коп.

Також зазначеним рішенням первісні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4563 грн. 70 коп. залишені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України., в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням в частині розрахунку інфляційних та відмови в задоволенні зустрічного позову, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2024 у справі №913/567/19(913/60/23) скасувати в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 359 922,04 грн. за первісним позовом та прийняти нове, яким у стягненні зазначеної суми відмовити, а також задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив період нарахування інфляційних втрат, оскільки такі нарахування повинні здійснюватись тільки за повний місяць, як це передбачено Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.

Наведену обставину вважав підставою до скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 359 922,04 грн., в іншій частині рішення суду не оскаржував.

В частині незгоди з відмовою у задоволенні зустрічного позову зазначав, що судом безпідставно не прийнято до уваги неможливість виконання спірного договору з 24.02.2022р. через наявність форс-мажорних обставин (окупації території Луганської області), які підтверджені сертифікатом ТПП та які є підставою до задоволення зустрічного позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, розгляд справи призначено на 20.01.25р. о 12:45год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, звертав увагу апеляційного суду, що Відповідачем для розрахунку інфляційної складової помилково береться тільки повний календарний місяць, оскільки таке обчислення суперечить останній правовій позиції Верховного Суду.

У судове засідання 20.01.2025. учасники справи не з`явились, не приєднались до відеоконференції, були повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи за мотивами зайнятості представника у іншому судовому засіданні, скороченого робочого дня та відсутності інших працівників підприємства.

Ухвалою судової колегії, занесеною до протоколу судового засідання від 20.01.2025, на підставі ст. 202 ГПК України відмовлено у задоволенні означеного клопотання, оскільки причини неявки, наведені в клопотанні, визнані неповажними, крім того, явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дата засідання в апеляційній інстанції була визначена більш ніж за місяць, що давало достатньо часу для вирішення організаційних питань Відповідачем.

На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 03.05.2019 р. між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правонаступником якого з 15.02.2019 є Позивач) та Відповідачем Договору №0694-01041 про врегулювання небалансів електричної енергії (надалі Договір), за умовами п.п. 1.3, 1.4 Договору, Відповідач врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності його балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій стороні шляхом входження до балансуючої групи, а Позивач врегульовує небаланси електричної енергії з Відповідачем у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку;

- формування та виставлення Відповідачу рахунків-фактур на загальну суму 62 569 850,35 грн., а саме: № 2803202200046 від 28.03.2022 р. на суму 351 721,00 грн; № 0704202200046 від 07.04.2022 р. на суму 2 606 589,50 грн. № 1804202200040 від 18.04.2022 р. на суму 3 349 585,68 грн. № 2804202200042 від 28.05.2022 р. на суму 38 080 847,95 грн. № 0605202200041 від 06.05.2022 р. на суму 9 766 193,66 грн. № 1605202200039 від 16.05.2022 р. на суму 8 414 912,56 грн.; за період: березень, квітень, червень 2022 (врегулювання/корегування) на загальну суму 51 114 321,08 грн., а саме: № 2122022000024 від 02.12.2022 р. на суму 2 920 504,13 грн № 5012023000023 від 05.01.2023 р. на суму 48 193 801,87 грн., № 2202202300212 від 22.02.2023 р. на суму 15,08 грн. та за врегулювання (корегування) березень 2022 року № 1205202300024 від 12.05.2023 р. на суму 440989,50 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати фактично вартості небалансів електричної енергії Позивачем став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором від 03.05.2019 № 0694-01041 за фактично надані послуги за період з другої декади березня 2022 по першу декаду травня 2022 включно у розмірі 62 569 850,35 грн. та нарахованих на неї інфляційних втрат у розмірі 4 007 078,71 грн. та 3% річних у розмірі 510 684,41 грн. за невиконання грошових зобов`язань за період з другої декади березня 2022 по першу декаду травня 2022; стягнення заборгованості за фактично надані послуги з корегування/врегулювання небалансів за Договором від 03.05.2019 № 0694-01041 за період з березня, квітня, червня 2022 у сумі: 51 114 321,08 грн, нарахованих інфляційних втрат за період березня, квітня, червня 2022 у сумі: 790 328,32 та 3 % річних за вказаний період у розмірі 390 468,46грн.; стягнення заборгованості за фактично надані послуги за послуги з врегулювання (корегування) за березень 2022 у сумі: 440 989.50 грн. та нарахованих за невиконання основного зобов`язання інфляційного збільшення у розмірі 3 527,92грн. та 3% річних у сумі 2 863,41грн.

В обґрунтування своїх доводів щодо заперечення проти первісного позову та в обґрунтування зустрічного позову Відповідач зазначав, що з 24.02.2022 зобов`язання ТОВ «ЛЕО», визначені Договором, припинилися через неможливість їх виконання у зв`язку з фактичним обставинами: пошкодженням, руйнуванням, знищенням об`єктів електроенергетики (електричних мереж, трансформаторних підстанцій, приладів обліку електричної енергії) в наслідок бойових дій та практично повною окупацією військовими формуваннями РФ території Луганської області, що встановлено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309.

Відповідач зазначав, що оскільки сторони не могли і не можуть з 24.02.2022 виконувати зобов`язання за Договором у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін Договору не відповідає, просив суд встановити припиненими свої зобов`язання за спірним Договором з 24.02.2022р., посилаючись на положення ст.ст. 509,607 ЦК України.

При цьому застосований Позивачем порядок нарахування інфляційних втрат Відповідачем в суді першої інстанції не оспорювався.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за надані Позивачем послуги, а також відсутності об`єктивних перешкод до виконання такого зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про його необґрунтованість, критично розцінив твердження Відповідача, що саме з 24.02.2022 р. він втратив повністю можливість виконувати спірний Договір по всій території Луганської області в повному обсязі, у зв`язку з чим неможливість виконувати Відповідачем свої обов`язки за Договором саме із зазначеної дати на всій території Луганської області, визнав недоведеною.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є висновок суду першої інстанції в частині покладення на Відповідача обов`язку зі сплати інфляційних втрат у розмірі 359 922,04грн., незгоду з яким апелянт обґрунтовує невірним визначенням Позивачем періодів цих нарахувань та відмова у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Сума боргу, яка внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (>15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Такий спосіб розрахунку інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при відповідному розрахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Так, при перевірці правильності нарахування Позивачем інфляційних втрат на суму основного боргу Відповідача у спірний період з квітня 2022 р. по липень 2022 р., судова колегія звертається до вищенаведених висновків Верховного Суду щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць, викладених у пунктах 25-26 мотивувальної частини постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Згідно з п. 7.7.3. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.

Відповідно до розділу п. 1.7.1. Правил ринку, учасник ринку до 18:00 банківського дня, що є другим робочим днем після дати отримання на електронну адресу учасника ринку через систему управління ринком платіжного документа від АР, повинен здійснити відповідну оплату.

З розрахунку Позивача, який базується на строках виконання зобов`язань, визначених в Правилах ринку та умовах Типового Договору, вбачається, що прострочення виконання зобов`язань починається з 12.04.2022 та 11.05.2022, відповідно.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат Позивачем при нарахуванні інфляційних втрат було правомірно враховано індексацію за квітень та травень 2022.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що Відповідач висловлює незгоду по двом періодам розрахунків зроблених Позивачем, а саме стосовно квітня 2022 року, зі строком оплати до 11.04.2022 та за травень 2022 зі строком оплати до 10.05.2022, вважаючи, що індекс інфляції повинен нараховуватись тільки за повний місяць з урахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. і Позивачем помилково нараховано індекс інфляції за місяць виникнення боргу.

Проте, колегія суддів відхиляє зазначені заперечення як безпідставні та такі, що не можуть свідчити про незаконність рішення, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано враховано останню правову позицію Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних нарахувань Позивача з урахуванням вищевказаної правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, за результатами якого встановлено, що поданий Позивачем розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, є арифметично та методологічно вірним, отже доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Проте, колегія суддів відхиляє зазначені заперечення як безпідставні та такі, що не можуть свідчити про незаконність рішення, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано враховано останню правову позицію Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних нарахувань Позивача з урахуванням вищевказаної правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду, за результатами якого встановлено, що поданий Позивачем розрахунок, з яким погодився суд першої інстанції, є арифметично та методологічно вірним, отже доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині зустрічного позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

- обидва позови взаємно пов`язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.

Частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, враховуючи положення частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду (постанова Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 909/161/23).

Взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

У постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 909/161/23 зазначено, що конструкція частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, підставою звернення Позивача з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат стало неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором 03.05.2019 № 0694- 01041 про врегулювання небалансів електричної енергії щодо своєчасної оплати послуг, з посиланням на положення статей 525, 526, 530, 626, 629 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами Договору.

За зустрічним позовом Відповідач просив визнати припиненими з 24.02.2022 власні негрошові зобов`язання за спірним правочином з підстав, передбачених положеннями статей 509 та 607 Цивільного кодексу України, через наявність обставин, за які жодна із сторін Договору не відповідає, оскільки з 24.02.2022 на території Луганської області, яка знаходилася під контролем влади України з 2014 року, розпочалися активні бойові дії і тимчасова окупація рф територіальних громад Луганської області.

Проте, можливість виконання чи невиконання Відповідачем власних негрошових зобов`язань за спірним Договором не є предметом спору в межах даної справи, оскільки Позивач вимагає стягнути з Відповідача плату за фактично отримані останнім послуги з врегулювання (корегування) небалансів за Договором, отже результат розгляду судом зустрічного позову жодним чином не впливає на розгляд первісного позову, результат якого в частині основної заборгованості Відповідачем в апеляційному порядку не оспорюється.

Судова колегія зазначає, що у даному випадку поданий Відповідачем позов не є зустрічним позовом у розумінні статті 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не має на меті захист від первісного позову та не спростовує його частково чи повністю, а подання такого зустрічного позову не доведе відсутності у Позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову.

За таких підстав доводи Відповідача про формування Позивачем обсягів небалансів електричної енергії (що покладені в основу розрахунку заборгованості за первісним позовом) на підставі недостовірних відомостей- не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки вони спростовуються висновком суду першої інстанції в частині первісного позову, який апелянтом не оскаржується.

Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності посилання Відповідача на одночасну та повну втрату можливості виконувати спірний договір по всій території Луганської області саме з 24.02.2022р., оскільки визначена Відповідачем обставина не узгоджується з інформацією, яка міститься в офіційних джерелах, в апеляційній скарзі Відповідач лише заперечує проти такого висновку суду першої інстанції, проте конкретними доказами, що є в матеріалах справи, його не спростовує.

Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

За змістом ст.269 ч.4 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовою колегією не встановлено законних підстав до виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Луганської області від 04.11.2024 року у справі №913/567/19(913/196/22) підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати в суді апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, сторонами не заявлено про відшкодування інших судових витрат, що пов`язані з апеляційним переглядом справи, отже такі витрати в суді апеляційної інстанції не розподіляються.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, м. Вінниця на рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2024 у справі № 913/567/19(913/196/22)- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 04.11.2024 у справі № 913/567/19(913/196/22) залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання, м. Вінниця.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 30.01.2025

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова

Суддя П.В. Тихий