Постанова

від 28.01.2025 по справі 307/3482/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3482/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 січня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гримут Тетяни Василівни на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року, ухвалене головуючим суддею Бобрушко В.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Тячівської міської ради в особі виконавчого комітету Тячівської міської ради, про позбавлення батьківських прав

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Тячівської міської ради в особі виконавчого комітету Тячівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що з 27 серпня 2019 року позивач перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , у якому в них народилась спільна дитина донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 червня 2021 року рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області шлюб між сторонами було розірвано. Сторони проживають окремо майже 3 роки, дитина проживає з батьком, спорів стосовно місця проживання дитини не виникало. Весь час з моменту розлучення та за довго до самого розлучення відповідачка життям дитини не цікавилась, не телефонувала, не виявляла бажання спілкуватись з донькою та приймати участь у її вихованні, навіть не вітала з днем народження, жодного разу не приїздила до дитини та жодного разу не поцікавилась станом здоров`я дитини враховуючи те, що дитина має тяжку хворобу і встановлену інвалідність з народження.

Позивач забезпечив доньці гідні умови проживання та гармонійну сімейну атмосферу. Між позивачем та дитиною завжди усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню доньки, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей, які, враховуючи інвалідність дитини, потребують постійної присутності батька, його моральної та матеріальної підтримки. Нагляд за станом здоров`я дитини з моменту її народження і по сьогоднішній день здійснює позивач. Матір участі в цій сфері життя дитини не приймала, реабілітаціє та оздоровленням дитини не займається.

Заочним рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.11.2021 стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, щомісячно, починаючи з 31.08.2021 і до її повноліття. Позивачка зазначені аліменти не сплачує взагалі. Дитина знаходиться на повному утриманні батька. Враховуючи ці обставини, позбавлення батьківських прав може бути розглянуто як необхідний захід для захисту інтересів та добробуту дитини. Такий крок має на меті забезпечити стабільність та безпеку виховання та розвитку дитини, особливо у випадку, коли мати не виконує своїх обов`язків щодо утримання та виховання дитини. ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків та навіть не намагається змінити свої стосунки з дитиною в кращу сторону, що говорить про її особисте ставлення до дитини. Не цікавиться її успіхами, станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, що в цілому створило умови, які шкодять інтересам дитини.

А тому ОСОБА_1 просив суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Тячівськогорайонного судуЗакарпатської областівід 20листопада 2023року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гримут Т.В., оскаржив рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказує, що ним подано до суду першої інстанції належні та допустимі докази того, що відповідача не бере участі у вихованні, утриманні та догляді їх малолітньої доньки, не піклується про стан її здоров`я не зважаючи на те, що донька з народження хворіє, не займається її реабілітацією. Про моральний та духовний розвиток також не піклується, участі в матеріальному утриманні донь не приймає. Вважає що суд безпідставно не врахував висновок органу опіки і піклування в якому зазначено за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав щодо малолітньої доньки. Крім того, суд не взяв до уваги покази свідків.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значаться позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 (а.с.13).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27 серпня 2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 8 червня 2021 року в цивільній справі №307/1210/21 між ними було розірвано (а.с.14, 15-16).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2021 року в цивільній справі №307/3078/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, і до досягнення нею повноліття (а.с.17-19).

Згідно посвідчення №3 серії НОМЕР_3 , виданого Тячівським ЦСЗН, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства, до досягнення 18-ти річного віку, її законним представником являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20).

Згідно медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, виданого Тячівською районною поліклінікою 07 жовтня 2020 року за №179, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється інвалідом, хворіє на ДЦП, спастична квадриплегія (а.с.21).

Згідно довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді, виданою Тячівською районною поліклінікою 07 жовтня 2020 року за №502, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має потребу у домашньому догляді (а.с.22).

В акті обстеження матеріально-побутових умов, складеного 05 січня 2023 року старостою с. Тячівка, Тячівського району, Закарпатської області, зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_3 ; мати дитини ОСОБА_2 з сім`єю не проживає, участі у вихованні дитини не приймає, дитина повністю знаходиться на утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 (а.с.23).

В акті оцінки потреб сім`ї від 27.012022 року та висновку до нього, складеного директором КЗ «ЦНСП» Дроздовою С., зазначено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка являється інвалідом, хворіє на ДЦП, перебувала в реабілітаційному центрі в м. Київ з 03.12.2021 року по 09.12.2021 року, щодня з дитиною займається масажист, в будинку наявна їжа, наявний запас продуктів харчування для малолітньої дитини та її сім`ї. Зі слів батька, дитина урівноважена та спокійна, любить батька, дідуся та бабусю, мама участі у вихованні дитини не приймає, батьки розлучені. В малолітньої дитини наявний церебральний параліч, дитина потребує постійного догляду. З дитиною щодня займається масажист та щодня виконують спеціальний комплекс вправ для реабілітації дитини. В дитини є вертикалізатор - тренажер для реабілітації виконання фізичних вправ (а.с.24-26).

В довідці від 02.02.2022 року за №03.3/18, виданою старостою села Тячівка, зазначено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та до складу сім`ї, яка проживає за даною адресою, входять: заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.27).

З характеристики від 02.02.2022 року за №03.3/17, виданої Тячівською міською радою вбачається, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , розлучений, сам виховує малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом з дитинства, має ДЦП. ОСОБА_1 проживає у будинку батьків, тимчасово працює по найму. За час проживання в селі зарекомендував себе з позитивної сторони, турботливий батько та син. Скарг від мешканців села та сусідів в сільську раду не надходило, до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується добре (а.с.28).

У довідці комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Тячівської міської ради» Тячівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини від 05.01.2023 року за №2 зазначено, що за період 2022 року до лікаря педіатра звертався тато ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , які регулярно проходили на огляди і виконував різні вказівки. (а.с.29).

З довідки Тячівського відділу ДВС у Тячівському районі Закарпатської області від 13.01.2023 року за №2870 вбачається, що ОСОБА_1 не отримував аліменти від ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі (а.с.30).

У письмових попередженнях від 05.07.2021 року та від 10.08.2021 року, надісланих поштовим зв`язком, зазначено, що позивач ОСОБА_1 попереджав відповідачку ОСОБА_2 про вжиття нею необхідних заходів для зміни ставлення до виховання та утримання доньки ОСОБА_3 , та у випадку не зміни такого ставлення до доньки він змушений буде звернутися з вимогою до суду про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 (а.с.33-38).

В акті оцінки потреб сім`ї від 12.09.2023 року та висновку до нього, складеного т.в.о. директора КЗ «ЦНСП» ОСОБА_5 , зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою в АДРЕСА_1 , разом з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка являється інвалідом, хворіє на ДЦП, для дитини наявна наварена їжа та запас продуктів, спільно з батьком або бабусею відвідує КУ «Інклюзивно-ресурсний центр Тячівської м/р». Зі слів рідних дитина спокійна та урівноважена, має довірливі стосунки з батьком та бабусею, навички самообслуговування не сформовані, дитина є малолітньою. Будинок просторий, прибраний, обстановка відповідно до віку дитини (а.с.68-78).

У розрахунку заборгованості Тячівського відділу ДВС у Тячівському районі Закарпатської області від 18.09.2023 року зазначена заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 , станом на 18.09.2023 року (а.с.79).

У довідці комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Тячівської міської ради» Тячівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 12.09.2023, зазначено, що за період 2023 року до лікаря педіатра звертався тато ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 ; регулярно проходили на огляди і виконував всі вказівки лікаря. (а.с.80).

В характеристиці від 08.09.2023 року за №157, виданої Тячівською міською об`єднаною територіальною громадою с. Тячівка, зазначено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 . За період проживання в с. Тячівка показав себе з хорошої сторони. В 2019 році одружився з ОСОБА_2 . В 2021 році шлюб було розірвано, проживає разом з донькою інвалідом. Мати дитини з сім`єю не проживає. Скарг від мешканців села не надходило, до кримінальної відповідальності не притягався (а.с.81).

В довідці від 08.09.2023 року за №158, виданою Тячівською міською об`єднаною територіальною громадою села Тячівка зазначено, що ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та до складу його сім`ї, яка проживає за даною адресою входять: заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.82)

Згідно висновку органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Тячівської міської ради від 13 жовтня 2023 року за №05-26/1446 орган опіки та піклування Тячівської міської ради вважає за доцільне дати згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканку АДРЕСА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.85).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_1 являється йому племінником. Пояснив, що після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання жодного разу не навідувала дитину, не цікавилася здоров`ям дитини. Свідку відомо, що в неї було четверо чоловіків. ОСОБА_1 не перешкоджав ОСОБА_2 бачитись з дитиною. ОСОБА_1 як батько, відвідує з дитиною процедури реабілітації та утримує її в повному обсязі. Матір дівчинки аліменти не сплачує. Де знаходиться ОСОБА_2 йому не відомо та який спосіб життя веде йому також не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона являється сусідкою ОСОБА_1 та масажистом. Спостерігає за їхнім життям спочатку їхнього сімейного життя. Цубера ОСОБА_8 працює по найму. ОСОБА_9 переїхала проживати в с. Тячівка, в неї на той час вже було четверо дітей. Пояснила, що ОСОБА_2 народила ОСОБА_10 в с.Тячівка, потім забрала дитину і переїхала в с. Крива. Через деякий час передала дитину до батька, хоча останній перебував на заробітках. Дитинка певний час перебувала з бабусею, яка про неї піклувалася. Коли ОСОБА_1 повернувся, то дитина по-сьогоднішній день проживає разом з ним, який її доглядає та піклується про неї. ОСОБА_1 часто пропонував жінці спілкуватися з дитиною, не вчиняв жодних перешкод, а навпаки кожного разу намагався надавати можливість спілкуватися з донькою, але вона категорично відмовлялася, посилаючись на те, що дитина має інвалідність і вона не бажає її доглядати. Батько дівчинки дуже часто приводить дитину на масаж, хоча її мати цього не робила за час проживання з дитиною. Дитині необхідно оперативне втручання. Свідку відомо, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, дитині не допомагає та не утримує.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та / або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

В оцінці обставин справи суд має виходити з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23) за таких самих правовідносин Верховний Суд застосував системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховуючи, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, виснував, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилався на те, що відповідачка не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться дитиною, тобто взагалі не виконує батьківські обов`язки, що є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.

Судом першої інстанції зазначено, що окреме проживання позивача та відповідачки після розірвання шлюбу та те, що відповідачка ОСОБА_2 не бажає приймати участь у вихованні та утриманні доньки, що ОСОБА_2 як особа становить реальну загрозу для дитини ОСОБА_3 , її здоров`я та психічного розвитку, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Наполягаючи на позбавленні відповідачки батьківських прав ОСОБА_1 не вказав, у чому ж полягає доцільність і необхідність такого рішення для доньки, яким чином позбавлення батьківських прав відповідачки сприятиме захисту інтересів останньої.

Враховуючи, що позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до доньки батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне (свідоме) ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків, приймаючи до уваги те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Такий висновок відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої ОСОБА_3 з огляду на необхідність забезпечення її прав на спілкування та збереження зав`язків з обома батьками.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гримут Тетяни Василівни, залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2023 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2025 року.

Суддя-доповідач

Судді