Рішення

від 03.02.2025 по справі 904/4746/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4746/24

За позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ"

до Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ"

про стягнення

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 167 361,39 грн. - боргу, з яких: 80 784,00 грн. - неустойки за не підписання акту здачі-приймання (повернення) об`єкта оренди, 80 784,00 грн. - неустойки за не повернення (не звільнення) об`єкта оренди, 938,16 грн. - 3% річних, 4 855,23 грн. - індексу інфляції, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору оренди нерухомого майна №010120/9-А.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 справу №904/4746/24 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Відповідач подав заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заява мотивована тим, що останній звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо проведення судової фототехнічної експертизи та судової земельно-технічної експертизи. Проведення зазначених експертиз потребує значного часу, у зв`язку із чим, дотримання строку розгляду справи, встановленого ч. 1 ст. 248 ГПК України неможливе. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024 у задоволенні заяви Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання відмовлено.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заявляє, що судове рішення у справі № 910/7113/21 стосувалося лише зобов`язання звільнити складський майданчик площею 72,0 кв.м, що за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна "Натан Рибак". Жодних інших обов`язків, зокрема щодо підписання акту прийому-передачі об`єкта оренди, на Відповідача покладено не було. Звільнення майданчика було виконано та на підтвердження цього Відповідач посилається на технічний звіт, згідно з яким судно "Натан Рибак" знаходиться за межами вказаної земельної ділянки. Та вказує, що у поданих Позивачем "Матеріалах польових топографо-геодезичних робіт" (план М 1:500) відсутня чітка інформація щодо місцезнаходження складського майданчика та меж земельної ділянки. Додані до плану фотознімки із зображенням числа "370" не дозволяють ідентифікувати місцезнаходження об`єкта щодо земельної ділянки. Відповідач наголошує, що судно "Натан Рибак" протягом тривалого часу знаходиться в одному і тому ж місці, яке не належить до території Позивача. Зокрема, Відповідачем в якості доказів надані: фотографії судна з публічних джерел (зокрема, з мережі Інтернет), зроблені у 2011 та 2014 роках, які підтверджують, що судно знаходилось на тій самій локації ще задовго до укладення договору оренди, технічний звіт, складений за результатами виконавчих дій, що містить інформацію про фактичне місцезнаходження судна та його відповідність межам земельної ділянки. Крім того Відповідач вказує, що розрахунки Позивача є безпідставними, оскільки: Позивач намагається стягнути одночасно неустойку за неподання акту прийому-передачі та неустойку за користування майном у розмірі подвійної орендної плати. Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України, після припинення договору оренди орендодавець може вимагати лише неустойку у вигляді подвійної орендної плати, але не будь-яких інших додаткових штрафних санкцій. Для підтвердження своїх аргументів Відповідач звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення: фототехнічної експертизи з метою доведення, що судно "Натан Рибак" не змінювало свого місцезнаходження протягом тривалого часу; земельно-технічної експертизи - для визначення фактичного місця розташування судна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:076:0008.

Від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що обставини щодо перебування судна "Натан Рибак" на складському вимощенні інв. № 370, площею 72 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11 досліджувалися під час розгляду справи № 910/7113/21, де суд дійшов висновку, що судно "Натан Рибак" перебуває на орендованому майданчику, а Відповідач зобов`язаний звільнити цей майданчик. Однак, Відповідач не виконав судове рішення, не звільнив майданчик та не підписав акт здачі-приймання. Крім того, Відповідач протягом 15 років користувався майданчиком для розміщення суден "Натан Рибак" та "Полісся". Договір оренди від 29.12.2018 містив аналогічні умови щодо відповідальності за не підписання акту здачі-приймання. А відтак, Відповідач виконав свої зобов`язання за попереднім договором, що підтверджує те, що умови договору щодо відповідальності не були для нього новими чи незрозумілими. Розташування судна на схемі, що є додатком до договору, має схематичний характер і не впливає на суть спору. Протягом строку дії договору у 2019 році Відповідач не заперечував щодо місця розташування суден і виконував свої зобов`язання, сплачуючи орендну плату. Доводи Відповідача про чотирикратний розмір вимог не відповідають дійсності, оскільки штрафні санкції нараховані окремо за різні порушення: за не підписання акту та за не звільнення об`єкта оренди.

У запереченні на відповідь на відзив, Відповідач наполягає, що до предмету доказування у цій справі входить виключно вирішення питання чи звільнено Об`єкт оренди за договором оренди від 31.12.2019 №010120/9-А від теплоходу "Натан Рибак", який належить Відповідачу та чи користується Відповідач Об`єктом оренди на момент звернення до суду із позовом у цій справі. Жодних належних та допустимих доказів того, що теплохід "Натан Рибак" знаходиться на майданчику (вимощенні), яке належить на праві власності АСК "Укррічфлот" Позивачем не надано. До позовних вимог у цій справі Позивачем включено стягнення з Відповідача неустойку за період з травня 2023 по вересень 2024 року (неустойка за не підписання акту здачі-приймання (повернення) об`єкта оренди за договором оренди нерухомого майна №010120/9-А від 30.12.2019р.; неустойка за не повернення об`єкта оренди за договором оренди нерухомого майна №010120/9-А від 30.12.2019р.), строк позовної давності яких, станом на момент подання позову сплив, що є підставою для відмови у позові у відповідній частині.

21.11.2024р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області від Відповідача у даній справі надійшла зустрічна позовна заява б/н від 20.11.2024р. про стягнення з ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" 169 111,032 грн. В обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач вказує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023, залишеним без змін постановами Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та Верховного Суду Касаційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 910/7113/21 стягнуто з ДП "Адміністрація річкових портів" на користь ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" 14 087,70 грн. - боргу з орендної плати, 623,20 грн. - пені, 14 087,70 грн. - штрафу, 222 405,94 грн. - неустойки, 6 249,06 грн. - судового збору та зобов`язано ДП "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. №370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак". Позивач стверджує, що Відповідач не виконав рішення у справі № 910/7113/21 в частині звільнення відкритого складського майданчику (вимощення) від судна т/х "Натан Рибак" та не підписав акт здачі-приймання (повернення) об`єкта з оренди за договором оренди. Однак, 30.04.2024 в ході здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74601527 з примусового виконання рішення у справі №910/7113/21, інженером-геодезистом Піциком О.В. проведено комплекс топографо-геодезичних робіт, щодо встановлення місцеположення зовнішніх меж об`єкту (теплохід "Натан Рибак") в натурі (на місцевості) відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:076:0008. Вказаним технічним звітом з топографо-геодезичних робіт щодо встановлення місцеположення об`єкту в натурі (на місцевості), виконаного інженером-геодезистом Піциком О.В., складеного за результатами замірів місця розташування судна "Натан Рибак", встановлено, що теплохід "Натан Рибак" знаходиться за межами суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:076:0008. Технічний звіт складено за наслідками обмірів, здійснених під час виконавчих дій, проведених державним виконавцем за участі сторін цього спору, містить чіткі межі зазначеної земельної ділянки та місцезнаходження теплоходу по відношенню до неї. Відповідач вважає, що стягненню з Позивача підлягає сума коштів у розмірі 169 011,32 грн., яку Відповідач сплатив на користь Позивача на виконання рішення суду в справі №910/7113/21 за наслідками неналежного виконання Договору оренди нерухомого майна від 31.12.2019 №010120/9-А, але фактично не користувався об`єктом оренди площею 72,0 кв.м (для розміщення судна "Натан Рибак").

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2024р. зустрічну позовну заяву б/н від 20.11.2024 повернуто ДП "Адміністрація річкових портів" повернуто без розгляду з мотивів, викладених в наведеній ухвалі.

31.12.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про призначення судової земельно-технологічної експертизи з метою підтвердження, що т/х "Натан Рибак" не знаходиться на об`єкті оренди. У вказаному клопотанні Відповідач просить зупинити провадження у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4746/24 та призначити судову земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні запитання:

- чи є фактичне місце розташування теплоходу "Натан Рибак" місце розташуванням, визначеним в Плані Об`єкту, який є Додатком №1 до договору оренди від 30.12.2019 №010120/9-А між державним підприємством "Адміністрація річкових портів" та приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот"?

- чи фактично розміщений теплохід "Натан Рибак" в межах земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:076:0008 та, або за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вулиця Амур Гавань, 11?

Згідно з ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Виходячи з того, що клопотання про призначення експертизи Відповідачем подане після спливу тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, без клопотання про поновлення процесуальних строків, зважаючи на стадію розгляду даної справи, суд вважає, що правові підстави для призначення судової експертизи і зупинення провадження у справі відсутні.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, у зв`язку з цим, справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2019 Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (Орендар, Відповідач) з Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (Орендодавець, Позивач) уклали Договір оренди нерухомого майна №010120/9-А (далі Договір), за п. 1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в строкове оплатне користування об`єкт оренди - відкритий складський майданчик інв. №370, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, площею 142,3 кв. м. Мета використання - розміщення суден Орендаря: т/х "Натан Рибак", т/х "Полісся".

За умовами п. 2.1 Договору плата за користування майном (орендний платіж) розраховується множенням орендної ставки на орендовану площу.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що орендна ставка за один квадратний метр оренди - 33,00 грн., у т.ч. ПДВ 5,50 грн.

Згідно з п. 2.3 Договору орендна плата за місяць оренди об`єкта становить 4 695,90 грн., у т.ч. ПДВ 782,65 грн.

Орендар одержує рахунки та акти наданих послуг до 19 числа поточного місяця за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11 або на електронну пошту office_kiev@arport.com.ua. Рахунки, акти наданих послуг, листи від Орендодавця, які надані на руки або направлені на електронну пошту відповідно до п. 2.7 Договору, вважаються належним чином врученими Орендарю (п. 2.7 Договору).

Відповідно до п. 2.8 Договору Орендар сплачує орендну плату та додаткові платежі за поточний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця незалежно від отримання ним рахунків від Орендодавця. Комунальні та інші послуги, вартість яких Орендар компенсує Орендодавцю, сплачуються Орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за поточним.

Згідно з п. 3.1 Договору об`єкт передається в оренду на строк з 01.01.2020 р. до 31.12.2020 р.

Об`єкт повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятим Орендарем протягом 5 (п`яти) календарних днів після набрання чинності цим Договором (п.7.1. Договору).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що прийом-передача об`єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників обох сторін з обов`язковим підписанням сторонами акту прийому-передачі об`єкта не пізніше строку, зазначеного в п.7.1 Договору.

За умовами п. 7.3 Договору об`єкт вважається переданим в оренду з дня підписання сторонами Акту прийому-передачі об`єкта.

Згідно з п. 7.4 Договору об`єкт є власністю Орендодавця та знаходиться на його балансі. Передача об`єкта в оренду не призводить до переходу права власності на цей об`єкт до Орендаря, останній користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 7.6 Договору повернення Орендодавцю об`єкта повинно бути здійснено Орендарем протягом 5 календарних днів з моменту закінчення строку оренди, або з моменту дострокового припинення дії або розірвання Договору ( у т.ч. внаслідок відмови від Договору ).

Згідно з п. 7.7 Договору протягом строку, зазначеного в п. 7.6 Договору, Орендар зобов`язаний звільнити об`єкт та підготувати його до передачі Орендодавцю.

За умовами п. 7.8 Договору повернення об`єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників обох сторін.

Згідно з п. 7.9 Договору об`єкт вважається фактично поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта.

Відповідно до п. 7.10 Договору у разі відмови Орендаря (у т.ч. неможливості знайти Орендаря, відсутності відповіді на листи тощо) від підписання акту здачі-приймання (повернення) об`єкта у строки, вказані у п. 7.6 Договору, та при фактичному звільненні Орендарем об`єкту вважається, що об`єкт прийнятий Орендодавцем в день підписання ним акту здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта в односторонньому порядку із зауваженнями до стану приміщення, зазначеними в акті.

Згідно з п. 7.11 Договору з моменту підписання акту здачі-приймання (повернення) об`єкта Орендодавцем в односторонньому порядку (у випадку відмови Орендаря від підпису), Орендодавець має право самостійно звільнити орендований об`єкт від майна Орендаря та не несе відповідальності за збереження, а також можливу втрату, псування або пошкодження такого майна Орендаря.

За умовами п. 7.14 Договору якщо Орендар не звільняє об`єкт по закінченню орендних відносин згідно з Договором, то Орендодавець має право безперешкодно заходити до об`єкту, а також дати користуватись об`єктом іншій особі або використовувати самостійно. У будь-якому разі Орендар зобов`язаний вчасно звільнити об`єкт у строк, вказаний у п. 7.6 Договору.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання Орендарем рахунків у строки, передбачені п. 2.7 Договору, оплата має бути здійснена не пізніше 20 числа поточного місяця незалежно від отримання рахунку (розрахунок компенсації вартості комунальних послуг має бути на рівні не нижче ніж у попередньому місяці). У подальшому, після отримання рахунку та акту наданих послуг у випадку, якщо Орендарем була сплачена більша сума, ніж зазначена в рахунку та акті, переплата зараховується Орендодавцем при виставленні рахунку за наступний період, якщо ж Орендар сплатив меншу суму, ніж зазначена в рахунку та акті наданих послуг, Орендар зобов`язаний доплатити несплачену частину платежу протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку та акту наданих послуг (п. 8.3 Договору).

У випадку зменшення розміру площі орендованого об`єкта з ініціативи Орендаря чи дострокового розірвання та/або припинення Договору (у т.ч. відмови від Договору) грошові кошти, сплачені Орендарем по орендній платі, додаткових платежах та комунальних послугах за наступний місяць, Орендодавцем не повертається. У випадку авансових платежів Орендаря, які існують на кінець облікового періоду, вся сума перерахованого Орендарем авансу зараховується як орендна плата, розрахована згідно з п. 2 Договору на наступний обліковий період, а у разі припинення Договору - як додатковий дохід Орендодавця, який не підлягає поверненню Орендарю (п. 8.8 Договору).

Згідно з п. 8.9 Договору у випадку закінчення терміну дії або при достроковому припиненні та/або розірванні Договору (у т.ч. відмови від Договору) орендна плата, додаткові платежі та відшкодування комунальних послуг, передбачені Договором, включаються в остаточний рахунок за Договором, який Орендар сплачує протягом 3 днів з дати виставлення рахунку.

За умовами п. 8.11 Договору датою нарахування доходів у Орендодавця з Договором є останній день поточного місяця, а у місяці припинення та/або розірвання Договору (у т.ч. відмови від Договору) - день припинення та/або розірвання Договору (у т.ч. відмови від Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору Орендодавець зобов`язаний:

9.1.1 передати Орендарю в оренду об`єкт, вказаний у розділі 1 Договору, в стані, придатному для використання;

9.1.3 для забезпечення пропускного режиму для робітників Орендаря, третіх осіб, транспортних засобів Орендаря та транспортних засобів, які його обслуговують, надати Орендарю перепустки у відповідності до письмової заявки і за плату (якщо надання відповідних перепусток передбачено розділом 2 Договору).

Згідно з п. 9.3 Договору Орендар зобов`язаний:

9.3.1 прийняти в оренду об`єкт, вказаний в розділі 1 Договору;

9.3.5 своєчасно і у повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором. Якщо Орендар повертає Орендодавцю об`єкт в неналежному стані, Орендар зобов`язаний оплатити останній місяць оренди;

9.3.7 у разі припинення дії та/або розірванні Договору повернути Орендодавцю об`єкт в належному стані за актом здачі-приймання.

Згідно з п. 11.5 Договору у разі не підписання Орендарем у строк, встановлений п.7.6 Договору, акту здачі-приймання об`єкта (незалежно від того, звільнив Орендар об`єкт чи ні) або не звільнення об`єкта після підписання акту здачі-приймання, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом (орендна плата та всі передбачені договором платежі) за час прострочення підписання акту здачі-приймання або звільнення об`єкта.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 14.1 Договору).

Відповідно до п. 14.3 Договору Договір припиняється негайно у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 14.9 Договору передбачено, що закінчення строку дії Договору або визнання його окремих умов недійсними не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов Договору, яке сталось під час його дії.

Згідно з п. 14.10 Договору сторони погодились, що Договір діє без права автоматичної пролонгації (крім випадків, передбачених п. 15.1 Договору), оскільки Орендодавець наперед заперечує проти того, щоб Орендар продовжував користуватись об`єктом після закінчення строку оренди.

У зв`язку з не оплатою заборгованості за Договором оренди нерухомого майна № 010120/9-А від 30.12.2019, Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 у справі № 910/7113/21 (залишеним без змін в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 та постановою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 09.04.2024) позов задоволено частково, з Відповідача стягнуто на користь Позивача борг з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн., пеню у розмірі 623,20 грн., штраф у розмірі 14 087,70 грн., неустойку у розмірі 222 405,94 грн. та 6 249,06 грн. судового збору та зобов`язано Відповідача звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна т/х "Натан Рибак".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач 09.02.2024 сплатив борг визначений рішенням суду у справі №910/7113/21, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За даними Позивача, на теперішній час судно т/х "Натан Рибак", що належить Відповідачеві, перебуває на раніше орендованому об`єкті площею 72 кв.м, не зважаючи на те, що Договір припинив свою дію з 01.01.2021 р., тобто без наявних правових підстав. У зв`язку з цим Позивач заявив до стягнення 80 784,00 грн. - неустойки за не підписання акту здачі-приймання (повернення) об`єкта оренди, 80 784,00 грн. - неустойки за не повернення (не звільнення) об`єкта оренди.

На прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 938,16 грн - 3 % річних за період з 21.10.2021 по 08.02.2024, 4 855,23 грн - індексу інфляції за період 21.10.2021 по 08.02.2024.

Відповідач заперечує факт перебування судна т/х "Натан Рибак" на раніше орендованому об`єкті.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини не повернення об`єкту оренди та не підписання Акту здачі-приймання (повернення) об`єкта оренди Відповідачем, обґрунтованість нарахування стягуваних сум.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ч. 1 ст. 773 ЦК України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд частково погоджується з Позивачем та частково приймає позицію Відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України: правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до умов Договору, він припинив свою дію з 01.01.2021.

Як вже зазначалося, у п. 3.1, 7.9 Договору, сторони погодили, що об`єкт передається в оренду на строк з 01.01.2020 по 31.12.2020. Об`єкт вважається фактично поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акту здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта.

Пунктами 14.10, 14.11 Договору передбачено, що даний Договір діє без права автоматичної пролонгації (крім випадків, передбачених п. 15.1 даного Договору) оскільки Орендодавець наперед заперечує проти того, щоб Орендар продовжував користуватися Об`єктом після закінчення строку оренди. Сторони дійшли згоди, що Орендар наперед відмовляється від своїх переважних прав, передбачених ст. 777 ЦК України, щодо Об`єкту.

Позивач наполягає, що Відповідач вимоги п. 7.9 Договору не виконав, об`єкт оренди не повернув. Відповідач, заперечуючи позов, не надав доказів повернення об`єкту оренди Позивачеві після закінчення строку дії Договору, зі складанням акту здачі-приймання (повернення) орендованого об`єкта.

Згідно зі ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини орендодавця в такому неповерненні.

Неустойка згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, а також в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 зазначив, що за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відтак, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постанові від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), від якого колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді справи № 910/20370/17.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 зробила висновок, що санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 549 ЦК України в сукупності з ч. 2 ст. 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 230 ГК України у сукупності з ч.4 ст. 231 зазначеного Кодексу).

Отже, санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою (згідно з постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19) і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку з повернення речі.

Суд бере до уваги, що 06.11.2024 представниками Відповідача, зокрема Козловським О.В., Воронюк Н.В., Чес В.Л., Ченкалов Ю.М. проведено огляд судна т/х "Натан Рибак", що знаходиться саме на території Позивача, що підтверджується листуванням між Сторонами та витягом з журналу про проходження через пропускний пункт Позивача.

Виходячи з умов Договору та чинного законодавства, орендні правовідносини між сторонами припиняються, зокрема в результаті повернення майна з оренди з укладанням двостороннього акту за результатами такого повернення.

Акт повернення Орендарем Орендодавцеві об`єкта оренди (здачі-приймання) у матеріалах справи відсутній та такого акту Відповідачем, як і інших доказів на підтвердження повернення об`єкту оренди, суду не надано. Доказів перешкоджання Позивачем поверненню орендованого майна зі складанням відповідного акту, Відповідач не надав.

За таких обставин, перебування чи не перебування судна "Натан Рибак" на орендованій площадці не впливає на орендні відносини, так як спірний об`єкт оренди не повернуто Орендарем Орендодавцеві після закінчення дії Договору (відповідного акту не надано).

За встановлених вище обставин, Відповідач не підтвердив відсутності можливості у нього повернути Орендодавцю з оренди майно, що було предметом оренди. Натомість, невиконання Орендарем обов`язку з повернення орендованого майна та наявність вини Орендаря у невиконанні зазначеного обов`язку підтверджується встановленими вище обставинами та Відповідачем не спростована.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, Акт приймання-передачі, листування та інш.), суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення неустойки нарахованої відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України. Розрахунок неустойки перевірений судом та є арифметично правильним. Отже, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у сумі 80 784,00 грн. за період з травня 2023 по вересень 2024, суд вважає обґрунтованими.

Щодо нарахування неустойки передбаченої п. 11.5 Договору, суд бере до уваги, що яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Крім того сторони у п. 11.5 Договору передбачили, що у разі не підписання Орендарем у строк, встановлений п. 7.6 Договору, акту здачі-приймання об`єкта (незалежно від того, звільнив Орендар об`єкт чи ні) або не звільнення об`єкта після підписання акту здачі-приймання, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом (орендна плата та всі передбачені договором платежі) за час прострочення підписання акту здачі-приймання або звільнення об`єкта.

Однак, зміст цього пункту є ідентичним положенням ч. 2 ст. 785 ЦК України, що в цілому не узгоджується з положеннями ст. 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Посилаючись на те, що Відповідач, в порушення умов Договору своєчасно не розрахувався за Договором та не повернув об`єкт оренди, Позивач нарахував 938,16 грн - 3 % річних за період з 21.10.2021 по 08.02.2024, 4 855,23 грн - індексу інфляції за період 21.10.2021 по 08.02.2024.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

Оскільки після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним і за таке користування Орендар має сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України), то положення ч.2 ст. 550 ЦК України розповсюджується і на такі відносини. Відтак, нарахування річних на неустойку є неправомірним.

Стосовно стягнення індексу інфляції з простроченої неустойки, то суд виходить з того, що обов`язок сплати неустойки випливає в результаті користування майном після закінчення дії договору оренди. Однак, термін сплати неустойки законодавством не визначено, законодавством визначено періоди за які стягується неустойка за користування майном після закінчення строку дії договору оренди. За таких обставин, суд вважає, що Позивач не довів термін з якого почалася прострочка сплати неустойки, тому неможливо перевірити обґрунтованість розрахунків індексу інфляції, у зв`язку з чим такі вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо пропуску позовної давності, суд бере до уваги, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені)...

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК України).

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нараховує неустойку у період з травня 2023 по вересень 2024, відтак, зважаючи на дію воєнного стану, введеного 24.02.2022, Позивач звернувся до суду в межах позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 80 784 грн. - неустойки, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

З положень ч. 1, п.п.1, п.п.2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" слідує, що судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви Позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3028,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8).

Позивачем на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додана копія платіжної інструкції № 100000258 від 25.10.2024 на суму 3028,00 грн., тобто при зверненні до суду з позовом Позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 605,60 грн (3028,00 грн (фактично сплачено) 2422,40 грн (підлягало до сплати)).

За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З урахуванням викладеного, Позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн. Повернення надмірно сплаченого судового збору проводиться судом за відповідним клопотанням Позивача, яке на час ухвалення цього рішення відсутнє.

На підставі викладеного, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, іншу частину судового збору слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код 33404067) на користь Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код 00017733) 80 784 грн. - неустойки, 1 169,27 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Суддя С.Г. Юзіков