Рішення

від 30.01.2025 по справі 914/2276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 Справа № 914/2276/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши матеріали заяви про стягнення витрат на правову допомогу

у справі № 914/2276/24

за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,

до відповідача - 1: ОСОБА_2 , м. Львів

до відповідача 2: ОСОБА_3 , м. Львів

про: витребування з незаконного володіння частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Антикорсервіс»

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Микита Т.В. ;

від відповідача 2: Микита Т.В. ;

встановив:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Антикорсервіс».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

13.01.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу (Вх. №147/25) з дотриманням вимог п.8 ст. 129 ГПК України.

Ухвалою від 15.01.2025 суд призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 27.01.2025 з явкою сторін на власний розсуд.

24.01.2025 представником позивача подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у якому проти задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу заперечив. Зокрема позивач стверджує, що витрати відповідача-1 є значного завищеними, відтак просить суд про їх зменшити (вх. № 1986/25).

В судовому засіданні 27.01.2025 суд оголосив перерву до 30.01.2025.

В судове засідання 30.01.2025 з`явився представник відповідача-1 та 2 надав пояснення по суті заявленої заяви та просив суд її задоволити, представник позивача не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, через канцелярію суду подала заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (Вх.№ 2483/25).

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, відповідачем-1 надано суду: копію Договору про надання правничої допомоги від 16.10.2024, Додаток №1 до Договору; Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2025 на суму 58 000,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги ВС1318399 від 17.10.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Микити Тараса Володимировича.

Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докази у підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються стороною до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заява відповідача про розподіл судових витрат, надіслана до суду 13.01.2025, як вбачається з відмітки «Електронного суду» та зареєстрована судом 13.01.2025.

Отже, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, подані відповідачем в межах строків визначених ч.8 ст.129 ГПК України, а їх поданню передувала відповідна заява відповідача подана у відзиві на позовну заяву (Вх.№ 25762/24 від 24.10.2024).

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідачів Воробйову О.С. та Воробйову О.В. представляв адвокат Микита Т.В., який діяв на підставі Договору про надання правової допомоги від 16.10.2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС1318399 Повноваження Микити Т.В., як адвоката, підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1919 від 31.08.2012.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, відповідачем-1 у справі - Воробйовою Оленою Сергіївною укладено Договір про надання правової допомоги від 16.10.2024 року з Микитою Тарасом Володимировичем.

Згідно п. 1.1. Договору предметом Договору є надання Адвокатом правової (правничої) допомоги Клієнту щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, підприємствах, установах, організація, перед фізичними та юридичними особами, а також надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта у справі №914/2276/24 та інших справах за необхідності.

Згідно пункту 3.1. Договору Гонорар -винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта, Гонорар складається із суми вартості послуг. Розрахунок розміру вартості гонорару встановлюється згідно з Додатком до цього Договору.

16.10.2025 між сторонами було підписано Додатком №1 до Договору згідно якого розрахунок гонорару здійснюється за наступними тарифами:

- Ознайомлення із матеріалами справи із розрахунку 3500,00 грн за 1 годину роботи адвоката (п.1.1. Додаткової угоди);

- Вивчення судової практики із розрахунку 3500,00 грн за 1 годину роботи адвоката (п.1.2. Додаткової угоди);

- Підготовка та подання відзиву із розрахунку 3500,00 грн за 1 годину роботи адвоката (п.1.3. Додаткової угоди);

- Участь адвоката в одному судовому засіданні, незалежно від часу судового засідання або якщо судове засідання не відбулося через обставини, які не залежали від адвоката - 4000,00 грн (п.1.4. Додаткової угоди);

- Надання інших послуг із розрахунку 3500,00 грн за 1 годину роботи адвоката (п.1.5. Додаткової угоди).

Як свідчать матеріали справи, виконавцем клієнту були надані юридичні послуги, що підтверджується відповідною копією акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2025 на суму 58 000,00 грн.

Зокрема, вказаним актом визначено вартість наданих послуг адвокатом:

1. Ознайомлення із матеріалами справи із розрахунку 3500,00 грн за 1 годину роботи адвоката - 10 500,00 грн (3 години).

2. Вивчення судової практики із розрахунку 3500,00 грн за 1 годину роботи адвоката - 7000,00 грн (2 години).

3. Підготовка та подання відзиву на позовну заяву із розрахунку 3500,00 грн за 1 годину роботи адвоката - 17 500,00 грн (5 годин).

4. Підготовка та подання заперечення на заяву про виправлення описки в ухвалі від 20.09.2024 про забезпечення позову - 7000,00 грн (2 години).

5. Участь в одному судовому засіданні, незалежно від часу судового засідання - 4000,00 грн (1 засідання 24.10.2024).

6. Участь в одному судовому засіданні, незалежно від часу судового засідання - 4000,00 грн (1 засідання 28.11.2024)

7. Участь в одному судовому засіданні, незалежно від часу судового засідання - 4000,00 грн (1 засідання 05.12.2024).

8. Участь в одному судовому засіданні, незалежно від часу судового засідання - 4000,00 грн (1 засідання 09.01.2025).

Загальна вартість наданих послуг склала 58 000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У поданому клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивач стверджує, що заявлені відповідачем-1 витрату на професійну правничу допомогу є завищеними.

Позивач стверджує, що як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг 16.10.2024-23.10.2024 адвокат ознайомлювався із матеріалами справи 3 години, що сумарно вартує 10 500,00 грн.

Також, чиним законодавство не передбачено такого виду правової допомоги як вивчення судової практики чинного законодавства чи судової практики оскільки укладаючи договір адвокат повинен знати чинне законодавство, судову практику та бути готовим до надання правової допомоги.

Відтак, позивач стверджує, що адвокатом необґрунтовано внесено до Акту приймання-передачі наданих послуг вивчення судової практики на суму 7000,00 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Микити Т.В. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат, суд констатує, що у даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

Суд також звертає увагу, що кваліфікація правовідносин у справі не є складною та по обсягу доказів не є загромадженою, судовий розгляд справи не був тривалим. Тобто, надання адвокатами відповідача послуг по доказуванню та обґрунтуванню своєї позиції, поданню заяв по суті справи відповідно до Акту №1 приймання-передачі наданих послуг не зайняло багато часу на підготовку відзиву на позовну заяву та заяви.

Предметом позову у справі №914/2276/24 є витребування з незаконного володіння частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Антикорсервіс».

Крім того, суд оцінює наданий акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2025, з якого вбачається, що на підготовку відзиву на позовну заяву витрачено 5 год, а на підготовку заперечення на заяву про виправлення описки витрачено 2 год вартість відповідно 17 500,00 грн та 7000,00 грн, однак на переконання суду вказаний відзив на 7 аркушах та заява на 2 аркушах не є складними, а досвід адвоката дозволяє зробити висновок, що кількість годин необхідних на складання вказаних документів є завищеними.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі наданих послуг про який зазначалось вище - не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

На переконання суду, правову допомогу слід зменшити, а розумним розміром витрат на послуги адвоката, який слід покласти до відшкодування за рахунок позивача в цьому випадку є сума 30 000, 00 грн. Суд враховуючи, що справа не є складною та не є об`ємною розглянута з дотриманням процесуальних строків, тому сума 30000 грн. є співмірною та адекватною.

Не заслуговує на увагу суду покликання представника, що позивач є інвалідом оскільки, належними та допустимими доказами даний факт не підтверджений. Позивач заявляючи позов був свідомий того, що він сам відчужив частку в майні підприємства однак звернувся до суду з безпідставним позовом, тому витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн. не є надмірним тягарем для нього.

Таким чином, інші заявлені витрати на послуги адвоката є надмірно високими та становитимуть значний тягар для учасника справи, що суперечить принципу розподілу витрат.

За наведеного у сукупності, суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить відповідач відшкодувати за рахунок позивача, не є співмірними, та не відповідають категорії та складності справи.

Заявлена відповідачем вимога, відповідно до ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, в розмірі 30 000, 00 грн. У задоволенні решти вимог заяви - належить відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 221, 244 ГПК України, суд

Вирішив:

1. Заяву про стягнення витрат на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 03.02.2025.

Суддя Запотічняк О.Д.