Рішення
від 29.01.2025 по справі 915/1288/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Справа № 915/1288/21(915/1155/24)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" (код ЄДРПОУ 32754877, 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, 47)

до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (адреса: 54006, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, буд. 4-А, кв. 30, ЄДРПОУ 42222926)

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, витребування частки у статутному капіталі,

представники сторін:

від позивача: Карасюк О.В.

від відповідача: Бартошук В.О.

від 3 особи, не з`явився,

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1288/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ".

Постановою суду від 23.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 16.02.2024 суд, між іншим, постановив: призначити ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (вул. Кругова, буд. 47, м. Миколаїв, 54024, код ЄДРПОУ 32754877) арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1846 видане 01.02.2018, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ); ліквідатору здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності до вимог ст. 61-64 Кодексу України з процедур банкрутства у строк до 23.08.2024 та надати суду звіт про виконану роботу, згідно вимог ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства.

23.09.2024 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" арбітражний керуючий Карасюк О.В. звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

"1. Відкрити в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877; 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47) провадження за заявою банкрута про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства;

2. Визнати Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (код за ЄДРПОУ 42222926) № 3 від 14.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877; 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), - недійсним;

3. Застосувати наслідки визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3 від 14.01.2019 шляхом витребування з володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47; код ЄДРПОУ 32754877) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (код за ЄДРПОУ 42222926) у розмірі 28 % статутного капіталу, номінальною вартістю 2 400 000,00 грн;

4. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877; 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47) судові витрати у сумі 2422,40 грн;

5. Видати наказ на виконання рішення суду ".

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми ст. 16, 203, 215, 216 ЦК України, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 08.05.2024 у справі № 344/13442/22 та мотивовано тим, що під час ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Карасюком О.В. було встановлено, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877) раніше були корпоративні права - частка в розмірі 28 % в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (код за ЄДРПОУ 42222926), номінальною вартістю 2 400 000,00 грн, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, витребуваною у державного реєстратора реєстраційною справою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (код за ЄДРПОУ 42222926). У подальшому стало відомо, що 14 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877), яке представляв його керівник та єдиний засновник - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було складено нотаріально засвідчений акт прийому-передачі № 3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (код ЄДРПОУ 42222926), згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877) передало, а ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийняла частку в розмірі 28% в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (код за ЄДРПОУ 42222926), вартістю 2 400 000,00 грн. Своєю чергою, на виконання вказаних положень, як це засвідчено у акті № 3 від 14.01.2019, було підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877) в особі його керівника та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договір купівлі-продажу № 3 від 14 січня 2019 року цієї частки (далі - "Оспорюваний договір"). Оспорюваний договір був укладений у період існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877) заборгованості перед кредитором - Акціонерним товариством "Райффайзен Банк», вимоги якого випливають з кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018, а також з кредитного договору № 015/31054/0444345 від 10.10.2018, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877). Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 у справі № 915/1553/19 існування вказаної заборгованості було підтверджено, позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк" задоволено частково; стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 4 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 289 315,06 грн заборгованості за відсотками, 1338,24 грн пені по простроченим відсоткам, 64 359,80 грн судового збору. На виконання вказаного рішення було видано наказ. Тобто у момент існування боргу перед своїм контрагентом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (код за ЄДРПОУ 32754877) здійснило відчуження наявної у його власності частки у розмірі 28 % у статутному капіталі ТОВ "Агро Елара" (код за ЄДРПОУ 42222926), вартістю 2 400 000,00 грн. Таким чином, на думку позивача, можна стверджувати, що внаслідок відчуження вказаного активу на користь відповідача майна Товариства було і залишалось недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Позивач також звертає увагу суду на те, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" - ОСОБА_2 , який діяв від імені останнього та був його єдиним засновником, що підтверджується матеріалами справи, уклав Оспорюваний договір та підписав нотаріально посвідчений акт прийому-передачі № 3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Елара" (код ЄДРПОУ 42222926) з відповідачем - ОСОБА_1 , яка, найімовірніше, є його донькою. Такий висновок можна зробити, взявши до уваги такі факти: і в керівника Товариства, і у відповідача однакове прізвище - ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ); по батькові відповідача - ОСОБА_4 , а ім`я керівника Товариства - ОСОБА_5 ; дата народження керівника Товариства - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивач просить суд врахувати, що з отриманих від банківських установ виписок руху коштів по рахунках Товариства, не вбачається перерахування відповідачем або іншою особою грошових коштів як оплати частки у статутному капіталі на виконання умов укладеного Оспорюваного договору.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.

На підставі ст. 176 ГПК України судом 25.09.2024 направлено запит Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних відповідача.

Згідно відповіді Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради за вих.№18774/19.03.03-11/19/14/24 від 17.10.2024 за відомостями Реєстру територіальної громади міста Миколаєва місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 24.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з виправленою позовною заявою, з доданими до позовної заяви належним чином засвідченою копією або оригіналу оспорюваного договору, а у разі його відсутності - клопотання про його витребування, доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та доказів направлення зазначеної заяви учасникам справи.

31.10.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 06.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №915/1288/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47; код ЄДРПОУ 32754877), відкрито провадження у справі, справі присвоєно №915/1288/21(915/1155/24). Судом постановлено: розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (адреса 54000, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, ЄДРПОУ 42222926); витребувати у відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу № 3 від 14.01.2019 частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА" (адреса 54000, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, ЄДРПОУ 42222926), який зазначений в акті приймання - передачі № 3 частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА" (адреса 54000, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, ЄДРПОУ 42222926).

19.11.2024 до суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшло клопотання про витребування інформації/документів у справі.

Ухвалою від 25.11.2024 суд постановив: клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" арбітражного керуючого Карасюка О.В. від 19.11.2024 про поновлення строку задовольнити, поновити позивачу процесуальний строк на подання клопотання про витребування інформації/документів, судове засідання для розгляду клопотання позивача від 19.11.2024 в частині витребування інформації/документів призначити на 11 грудня 2024 року о 10:50 год., запропонувати відповідачці ОСОБА_1 не пізніше ніж за три дні до дати судового засідання надати суду письмові пояснення щодо обставин, викладених у клопотанні позивача від 19.11.2024 про витребування доказів, зокрема, але не виключно щодо того, чи спростовуються відповідачкою обставини наявності родинних зв`язків з директором та засновником ТОВ "ДЖЕМ", а також чи відомо відповідачці місце знаходження документів (інформації), про витребування яких позивачем подано клопотання.

11.11.2024 до суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшла заява про витребування інформації/документів у справі

Ухвалою від 18.11.2024 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" про витребування інформації/документів у справі від 08.11.2024 залишити без задоволення.

26.11.2024 відповідачкою подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідачка просить суд:

1. Перейти до розгляду позову в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначити в даній справі підготовче засідання.

2. Встановити відповідачці додатковий строк для подання суду доказів відкриття провадження у справі про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім.

3. У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕМ" в особі ліквідатора Карасюка О.В. відмовити у повному обсязі.

Заперечення відповідачки обґрунтовано ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 5, 13, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 2, абз. 4 п. 3 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), п. 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2021 № 3-рп/2001), висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18 та мотивовано наступним:

1) є неможливим визнання договору купівлі-продажу № 3 від 14.01.2019 частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА" недійсним на підставі положень ст. 42 КУзПБ, який набув чинності лише з 21.10.2019 та не містив вказівки про надання йому зворотної дії в часі;

2) позов ліквідатора ТОВ "ДЖЕМ" не містить ні викладення обставин, ні доказової бази, які могли б свідчити про те, що ТОВ "ДЖЕМ" перестало бути платоспроможним саме внаслідок укладення ТОВ "ДЖЕМ" з ОСОБА_1 договору від 14.01.2019 № 3 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА";

3) позов не містить ні розрахунку, ні доказів на підтвердження реальної ринкової вартості відчуженої боржником відповідачці частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА", встановлення якої вочевидь є необхідним для з`ясування обставин щодо можливості настання неплатоспроможності ТОВ "ДЖЕМ" внаслідок відчуження такої частки.

Натомість, позивач посилається лише на номінальну вартість цієї частки, без зазначення про те, що номінальна вартість є незмінною величиною та суттєво відрізняється від реальної, з огляду на те, що реальна (ринкова) вартість залежить від сукупності факторів, таких як торги та попит, та є динамічною.

Позивач не наводить жодного доводу відносно того, якою була ринкова вартість частки, відчуженої ТОВ "ДЖЕМ" на користь відповідачки, на момент такого відчуження.

Крім того, ліквідатор не зазначає про реальний майновий стан ТОВ "ДЖЕМ" на момент вчинення спірного правочину та не подає відповідних доказів, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість тверджень про те, що внаслідок відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА" на користь відповідачки майна ТОВ "ДЖЕМ" було і залишалось недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відповідачка вважає, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання спірного договору фраудаторним у порядку п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України;

4) безпідставними є твердження позивача про те, що договір укладено у період існування у ТОВ "ДЖЕМ" заборгованості перед кредитором - Акціонерним товариством "Райффайзен Банк", оскільки із змісту рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 по справі № 915/1553/19 вбачається, що на момент укладення договору від 14.01.2019 № 3 Банком ще не було пред`явлено до ТОВ "ДЖЕМ" позовної заяви про стягнення заборгованості по кредитному договору №010/31054/0444322 від 07.11.2018 (це відбулося лише 06.06.2019). При цьому, лише 25.02.2019 було оприлюднене повідомлення щодо припинення юридичної особи ТОВ "ДЖЕМ", після чого Банком 11.04.2019 було направлено позичальнику вимогу №140/8/295 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема і за Кредитним договором №010/31054/0444322 від 07.11.2018 у загальній сумі 4290123,43 грн. На момент укладення спірного договору від 14.01.2019 № 3 та відчуження ТОВ "ДЖЕМ" на користь відповідачки частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА" у боржника не настало зобов`язання з погашення заборгованості перед Банком, оскільки йому не була пред`явленою вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом;

5) не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що відповідачкою не сплачено ТОВ "ДЖЕМ" грошових коштів в якості оплати частки у статутному капіталі. Відповідні оплати мали місце шляхом внесення ОСОБА_1 готівкових коштів до каси товариства. Відповідні докази мають зберігатися в документації ТОВ "ДЖЕМ". Разом із тим, позов ліквідатора ОСОБА_6 не містить викладення обставин щодо перевірки відповідної документації; позивач обмежився лише зазначенням про те, що з отриманих від банківських установ виписок руху коштів по рахунках Товариства не вбачається перерахування відповідачкою або іншою особою грошових коштів як оплати частки у статутному капіталі. Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження доводів щодо фактичного невиконання договору та тверджень про те, що правочин спрямований на шкоду кредиторам та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо витребуваної у відповідачки ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2024 копії договору купівлі-продажу № 3 від 14.01.2019 частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА", який зазначений в акті приймання-передачі № 3 частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА", відповідачкою повідомлено, що ОСОБА_1 втрачено власний примірник договору та пакет документації щодо цього договору (у т.ч. квитанції до прибуткових касових ордерів, видані після оплати вартості частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА") під час вимушеної зміни місця проживання у 2022 році, внаслідок збройної агресії російської федерації на території України та постійних обстрілів міста Миколаєва. У зв`язку з цим на даний час виконання відповідної вимоги суду відповідачкою є неможливим. Разом із тим, відповідачці відомо, що примірник договору купівлі-продажу № 3 від 14.01.2019, як і інша документація щодо господарської діяльності ТОВ "ДЖЕМ", зберігався у засновника та директора ТОВ "ДЖЕМ" ОСОБА_2 , який є батьком відповідачки. У червні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, ОСОБА_2 повідомив відповідачу, що планує поїхати у справах (на сільськогосподарські роботи) в смт. Каланчак Херсонської області. Після від`їзду в смт. Каланчак ОСОБА_2 припинив виходити на зв`язок, що з ним сталося невідомо. ОСОБА_7 08.07.2022 подано до Головного управління Національної поліції в Херсонській області заяву про розшук ОСОБА_2 , і на даний час у провадженні СУ ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження № 12022230000002195, в якому встановлюються обставини відносно зникнення ОСОБА_2 . Згідно листа СУ ГУНП в Херсонській області від 21.11.2024 № 16048/8-2024, 09.07.2022 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 СУ ГУНП в Херсонській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022230000002195 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Окрім того, відомості щодо розшуку ОСОБА_2 20.07.2022 внесені до розшукових обліків з відміткою "зник на тимчасово окупованій території" на підставі чого розпочато проведення оперативно-розшукових заходів. Поліцією повідомлено, що лівобережну частину Херсонської області, де безпосередньо знаходиться смт. Каланчак, визнано згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" тимчасово окупованою, у зв`язку з чим проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій безпосередньо на місці зникнення ОСОБА_2 є неможливим. Станом на 21.11.2024 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, місце знаходження ОСОБА_2 не встановлено. Крім того, 25.11.2019 відповідачкою подано до Заводського районного суду м. Миколаєва заяву про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім з 08.07.2022. На даний час вирішується питання щодо відкриття відповідного окремого провадження, в якому будуть встановлені обставини щодо зникнення ОСОБА_2 безвісти, що матимуть юридичне значення, оскільки відповідачка у випадку встановлення такого факту у порядку ст. 44 ЦК України отримає право на отримання опіки над майном ОСОБА_2 та доступ о нього і, відповідно, матиме можливість подати суду запитані документи. Докази на підтвердження відкриття провадження у справі про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім будуть поданими суду негайно після їх отримання. На виконання п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України повідомляю, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складає суму 10000 грн. (витрати на професійну правничу допомогу). Докази на підтвердження розміру понесених судових витрат, які не додані до даного відзиву, у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України будуть подані суду не пізніше, ніж протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про шо відповідачка заявляє на стадії подання відзиву.

Відповідачка також заперечує проти розгляду справи без виклику сторін. Натомість, відповідачка вважає доцільним, враховуючи характер спірних правовідносин та обставин, які підлягають встановленню, з метою правильного і своєчасного розгляду справи здійснювати розгляд даного позову в порядку загального позовного провадження.

29.11.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Позивач просить суд врахувати дану відповідь на відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства під час розгляду справи № 915/1288/21 (915/1155/24) по суті.

У відповіді на відзив позивач зазначає:

1) щодо тверджень відповідача про платоспроможність боржника в момент укладення Оспорюваного договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Джем» в особі його керівника ОСОБА_2 було відчужено частку у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара» на користь своєї доньки - ОСОБА_1 , за Оспорюваним договором 14.01.2019, а отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джем» втратило значну частину свого активу у розмірі 2 400 000,00 грн. У результаті вказаних дій розмір статутного капіталу ТОВ «Джем» вже становив: 3 437 500,00 - 2 400 000,00 = 1 037 500,00 грн, незважаючи на те, що відповідні відомості не були відредаговані в Єдиному державному реєстрі. Керівник ТОВ «Джем» перед тим, як внести транспортні засоби боржника до статутного капіталу ТОВ «Агро Елара», а згодом - відчужити частку у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара» за Оспорюваним правочином, укладав кредитні договори із банківськими установами, отримуючи грошові кошти у позику. Зокрема, було укладено: - кредитний договір № 010/31054/0444322 від 07.10.2018 на загальну суму 4 000 000,00 грн, кредитний договір № 015/31054/0444345 від 10.10.2018 на загальну суму 500 000,00 грн з Акціонерним товариством «Райффайзен Банк»; - договір № 919/2018/МОД-МСБ-О від 07.08.2018 про надання кредиту на умовах овердрафту з ПАТ АБ «Укргазбанк», відповідно до якого банк встановив ліміт овердрафту боржнику 07.08.2018 в сумі 1 000 000,00 грн, а 16.11.2018 в сумі - 6 000 000,00 грн. Вказані вище обставини були з`ясовані, зокрема, і в межах справи про банкрутство ТОВ «Джем», що підтверджується ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2021 по справі № 915/1288/21 та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.10.2021 по справі № 915/1288/21, відповідно до яких підтверджено факт надання кредитних коштів боржнику АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ АБ «Укргазбанк», й існування заборгованості перед такими банківськими установами у розмірі: 12 850 350,30 грн (перед ПАТ АБ «Укргазбанк») та 3 867 910,63 грн (перед АТ «Райффайзен Банк»). Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Миколаївській області № 7746/6/14- 29-04-02-05 від 04.03.2024 у відповідності до інформаційних баз даних ДПС України ТОВ «Джем» за період з 01.01.2019 по дату надання відповіді фінансову звітність до контролюючих органів не надавало. У той же час, згідно з відповіддю Головного управління статистики у Миколаївській області № 09-21/348-24 від 27.02.2024 було надано лише фінансову звітність за 2015- 2017 роки, що наявна у контролюючого органу. З огляду на зазначене, встановити показники фінансових результатів Товариства неможливо, однак варто врахувати, що відповідно до даних YouContol Товариству з обмеженою відповідальністю «Джем» було анульовано реєстрацію платника ПДВ 12.06.2020 на підставі рішення контролюючого органу у зв`язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій. Враховуючи те, що контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ з причин відсутністю поставок та ненадання декларацій, можна зробити висновок про те, що як мінімум протягом 12 місяців до цього Товариством з обмеженою відповідальністю «Джем» не здійснювалась господарська діяльність, яка б могла бути джерелом погашення взятих кредитів. Єдиним активом Товариства, який дійсно міг бути спрямований на погашення вимог кредиторів, був статутний капітал ТОВ «Джем», розмір якого на момент укладення договору (3 437 500,00 грн) вже був недостатній для погашення вимог кредиторів, розмір яких становив як мінімум 10 500 000,00 грн. Після ж укладення Оспорюваного договору 14.01.2019 розмір статутного капіталу зменшився до 1 037 500,00 грн, який однозначно не зміг би забезпечити погашення вимог кредиторів. Таким чином, наведені вище обставини підтверджують, що внаслідок відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара» за Оспорюваним договором на користь Відповідача майна Товариства було і залишалось недостатньо для задоволення вимог кредиторів на момент укладення Оспорюваного договору. Тобто 14.01.2019 (в момент укладення Оспорюваного договору) Товариство з обмеженою відповідальністю «Джем» вже було неплатоспроможним погашати свої борг; і залишалось неплатоспроможним після укладення Оспорюваного договору;

2) щодо тверджень відповідача про дослідження реальної ринкової вартості відчуженої боржником відповідачці частки у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара» -необхідність встановлення такої вартості для вирішення спору не є визначальною.

Щодо номінальної вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара», яка була відчужена на користь Відповідача за Оспорюваним договором, то варто зазначити про те, що і в протоколі № 22 від 29.05.2018 Загальних зборах учасників ТОВ «Джем», і в протоколі № 3 від 29.11.2018 Загальних зборів учасників ТОВ «Агро Елара», вартість транспортних засобів, які спочатку були внесені до статутного капіталу ТОВ «Джем», а потім - до статутного капіталу ТОВ «Агро Елара», була саме 2 400 000,00 грн, що в кінцевому результаті було закріплено під час розподілу часток у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара» (ТОВ «Джем» набуло 28 % розміром 2 400 000,00 грн) відповідно до протоколу № 3 від 29.11.2018 Загальних зборів учасників ТОВ «Агро Елара». Отже, у цій частині твердження Відповідача про необхідність встановлення реальної ринкової вартості для вирішення спору не є визначальною;

3) щодо існування заборгованості Товариства перед кредитором на момент укладення Оспорюваного договору.

Вимоги кредитора - Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», випливають із кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877). Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 по справі № 915/1553/19 існування вказаної заборгованості було лише підтверджено, позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» задоволено частково; стягнуто зокрема, в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем» (54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, буд. 47/3; ідент.код 32754877) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідент.код 14305909) 4 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 289 315,06 грн заборгованості за відсотками, 1338,24 грн пені по простроченим відсоткам, 64 359,80 грн судового збору. На виконання вказаного рішення було видано наказ.

Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц позивач вважає, що рішення суду не замінює собою підстави виникнення правовідносин чи порушення раніше взятих на себе зобов`язань, а лише має констатуючий характер відносно обставин, які вже склались раніше. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 по справі № 915/1553/19 було підтверджено існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем» перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», яка (заборгованість) виникла не із самого рішення суду, а у зв`язку з порушенням ТОВ «Джем» умов кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018.

У відповідності до наданого АТ «Райффайзен Банк» розрахунку заборгованості по договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018 станом на 29.12.2018 перед кредитором у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем» вже існувала заборгованість у розмірі 4 000 000,00 грн за тілом та 63 561,64 грн за відсотками, залишок заборгованості по яким (тобто по відсоткам) вже 31.01.2019 становив 135 890,41 грн та продовжував зростати до моменту звернення кредитора з позовом до Товариства. Отже, наведені вище обставини однозначно дають підстави стверджувати про те, що на момент укладення Оспорюваного договору 14.01.2019 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем» існувала прострочена заборгованість, підставою виникнення якої є порушення умов укладеного кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018;

4) щодо оплати Відповідачем грошових коштів за Оспорюваним договором.

Відповідач стверджує, що здійснював оплату частки у статутному капіталі однак жодних доказів на підтвердження своїх слів не надав.

Ухвалою від 11.12.2024 суд постановив: у задоволенні клопотання відповідачки про перехід до розгляду позову у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначення у даній справі підготовчого засідання відмовити; у задоволенні клопотання про встановлення відповідачці додаткового строку для подання суду доказів відкриття провадження у справі про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім відмовити; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Джем" в особі ліквідатора Карасюка О.В. від 19.11.2024 про витребування інформації/документів у справі відмовити; судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 29 січня 2025 року об 11:00 год., здійснювати розгляд справи №915/1288/21(915/1155/24) поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється забезпеченням принципу рівності та змагальності сторін.

Судом встановлено, що відповідно до відповіді №1074566 від 29.01.2025 адреса реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" (код ЄДРПОУ 42222926): 54006, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, буд. 4-А, кв. 30.

Відповідно до приписів ч. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвалу суду від 11.12.2024 Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" надіслано за адресою: 54000, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, яка містилась у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату відкриття провадження у даній справі та повернуто суду без вручення 26.12.2024 з довідкою "за закінченням терміну зберігання".

Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч.7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

В силу пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з пунктом 37 глави 2 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, з 05.10.2021, тобто з дати початку функціонування таких підсистем ЄСІТС як "Електронний кабінет" та "Електронний Суд", зазнав змін існувавший до цього порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, передбачений, зокрема, підпунктами 17.1, 17.5, 17.14 підпункту 17 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у тому числі порядок вручення судових рішень. Відтак з 05.10.2021 вручення судом судових рішень особам, які зареєстрували Електронний кабінет, здійснюється в електронній формі шляхом надсилання судових рішень до електронного кабінету таких осіб.

Дані про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕЛАРА" зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС відсутні.

Таким чином, ТОВ "АГРО ЕЛАРА" не вжито заходів до повідомлення суду про зміну місцезнаходження товариства у відповідності з приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС відсутній.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

07.01.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази відкриття провадження у справі Заводського районного суду м. Миколаєва № 487/10285/24 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім та зупинення провадження у справі № 915/1288/21(915/1155/24) до набрання законної сили рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/10285/24.

Ухвалою від 29.01.2025 суд постановив: у задоволенні клопотання відповідачки від 07.01.2025 про зупинення провадження у справі № 915/1288/21(915/1155/24) до набрання законної сили рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/10285/24 - відмовити.

У судовому засіданні 29.01.2025 представники сторін підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2023 у справі 915/1288/21 було припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47; код ЄДРПОУ 32754877) (далі - «Товариство»), визнано Товариство банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру і призначено арбітражного керуючого Герман Оксану Степанівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1877 від 12.12.2018) ліквідатором Товариства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2024 у справі № 915/1288/21 призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47; код ЄДРПОУ 32754877) арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 01.02.2018 за № 1846).

Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Під час ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Карасюком Олександром Володимировичем встановлено, що у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877) раніше були корпоративні права - частка в розмірі 28 % в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код за ЄДРПОУ 42222926), номінальною вартістю 2 400 000,00 грн, що підтверджується витребуваною у державного реєстратора реєстраційною справою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код за ЄДРПОУ 42222926).

Як з`ясовано ліквідатором ТОВ «ДЖЕМ», 14 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877), яке представляв його керівник та єдиний засновник - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було складено нотаріально засвідчений акт прийому-передачі № 3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код ЄДРПОУ 42222926), згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877) передало, а ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийняла частку в розмірі 28 % в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код за ЄДРПОУ 42222926), вартістю 2 400 000,00 грн.

Акт прийому-передачі № 3 частки в Статутному капіталі Товариства з Обмеженою відповідальністю «АГРО ЕЛАРА» від 14.01.2019 підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877) в особі його керівника та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу №3 від 14 січня 2019 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» та ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, оспорюваний договір був укладений у період існування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877, 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47) заборгованості перед кредитором - Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», які випливають з кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018, а також з кредитного договору № 015/31054/0444345 від 10.10.2018, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 у справі № 915/1553/19 позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» задоволено частково; стягнуто в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джем» (54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, буд. 47/3; ідент.код 32754877) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідент.код 14305909) 4 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 289 315,06 грн заборгованості за відсотками, 1338,24 грн пені по простроченим відсоткам, 64 359,80 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення було видано наказ.

Тобто станом на момент існування боргу перед кредитором АТ «Райффайзен Банк» Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877) здійснило відчуження наявної у його власності частки у розмірі 28 % у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара» (код за ЄДРПОУ 42222926) вартістю 2 400 000,00 грн.

Керівник Товариства Боржника ОСОБА_2 , який діяв від імені останнього та був його єдиним засновником, уклав спірний договір та підписав нотаріально посвідчений акт прийому-передачі № 3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код ЄДРПОУ 42222926), з Відповідачем - ОСОБА_1 , яка є його донькою.

З отриманих від банківських установ виписок руху коштів по рахунках Товариства, не вбачається перерахування Відповідачем або іншою особою грошових коштів як оплати частки у статутному капіталі на виконання умов укладеного Оспорюваного договору.

Позивач зазначає, що внаслідок відчуження вказаного активу на користь відповідача майна Товариства було і залишалось недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тобто наявні всі ознаки фраудаторності правочину, який має бути визнаний недійсним.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Предметом даного позову виступає немайнова вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та майнова вимога про витребування частки у статутному капіталі.

При вирішенні даного спору судом в першу чергу враховується наступне.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 03 грудня 2024 року у cправі № 903/1251/23 (903/187/24).

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами є ті договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Договір, який укладено з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Водночас категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов`язку перед кредитором.

У зв`язку з цим можна розмежувати такі критерії фраудаторності: об`єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому рахунку при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного строку.

Підставою недійсності оспорюваних правочинів, крім спеціальних вимог - статті 42 КУзПБ, можуть бути і загальні норми ЦК України, ГК України чи інших законів.

У силу дії частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до приписів ч. 1-4 ст. 42 КУзПБ Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.

За змістом частини першої статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (далі - Закон про банкрутство) в редакції станом на момент вчинення правочину, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ свідчить, що законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону в часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).

Тобто у цій нормі визначено два варіанти темпорального правила її дії щодо подальшого розгляду справ про банкрутство: принцип прямої дії норми (подальший розгляд справ про банкрутство на підставі норм КУзПБ з дня введення його в дію) та ультраактивна (переживаюча) дія норми (здійснення провадження у справі щодо боржників, які перебувають на стадії процедури санації, згідно з нормами Закону про банкрутство).

Слід зауважити, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції станом на дату вчинення правочину, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

При цьому, господарський суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові 03 березня 2020 року у справі №904/7905/16 з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування статті 42 КУзПБ, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877), яке представляв його керівник та єдиний засновник ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було складено нотаріально засвідчений акт прийому-передачі № 3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код ЄДРПОУ 42222926), згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877) передало, а ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) прийняла частку в розмірі 28 % в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код за ЄДРПОУ 42222926) вартістю 2400000,00 грн.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, щодо того, що спірний правочин укладено в межах трирічного періоду, який має бути застосованих у даних правовідносинах, враховуючи наведені вище міркування та відхиляє доводи відповідача щодо неможливості визнання договору купівлі-продажу № 3 від 14.01.2019 частки у статутному капіталі ТОВ "АГРО ЕЛАРА" недійсним на підставі положень ст. 42 КУзПБ, який набув чинності лише з 21.10.2019 та не містив вказівки про надання йому зворотної дії в часі.

Крім того, господарським судом враховується, що обставинам безоплатного відчуження майна боржника, в контексті правових та процесуальних наслідків таких дій, надається тотожня правова оцінка як положеннями Кодексу так і положеннями Закону про банкрутство.

Оцінюючи доводи позовної заяви в частині правових підстав визнання оспорюваного правочину недійсним, суд виходить з такого.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку обставинам справи щодо обсягу поданих доказів та їх тлумачення, господарський суд виходить з того, що сторонами не спростовується факт укладення договору купівлі-продажу №3 від 14.01.2019.

Зазначене витікає як з позовної заяви так і з тверджень, викладених відповідачем у заявах по суті справи та представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, господарський суд вважає встановленою обставину укладення між ТОВ «ДЖЕМ» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «АГРО-ЕЛАРА», що спростовує твердження Відповідача в частині неможливості розгляду даної справи до отримання нею в порядку, про який йдеться в клопотанні про зупинення провадження у справі оригіналу договору.

Господарський суд також вважає, що Відповідачкою не дотримано вимог процесуального законодавства щодо доведення належними доказами обставин неможливості подання нею як стороною спірного правочину власного примірника договору, зокрема, обставин, з якими Відповідачкою пов`язується факт втрати примірника договору.

Внаслідок наведеного, у відповідності до ч. 10 ст. 81 ГПК України, суд вважає наявними підстави для визнання обставини укладення Договору купівлі-продажу №3 від 14 січня 2019 року між ТОВ «ДЖЕМ» та ОСОБА_1 зі змістом, який відповідає положенням нотаріально посвідченого Акту прийому-передачі №3 частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕЛАРА» від 14 січня 2019 року, а саме: ТОВ «ДЖЕМ» передав, а ОСОБА_1 прийняла частку в розмірі 28% в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕЛАРА», вартість частки складає 2400000,00 грн.

Як встановлено судом, правочин, оформлений договором купівлі-продажу №3 від 14 січня 2019 року, між ТОВ «ДЖЕМ» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та Актом прийому-передачі №3 частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕЛАРА» від 14.01.2019, укладено в момент існування у ТОВ «ДЖЕМ» заборгованості перед кредитором, що підтверджується рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 у справі № 915/1553/19.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 у справі № 915/1553/19 було підтверджено існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», яка виникла у зв`язку з порушенням ТОВ «Джем» умов Кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018.

Умовами укладеного Кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018 передбачено, що кредитор зобов`язався здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту, передбаченого пунктом 1.2 генерального договору, в порядку передбаченому статтею 2 генерального договору, а позичальник зобов`язаний виконати усі зобов`язання, що витікають зі змісту кредитної операції генерального договору, умов та договорів і здійснити повне погашення заборгованості у строки, передбачені генеральним договором та/або договором, але не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції (п. 1.1 Генерального договору).

Відповідно до п. 1.4 Генерального договору в межах загального ліміту сторони можуть здійснювати наступні кредитні операції: фінансування поточної діяльності (кредитна лінія); фінансування поточної діяльності (овердрафт); фінансування інвестиційної діяльності; операції з векселями (авалювання векселів та придбання векселів).

Положеннями п.3.2 Генерального договору встановлено, що при здійсненні кредитних операцій позичальник сплачує проценти та комісії в порядку, визначеному Умовами/Договором, на рахунки, що зазначаються в Генеральному договору/Договорах, або на інші рахунки, повідомленні кредитором позичальнику.

Відповідно до п.5.1 Генерального договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному Генеральним договором та Договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної операції, та виконати зобов`язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту - відповідно до пункту 3.3 Генерального договору.

Положеннями пп.12.3.1 п.12.3 Генерального договору встановлено, що позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором - пеню в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дня, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним, і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до п. 1.10. «Порядок погашення основної заборгованості та сплати процентів» укладеного договору позичальник зобов`язаний здійснювати погашення основної заборгованості та сплату процентів за користування кредитом за схемою зниження ліміту відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Розділу 1 Умов, відповідно до Графіку зниження ліміту (Додаток 1 до Договору). Проценти підлягають сплаті починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та в останній день строку дії ліміту кредитної операції за наступні періоди:

- в першому календарному місяці користування кредитом - за період з дня надання кредиту (траншу) по день, що передує передостанньому банківському дню місяця;

- в наступних календарних місяцях - за період з передостаннього банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує передостанньому банківському дню поточного місяця;

- в останній календарний місяць дії ліміту кредитної операції - за період з передостаннього банківського дня попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує останньому дню строку дії ліміту кредитної операції.

Вказані вище обставини досліджувались та були встановлені у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2019 по справі № 915/1553/19.

Отже, наведені вище обставини свідчать про те, що на момент укладення оспорюваного правочину 14.01.2019 у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» існувала прострочена заборгованість, підставою виникнення якої є порушення умов укладеного кредитного договору № 010/31054/0444322 від 07.11.2018.

Господарським судом, враховується, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Таким чином, боржник до порушення справи про банкрутство, маючи невиконані зобов`язання перед кредитором, вчинив правочин, який у відповідності до наведених міркувань має ознаки фраудаторного - тобто вчинений без дотримання загальних засад та для уникнення сплати боргу.

Відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Крім того, господарським судом зазначається, що оспорюваний правочин вчинений керівником ТОВ «ДЖЕМ» ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , яка є пов`язаною з ними особою - донькою.

При цьому, обставини існування наведених родинних зв`язків між учасниками даного правочину визнається сторонами, що на підставі положень ч. 1 ст. 75 ГПК України звільняє сторін від їх доведення. А отже ці обставини вважаються судом встановленими.

Відповідно до визначень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Подібне за змістом визначення міститься у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства: заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

Також, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, з наявних в матеріалах справи виписок по банківських рахунках ТОВ «ДЖЕМ» вбачається відсутність оплати відповідачем ціни частки у статутному капіталі ТОВ «АГРО ЕЛАРА» за оспорюваним договором, який за своєю правовою природою є оплатним.

Доказів здійснення оплати за придбану частку Відповідачкою суду не надано.

Господарський суд вважає, що Відповідачкою не дотримано вимог процесуального законодавства щодо доведення належними доказами обставин неможливості подання нею як стороною спірного правочину доказів сплати за частку, зокрема, обставин, з якими Відповідачкою пов`язується факт втрати останніх.

Крім того, відповідно до п. 25 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 (в редакції станом на момент укладення спірного правочину), приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства.

З урахуванням наведеного, суд вважає твердження відповідача про сплату грошових коштів до каси товариства за купівлю частки у статутному капіталі ТОВ «Агро Елара» такими, що не доведені належними доказами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином, проаналізувавши як доводи Позивача так і твердження Відповідачки в цій частині обставин, які стосуються дій учасників спірного правочину під час його укладення та виконання, господарський суд застосувавши стандарт доказування «вірогідності доказів» вважає, що обставини укладення правочину, який оформлений договором купівлі-продажу №3 від 14 січня 2019 року, між ТОВ «ДЖЕМ» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та Актом прийому-передачі №3 частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕЛАРА» від 14.01.2019, Боржником із заінтересованою особою та на безвідплатній основі, є більш вірогідними ніж протилежні.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (зазначені правові висновки наведені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.05.2024 у справі № 344/13442/22).

Викладені фактичні обставини свідчать про наявність у спірного правочину, оформленого договором купівлі-продажу №3 від 14 січня 2019 року, між ТОВ «ДЖЕМ» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та Актом прийому-передачі №3 частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕЛАРА» від 14.01.2019, ознак, з якими як положення ст. 20 (в редакції, чинній станом на час укладення Оспорюваного договору) так і положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, пов`язують визнання його недійсним.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів (постанова ВС від 02.02.2021 у справі 910/12809/16).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17, застосування принципу правової презумпції сумнівності правочинів та майнових дій боржника при дослідженні угод боржника, що мають сумнівний характер з точки зору відповідності їх чесним звичаям у підприємницькій діяльності, є обов`язковим.

Зазначене вище в сукупності на думку господарського суду, спростовує заперечення Відповідачки, викладені у відзиві від 26.11.2024, а доводи Позивача визнаються такими, що свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо заявлених позивачем вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відповідно до пунктів «д» та «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 18.03.2020 у справі № 466/6221/16-а). Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 виснувала таку правову позицію: «вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі».

У відповідності до пп. «е» п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» разом з іншими документами для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подається також судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Враховуючи, що при недійсності правочину повернення отриманого стороною (одна із сторін здійснила його виконання) за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину, задоволенню підлягає вимога позивача про витребування з володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47; код ЄДРПОУ 32754877) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ЕЛАРА» (код за ЄДРПОУ 42222926) у розмірі 28 % статутного капіталу, номінальною вартістю 2 400 000,00 грн.

Крім того, суд враховує, що обраний позивачем спосіб захисту також відповідає положенням ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана, зокрема, повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника.

Таким чином, суд, оцінивши надані позивачем докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 31222,40 грн.

При цьому судові витраті, сплачені Позивачем за квитанцією ID:3019-7624-2218-1207 від 20.09.2024 в сумі 1211,20 грн відшкодуванню у наведеному порядку не підлягають у зв`язку із відмовою позивачеві у задоволенні заяви від 20.09.2024 про забезпечення позову.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201-241, 247, 248, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код за ЄДРПОУ 42222926) № 3 від 14.01.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877; 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) - недійсним.

3. Витребувати з володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47; код ЄДРПОУ 32754877) частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Елара» (код за ЄДРПОУ 42222926) у розмірі 28 % статутного капіталу, номінальною вартістю 2 400 000,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕМ» (код за ЄДРПОУ 32754877; 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, буд. 47) судові витрати у сумі 31222,40 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

7. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Джем" (код ЄДРПОУ 32754877, 54024, м. Миколаїв, вул. Кругова, 47)

відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Судове рішення складено та підписано судом 03.02.2025.

Суддя В.О.Ржепецький


Суд	Господарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	29.01.2025
Оприлюднено	05.02.2025
Номер документу	124861457
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Ржепецький В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.01.2025 по справі 915/1288/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/1288/21

Рішення від 29.01.2025

Рішення
від 29.01.2025 по справі 915/1288/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ