Рішення

від 31.01.2025 по справі 636/2881/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/2881/24 Провадження № 2/636/44/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 січня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 7105,99 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 96343,20 грн, моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., та сплаченого судового збору згідно заяви про зміну предмету позову від 27.11.2024, поданої її представником адвокатом Терещенко К.І.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем в період з 2018 року до 17 жовтня 2023 року. 17.10.2023 позивачка звільнилась за власним бажанням з посади медичного директора. На момент звільнення відповідач мав заборгованість зі сплати заробітної плати. Заробітна плата позивачці була нарахована, але не виплачена. На звернення позивачки до відповідача останній повідомив, що погасить заборгованість по заробітній платі, однак не здійснив цього. На момент звільнення жодних довідок відповідачем про суму нарахованої або сплаченої заробітної плати надано не було. Пізніше відповідач частково сплатив заборгованість по невиплаченій заробітній платі та надав довідку про нарахування заробітної плати, однак вона не конкретизована, без урахування утримання податків та зборів.

Станом на час звернення до суду з цим позовом відповідач свої обов`язки з виплати заробітної плати не виконав, у зв`язку з чим позивач просив суд позов задовольнити.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, до початку проведення судового засідання адвокат Терещенко К.І. надала клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі позивача та її представника, в якій проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Копія позовної заяви з додатками відповідачем отримана, але відзив на позов не наданий. Позивачка не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», 17.10.2023 була звільнена з посади медичного директора за власним бажанням у порядку ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією наказу № 125-0 (Розпорядження) про припинення трудового договору (контракту).

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплене у ст. 24 Закону України "Про оплату праці".

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене суд вважає, що сума заборгованості з заробітної плати, невиплаченої вчасно позивачеві, підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатками Однак, обґрунтований відзив з наявними доказами чи будь яких клопотань до суду не надав. Крім того, наразі жодних обмежень транспортного сполучення органами державної та місцевих влад не встановлено, підприємства й установи працюють у звичайному режимі, жодних підстав, які унеможливлюють явку представника юридичної особи в судове засіданні, суд не вбачає. Підприємство могло б забезпечити участь свого представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції без прибуття до зали суду або, якщо відповідач має якісь заперечення щодо позовних вимог, надати відзив на позов, на подання якого просив додатковий час у клопотанні.

Ухвалою суду від 01.08.2024 було постановлено рішення витребувати у Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувальнооздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02648432), що знаходиться за адресою: 62363 Харківська область Харківський район с. Березівське, наступну інформацію:1) Про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 на посаді медичного директора за 2021-2023 роки із зазначенням сум, які були нараховані, та які утримані відповідно до вимог діючого законодавства. Надати всі банківські платіжки про перерахунок заробітної плати, нарахованої ОСОБА_1 протягом 2021-2023 років за вирахуванням податків та зборів, що зазначені в довідці наданої підприємством від 13.03.2024 року № 93; 2) Чи була виплачена сума компенсації за 39 днів невикористаної відпустки, нарахованої ОСОБА_1 у розмірі 22616,88 грн під час звільнення її 17.10.2023 року? Надати інформацію у вигляді завіреної копії банківського документа про перерахування суми невикористаних днів відпустки та інформацію, які суми були утриманні з 22616,88 грн.; 3) Яка сума заборгованості та за які саме місяці є у підприємства перед ОСОБА_1 . Надати інформацію чому зазначені суми заборгованості за грудень 2021 року, січень 2022 року та березень 2022 року, які вказані у довідці від 13.03.2024 року № 93, не відповідають сумам, нарахованим за ті самі місяці? У випадку виплати цих коштів або їх частини надати підтверджуючі документи; 4) Про кількість робочих днів підприємства у серпні та вересні 2023 року; 5) Про розмір окладу ОСОБА_1 на посаді медичного директора підприємства та окремо зазначити види доплат та надбавок, які складають її заробітну плату? Однак дана ухвала відповідачем виконана не була, жодної інформації по справі від відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої був витребуваний доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

На підставі ч. 10 ст. 84 ЦПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній доказами.

24.11.2024 позивачка подала до суду про зміну предмету спору, якою позовні вимоги було зменшено, оскільки відповідач частково сплатив суму боргу по нарахованій заробітній платі.

З розрахункового листка № 93 від 13.03.2024 за 2021 рік - 2023 рік, наданого позивачем, вбачається, що на дату звільнення позивачу нараховано кошти за невикористану відпустку у сумі 22616,88 грн., яка сплачена 23.11.2023 у розмірі 17980,42 грн. У зв`язку з відсутністю інформації від відповідача вбачається, що кошти за відпустку сплачені не в повному обсязі, а отже відповідач винен позивачу 226,16 грн., (18206,5884-17 980,42=226,16 грн.). Крім того, відповідач мав заборгованість з виплати заробітної плати, яка також була нарахована, однак не сплачена відповідачем. Так, відповідно до довідки № 93 від 13.03.2024 позивачу було нараховано 16345,87 грн. (сума до виплати - 12994, 26 грн.) за грудень 2021 року, які відповідач сплатив вже після відкриття провадження у даній справі, згідно доданої квитанції з картки позивача Зазначена сума боргу за грудень 2021 року була сплачена відповідачем 26.04.2024, як визначено в довідці, а отже це не нарахована сума, а сума, яка підлягає оплаті з урахуванням віднімання 18% ПДФО та 1,5 % військового збору, а отже, якщо було нараховано 16345,87 грн - 19,5%=13158,42 грн. У зв`язку з відсутністю інформації від відповідача, є підстави вважати, що кошти сплачені не в повному обсязі, а отже відповідач винен позивачу 164,16 грн., (13158,42-12994,26=164,16 грн.). Також, відповідно до довідки № 93 від 13.03.2024 позивачу було нараховано 11775,24 грн (сума до виплати - 9361,32 грн) за березень 2022 року, які відповідач сплатив вже після відкриття провадження у даній справі, згідно доданої квитанції з картки позивача. Зазначена сума боргу за березень 2022 року була сплачена відповідачем 18.09.2024, як визначено в довідці, а отже це не нарахована сума, а сума, яка підлягає оплаті з урахуванням віднімання 18% ПДФО та 1,5 % військового збору, а отже, якщо було нараховано 11775,24 грн - 19,5%=9479,07 грн. У зв`язку з відсутністю інформації від відповідача, позивач вважає, що кошти сплачені не в повному обсязі, а отже відповідач винен позивачу 117,75 грн. (9479,07-9361,32=11775 грн). Так, відповідно до довідки № 93 від 13.03.2024 позивачу було нараховано 17591,00 грн (сума до виплати - 7562, 84 грн) за січень 2022 року, які відповідач сплатив вже після відкриття провадження у даній справі, копія квитанції з картки позивача надається. Зазначена сума боргу за січень 2022 року була сплачена відповідачем 26.04.2024 року заборгованість, як визначено в довідці, а отже це не нарахована сума, а сума, яка підлягає оплаті з урахуванням віднімання 18% ПДФО та 1,5 % військового збору, а отже, якщо було нараховано 17591,00 грн - 19,5%=14160,75 грн У зв`язку з відсутністю інформації від відповідача, позивач вважає, що кошти сплачені не в повному обсязі, а отже відповідач винен позивачу 6597,92 грн (14160,75 -7562, 84 =6597,92 грн). Таким чином, станом на 27.11.2024 року відповідач винен нараховану, однак не виплачену заборгованість по заробітній платі та іншим платежам позивачу у розмірі 7105,99 грн. на дату звільнення 17.10.2023, яка підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з п. 21 Пленуму Верховного Суду України, наданих в абз. 5 п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» ( далі - Постанова Пленуму) при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму, наданих в абз. 5 п. 6, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З моменту звільнення, тобто 17.10.2023 минув один рік на час подання даної заяви. Розрахунок по заробітній платі в повному обсязі так і не відбувся, що підтверджується вищезазначеним. Як зазначене вище, строк затримки виплати, за який може бути стягнуто середній заробіток складає 6-ть місяців, а це відповідно 180 днів.

Середній заробіток розраховується, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів № 100 від 08.02.1995, яка регулює порядок обчислення середньої заробітної плати.

Так як відповідач не надав інформацію про розмір окладу позивача та з урахуванням довідки № 93 від 13.03.2024 року, оклад позивача складав 11775,24 грн. Кількість робочих днів в складала 21 день у в вересні та 23 дні в серпні 2023 року. Отже, середній заробіток за день позивача складав 11775,25 х2: 44=535,24 грн А отже середній заробіток за час затримки виплати нарахованої заробітної плати позивачу складає 535,24 х 180=96343,20 грн. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 96343,20 грн.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту здійснення розрахунку з позивачем за нараховану, але невиплачену заробітну плату за час затримки, тому суд здійснює розрахунок середньої заробітної плати за період затримки її виплати, який позивач вказує у своїй позовній заяві, тобто з 17.10.2023 до моменту звернення до суду.

Відповідачем відповідно до наданих квитанцій, також була сплачена компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати, а саме: 26.04.2024 у сумі 3619,49 грн., та 19.09.2024 у розмірі 2185,40 грн.

Частиною 2 статті 12 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої Міжнародною організацією праці 01.07.1949 передбачено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та № 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 9 42527/98) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди та її розмір обґрунтованими. При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди і визначенні її розміру суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, ступінь вини відповідача, вимоги розумності і справедливості, а також враховуючи тривалий час не виплати заробітної плати та оголошення воєнного стану у країні, що ставить позивача у скрутне становище.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов задоволений повністю, судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02648432, розташованого за адресою: с. Березівське, Харківська область, 62363, на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 7105 (сім тисяч п`ять) грн 99 коп., з наступним утриманням з указаної суми прибуткового податку й інших обов`язкових платежів

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02648432, розташованого за адресою: с. Березівське, Харківська область, 62363, на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 96343 (дев`яносто шість тисяч триста сорок три) грн. 20 коп., з наступним утриманням з указаної суми прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02648432, розташованого за адресою: с. Березівське, Харківська область, 62363, на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 20000 двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські мінеральні води» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» код ЄДРПОУ 02648432, розташованого за адресою: с. Березівське, Харківська область, 62363, на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -