Ухвала

від 29.01.2025 по справі 143/1121/22

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/1121/22

УХВАЛА

29 січня 2025 року м.Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника володільця майна - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Погребище Вінницького району Вінницької області клопотання представника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022020060000070, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -

встановив:

13.12.2022 року до Погребищенського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022020060000070, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою судді від 14 .12.2022 року призначено підготовче судове засідання.

21.03.2023 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в якому він просив суд:

- скасувати арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, що належить на праві власності ТОВ «Порше лізинг Україна» та перебуває в користуванні ТОВ « Фармзаат Україна»;

- повернути автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів СПД №2 ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 81-Г, Вінницької області) ТОВ «Фармзаат Україна» (т.1, а.с. 48-70).

Ухвалою суду від 03.05.2023 року у задоволенні клопотання представника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна відмовлено.

03.07.2024 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 надійшло повторне клопотання про скасування арешту майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що в межах вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 накладено арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору. Вказаний транспортний засіб знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів СПД №2 ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, що розташований за адресою: вул. Б. Хмельницького, 81-Г, м. Погребище, Вінницької області.

Вищезазначений автомобіль належить на праві власності ТОВ «Порше лізинг Україна», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Проте, вказаний транспортний засіб перебуває в користуванні ТОВ «Фармзаат Україна», що підтверджується Договором фінансового лізингу №00025786 від 04.02.2022 року.

Об`єктом лізингу згідно умов вищезазначеного Договору фінансового лізингу є транспортний засіб типу:VW T-Roc Style 1.5 TSI, шасі № НОМЕР_3 .

Під час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_5 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Фармзаат Україна» та здійснював керування (експлуатацію) транспортного засобу.

Зважаючи на наявний арешт транспортного засобу, ТОВ «Фармзаат Україна» уже більше двох років не може використовувати автомобіль в господарській діяльності, в тому числі відновлювати його технічний стан, при цьому продовжуючи сплачувати лізингові платежі.

Крім того, на даний час проведена судова автотехнічна експертиза транспортного засобу і відпала потреба в його подальшому дослідженні, а тому заявник просить суд:

- скасувати арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, що належить на праві власності ТОВ «Порше лізинг Україна» та перебуває в користуванні ТОВ « Фармзаат Україна»;

- повернути автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів СПД №2 ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 81-Г, Вінницької області) ТОВ «Фармзаат Україна» (т.2, а.с. 16-29).

У підготовчому судовому засіданні представник заявника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, та просив його задовольнити. Також повідомив суд, що ТОВ «Фармзаат Україна» з метою подальшого використання в господарській діяльності вказаного транспортного засобу планує здійснити його відновлення, оскільки внаслідок дорожньо - транспортної події він був пошкоджений. Звернув увагу суду на ту обставину, що в січні 2025 року закінчується строк сплати ТОВ «Фармзаат Україна» лізингових платежів, а тому наявність накладеного арешту на транспортний засіб унеможливить його перереєстрацію, що призведе до порушення прав та інтересів ТОВ «Фармзаат Україна» як лізингоодержувача.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотання, пояснивши, що арешт на даний транспортний засіб був накладений, зокрема, з метою його збереження як речового доказу, а не лише для проведення експертиз, судовий розгляд кримінального провадження ще не проведено, не визначено порядок та обсяг дослідження доказів, а в процесі судового розгляду може виникнути необхідність проведення додаткових експертиз, огляду речового доказу, виклику експертів. Крім того, арешт накладався також з метою заборони відчуження даного речового доказу.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 вважають, що задоволення клопотання представника заявника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 про зняття арешту є передчасним, оскільки під час судового розгляду ймовірно може виникнути потреба у проведенні додаткових чи повторних експертиз, огляду цього речового доказу, виклику експертів. Разом із тим, адвокат зауважив, що стороною захисту не планується заявлення відповідних клопотань.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження та дослідивши матеріали клопотання, судом встановлено наступне.

Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у справі № 136/389/22 від 29.03.2022 року було частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно по кримінальному провадженню №12022020060000070 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Так, вищевказаною ухвалою слідчого судді було накладено арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, власником якого являється ТОВ «Порше лізинг Україна», який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів СПД №2 ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 81-Г, Вінницької області), з метою забезпечення його подальшого збереження як речового доказу (т.1, а.с.52-53).

Згідно із ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

За змістом ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акту транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, є речовим доказом у справі.

Крім того, судом встановлено що вищезазначений транспортний засіб відповідно до Договору фінансового лізингу №00025786 від 04.02.2022 року перебуває в користуванні ТОВ «Фармзаат Україна», як лізингоодержувача.

Згідно із умовами Договору фінансового лізингу вартість об`єкта лізингу становить 855928 грн. 00 коп., кількість лізингових платежів - 36, лізинговий платіж в сумі 23914 грн. 75 коп. сплачується до 15 числа відповідно до графіка платежів.

Після завершення строку лізингу лізингоодержувач придбаває об`єкт лізингу у лізингодавця за купівельною ціною, що буде визначена лізингодавцем з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів купівельна ціна об`єкту лізингу буде вважатися належним чином оплаченою (т.1, а.с.54, 55).

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів, що додається до згаданого Договору фінансового лізингу, такі платежі мають бути сплачені лізингоодержувачем в період з 04.02.2022 року по 15.01.2025 року (т.1., а.с.56-58).

Частиною 1 ст. 174 КПК України унормовано, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч. 2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

На даний час кримінальне провадження №12022020060000070 від 27.03.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, не призначено до судового розгляду, остаточне процесуальне рішення у ньому не прийнято.

Відмовляючи у задоволенні попереднього клопотання представника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, суд виходив із того, що заявником не надано достатніх та переконливих доказів на підтвердження наведених у клопотанні аргументів та не доведено, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або він накладений необґрунтовано, а його зняття не призведе до порушення процесуальних прав сторін кримінального провадження, потерпілого та не суперечитиме закріпленим у ст.2 КПК України завданням кримінального провадження. При цьому суд взяв до уваги ту обставину, що з часу скерування до суду обвинувального акта до моменту розгляду клопотання пройшов незначний проміжок часу, а тому аргументи заявника про те, що перебування майна під арештом істотно порушує право ТОВ «Фармзаат Україна» на володіння, користування та розпорядження майном визнав неспроможними.

Разом із цим, при повторному вирішенні означеного клопотання суд ураховує, що згідно зі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями ч.5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики європейського суду з прав людини.

ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Крім того, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст.1 Протоколу №1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

У п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких Суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Екстраполюючи окреслені висновки ЄСПЛ на обставини розглядуваного кримінального провадження, слід відзначити, що метою накладення арешту на автомобіль на стадії досудового розслідування слугувала передусім необхідність його збереження як речового доказу.

За правилами абзацу другого частини 1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно із ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

В силу приписів частин 1, 2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає достатньо слушними аргументи прокурора стосовно того, що під час судового розгляду не виключається виникнення необхідності у дослідженні даного автомобіля як речового доказу, виклику експерта чи призначення додаткових або повторних експертиз, предметом дослідження яких може бути згаданий транспортний засіб. Однак, також необхідно зауважити, що прокурор не навів більш обґрунтованих доводів, які б зводилися до неминучості виникнення такої необхідності.

Разом із цим, слід відзначити, що обвинувачений та його захисник в підготовчому судовому засіданні, заперечуючи проти зняття арешту із автомобіля, водночас зауважили, що стороною захисту не планується подання суду клопотань про проведення додаткової чи повторної експертизи, огляду цього транспортного засобу та/або виклику експерта, а потерпілий не з`являється в підготовче судове засідання та не демонструє суду будь - якої заінтересованості в результатах розгляду провадження, що також дає підстави для висновку про те, що зняття арешту з автомобіля в цілому не позначиться на реалізації процесуальних прав та інтересів згаданих учасників кримінального провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальноприйнятим в судовій практиці визнається підхід, за якого при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і невиправданої гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

За змістом ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно із п.4 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Ухвала слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 у справі № 136/389/22 від 29.03.2022 року не містить вказівки про спосіб арешту майна, а відтак необхідно виходити із того, що унаслідок накладення арешту ТОВ «Фармзаат Україна» встановлена заборона як на розпорядження, так і на фактичне володіння та користування транспортним засобом.

В той же час, підсумовуючи викладене, суд вважає, що тривале (майже 3 роки) перебування зазначеного майна під арештом без встановлення його способу вочевидь створює його законному володільцеві ТОВ «Фармзаат Україна», який не є учасником кримінального провадження, суттєві перешкоди у реалізації своїх прав на володіння та користування ним, не є на даний час пропорційним переслідуваній меті та з огляду на необхідність сплати лізингових платежів за його користування становить надмірний тягар для останнього як законного володільця майна, що само по собі є достатньою правовою підставою для зняття із нього арешту в частині заборони та володіння ним та користування.

Водночас, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення завдань та цілей цього кримінального провадження слід залишити чинним накладений на транспортний засіб арешт в частині заборони на його відчуження, що не позбавляє права ТОВ «Фармзаат Україна» здійснити перереєстрацію цього транспортного засобу після закінчення строку дії Договору фінансового лізингу.

З огляду на викладене, клопотання представника ТОВ «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.174, 369, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармзаат Україна» - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт на автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» (м.Київ, просп.П.Тичини, 1В, код ЄДРПОУ 35571472) та перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармзаат Україна» (м.Київ, вул.Метрологічна, 14-Б, офіс 504, код ЄДРПОУ 44550861), накладений ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 по справі № 136/389/22 від 29.03.2022 року, в частині встановлення заборони на його володіння та користування, залишивши чинною заборону на його відчуження (крім перереєстрації із Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармзаат Україна»).

Повернути автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі Т- N-ROC, державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, який знаходиться на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів СПД №2 ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 81-Г, Вінницької області) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармзаат Україна» (м.Київ, вул.Метрологічна, 14-Б, офіс 504, код ЄДРПОУ 44550861).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Суддя