Рішення

від 23.01.2025 по справі 127/24918/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/24918/24

Провадження 2/127/3511/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

адвоката позивача Чернілевської Р.В.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

адвоката відповідачки Суркової І.О.,

представника органу опіки та піклування Виконавчого комітету Вінницької міської ради Томчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокатЧернілевська РусланаВіталіївна,діючи вінтересах ОСОБА_1 ,з позовомдо ОСОБА_2 про позбавленнябатьківських прав.

Позов мотивований тим, що позивач та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2015 у справі № 127/2009/15-ц. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач, відповідачка та їх неповнолітній син є внутрішньо переміщеними особами, та після переїзду до міста Вінниці у відповідачки почався тяжкий депресивний розлад внаслідок втрати обох батьків під час бойових дій на території Луганської області та м. Луганськ, який в подальшому вилився у психічне захворювання. Після розірвання шлюбу відповідачка покинула квартиру у якій проживала сім`я, а неповнолітній син залишився проживати з позивачем. Позивач самостійно займається утриманням та вихованням сина, забезпечує їжею, одягом, ліками та відвідує із сином лікаря за необхідності. Відповідачка за останні два роки жодного разу не відвідувала з дитиною медичні заклади, не дбала та не турбувалась про здоров`я сина. Також позивач самостійно дбає про інтелектуальний розвиток сина, відвідує батьківські збори та забезпечує синові комфортні умови для навчання та розвитку. Відповідачка ж навчанням сина не цікавиться, з викладачами не спілкується та не цікавиться успіхами сина, що можливо викликане наявністю психічної хвороби, що можливо призвело до втрати усвідомлення своєї материнської ролі, втрати душевного зв`язку з дитиною та відсутності почуття відповідальності. Фактично позивач самостійно виховує сина, відповідачка від виховання дитини самоусунулась, жодної матеріальної допомоги для забезпечення сина не надає.

Вищевикладене йстало підставоюдля зверненняпозивача досуду ізвимогою пропозбавленнябатьківських прав відповідачки відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 01.08.2024 вищевказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження; залучено до участі у справі орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яку зобов`язано надати суду висновок щодо розв`язання спору; запропоновано відповідачці надати суду відзив на позовну заяву і докази по справі; роз`яснено наслідки ненадання відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 01.08.2024 та копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів надіслане відповідачці за адресою її місця проживання задекларованою у встановленому законом порядку повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 50-51)

Враховуючи положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 01.08.2024 вважається врученою відповідачці.

Отже, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи.

У строк, визначений вищевказаним судовим рішенням, від відповідачки відзив на позов не надійшов.

Ухвалою суду від 28.10.2024 з Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» та з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витребувано докази по справі.

01.11.2024 та 05.11.2024 на адресу суду надійшли витребувані докази.

На виконання вимог ухвали суду від 01.08.2024 органом опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради суду 20.11.2024 надано висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 25.11.2024 було задоволено клопотання адвоката позивача про виклик у судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , приєднано докази до матеріалів справи за клопотанням відповідачки; вирішено питання про вислухання думки дитини в судовому засіданні; закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки та її адвоката про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву, а відзив залишено без розгляду.

У судовому засіданні позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві.

Відповідачка та її адвокат у судовому засіданні зазначили, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Адвокат відповідачки зазначила, що наявність у відповідачки психічного захворювання не можна вважати її свідомим ухилянням від виконання батьківських обов`язків.

Представник органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради підтримала наданий висновок про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 04.09.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , актовий запис № 345. (а.с. 12)

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2015 по справі № 127/2009/15-ц, яке набрало законної сили 28.04.2015, що підтверджується відомостями з ЄДРСР, доступ до якого є публічним, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. (а.с. 15)

З актового запису про зміну імені № 105 від 20.05.2015, отриманого на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2024, вбачається, що ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». (а.с. 83)

Відповідно до довідок № 509-620343 та № 509-5000044418 від 27.10.2014, а також відповіді на запит суду Департаменту соціальної політики № 08/00/008/15/489 від 31.07.2024 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. (а.с. 13-14, 40зв.)

Відповідно акта № 1004 від 21.06.2024, затвердженого директором ТОВ «ЖЕО», ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року. (а.с. 16)

Вищевказане також вбачається із копії особового рахунку № НОМЕР_2 , виданого 28.06.2024 директором ТОВ «ЖЕО». (а.с. 17)

З відповіді КНП «ЦПМСД № 2 м. Вінниці» № 181/01-2 від 15.05.2024 вбачається, що на амбулаторних оглядах у сімейного лікаря ОСОБА_3 перебував в супроводі батька ОСОБА_1 . Мати хлопчика - ОСОБА_2 за медичною допомогою з приводу лікування сина не зверталась, під час оглядів вдома присутньою не була. Зв`язок з лікарем в телефонному режимі підтримує батько ОСОБА_1 (а.с. 19)

Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги № 25-ОКК від 30.08.2022 та характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 240 від 11.06.2024, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 з 01.09.2022 навчається в ВСП «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій» за спеціальністю 123 Комп`ютерна інженерія на контрактній формі; оплату за навчання зобов`язався здійснювати батько; за період навчання на батьківські збори групи з`являвся батько ОСОБА_1 ; батько постійно цікавиться успішністю сина, вчасно реагує на звернення керівника групи. (а.с. 21-24)

На виконаннявимог ухвалисуду від28.10.2024КНП «ВОКПЛім.акад.О.І.Ющенка ВОР»повідомлено судупро станздоров`я відповідачкиі встановленийїй діагноз.(а.с. 84)

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні, відповідно до ч. 1 ст. 157 СК України.

Відповідно до ч. 1- ч. 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Повноліття за українським законодавством настає з вісімнадцяти років, згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України.

Отже до досягнення 18 років фізична особа має правовий статус дитини. Наявність у особи правового статусу дитини означає, що така особа має відповідні права та обов`язки дитини. Спеціальні норми, які конкретизують обсяг прав та обов`язків дитини, містяться як у Сімейному кодексі України, так і у Цивільному кодексі України. Крім того, права дитини підлягають спеціальному захисту на підставі положень Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Згідно з законодавством України позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише тоді, коли усі інші не дають позитивних результатів.

Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що дитина у віці сімнадцяти років може висловити свою думку та сформулювати погляди, судом було прийнято рішення про необхідність вислухати думку дитини.

У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_8 зазначив, що проживає разом з батьком дев`ять років, йому соромно коли мати приходить до нього, адже мати хвора та неодноразово лікувалась. Назар повідомив, що інших родичів у матері не має, де проживає матір він не знає. Назар також повідомив, що мати з`являлась за місцем його навчання і хотіла його побачити, однак спілкуватись із нею він не бажає і не сумує за нею. Вважає, що матір необхідно позбавити батьківських прав, а необхідність звернення до суду виникла задля уникнення батьком мобілізації.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , яка є викладачем та куратором групи де навчається неповнолітній ОСОБА_8 . Свідок повідомила, що ОСОБА_8 навчається з 01.09.2022, оплату за навчання здійснює батько, з яким і вирішуються усі питання. Також свідок повідомила, що зі слів колег, мати ОСОБА_8 приходила в коледж в кінці листопада місяця і в грудні місяці 2024 року та вимагала щоб їй віддали документи сина, хотіла забрати сина. До цього мати в коледжі не з`являлась. Свідок зазначила, що інші обставини, які б мали значення для даної справи, їй невідомі.

Ухвалою суду від 23.01.2025 було продовжено судовий розгляд справи за відсутності свідка ОСОБА_4 , враховуючи при цьому думку учасників справи (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Судом звернуто увагу на ті показання свідка, інформацією про що свідок володіє з чужих слів, оскільки така інформація може бути перекручена тією особою, яка її передавала або неправильно сприйнята свідком.

Тому, при оцінці показань свідка судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідком.

Водночас, судом прийнято до уваги ту інформацію, якою свідок володіє особисто, а не з чужих слів.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 01.08.2024 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 і п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши в судовому засіданні позивача, його адвоката, відповідачку та її адвоката, пояснення представника органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, думку дитини, покази свідка, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи наведене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

У ході розгляду справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.07.2006, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2015 у справі № 127/2009/15-ц, яке набрало законної сили 28.04.2015, було розірвано. Позивач із відповідачкою мають спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з часу розірвання шлюбу між батьками проживає із батьком - позивачем.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58 Рішення ЄСПЛ від 07.12.2006).

В ході розгляду справи відповідачка категорично заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав, вказувала на бажання спілкуватись та бачитись здитиною, приймати участь у його житті та вихованні.

Як вбачається з матеріалів, відповідачка має захворювання, у зв`язку із чим вона неодноразово проходила лікування. (а.с. 84) Як повідомив в судовому засіданні позивач, що зокрема вбачається із змісту позовної заяви, розлади із здоров`ям у відповідачки почались після втрати нею обох батьків внаслідок бойових дій на території Луганської області та м. Луганськ.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 СК України якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.

Доказів того, що відповідачка протягом тривалого часу, як стверджує позивач умисно не піклується про свого сина, матеріали справи не містять. Такі обставини не були встановлені й в ході розгляду справи. Суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідачка свідомо самоусунулась від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина, про що також свідчить її заперечення щодо такого позбавлення висловлені в ході розгляду справи та стан здоров`я.

Також, судом прийнято до уваги, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю погіршення особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Небажання неповнолітнього ОСОБА_8 спілкуватися із матір`ю, що призвело або ж призводить до зменшення чи повного припинення їх спілкування, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю від виконання батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не її волею, а є наслідком душевної хвороби.

Судом враховано, що у відповідності до ч. 3 ст. 171 СК України, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Те, що мати рідко бачиться із сином не є ухиленням від виконання батьківських обов`язків, зважаючи на її стан здоров`я.

Посилання позивача на те, що відповідачка не займається вихованням сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток і не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей є безпідставними та необґрунтованими. Судом враховано, що відповідачка внаслідок душевної хвороби дійсно не приділяє належної уваги дитині, однак це не свідчить про її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення, в даному випадку, матері до дитини, бажання спілкуватись і брати участь в його вихованні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із сином та брати участь в його вихованні, наявність у неї абсолютної байдужості до сина.

Та обставина, що наразі вихованням і розвитком дитини займається батько, не свідчить про те, що мати дитини не бажає брати участі в її вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Судом не встановлено фактівзаподіяння шкоди дитині або того, що мати становить загрозу для здоров`я та розвитку сина, що мати дитини є неблагонадійною, а спілкування із нею суперечить інтересам дитини.

Невідвідування відповідачкою закладу, де навчається дитина, у повній мірі не може свідчити про її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суду не надано беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідачки щодо ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування обов`язками матері.

Судом не встановлено, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя.

Таким чином, у ході розгляду справи судом не встановлено наявність обставин, які б негативно впливали на розвиток дитини як складову виховання і в сукупності вказували б на свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками.

Відповідно до положень ст. 19 СК України органом опіки та піклування подано до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 встановлена висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/174810 від 14.11.2024. (а.с. 86-88)

Судом прийнято до уваги, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду і не є обов`язковим та повинен оцінюватись судом за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Однак, враховуючи вищевказане суд погоджується з вищезазначеним висновком, оскільки він є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини.

Суд прийшов до висновку, що позивач не довів існування достатніх підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, суд вважає, що в даній конкретній ситуації відсутні виключні обставини, за яких ОСОБА_2 можна позбавити батьківських прав. За встановлених в ході розгляду справи обставин позбавлення відповідачки батьківських прав суперечило б ст. 8 та ст. 9 Конвенції про права дитини.

У даному випадку судом на перше місце поставлено «якнайкращі інтереси дітей», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб (див. пункт 47 Зауважень загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 14 (2013) про право дітей на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню їх інтересів (Пункт 1 статті 3).

Отже, зазначені вище обставини переконують суд у відсутності підстав для задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно їїнеповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки суд не встановив винної поведінки відповідачки, тому немає підстав у цій справі для попередження її про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покладення на орган опіки та піклування контролю за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Доказів понесення відповідачкою та/або органом опіки та піклування судових витрат суду не надано.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, ст.ст. 6, 15, 19, 141, 150, 155, 157, 164, 165, 171 СК України, ч. 1 ст. 12, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 90, 133, 141, 223, 229, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пропозбавлення їїбатьківських праввідноснонеповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання задеклароване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .

Служба у справах дітей Вінницької міської ради: код ЄДРПОУ 44566028; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Рішення суду складено 03.02.2025.

Суддя