Ухвала

від 29.01.2025 по справі 487/5683/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5683/24

Провадження № 1-кс/487/824/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Миколаєва клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62023080200000265 ,-

ВСТАНОВИВ:

10.01.2025 представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.08.2024, на речі вилучені в ході проведення обшуку 30.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору з сім картою, номер якої не встановлено, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 ; планшетний пристрій «Lenovo», модель: ТВ-J706F в корпусі сірого кольору S/NHA1KYXN2(62) з зарядним пристроєм до нього.

В обґрунтування клопотання зазначила, що в рамках кримінального провадження № 62023080200000265, в якому ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, накладено арешт на майно вилучене 30.07.2024 в ході проведення обшуку, за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору з сім картою, номер якої не встановлено, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 ; планшетний пристрій «Lenovo», модель: ТВ-J706F в корпусі сірого кольору S/NHA1KYXN2(62) з зарядним пристроєм до нього.

Крім того зазначила, що на теперішній час потреба у перебуванні вказаного майна під арештом відсутня. Під час досудового розслідування проведено всі необхідні технічні експертизи вказаних пристроїв. Належний ОСОБА_3 мобільний телефон та планшетний пристрій не має жодного доказового значення у кримінальному провадженні, отже подальше перебування майна під арештом є грубим порушенням прав власника.

Посилаючись на відсутність потреб у подальшому арешті на майно, просила про задоволення клопотання.

В судове засідання представник заявника - адвокат ОСОБА_4 не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі.

Слідчий в ОВС Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Херсоні) ТУ ДБР у м.Мелітополі ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився. Надав заяву в якій зазначив, що вилучені предмети: мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору з сім картою, номер якої не встановлено, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 ; планшетний пристрій «Lenovo», модель: ТВ-J706F в корпусі сірого кольору S/NHA1KYXN2(62) з зарядним пристроєм до нього, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 62023080200000265. Дослідження в рамках призначених судових експертиз із вказаними об`єктами завершені, та речові докази зберігаються за місцем дислокації органу досудового розслідування. Крім того зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Санкція зазначеної статті передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Отже накладення арешту на вказане майно відповідає меті заходу забезпечення кримінального провадження, передбаченої п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Разом з цим не заперечує проти передачі ОСОБА_3 вилученого майна на відповідальне зберігання.

Дослідивши матеріали клопотання та надані докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1ст. 98 КПК).

Крім того, згідно з вимогами ч. 10ст. 170 КПК Українине може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2ст. 174 КПК Україниарешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, перебуває кримінальне провадження № 62023080200000265 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст.369-2 КК України.

30.07.2024 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В рамкахзазначеного кримінальногопровадження,ухвалою слідчогосудді Заводського районногосуду м.Миколаєвавід 02.08.2024 накладеноарешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 30.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору з сім картою, номер якої не встановлено, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 ; планшетний пристрій «Lenovo», модель: ТВ-J706F в корпусі сірого кольору S/NHA1KYXN2(62) з зарядним пристроєм до нього.

Арешт майна на вказане майно було застосовано, з метою реалізації завдань кримінального провадження на зазначеній стадії, оскільки майно відповідало критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а також з метою недопущення знищення чи зміни вказаного майна, зацікавленими особами, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частинами першою, другою та четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадку та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу відсвавілля ( рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому вструктурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти ( рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, N 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчий суддя приходить до переконання, що необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна належного ОСОБА_3 , відпала.

Що стосується посилань слідчого на ту обставину, що арешт має в подальшому діяти, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що визначено п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах КПК, враховуючи обставини кримінального провадження, та підстави і мету з урахуванням яких його було застосовано.

При розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчий має встановити наступні обставини: чи було його застосовано обґрунтовано та чи не відпала потреба його застосування « ст.174 КПК України).

Арешт, на вилучене майно, а саме: мобільний телефон «Samsung»; планшетний пристрій «Lenovo», було накладено ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва 02.08.2024, відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів, з підстав відповідності критеріям ст. 98 КПК України.

За результатами проведення слідчих дій, було встановлено, що вказані пристрої не містять будь-яких відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування, а отже не відповідають критеріям ст.98 КПК України, що переконливо свідчить про те, що потреба у застосуванні арешту на даній стадії досудового розслідування відпала.

При цьому, оскільки арешт на майно не було застосовано з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч.2 ст. 170 КПК України), він не може бути продовжений лише з тих підстав, що ОСОБА_3 на даний час підозрюється у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, до чого, фактично, і зводяться доводи слідчого на обґрунтування висловлених заперечень.

Враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, стадію кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт на майно належне ОСОБА_3 відпала потреба і з метою недопущення порушення прав власника майна, заявлене клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.170,174,376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 02.08.2024 на майно в рамках кримінального провадження № 62023080200000265, вилучене в ході проведення обшуку 30.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору з сім картою, номер якої не встановлено, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , SN: НОМЕР_3 ; планшетний пристрій «Lenovo», модель: ТВ-J706F в корпусі сірого кольору S/NHA1KYXN2(62) з зарядним пристроєм до нього, та повернути власнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1