Ухвала

від 03.02.2025 по справі 569/14493/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/14493/24

1-кс/569/1006/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №42024181110000007 від 15.01.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КК України, звернулася до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 у якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

В обґрунтуванняклопотання зазначає,що всупереч вимогам статей 1, 3, 8, 15 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 року №1192-XIV (зі змінами), в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, приблизно в грудні 2022 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено) сформував умисел, спрямований на отримання прибутку, шляхом продажу транспортних засобів, ввезених на територію України в якості гуманітарної допомоги для юридичної особи: Релігійна організація «Релігійна громада Святого апостола Андрія Першозванного парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) міста Костопіль» (ЄДРПОУ 26206182), що зареєстрована за адресою м. Костопіль, вул. Степанська, 113, Рівненської області.

В подальшому, в період з грудня 2022 року по вересень 2023 року (точний час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , на виконання свого злочинного умислу, задля прикриття своєї злочинної діяльності, ввійшовши в довіру до настоятеля парафії Собору Вознесіння Господнього та ОСОБА_6 - керівника Релігійна організація «Релігійна громада Святого апостола Андрія Першозванного парафії Рівненської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) міста Костопіль», який не був обізнаним із його злочинним планом, забезпечив собі можливість отримання від останнього письмових листів від вказаної релігійної організації до Державної прикордонної служби щодо сприяння у ввезенні транспортних засобів у виді гуманітарної допомоги та на підставі цих листів особисто ввіз на митну територію України:

- 04.12.2022 автомобіль марки «Nissan» моделі «X-Trail», 2002 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 71476,21грн.;

- 15.09.2023 автомобіль марки «KIA» моделі «SORENTO», 2004 р.в., номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 239273,93 грн.;

- 27.09.2023 автомобіль марки «Mercedes» моделі «ML», 1999 р.в., номер кузова НОМЕР_3 вартістю 209308,86 грн., які в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу» незаконно, з метою отримання прибутку, продав за наступних обставин.

Так, 25.08.2023 ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Рівне (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлено), з метою отримання прибутку та з використанням Інтернет платформи (https://auto.ria.com/uk/) для продажу товарів за доменом «auto.ria.com» знайшов невстановлену особу, якій продав ввезений 04.12.2022 та задекларований ним, як гуманітарна допомога автомобіль марки «Nissan» моделі «X-Trail», 2002 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 71476,21 грн.

Крім цього, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на продаж товарів гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, 11.01.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи в м.Рівне (точний час та місце органом досудового розслідування не встановлено), з використанням Інтернет платформи (https://auto.ria.com/uk/) для продажу товарів знайшов покупця ОСОБА_7 , якому продав за ціною 3 500 доларів США (що в перерахунку за курсом НБУ становить 146752,20 грн), ввезений 15.09.2023 та задекларований ним, як гуманітарна допомога автомобіль марки «KIA» моделі «SORENTO», 2004 р.в., номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 239273,93грн.

Продовжуючи свій злочинний умисел, що спрямований на продаж товарів гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, 12.05.2024 точний час органом досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 , перебуваючи у гаражному приміщенні, що за адресою: АДРЕСА_1 , продав покупцю ОСОБА_8 , ввезений 27.09.2023 та задекларований ним, як гуманітарна допомога автомобіль марки «Mercedes» моделі «ML», 1999 р.в., номер кузова НОМЕР_3 вартістю 209308,86 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , в період часу з 04.12.2022 по 27.09.2023, маючи умисел на незаконне використання продаж з метою отримання прибутку товарів (предметів) гуманітарної допомоги, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався, а востаннє Указом Президента України №740/2024, та в порушення вимог Закону України «Про гуманітарну допомогу», перебуваючи на території м. Рівне Рівненської області, діючи умисно, з корисливих мотивів ввіз на територію України у вигляді гуманітарної допомоги та продав, з метою отримання прибутку, вищевказані три транспортні засоби, загальною вартістю 520059 грн., що є значним розміром.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває нерухоме майно, зокрема:

- житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 130 м2;

- земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:042:0077, площею 0,0343 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

Покликаючись на вищевикладене, санкцією ч. 3 ст. 201-2 КК України, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення спеціальної конфіскації/конфіскації майна, як виду покарання.

З урахуванням заяви прокурора, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Згідно ч. 2ст. 172 КПК Україниз метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що групою слідчих слідчого відділу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024181110000007 від 15.01.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-1 КК України.

У рамках досудового розслідування, 30.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває вищевказане нерухоме майно.

Факт належності ОСОБА_4 вказаного нерухомого майна підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 31.01.2025.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальненнявищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Одночасно з цим, вимоги ч.1 ст. 173 КПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України слід застосовувати у сукупності із приписами ч. 11 ст. 170 КПК України. Так, заборона або обмеження користування, розпорядження майном застосовується лише у разі, коли вже існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. В той же час, для накладення арешту шляхом заборони відчуження об`єкту (зміни власника) достатньо встановити наявність у особи правомочності відчужити та можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити відповідне майно.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно підозрюваного, відносно якого існує сукупність підстав застосування конфіскації майна як виду покарання, відповідно до санкції статті Кримінального кодексу України, передбаченої ч. 3 ст. 201-2 КК України, із забороню відчуження та розпорядження будь-яким чином вказаним майном, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до зникнення, втрати відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи викладене, санкцію ч. 3 ст. 201-2 КК України, що передбачає конфіскацію майна, слідчий суддя з урахуванням п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, з метою забезпечення конфіскації майна, як можливого призначення виду покарання ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 130 м2;

- земельної ділянки з кадастровим номером: 5610100000:01:042:0077, площею 0,0343 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановити заборону власнику чи будь-якій іншій особі користуватись, розпоряджатись та відчужувати його будь-яким чином до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя