Постанова

від 28.01.2025 по справі 554/3719/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3719/23 Номер провадження 22-ц/814/495/25Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: ПанченкаО.О.,Кузнєцової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Білонучкіної Т.П.,

представника відповідача Іванова І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Білонучкіної Тетяни Петрівни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, третя особа Первинна профспілкова організація Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області, про визнання незаконним наказу про простій та стягнення середнього заробітку

УСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом,відповідно доякого просив:

-скасувати наказ Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 83-К від 31.03.2023 в частині оголошення простою головному юрисконсульту служби правового забезпечення Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Гержану Віктору Дмитровичу;

-стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, обумовленого незаконним простоєм.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він наказом № 301-к від 01.12.2021 був переведений на посаду головного юрисконсульта служби правового забезпечення Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області (далі по тексту РОВР у Полтавській області).Наказом Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 83-К від 31.03.2023, що є предметом оскарження у даній справі, було оголошено простій з 03.04.2023 по 30.04.2023 відповідно до списку працівників, серед яких і він. Вважає, що вказаний наказ про оголошення простою є незаконним, винесеним за відсутності передбачених статтею 34 КЗпП України підстав та таким, що призвів до дискримінації у порівнянні з іншими працівниками через вибірковість працівників для простою. У зв`язку із оголошенням простою він не отримав повної заробітної плати, а тільки 2/3 частини від окладу. Крім того, роботодавцем було порушено його право, передбачене статтею 34 КЗпП України, на переведення на іншу роботу на строк до одного місяця у зв`язку із введенням простою.

Рішенням Октябрського районногосуду м.Полтави від05вересня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, третя особа Первинна профспілкова організація Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області, про визнання незаконним наказу про простій та стягнення середнього заробітку відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскарживйого вапеляційному порядкучерез свогопредставника -адвоката Білонучкіну Т.П.

В апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат у справі.

Вказував, що рішення місцевого суду не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що для оголошення простою у відповідача були законні підстави, а саме: відсутність організаційних і технічних умов для господарської діяльності під час воєнного стану, а також наказ Державного агентства водних ресурсів України від 28.02.2022 № 28. Адже фактично діяльність РОВР у Полтавській області, так само як і діяльність юридичного відділу не була припинена, у тому числі через воєнний стан в Україні та з метою забезпечення забезпеки життя і здоров`я працівників, оскільки не всіх працівників було відправлено у простій, у тому числі не всіх працівників юридичного відділу, а Полтавська область, де фактично здійснюється діяльність РОВР у Полтавській області, ніколи не визнавалась зоною активних бойових дій. Наказ Державного агентства водних ресурсів України № 28 від 28.02.2022 не мав обов`язкових вказівок для РОВР уПолтавській областіщодо введення простою, а мав рекомендаційний характер.

Суд першої інстанції не навів жодних обґрунтувань з приводу вибіркового підходу роботодавця до застосування простою до окремо визначеного кола працівників. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 210/5853/16-ц, аналіз статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів, а у даному випадку, на період простою оголошеного позивачу, як головному юрисконсульту служби правового забезпечення РОВР у Полтавській області, робота служби правового забезпечення зупинена не була, а навпаки його службові обов`язки, як головного юрисконсульта, у період простою з 03.04.2023 по 30.04.2023 виконувала провідний юрисконсульт служби правового забезпечення ОСОБА_2 , яка залишилась працювати в юридичному відділі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що приймаючи оскаржуваний наказ про простій, відповідач діяв виходячи з принципу максимально ефективного використання бюджетних коштів з огляду на сезонне зниження обсягу надання послуг Офісом та професійної завантаженості працівників. Такий висновок, на думку скаржника, суперечить вимогам статей 2-1 (недопущення дискримінації у сфері праці) та 5-1 КЗпП України (гарантії забезпечення права громадян на працю), оскільки у такому разі роботодавцем допущено протиправне збереження можливості фінансування заробітної плати одних працівників за рахунок відправлення у простій інших працівників. Крім того, фонд оплати праці РОВР у Полтавській області формується в межах бюджетних коштів, виділених на оплату праці за загальним та спеціальним фондами, джерелом коштів на оплату праці є кошти загального та спеціального фондів бюджету. Тому, зменшення обсягу надходжень у першому кварталі 2023 року від наданих РОВР у Полтавській області послуг жодним чином не впливає на оплату його праці. Більше у березні - квітні 2023 року була наявна економія фонду заробітної плати та за цей період РОВР у Полтавській області проведено виплату премій працівникам за виконання завдань і функцій водогосподарської організації, що підтверджується інформацією РОВР у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України від 08.08.2023 № 1279/01-14, копія якої додавалась до відповіді на відзив і якій суд першої інстанції оцінки не надав.

В апеляційній скарзі також зазначено про неправильне застосування судом першої інстанції норм статей 31, 33 та абзацу 2 статті 34 КЗпП України. Аналіз норми абзацу 2 статті 34 КЗпП України свідчить про те, що перед оголошенням простою працівнику, роботодавець має запропонувати йому іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості. При цьому спеціальність та кваліфікація такого працівника має відповідати вимогам необхідним для виконання роботи, на яку переводиться такий працівник. Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області до суду першої інстанції було надано інформацію про перелік вакансій, що були наявні в Офісі станом на 31.03.2023. Згідно з наданою інформацією станом на 31.03.2023 в наявності було 20 вакантних посад, серед яких 4 посади в апараті (провідний аудитор, головний механік, водій автотранспортних засобів, сторож підмінний) та 16 вакантних посад у територіальних дільницях (оглядач гідротехнічних об`єктів, технік-електрик, слюсар-ремонтник, водій автотранспортних засобів, тракторист-машиніст тощо). З переліком вакантних посад, на які його можливо було б перевести на період простою, роботодавець його не ознайомив та не запропонував, чим порушим його право, передбачене 2 статті 34 КЗпП України.

Крім того, скаржником зазначено, що судом першої інстанції під час розгляду справи не враховано наявну в матеріалах справи Довідку за результатами перевірки діяльності Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області проведеної Державним агентством водних ресурсів України в період 26-27 лютого 2024 року на підставі наказу Держводагентства від 21.02.2024 № 38, відповідно до якої встановлено недостатність підстав для введення РОВР у Полтавській області простою працівників у період з 03.04.2023 по 30.04.2023 згідно з наказом, що оскаржується.

Також в апеляційній скарзі зазначено про тривалий розгляд справи судом першої інстанції та порушення норми статті 275 ЦПК України щодо строку розгляду справи.

05.12.2024, в межах встановленого судом процесуального строку, до апеляційного суду від представника відповідача РОВР у Полтавській області, керівника Монастирського О.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вказував, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Позивач, працюючи на посаді головного юрисконсульта служби правового забезпечення РОВР у Полтавській області, неодноразово погоджував аналогічні накази щодо введення простою відносно окремих працівників, у тому числі, погодив і оскаржуваний наказ. На час простою позивача його посадові обов`язки виковувала ОСОБА_2 . При прийнятті наказу роботодавець керувався сезонним зменшенням обсягу послуг, що надаються РОВР у Полтавській області, унаслідок чого РОВР у Полтавській області тимчасово не міг забезпечити повноцінну оплату праці всіх працівників та не міг допустити перевитрату Фонду оплати праці. Посилання позивача на статті 2-1 та 5-1 КЗпП України є безпідставним, оскільки жодного доказу щодо його дискримінації у трудових відносинах з відповідачем ним не надано. Довідка за результатом перевірки, на яку вказував скаржник, є незаконним доказом, не свідчить про незаконність оскаржуваного наказу, а вказує лише про недоліки такого наказу.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції установлено, що 14.06.2021 наказом № 132-к від 11.06.2021 ОСОБА_1 прийнятий на посаду провідного юрисконсульта служби правового забезпечення Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області.

Наказом №301-квід 01.12.2021 ОСОБА_1 переведений напосаду головного юрисконсульта служби правового забезпечення Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області. (а.с. 132 т. 1)

Наказом Державногоагентства воднихресурсів Українивід 28.02.2022№ 28встановлено простійу роботіДержавного агентстваводних ресурсівУкраїни тайого територіальнихпідрозділів.Пунктом 2вказаного наказу рекомендовано керівникам підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, у разівідсутності організаційнихабо технічнихумов,необхідних длявиконання роботи,зумовлених невідворотноюсилою абовиникненням іншихобставин,що унеможливлюютьзабезпечення умовдля збереженняжиття таздоров`япрацівників,дотримуватися вимогчинного законодавстваУкраїни та за необхідності запровадити простій із одночасним інформуванням Держводагентства. (а.с. 39 т. 1)

Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України є бюджетною організацією, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету та коштів, отриманих в результаті надання платних послуг на замовлення юридичних і фізичних осіб на підставі господарських та цивільно-правових договорів.

Наказом Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України від 31.03.2023№ 83-к згідно Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ, керуючись положенням статті 34, 113 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України "Про оплату праці", статті 6 Закону України "Про охорону праці", розпоряджень Полтавської обласної військової адміністрації та територіальних органів місцевого самоврядування, наказу Державного агентства водних ресурсів України від 28.02.2022 № 28 "Про встановлення простою у роботі Державного агентства водних ресурсів України" та узв`язкуз відсутністюпід часвоєнного станунавантаження вповному обсязівідповідно дофункціональних обов`язківпевних працівниківзгідно їхпосадових таробочих інструкційта зметою ефективноговикористання бюджетнихкоштів вумовах воєнногостану, оголошено з 03.04.2023 по 30.04.2023 простій у роботі працівникам Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області за списком, що додається (Додаток 1), зокрема, головному юрисконсульту служби правового забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 11-12 т. 1)

Пунктами 2-5 вказаного наказу передбачено: визнано встановлений пунктом 1 цього наказу простій у роботі таким, що виник не з вини працівників; у період дії простою дозволити працівникам не перебувати за основним місцем роботи до закінчення простою; службі бухгалтерського обліку та звітності оплачувати простій у розмірі 2/3 посадового окладу працівникам згідно табеля обліку робочого часу, де буде зазначатися: «П»-простій»; керівникам структурних підрозділів ознайомити під підпис з цим наказом підпорядкованих працівників та надати аркуш ознайомлення провідному інженеру з підготовки кадрів відділу управління персоналом, контролю, діловодства та взаємодії із ЗМІ ОСОБА_3 ; контроль за виконанням цього наказу залишити за начальником Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області О. Монастирським.

Проєкт зазначеного наказу розроблено відділом управління персоналу, контролю, діловодства та взаємодії із засобами масової інформації, а саме провідним інженером з підготовки кадрів відділу управління персоналом, контролю, діловодства та взаємодії із засобами масової інформації ОСОБА_4 та погоджено начальникомвідділу управлінняперсоналом,контролю,діловодства тавзаємодії іззасобами масовоїінформації ОСОБА_5 та головним юрисконсультом служби правового забезпечення ОСОБА_1 .

Про наявністьоскаржуваного наказувід 31.03.2023року №83-к«Про оголошенняпростою» ОСОБА_1 було відомо, що підтверджується його особистим завізуванням проєкту цього наказу без жодних зауважень щодо порушення вимог чинного законодавства про працю.

Згідно з витягом із штатного розпису Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області у вказаному структурному підрозділі (служба правового забезпечення) станом на 31.03.2023 чисельність працівників складала три штатних одиниці: головний юрисконсульт; провідний юрисконсульт; юрисконсульт І категорії. (а.с. 130 т. 1)

Відповідно до п. 2.3 Посадової інструкції провідного юрисконсульта служби правового забезпечення, у разі відсутності головного юрисконсульта, його службові обов`язки виконує провідний юрисконсульт. (а.с. 126-128 т. 1)

Наказом РОВР у Полтавській області № 54-к від 14.03.2023 з 15.03.2023 на посаду провідного юрисконсульта служби правового забезпечення прийнято ОСОБА_2 з випробувальним терміном на один місяць. (а.с. 129 т. 1)

Відповідно до довідки Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України від 19.07.2023, згідно звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма 4-1д), обсяг надходжень грошових коштів у 4 кварталі 2022 року склав 671 158,25 грн, за 1 квартал 2023 року 356 750,23 грн, що відповідає сезонним коливанням.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ про введення простою (з 03.04.2023 по 30.04.2023) відповідач діяв виходячи з принципу максимально ефективного використання бюджетних коштів з огляду на сезонне зниження обсягу надання послуг Офісом та професійної завантаженості працівників. У першому кварталі 2023 року обсяг надходжень від наданих послуг зменшився майже на 50%, що тимчасово унеможливлювало повноцінну роботу Офісу та відповідну оплату праці. Для оголошення простою у відповідача були законні підстави, а саме: у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності Офісу у повному обсязі під час воєнного стану та відповідний чинний наказ Державного агентства водних ресурсів України № 28 від 28.02.2022.

Також, місцевий суд зазначив, що станомна 31.03.2023вакантна посададля переведенняпозивача наіншу роботуна томуж підприємстві,установі,організації зайого згодоюз урахуваннямйого спеціальностіі кваліфікації(головнийюрисконсульт)була відсутня.У періодпростою йогослужбові обов`язкивиконувала провіднийюрисконсульт службиправового забезпечення ОСОБА_2 ;відповідно доположень ст.31КЗпП Українироботодавець немає прававимагати відпрацівника виконанняроботи,не обумовленоїтрудовим договором. Доводи позивача про дискримінацію зі сторони роботодавця місцевим судом відхилено, оскільки жодного доказу дискримінації відповідно до ст. 2-1 КЗпП України не надано. Оскільки підстав для скасування оскаржуваного наказу про простій судом не встановлено, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час незаконного простою задоволенню не підлягають, як похідні від первісних позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку.

Предметом спору у справі є законність наказу відповідача № 83-квід 31.03.2023 про введення простою з 03.04.2023по 30.04.2023у роботіпрацівників Регіональногоофісу воднихресурсів уПолтавській областівід 31.03.2023№ 83-кв частині,що стосуєтьсяпозивача усправі,а такожстягнення накористь позивачасередньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,обумовленого простоєму цейперіод.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до правового висновку щодо застосування норми статті 34 КЗпП України, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 22.02.2023 у справі № 583/1202/20, від 10.11.2021 у справі № 464/1320/20, аналіз статті34КЗпП Українисвідчить проте,що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

У вказаних справах Верховного Суду та у постанові від 30.01.2019 у справі № 210/5853/16-ц Верховний Суд звертав увагу, що для законності підстав введення роботодавцем простою працівників необхідним є встановлення обставин або повної зупинки роботи відповідача, або того, що робота, яку виконував працівник, щодо якого введено простій, була зупинена і ніким іншим не виконувалась.

У справі № 583/1202/20 Верховний Суд зазначив, що обмеження роботи станційного обладнання, зниження рентабельності виробництва та наявність дебіторської заборгованості не єналежними підставами для введення на підприємстві простою. Крім цього, судами не встановлено, що підприємство пропонувало працівникам переведення за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 34 КЗпП України.

Згідно із ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

На період освоєння нового виробництва (продукції) роботодавець може здійснювати працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців.

Місцевий суд дійшов висновку, що оголошений простій з 03.04.2023по 30.04.2023 за оспорюваним наказом № 83-к від 31.03.2023 щодо позивача був законним, позивач не навів жодного аргументу, який би давав підстави вважати, що запровадження простою було вчинено з метою порушення його законних прав, у тому числі, допущення дискримінації відносно нього під час праці.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступе.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.12.2021 працював в Регіональному офісі водних ресурсів у Полтавській області на посаді головного юрисконсульта служби правового забезпечення.

Штат служби правового забезпечення, як структурного підрозділу вказаної державної організації, станом на час виникнення спірних відносин, нараховував три посади: головний юрисконсульт (яку займав ОСОБА_1 ); провідний юрисконсульт (яку займала ОСОБА_2 ) та юрисконсульт І категорії служби правового забезпечення (вакантна посада).

Оспорюваним наказом роботодавця з 03.04.2023 по 30.04.2023 було оголошено простій у роботі окремим працівникам Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області за списком, зокрема, головному юрисконсульту служби правового забезпечення ОСОБА_1 .

Іншому працівнику штату служби правового забезпечення, а саме провідному юрисконсульту ОСОБА_2 , що залишився працювати у штаті цього відділу, простій не було оголошено, натомість, як встановлено місцевим судом та визнавалось відповідачем у справі, у цей період посадові обов`язки головного юрисконсульта служби правового забезпечення Гержана В.Д. виконувала провідний юрисконсульт Штанько М.В., що свідчить про те, що служба правового забезпечення РОВР у Полтавській області, як структурний підрозділ, у період з 03.04.2023 по 30.04.2023 не припинила свою роботу повністю. Матеріали справи не містять доказів, що юрисконсульт Штанько М.В. була переведена у інший відділ у цей період, та що головний юрисконсульт Гержан В.Д. залишався єдиним працівником у штаті служби правового забезпечення РОВР у Полтавській області.

За вказаних обставини слід зробити висновок, що роботодавець в межах одного структурного підрозділу перевів у простій лише одного з двох працівників цього підрозділу, що свідчить про дискримінаційний підхід роботодавця при вирішенні питання простою працівників.

Згідно з вимогами статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Щодо наявності правових підстав для оголошення простою у період з 03.04.2023 по 30.04.2023 згідно з оскаржуваним наказом, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Статтею 34 КЗпП України визначено, що простій може бути викликаний відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, або невідворотною силою або іншими обставинами.

Тобто, стаття 34 КЗпП України не визначає вичерпного переліку підстав для введення роботодавцем простою, оскільки у конструкції цієї норми права законодавець використовує словосполучення: «або іншими обставинами».

Роботодавець може самостійно визначати, виходячи із фактичних обставин, які саме обставини зумовили повне припинення роботи всього підприємства, установи, організації, або його окремого структурного підрозділу, і на їх підставі оголосити простій.

При цьому,простій неможе бутивведено безпідставно,оскільки цепризведе допорушення правана працюта гарантій,що зним пов`язані.

Зі змісту оскаржуваного наказу підстави оголошення простою чітко не визначені.

Про недостатню обґрунтованість підстав оголошеного наказом РОВР уПолтавській області № 83-К від 31.03.2023 простою з 03.04.2023 по 30.04.2023 звертала увагу комісія Держводагенства відповідно до проведеної перевірки, про що було складено Довідку, яка надавалась представником позивача до суду першої інстанції в електронному вигляді (а.с. 24-32 т. 2), читабельна копія якої була роздрукована апеляційним судом та долучена до матеріалів справи.

У вступній частині оскаржуваного наказу № 83-к від 31.03.2023 зазначено, що його винесено «згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, керуючись положенням статті 34, 113 Кодексу законів про працю України, статті 12 Закону України «Про оплату праці», статті 6 Закону України «Про охорону праці», розпоряджень Полтавської обласної військової адміністрації та територіальних органів місцевого самоврядування (без вказівки на реквізити), наказу Державного агентства водних ресурсів України від 28.02.2022 № 28 «Про встановлення простою у роботі Державного агентства водних ресурсів України» та узв`язку з відсутністю під час воєнного стану навантаження в повному обсязі відповідно до функціональних обов`язків певних працівників згідно їх посадових та робочих інструкцій».

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що жоден із перелічених нормативно-правових актів як загального та локального значення, у тому числі наказ Державного агентства водних ресурсів України від 28.02.2022 № 28 «Про встановлення простою у роботі Державного агентства водних ресурсів України» не вказував на обов`язок керівництва РОВР у Полтавській області обов`язку вводити простій працівників у спірний період.

За змістом вказаного наказу Державного агентства водних ресурсів України від 28.02.2022 № 28, на який послався суд першої інстанції, як на законні підстави введення відповідачем простою у спірний період, Державним агентством водних ресурсів України було лише рекомендовано керівникам підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, у разі відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, зумовлених невідворотною силою або виникненням інших обставин, що унеможливлюють забезпечення умов для збереження життя та здоров`я працівників, дотримуватися вимогчинного законодавства України та за необхідності запровадити простій із одночасним інформуванням Держводагентства. (а.с. 39 т. 1)

Разом із тим, у справі не встановлено обставин, що у період з 03.04.2023 по 30.04.2023 організаційні аботехнічні умови для роботи служби правового забезпечення РОВР уПолтавській області були унеможливлені, у тому числі у зв`язку із введеним воєнним станом в Україні, так як і не встановлено обставин, що необхідність введення простою у період з 03.04.2023 по 30.04.2023 була обумовлена небезпекою для життя і здоров`я працівників, враховуючи, що адміністративна будівля, де розміщувалась служба правового забезпечення, знаходилась у місті Полтаві, де не велись активні бойові дії.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, є безпідставним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що для оголошення простою у відповідача були законні підстави, а саме: були відсутні організаційні і технічні умови для господарської діяльності Офісу у повному обсязі під час воєнного стану чи у його окремому підрозділі (юридичному відділі).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що зменшення обсягу професійного навантаження на працівників та економія фонду заробітної плати, не є законними підставами для введення простою.

Також, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем права позивача на переведення на іншу роботу у зв`язку із оголошенням йому простою.

Таке право працівника та, відповідно, кореспондуючий йому обов`язок роботодавця повідомити про існуючі вакансії, передбачене статтею 34 КЗпП України.

Апеляційний суд зазначає, що в ході розгляду справи на вимогу суду першої інстанції РОВР у Полтавській області надано інформацію про наявні вакансії станом на 31.03.2023 у кількості 25 штатних одиниць. (а.с. 173-177 т. 1)

Відповідачем у справі не надано належних і достатніх доказів, що позивачу були запропоновані вакантні посади для тимчасового його переведення на період простою.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає наявними підстави для визнання недійсним та скасування наказу Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 83-К від 31.03.2023 в частині оголошення простою головному юрисконсульту служби правового забезпечення Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Гержану Віктору Дмитровичу та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обумовленого незаконним простоєм.

Безпідставно оголошеним простоєм позивач не отримав належної йому заробітної плати, яку отримав би у тому випадку, якби не перебував на простої.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Керуючись положеннями розділу ІІ вказаної постанови, у даному випадку середньомісячна заробітна плата має обчислюватись виходячи з виплат, здійснених позивачу, за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Період простою становив з 03.04.2023 по 30.04.2023, тобто 20 робочих днів.

Згідно із наведеним позивачем розрахунком середньомісячної заробітної плати (а.с. 151 т. 1) за останні два місяці, що передували простою (лютий/березень 2023), позивачу нарахована заробітна плата у сумі 43245,00 грн за 43 фактично відпрацьовані дні; середньоденна заробітна плата, відповідно, становить 1005,70 грн.

Наведені позивачем у вказаному розрахунку дані відповідачем не оспорювались.

З огляду на це, середній заробіток за час вимушеного прогулу у період простою становить 20114 грн. (із розрахунку: 20 робочих днів х 1005,70 грн середньоденну заробітну плату).

Враховуючи, що у спірний період позивачу було виплачено частину заробітної плати у сумі 4667,33 грн (а.с. 131 т. 1), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, обумовленого незаконним простоєм, у сумі 15446,67 грн (20114 грн - 4667,33 грн), з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач у справі не сплачував судовий збір ані за подачу позову, ані за подачу апеляційної скарги.

За подачу позову підлягав сплаті судовий збір у сумі 2147,20 грн (за кожну з двох заявлених позовних вимог, із розрахунку: 1073,60 грн х 2), а за подачу апеляційної скарги - 2576,64 грн (із розрахунку: 2147,20 х 150% х 0,8 коефіцієнт пониження ставки судового збору за подачу апеляційної скарги в електронній формі).

Враховуючи задоволення позову, судовий збір у загальній сумі 4723,84 грн необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 376, статтями 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Білонучкіної Тетяни Петрівни, задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 вересня 2024 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, третя особа Первинна профспілкова організація Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області, про визнання незаконним наказу про простій та стягнення середнього заробітку задовольнити.

Скасувати наказ Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області № 83-К від 31.03.2023 в частині оголошення простою головному юрисконсульту служби правового забезпечення Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Гержану Віктору Дмитровичу.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, обумовленого незаконним простоєм, у сумі 15446,67 грн, з подальшим утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на користь держави 4723,84грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2025 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

О.Ю. Кузнєцова