Рішення

від 13.01.2025 по справі 308/13877/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13877/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Крегул М.М.,

при секретарі судового засідання Микуланинець О.І.,

за участю представника позивача Ганган В.Г.,

представника відповідача - Олексієнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Ужгород, в режимі відеоконференції , цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Приватного підприємства «Стітекс», відповідача 2: ОСОБА_2 , про стягнення втрат, що виникли внаслідок знецінення національної валюти за договором відступлення прав вимоги та 3 відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача 1: Приватного підприємства «Стітекс», відповідача 2: ОСОБА_2 , про стягнення втрат, що виникли внаслідок знецінення національної валюти за договором відступлення прав вимоги та 3 відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання.

Позовні вимоги мотивує тим, що між Приватним підприємством «Стітекс» (надалі - ПП «Стітекс») та ОСОБА_1 укладено Договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 30.10.2017 року (далі Основний договір), згідно умов якого ОСОБА_1 відступає ПП «Стітекс» права вимоги за договором №19/01/12-БР-50003 банківського рахунку фізичної особи «Мультівалютний» від 24.12.2012 року, укладеного між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (далі - Депозитний договір), а ПП «Стітекс» зобов`язується сплатити ОСОБА_1 ціну відступлення, - 196 797,43 доларів США (сто дев`яносто шість тисяч сімсот дев`яносто сім доларів США) за права вимоги, що відступались за Основним договором. Відповідно до Повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні відступлення вищезгаданих прав вимоги набуло чинності 30.10.2017 року.

Згідно п. 4.1. Основного договору ціна відступлення прав вимоги за Депозитним договором становить еквівалент суми 196 797,43 доларів США у гривні за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ на дату оплати.

Відповідного до п. 4.2. Основного договору, ПП. «Стітекс» зобов`язується сплатити Позивачу ціну відступлення, згідно наступного графіку: по 10 000 доларів США (еквівалент у гривні) щомісячно (не пізніше останнього дня відповідного місяця) починаючи з грудня 2017 року по червень 2019 включно; залишок у сумі 6 797,43 доларів США (еквівалент у гривні) - не пізніше 31.07.2019 року.

В той же час, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2) 09.02.2018 року укладено Договір поруки № 1.

Згідно п. 1.1. Договору поруки ОСОБА_2 поручається перед ОСОБА_1 за повне виконання зобов`язань ПП «Стітекс» за Договором відступлення прав вимоги від 30.10.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Стітекс».

Згідно положень п. 1.3. Договору поруки Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

19 серпня 2019 року у зв`язку з тривалим ухиленням Відповідача-1 від виконання взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до Відповідача та його поручителя про солідарне стягнення з них основної суми заборгованості в розмірі - 5 095 780,85 грн. та 3 % (трьох) відсотків річних в розмірі - 144 357,51 грн.

01 листопада 2021 року Голосіївський районний суд міста Києва у справі № 752/17893/19 з урахуванням частково погашеної боржником суми в розмірі 370000 грн., що на момент виплати відповідало 15 000 доларам США, вирішив стягнути солідарно з Відповідачів суму боргу в розмірі 4 720 780,85 грн. та 3 % (трьох) відсотків річних - 144 357,51 грн. нарахованих за період з 01.08.2018 - 28.08.2019 року, 27 605 грн. судових витрат у справі.

21 січня 2022 року вказане рішення суду вступило в законну силу, а 20.09.2022 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 752/17893/19.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідно до офіційно розміщеної на сайті НБУ інформації про валютний ринок, курс національної валюти гривні по відношенню до курсу долара США значно втратив свою вартість у порівнянні з 2019 роком та станом на 25 липня 2023 року долар США продається за курсом 37,3 грн. за 1 долар США.

Відповідно до вказаних курсових змін, виражене доларами США зобов`язання в розмірі 181 797,43 грн за основним договором становить - 6 726 504, 91 грн. (шість мільйонів сімсот двадцять шість тисяч п`ятсот чотири) грн. 91 коп., яка станом на 25.07.2023 р. є значно вищою в національній валюті ніж сума визначена для стягнення за виконавчим листом № 752/17893/19 (4 720 780, 45 грн. з урахуванням 3% річних).

Таким чином, за наслідками тривалого невиконання боржниками своїх зобов`язань, стягувач ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні, обмежений процесуальними можливостями з примусового стягнення з боржника повної вартості ціни депозитного договору, яка значно збільшилась у своїй вартості в гривні по відношенню до ціни договору, що виражена у валюті США.

У зв`язку з цим, на переконання позивача, усі втрати від знецінення національної валюти мають бути пред`явлені для стягнення з Відповідачів з причин допущення ними тривалого порушення умов договору про відступлення прав вимоги від 30.10.2017 року, а також відсутності в резулятивній частині судового рішення вимог стягнення боргу з боржників в іноземній валюті.

Також враховуючи, що з ухваленням рішення суду про стягнення боргу у 2021 р. зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за договором відступлення прав вимоги не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а відтак ОСОБА_1 як кредитор має право на отримання крім основної суми заборгованості, також сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення зобов`язання.

З урахуванням наведеного у позові , позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «Стітекс» та ОСОБА_2 на його користь, солідарно втрати у розмірі 2 810559, 11 грн., що виникли через невиконання умов Договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 30.10.2017 року внаслідок знецінення національної валюти з урахуванням 3 відсотків річних, а також судові витрати.

Не погоджуючись з позовними вимогами відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що позивач звернувшись у серпні 2019 року до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою, про стягнення солідарно з ПП «Стітекс» та ОСОБА_2 заборгованості за Договором відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 30.10.2017 року та 3% річних, в загальному розмірі 5 095 780.85 грн., справи №752/17893/19, самостійно визначив предмет, підстави позову та розмір і валюту позовних вимог.

Як зазначає у відзиві відповідач , 01.11.2021 року судом, винесено рішення за яким з урахуванням сум, плачених під час розгляду справи в суді на користь позивача, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за договором відступлення прав вимоги від 30.10.2017 року на загальну суму 4 720 780,85 грн., 144 357,51 грн. 3% річних; Стягнуто з ПП «Стітекс», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 9 605,00 грн.в рівних частинах, тобто по 4 802,50 грнз кожного; витрати на правничу допомогу у розмірі 12 160,00 грн. в рівних частинах, тобто по 6 000,00 грн. з кожного.

Таким чином , Голосіївським районним судом м. Києва, розглянуто позов та винесено рішення у справі №752/17893/19 за позовом ОСОБА_1 до тих самих відповідачів, з приводу виконання зобов`язань за тим самим Договором про відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 30.10.2017 року, що і в даній справі № 308/13877/23, що перебуває у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Зазначене рішення суду першої інстанції набуло чинності після розгляду судом апеляційної інстанції 04.07.2023 року.

На виконання рішення Голосіївського районного судом м. Києва, справі №752/17893/19 було відкрито Виконавче провадження № 69896484, та розпочата процедура примусового виконання рішення суду. Постановою про арешт майна Боржника від 20.09.2022 року в рамках виконавчого провадження № 69896484 на все майно боржника ( ОСОБА_2 ) накладено арешт в межах сум стягнення.

У свою чергу, як стверджує відповідач ОСОБА_2 , що оскільки позивачем не повідомлено виконавця про винесення рішення судом апеляційної інстанції, представником відповідача 2- Кравець Л.П., у листі від 02.08.2023 року разом з копію зазначеного рішення суду повідомлено про відсутність перешкод для подальшого примусового виконання рішення суду першої інстанції. Після чого, в серпні 2023 року, виконавче провадження було поновлено та відбувалося подальші дії щодо виконання рішення суду, оцінка майна, оголошення та призначення торгів з продажу арештованого майна Боржника ОСОБА_2 .

Як зазначає відповідач, 14.09.2023 року Постановою про закінчення виконавчого провадженим №69896484, засвідчено той факт, рішення Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості за Договором відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 30.10.2017 року та 3% річних - виконано в повному обсязі.

Отже, на переконання відповідача-2, протягом вищезазначеного часу жодним чином ніякого умисного затягування, чи прешкоджання виконанню рішення суду з боку Відповідача 2 не здійснювалося. Відповідно, відсутні підстави вважати про невиконання зобов`язання Відповідачем 2. Відповідно, нарахування Позивачем 3 % річних з 25.07.2020 року коли ще навіть справа знаходилася на розгляді в Голосіївському районному суді м. Києва, як суді першої станції по 25.07.2023 року, як зазначено з тексті позовної заяви є безпідставним та таким що не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, відповідач вказує, що позивач ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду апеляційної скарги на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021 року № 752/17893/19, неодноразово намагався звернутися повторно до різних районних судів м. Києва щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції за тим самим спірним договором про відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 30.10.2017 року. Вказані позовні заяви ухвалами Голосійвського районного суду м. Києва у справі № 752/18831/20 від 08.02.2021 року та Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2022 року у справі № 757/30965/22-ц, залишено без розгляду та відмовлено у відкритті провадження, відповідно.

Таким чином відповідач вважає, що позивач навмисно подає безпідставні позови з метою штучно збільшити розмір зобов`язань відповідачів.

Щодо доводів позивача про відсутність в резулятивній частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.2021 року у справі №752/17893/19 вимог стягнення боргу з боржників в іноземній валюті, відповідач стверджує, що 28.09.2019 року позивач ОСОБА_1 , під час звернення з позовною заявою до Голосіївського районного суду м. Києва, в позовній заяві самостійно визначив суму позову з якою погодився та не оскаржував, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.11.20121 року.

Щодо розрахунку періоду та сум до стягнення, Відповідач 2, вважає їх безпідставними, оскільки період зазначений позивачем до стягнення 3% річних, з 25.07.2020 року по 25.07.2023 року, як три останні роки, є такими що не ґрунтуються на вимогах закону, та не доведений доказами. Розрахунок не додано до матеріалів справи, не зазначено на яку суму нараховано 3 % відсотки річних, лише визначено період. При цьому, в зазначений період позивачем курс долара США до гривні мав різне значення, відповідно визначений гривневий еквівалент долара США на 25.07.2023 року, виведення начебто різниці між стягнутими за рішенням суду коштами і залишком на думку позивача, по курсу 37,3 за 1 долар США - є безпідставним.

Також відповідач не погоджується із заявленим позивачем розміром судових витрат, вважає такий недоведеним та не підтвердженим відповідними доказами, з урахуванням наведеного позивач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивач на користь відповідача-2 судові витрати.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

У судовомузасіданні представникпозивача адвокат ГанганВ.Г.у судовомузасіданні підтримавпозовні вимоги,просив задовольнитиз підстав та мотивів викладених в ній.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Олексієнко Т.В. у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, просила відмовити з підстав та мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 30.10.2017 року між Приватним підприємством «СТІТЕКС» (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, згідно умов якого ОСОБА_1 відступає ПП «Стітекс» права вимоги за договором № 19/01/12-БР-50003 банківського рахунку фізичної особи «Мультівалютний» від 24.12.2012, укладеного між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав», а ПП «Стітекс» зобов`язується сплатити ОСОБА_1 ціну відступлення, а саме, 196 797,43 доларів США (сто дев`яносто шість тисяч сімсот дев`яносто сім доларів США) за права вимоги, що відступались за Основним договором.

Згідно п. 4.1. цього договору ціна відступлення прав вимоги за Депозитним договором становить еквівалент суми 196 797,43 доларів США у гривні за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ на дату оплати.

Відповідного до п. 4.2. ПП «Стітекс» зобов`язується сплатити ОСОБА_1 ціну відступлення, згідно наступного графіку: по 10 000 доларів США (еквівалент у гривні) щомісячно (не пізніше останнього дня відповідного місяця) починаючи з грудня 2017 року по червень 2019 року включно; залишок у сумі 6 797,43 доларів США (еквівалент у гривні) - не пізніше 31.07.2019 року.

09.02.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 1 згідно умов якого, ОСОБА_2 поручається перед ОСОБА_1 за повне виконання зобов`язань ПП «Стітекс» за Договором відступлення прав вимоги від 30.10.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Стітекс» (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

19 серпня 2019 року у зв`язку з тривалим ухиленням Відповідача-1 від виконання взятих на себе зобов`язань, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до Відповідача та його поручителя про солідарне стягнення з них основної суми заборгованості в розмірі - 5 095 780,85 грн. та 3 % (трьох) відсотків річних в розмірі - 144 357,51 грн.

Рішенням Голосіївський районний суд міста Києва від 01 листопада 2021 року у справі № 752/17893/19, з урахуванням частково погашеної боржником суми в розмірі 370000 грн., позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно зПП «Стітекс», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором відступлення прав вимоги від 30.10.2017 року на загальну суму4 720 780,85 грн. (чотири мільйони сімсот двадцять тисяч сімсот вісімдесят гривень 85 коп); Стягнуто зПП «Стітекс», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок) в рівних частинах, тобто по 4 802,50 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні 50 копійок) з кожного; Стягнуто зПриватного підприємства «Стітекс», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі12 000,00 грн.(дванадцять тисяч гривень 00 копійок) в рівних частинах, тобто по 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) з кожного.

У свою чергу відповідач ОСОБА_2 не погодився із даним рішенням суду та подав апеляційну скаргу.

04.07.2023 року Київським апеляційним судом постановлено постанову № 752/17893/19 про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Таким чином, рішення Голосіївський районний суд міста Києва від 01 листопада 2021 року у справі № 752/17893/19 набрало законної сили 04.07.2023 року.

У свою чергу, 20.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. із заявою про прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 752/17893/19 від 19.09.2022 року виданим Голосіївським районним судом міста Києва.

Постановою приватного виконавця від 20.09.2022 року відкрито виконавче провадження № 69896484 з виконання даного виконавчого листа.

Постановою приватного виконавця від 02.08.2023 року виконавче провадження № 69896484 поновлено, яке було зупинене 23.11.2022 року на підставі постанови про зупинення виконавчих дій.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 14.09.2023 року виконавче провадження № 69896484 закінчене у зв`язку з повним виконанням виконавчого листа № 752/17893/19 виданого 19.09.2022 року про солідарне стягнення з ПП «Стітекс», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про відступлення прав вимоги від 30.10.2017 року на загальну суму 4720780,85 грн.

У межах судового розгляду даної справи позивач просить стягнути з відповідача різницю між стягнутою на підставі Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 01.11.2021 року сумою коштів у розмірі 2810559,11 грн. та фактичною сумою коштів в еквіваленті на грошову одиницю США, яка була обумовлена в укладеному між сторонами по справі договорі про відступлення прав вимоги.

Приймаючи такі доводи позивача на предмет їх відповідності нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу Українигарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост.1077Цивільного кодексуУкраїни,за договоромфакторингу (фінансуванняпід відступленняправа грошовоївимоги)одна сторона(фактор)передає абозобов`язуєтьсяпередати грошовікошти врозпорядження другоїсторони (клієнта)за плату(убудь-якийпередбачений договоромспосіб),а клієнтвідступає абозобов`язуєтьсявідступити факторовісвоє правогрошової вимогидо третьоїособи (боржника). Клієнтможе відступитифакторові своюгрошову вимогудо боржниказ метоюзабезпечення виконаннязобов`язанняклієнта передфактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно дост.1082ЦК України,боржник зобов`язанийздійснити платіжфакторові заумови,що вінодержав відклієнта абофактора письмовеповідомлення провідступлення правагрошової вимогифакторові ів цьомуповідомленні визначенагрошова вимога,яка підлягаєвиконанню,а такожназваний фактор,якому маєбути здійсненийплатіж. Боржникмає правовимагати відфактора наданняйому врозумний строкдоказів того,що відступленняправа грошовоївимоги факторовісправді маломісце.Якщо факторне виконаєцього обов`язку,боржник маєправо здійснитиплатіж клієнтовіна виконаннясвого обов`язкуперед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно ст.553ЦК України,за договоромпоруки поручительпоручається передкредитором боржниказа виконанняним свогообов`язку. Поручительвідповідає передкредитором запорушення зобов`язанняборжником. Порукоюможе забезпечуватисявиконання зобов`язаннячастково абоу повномуобсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554ЦК Українивстановлено,що уразі порушенняборжником зобов`язання,забезпеченого порукою,боржник іпоручитель відповідаютьперед кредиторомяк солідарніборжники,якщо договоромпоруки невстановлено додаткову(субсидіарну)відповідальність поручителя. Поручительвідповідає передкредитором утому жобсязі,що іборжник,включаючи сплатуосновного боргу,процентів,неустойки,відшкодування збитків,якщо іншене встановленодоговором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст.559ЦК України,Порука припиняєтьсяз припиненнямзабезпеченого неюзобов`язання.У разізміни зобов`язаннябез згодипоручителя,внаслідок чогозбільшився обсягвідповідальності боржника,такий поручительнесе відповідальністьза порушеннязобов`язання боржникомв обсязі,що існувавдо такоїзміни зобов`язання. Порукаприпиняється,якщо післянастання строкувиконання зобов`язаннякредитор відмовивсяприйняти належневиконання,запропоноване боржникомабо поручителем. Порукаприпиняється уразі переведенняборгу наіншу особу,якщо поручительне погодивсязабезпечувати виконаннязобов`язання іншимборжником удоговорі порукичи припереведенні боргу. 4.Порука припиняєтьсяпісля закінченнястроку поруки,встановленого договоромпоруки.Якщо такийстрок невстановлено,порука припиняєтьсяу разівиконання основногозобов`язання уповному обсязіабо якщокредитор протягомтрьох роківз днянастання строку(терміну)виконання основногозобов`язання непред`явить позовудо поручителя.Якщо строк(термін)виконання основногозобов`язання невстановлений абовстановлений моментомпред`явлення вимоги,порука припиняється,якщо кредиторпротягом трьохроків здня укладеннядоговору порукине пред`явитьпозову допоручителя.Для зобов`язань,виконання якихздійснюється частинами,строк порукиобчислюється окремоза кожноючастиною зобов`язання,починаючи здня закінченнястроку абонастання термінувиконання відповідноїчастини такогозобов`язання. Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв`язку з порушенням таким боржником зобов`язання.

Поряд з цим, за змістом частини другоїстатті 625Цивільного кодексу Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповіднодост. 1 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

За наведених вище обставин справи, слід констатувати, що позивач звернувшись 19серпня 2019 року (Справа 752/17893/19) до суду з позовом до ПП «Стітекс» та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з них боргу за договором про відступлення прав вимоги від 30 жовтня 2017 року, використав право вимагати повернення усієї суми зобовязання, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку та змінив порядок, умови і строк дії даного договору позики. На час звернення з таким позовом (19.08.2019) вважається,що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 01 листопада 2021 року було засвідчено такі зміни.

У вищевказаному судовому рішенні , сума боргу за договором про відступлення прав вимоги від 30 жовтня 2017 року була визначена у повному обсязі, а в резолютивній частині вказаного рішення суду відсутні висновки про стягнення з відповідача боргу в іноземній валюті, позивач самостійно визначив суму позову та гривневий еквівалент суми стягнення, тому позикодавець має право на отримання гарантій у випадку неналежного виконання зобов`язання, у порядку визначеному частиною другоюстатті 625 ЦК України, ане шляхом стягнення різниці від суми позики та виплаченої відповідачем суми боргу у доларах США за цим же договором позики.

Крім того, відповідно дост. 1 Закону України «Про Національний банк України»офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Згідно з частиною першоюст. 36названого Закону національний банквстановлює офіційний курсгривнідо іноземних валют та оприлюднює його.

Отже офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов`язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред`являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Так, у відповідностіз частиною другоюст. 533 Цивільного кодексу України,якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Слід констатувати, що з часу ухвалення Рішення вже вирішено питання про стягнення суми боргу за правилом, установленим частиною другоюст. 533 Цивільного кодексу України,на день ухвалення судового рішення, тому доводи позивача щодо стягнення з відповідача різниці суми позики у зв`язку зі зміною курсу на увагу не заслуговують, оскільки за умовами договору зобов`язання боржника, а саме сума коштів, яку належало повернути не ставилися у залежність від офіційного курсу валюти (в даному випадку - долара США) на день платежу.

Сторони договору про відступлення прав вимоги укладаючи договір в однаковій мірі несли ризики в зв`язку з можливими коливаннями офіційного курсу гривні до іноземної валюти, однак такі умовами договору врегульовані не були.

Офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов`язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред`являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Тобто, з ухваленням рішення про задоволення вимог клієнта (сторони договору про відступлення прав вимоги (факторингу) ОСОБА_1 , припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на договорі про відступлення прав вимоги, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення позичкових коштів в повному обсязі, невиконання якого тягне відповідальність, встановленуст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів на його користь 3% річних, суд вважає, що такі до задоволення також не підлягають виходячи з наступного.

Позивач у позовній заяві вказує, що згідно розрахунку, сума 3 відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання за договором про відступлення прав вимоги за договором банківського депозиту від 30.10.2017 року за період з 25.07.2020 року по 25.07.2023 року складає 605938,31 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У порушення вищезазначених вимог, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку за нарахування 3% річних, хоч і вказано про це у позовній заяві.

Таким чином , у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимогистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Судові витрати по справі у сумі підлягають віднесенню на позивача відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача 1: Приватного підприємства «Стітекс», відповідача 2: ОСОБА_2 про стягнення солідарно втрат, що виникли через невиконання умов договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 30.10.2017 року, внаслідок знецінення національної валюти з урахуванням 3 відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання - відмовити повністю.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1:Приватне підприємство «Стітекс» (ЄДРПОУ 36135129, м. Ужгород, вул. Жемайте, 1).

Відповідач-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Час та дата складання повного тексту рішення 22.01.2025 року о 16 год. 35 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул