Ухвала

від 31.01.2025 по справі 308/13364/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13364/24

1-кс/308/642/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні за №42023071210000052 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.366, ст.336, ч.3 ст.368 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №42023071210000052 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.366, ст.336, ч.3 ст.368 КК України, про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023071210000052 від 13.02.2023, розпочатого за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.366, ст.336 КК України, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ст.336 КК України.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене організованою групою та з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та організації ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ст. 336 КК України.

У ході досудового розслідування, на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ст. 336 КК України

Разом з тим у ході досудового розслідування встановлено, що у відповідності до Інформація з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за ОСОБА_5 значиться нерухоме майно, а саме:

-земельна ділянка з кадастровим номером 1820855301:08:011:0120, площею 2.0000 га, за адресою: смт. Гришківці, Бердичівського району, Житомирської області, 1/1 частки приватної власності;

-земельна ділянка з кадастровим номером 1820855301:08:011:0119, площею 2.0000 га, за адресою: АДРЕСА_1 частки приватної власності;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2125385001:01:001:0052, площею 0.2500 га, за адресою: АДРЕСА_2 , 1/1 частки приватної власності;

-земельна ділянка з кадастровим номером 2125381400:01:017:0114, площею 0.1200 га, за адресою: АДРЕСА_3 , 1/1 частки приватної власності.

На підставі вище викладеного, орган досудового розслідування приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.3 ст.332, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ст. 336, де санкцією статті передбачено конфіскацію майна, а тому з метою виконання вимог Кримінального закону України, з метою забезпечення конфіскації та спеціальної конфіскації майна, просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді заборони на відчуження, перереєстрації, вчинення будь-яких нотаріальних дій, розпорядження та користування майном, а саме:

З метою забезпечення арешту майна, уникнення можливого розпорядження майном чи вчинення будь-яких нотаріальних дій, клопотання про арешт майна, просить розглядати без повідомлення підозрюваного, її захисника чи інших осіб.

Слідчий, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву, згідно якої просив розглянути клопотання про арешт майна без його участі та зазначив, що клопотання підтримує повністю та просить його задовольнити.

Відповідно доположень ч.2ст.172КПК Україниклопотання слідчого,прокурора,цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя на підставі ч.2 ст.172 КПК України вважає за можливе провести розгляд клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України, у зв`язку з неприбуттям учасників судового провадження фіксування кримінального провадження в суді технічними засобами не здійснювалося.

Слідчий суддя дослідивши клопотання та долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.131КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно змісту ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №42023071210000052 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.366, ст.336, ч.3 ст.368 КК України.

30 січня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за №42023071210000052 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2023 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.366, ст.336, ч.3 ст.368 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене організованою групою та з корисливих мотивів; та у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст. 28, ст. 336 КК України, а саме: у організації ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, вчинене організованою групою.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1820855301:08:011:0120, площею 2.0000 га, за адресою: АДРЕСА_1 частки приватної власності; земельна ділянка з кадастровим номером 1820855301:08:011:0119, площею 2.0000 га, за адресою: АДРЕСА_1 частки приватної власності; земельна ділянка з кадастровим номером 2125385001:01:001:0052, площею 0.2500 га, за адресою: АДРЕСА_4 частки приватної власності; земельна ділянка з кадастровим номером 2125381400:01:017:0114, площею 0.1200 га, за адресою: АДРЕСА_3 , 1/1 частки приватної власності належать на праві приватної власності ОСОБА_5 .

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно доположень ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Метою поданого клопотання про арешт майна слідчий визначив спеціальну конфіскацію та конфіскацію майна як виду покарання, відповідно до п.2,3 ч.2 ст.170 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (частина 1 статті 59 КК України). Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не ухвалений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його ухвалення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна.

Кріс того, згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:

1) обвинувального вироку суду;

2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;

4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Відповідно до ст. 96-2 КПК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Перевіряючи доводи вказаного клопотання, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого, у разі доведеності вини, останньому може бути призначено покарання у виді конфіскації майна.

Враховуючи, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 1820855301:08:011:0120, площею 2.0000 га, за адресою: смт. Гришківці, Бердичівського району, Житомирської області, 1/1 частки приватної власності; земельна ділянка з кадастровим номером 1820855301:08:011:0119, площею 2.0000 га, за адресою: АДРЕСА_1 частки приватної власності; земельна ділянка з кадастровим номером 2125385001:01:001:0052, площею 0.2500 га, за адресою: АДРЕСА_4 частки приватної власності; земельна ділянка з кадастровим номером 2125381400:01:017:0114, площею 0.1200 га, за адресою: АДРЕСА_3 , 1/1 частки приватної власності належать на праві приватної власності ОСОБА_5 , існують обґрунтовані підозри вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи унеможливить виконання вироку в частині конфіскації майна або спеціальної конфіскації, арешт належного підозрюваному ОСОБА_5 нерухомого майна на даному етапі є необхідним для забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для власника майна, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на вищевказане майно, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження, з можливістю користування ними.

При цьому, слідчий суддя вважає, що в даному випадку у клопотанні стороною обвинувачення необґрунтовано обмеження особи в реалізації права володіння вищевказаною власністю.

Незастосування обмежень до відчуження такого майна може призвести до вжиття підозрюваним заходів для його відчуження чи перереєстрації, з метою уникнення його арешту та подальшої можливої конфіскації.

Надані до суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної чи юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, підлягає задоволенню.

Доказів настання негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна для власника такого майна, слідчому судді надано не було та під час розгляду клопотання не встановлено.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна

При цьому, слідчим суддею враховано, що відповідно до положень ч.2 статті 174КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт з позбавленням права на відчуження та розпорядження вказаним майном, але без позбавлення права користування на майно, що належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 1820855301:08:011:0120, площею 2.0000 га, за адресою: смт. Гришківці, Бердичівського району, Житомирської області, 1/1 частки приватної власності;

- земельну ділянку з кадастровим номером 1820855301:08:011:0119, площею 2.0000 га, за адресою: смт. Гришківці, Бердичівського району, Житомирської області, 1/1 частки приватної власності;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2125385001:01:001:0052, площею 0.2500 га, за адресою: АДРЕСА_2 , 1/1 частки приватної власності;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2125381400:01:017:0114, площею 0.1200 га, за адресою: АДРЕСА_3 , 1/1 частки приватної власності.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1