Ухвала

від 29.01.2025 по справі 607/17246/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 Справа №607/17246/24 Провадження №1-кп/607/103/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

провівши у приміщенні суду в м. Тернополі підготовче судове засідання в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040002511 від 31 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Тернопільської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт із додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211040002511 від 31 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю, зокрема потерпілого, представника потерпілого тощо, однак враховуючи те, що потерпілий ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 , будучи повідомлені судом належним чином про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання - не з`явилися, однак подали до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без їхньої участі, суд враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечили щодо проведення підготовчого судового засідання у відсутності потерпілих, вважає за можливе провести підготовче судове засідання у відсутності потерпілих.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.

Крім того, прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, оскільки строк запобіжного заходу закінчується та ризики, які стали підставою для обрання до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. В обґрунтування зазначеного клопотання вказує, що метою продовження строку застосування запобіжного заходу тримання під вартою ОСОБА_4 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше вчиняв умисні корисливі злочини, що свідчить про небажання останнього ставати на шлях виправлення, відтак будучи раніше судимим за умисні корисливі злочини, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, вчинив новий корисливий злочин із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілого. Крім того, ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1, 2 ст. 187 КК України, що свідчить про наявність ризику того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може продовжувати свою злочинну діяльність, що в свою чергу вказує на його підвищену суспільну небезпеку; 2) незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування перебуває на початковій стадії та на даний момент перебуваючи на волі він може незаконно здійснювати на них тиск та погрози, з метою дачі особами неправдивих показів, або відмови від добровільно наданих показань, а сторона обвинувачення не матиме можливості запобігти цьому та перешкоджати протиправним діям. Також вказані свідки чи потерпілий не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту, можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного; 3) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним чергові, нові кримінальні правопорушення, ОСОБА_4 може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.

Крім того, зазначив, що наявність декількох ризиків у сукупності, які об?єктивно існують, унеможливлюють застосування менш суворих запобіжних заходів, тому жоден з таких не буде достатнім запобігання їм та забезпечення належної поведінки обвинуваченого і виконання ним своїх обов`язків. Підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу не вбачається. Також з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України просив не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченогощодо призначеннякримінального провадженнядо судовогорозгляду незаперечив.Разом зтим просиввідмовити узадоволенні клопотанняпрокурора пропродовження відноснопідзахисного строкузапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,зазначивши пронедоведеність танеобґрунтованість вказанихпрокурором ризиків. Крім того, зазначив, що оскільки досудове розслідування кримінального провадження вже завершено і кримінальне провадження прокурором скеровано до суду, всі докази винуватості ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях сторона обвинувачення мала змогу зібрати та долучити, тому на даному етапі ОСОБА_4 не в змозі вплинути ні на свідків, ні на потерпілих із якими проведено всі слідчі дії, включаючи слідчі експерименти. Щодо ризиків стосовно переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_4 та вчинення ним нових кримінальних правопорушень, то вказані ризики є безпідставними, так як ОСОБА_4 має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв?язки будучи одруженим. Відтак підтримав подане клопотання та просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт, а у разі продовження строку тримання під вартою визначити мінімальний розмір застави.

Обвинувачений щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечив. Щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та підтримав думку захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт та внесення застави. Крім того, заявив клопотання про скасування арешту майна на мобільний телефон «Нокіа» та підтримав скеровану ним заяву про вчинення відносно нього злочину для належного направлення та перевірки уповноваженим органом.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.

Кримінальне провадження відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстави для його повернення відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.

Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.

З врахуванням думки учасників підготовчого судового провадження судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Крім того, вирішуючи клопотання прокурора, який вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , думку обвинуваченого та його захисника, які заперечують щодо продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити частково та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до шістдесяти днів, з визначенням застави, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2024 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення суми застави, строк якого в подальшому було продовжено ухвалою слідчого судді від 26 грудня 2024 року, до 21 лютого 2025 року.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , суд зазначає, що не вбачає доцільності у зміні раніше обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.

Водночас суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, а також у кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, яке є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше судимий, обставин справи та характеру кримінальних правопорушень, які пов`язані із застосуванням насильства, а також те, що на даний час продовжують існувати ризики, що були враховані при застосуванні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , зокрема останній з огляду на санкції статей обвинувачення, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів може умисно переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що раніше застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Таким чином менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст.178КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , а також зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується останній, суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт, слід відмовити, а клопотання прокурора слід задовольнити частково та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 до двох місяців.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі на думку суду може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

При цьому суд також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Крім того, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Щодо клопотання обвинуваченого про скасування арешту майна, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року (справа №607/24164/24) накладено арешт на мобільний телефон «Нокіа».

Згідно вимог ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1ст. 174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням положень ст.ст.2,7 КПК України, при розгляді клопотань про скасування арешту на майно в порядкуст. 174 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, суд повинен з`ясувати мету, правову підставу для накладення арешту на майно. Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом».

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

При вирішенні питання про скасування арешту майна, суд має встановити відсутність підстав для його подальшого застосування у конкретному кримінальному провадженні, розгляд якого здійснюється судом, при цьому правомірність та обґрунтованість арешту майна визначається наявністю передбачених законом підстав, зв`язком з обставинами конкретного кримінального провадження, змістом ухвали про накладення арешту та належним мотивуванням клопотання про скасування арешту.

Таким чином, враховуючи те, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено та обвинувальний акт передано до суду, вказаний мобільний телефон не визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а також враховуючи думку учасників підготовчого судового засідання, суд вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба, а тому слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року (справа №607/24164/24) на мобільний телефон «Нокіа» та повернути ОСОБА_4 ..

Щодо поданої заяви ОСОБА_4 про його побиття працівниками поліції і безпідставне застосування до нього спецзасобів та заподіяння тілесних ушкоджень, то вона підлягає перевірці уповноваженим органом Державного бюро розслідувань шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 291, 303, 314, 331, ч.ч. 1, 2 ст. 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024211040002511 від 31 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, у відкритому судовому засіданні на 10 лютого 2025 року о 12 годині 00 хвилин, яке буде проводитися в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за адресою: вул. Котляревського, буд. 34, м. Тернопіль.

Про час судового розгляду повідомити прокурора, потерпілих та захисника, а також видати та відконвоювати обвинуваченого ОСОБА_4 .

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити частково.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23:59 год 28 березня 2025 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень для внесення на депозитний рахунок код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі № 607/27864/24, згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.01.2025.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , строком до 28 березня 2025 року наступні обов`язки: прибувати до суду за кожним викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_4 .

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2024 року (справа № 607/24164/24), на мобільний телефон «Нокіа» та повернути ОСОБА_4 .

Заяву ОСОБА_4 про вчинення відносно нього злочину направити територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Львові, для виконання вимог ст. 214 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення лише у частині продовження строку дії запобіжного заходу.

Головуючий суддя ОСОБА_1