Рішення

від 27.12.2007 по справі 12/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

27.12.2007                                                                                   Справа  № 12/283

за позовом відкритого акціонерного товариства „Трест „Київпідземшляхбуд - 2,         м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Атріум –2006”, смт. Середнє Ужгородського району

про стягнення заборгованості в сумі 382 394,22 грн.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Черниш О.Д.,(представник за довіреністю № 7-32 від 15.01.2007 року)

Від відповідача – Старцев Є.Г., (представник за довіреністю від 25.12.2007 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Трест „Київпідземшляхбуд - 2, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Атріум –2006”, смт. Середнє Ужгородського району про стягнення заборгованості в сумі 382 394,22 грн.

          Представникам сторін роз'яснені права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.          

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Представник позивача письмовою заявою (вх. № 12799 від 27.12.2007 року) зменшив позовні вимоги на 19 095,38 грн. з 401 489,65 грн. до 382 394,22 грн. через обставини повернення будматеріалів відповідно до накладної № ВП 0000004 від 01.09.2007 року та підсилив обґрунтування позову письмовим поясненням № 7-913-вих від 26.12.2007 року і доданими платіжними дорученнями про авансування оплати за виконані будівельно –монтажні роботи на житловому  масиві „Нова Богданівка”, Київської області (платіжні доручення: №№ 5560, 7047, 6549, 5985, 5984, 5719  за червень –серпень 2007 року).

          Представник відповідача заперечив позов в повному обсязі з мотивів викладених у письмовому відзиві на позов (вх. № 12798 від 27.12.2007 року), однак ґрунтовних і правомірних доказів в підтвердження наведеного суду не надав.

          За клопотанням представника відповідача у судовому засіданні 25.12.2007 року оголошувалась перерва до 27.12.2007 року з метою надання суду обґрунтованих заперечень (ст. 77 ГПК України).

          Отже, з урахуванням зменшення предмету позову відповідно вищевказаної заяви позивача подальше провадження справи здійснюється щодо стягнення 382 394,22 грн.    

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,   заслухавши пояснення представників  кожної сторони, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 382 394,22 грн.  –основного боргу щодо оплати за отримані товарно –матеріальні цінності, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

          -  видатковими накладними: №  РН –0000132 від 30.06.2007 року, № РН –0000188 від 31.07.2007 року, № РН –0000173 від 31.07.2007 року, РН - 0000183 від 31.07.2007 року, № РН –0000268 від 31.08.2007 року, № РН –0000264 від 31.08.2007 року;

         -   видатковою накладною (повернення) № ВП –000004 від 01.09.2007 року;

        -  довіреностями: ЯМР № 946998 від 25.06.2007 року та ЯМР № 02.07.2007 року;

- платіжними дорученнями: № 5560 від 15.06.2007 року, № 5719 від 21.06.2007 року, № 5984 від 05.07.2007 року, № 5985 від 09.07.2007 року, № 6549 від 27.07.2007 року, № 7047 від 16.08.2007 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (лист – вимога № 7-572 від 20.09.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є отримання товарно –матеріальних цінностей (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість отриманих товарно –матеріальних цінностей є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Атріум –2006”                      (смт. Середнє Ужгородського району, вул. Церковна, 8; код 34278141) на користь відкритого акціонерного товариства „Трест „Київпідземшляхбуд –2    (м. Київ –105,вул. Тампере, 13-б; код 04012721) суму  382 394,22 (триста вісімдесят дві тисячі триста дев'яносто чотири грн. 22 коп.) – основного боргу та 3 823,95 (три тисячі вісімсот двадцять три грн. 95 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.