Постанова від 03.02.2025 по справі 486/1378/21

03.02.25

22-ц/812/276/25

Провадження № 22-ц/812/276/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 січня 2025 року м. Миколаїв

справа № 486/1378/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса)

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, постановлену 16 грудня 2024 року суддею Далматовою Г.А. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у справі за скаргою

ОСОБА_1 на дії Другого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Сорочана В.О., звернувся до суду зі скаргою на дії Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса).

Заявник зазначав, що судовим наказом Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 вересня 2021 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2021 року і до повноліття дитини.

На виконання судового наказу відділом ДВС відкрито виконавче провадження №67035813.

У межах виконавчого провадження державним виконавцем Манзенко В.В. було нараховано заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 56 966,52 грн. Вказану заборгованість боржник вважає необґрунтованою та незаконною, оскільки державним виконавцем безпідставно значно завищено розмір доходів боржника, тому ОСОБА_1 просить постанову державного виконавця Манзенко В.В. від 11 червня 2024 року про арешт коштів боржника скасувати та зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.

У відзиві на скаргу державний виконавець вважав доводи скарги неприйнятними та зазначав, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів сформований в АСВП, станом на 30 вересня 2024 року, на основі наявних документів (матеріалів) виконавчого провадження виходячи із фактичних доходів боржника, які відображаються в АСП за логом обміну інформацією з Державною податковою службою України. Заборгованість за аліментами у боржника існує тривалий, а боржник не вживає жодних дієвих заходів спрямованих на виконання рішення суду в повному обсязі, при цьому вчиняє дії, спрямовані на відчуження належного йому на праві власності рухомого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 грудня 2024 року постанову державного виконавця Манзенко В.В. від 11 червня 2024 року про арешт коштів боржника скасовано. Державного виконавця зобов`язано здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дохід боржника, отриманий від продажу рухомого та нерухомого майна, не є його заробітною платою, пенсією, стипендією чи іншим доходом, який повинен враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі начальник Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Тетеричко І.А., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та закрити провадження у справі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що дії державного виконавця в частині проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів проведені виходячи з фактичних доходів скаржника, які відображаються в АСВП за логом обміну інформацією з Державною податковою службою України та відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження», статті 195 Сімейного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 року № 146, розділу «Середньомісячна заробітна плата (номінальна) штатного працівника за квартал/рік» додатку 1 «Показники, що поширюються за результатами державного статистичного спостереження» до Методологічного положення державного статистичного спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці».

Також апелянт посилався на постанову Касаційного цивільного суду 31.07.2020 у справі № 234/15413/17, де Верховний Суд висловив свою позицію щодо стягнення аліментів з доходу з продажу нерухомого майна особи, яка повинна сплачувати аліменти та співвідношення понять «заробіток» та «дохід». Суд касаційної інстанції послався на те, що відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Аналіз положень Сімейного кодексу України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях Цивільного кодексу України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.

Водночас положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 234/15413/17 (провадження № 61-1685св20) з доходу від відчуження нерухомого майна аліменти стягуються. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435чс18) під час вирішення тотожних спорів суди мають врахувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Суд першої інстанції під час постановлення ухвали по справі № 486/1378/21 від 16.12.2024 посилається на висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2021 № 758/1067/13-ц.

Також апелянт зазначав, що постанови Касаційного цивільного суду по справі № 758/1067/13-ц від 25 січня 2021 року, на яку послався суд першої інстанції, не існує взагалі, що підтверджується інформацією з офіційного вебпорталу судової влади України.

Крім іншого, оскільки боржник не довів, що отриманий ним дохід за 1 квартал 2024 року від продажу рухомого майна, є вартістю успадкованого та/або отриманого ним в дар майна, то його скарга не підлягає задоволенню.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу заявник ОСОБА_1 не скористався.

2.Мотивувальна частина

Участь у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції приймав представник Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Омельченко Т.М.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Сорочан В.О. участі у судовому засіданні апеляційного суду не приймали, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника особи, дії якої оскаржуються, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що судовим наказом Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 вересня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 серпня 2021 року і до повноліття дитини.

На виконання судового наказу відділом ДВС відкрито виконавче провадження №67035813.

У межах виконавчого провадження державним виконавцем Манзенко В.В. було нараховано заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 56 966,52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 розрахована з урахуванням 189000 грн коштів, визначених за домовленістю сторін при продажу ОСОБА_1 транспортного засобу за договором від 04 серпня 2021 року.

Позиція апеляційного суду

Статтею 195СК України встановлено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Відповідно до частини першої наведеної статті, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості (частина 2 статті 195 СК України).

У частині третій статті 195СК України встановлено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Частиною восьмою статті 71Закону України"Провиконавче провадження" визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 74Закону України"Провиконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 81СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, містить не вичерпний перелік видів доходів з яких здійснюється відрахування аліментів, серед яких, зокрема, зазначено інші види заробітку. На вказаний пункт посилається і виконавець, на підтвердження правомірності здійснення нарахувань заборгованості за аліментами у тому числі з урахуванням коштів, отриманих ОСОБА_1 від продажу рухомого майна - автомобіля.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком виходячи з наступного.

Положення статті 81 СК України та частини 3 статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття "заробітку" також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття "заробіток", ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

З урахуваннямсистемного способутлумачення вищевказанийПерелік видівдоходів,які враховуютьсяпри визначенірозміру аліментівна одногоз подружжя,дітей,батьків,інших осіб,є підзаконнимнормативно-правовимактом,а томутлумачення йогоположень маєздійснюватися зурахуванням дійсногозмісту нормзакону,на розвитокта виконанняякого вінприйнятий.

Вживання терміну "дохід" у дужках після поняття "заробіток" може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Зазначений правовий висновок висловлено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, провадження № 61-45100сво18.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц, провадження № 61-19815сво19, на яку правомірно послався суд першої інстанції, зроблено висновок, що "загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо).

Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів".

У справі, яка переглядається, державний виконавець розцінив як дохід платника аліментів ОСОБА_1 кошти, отримані ним від продажу транспортного засобу.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками державного виконавця та вважає, що кошти, отримані платником аліментів від продажу майна не є доходом, з якого можуть бути відраховані аліменти в розумінні законодавства України.

Посилання апелянта на безпідставне застосування судом першої інстанції постанови Касаційного цивільного суду по справі № 758/1067/13-ц від 25 січня 2021 року, оскільки такої постанови фактично не існує, є помилковим. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 25 січня 2021 року Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду винесено постанову у справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19), на висновки якої фактично і послався Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у своїй ухвалі, проте припустився помилки у зазначенні номеру справи, в якій цю постанову винесено.

Отже, зазначений довід апеляційної скарги на висновки суду не впливає.

Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до частини другої 2 статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням зазначених норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що вимоги скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Мазенко В.В. щодо проведення розрахунку заборгованості по аліментах, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , є неправомірними.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування боржнику ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів.

Неправомірне нарахування заборгованості є підставою для скасування постанови державного виконавця Манзенко В.В. від 11 червня 2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67035813 з примусового виконання судового наказу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 вересня 2021 року у справі № 486/1378/21.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) та скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, від 16 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

---------------------------------

Повну постанову складено 03 лютого 2025 року