Постанова

від 28.01.2025 по справі 370/3416/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2024 року м. Київ

Справа № 370/3416/23

Провадження № 22-ц/824/1909/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Желепи В.В.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідачі ОСОБА_2 , Макарівська селищна рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Макарівської селищної ради на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Макарівської селищної ради про продовження строку прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , Макарівської селищної ради про продовження строку прийняття спадщини .

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкралася спадщина на земельну ділянку площею 2.0399 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222785500:03:002:0076, яка розташована на території Небелицької сільської ради Бучанського (Макарівського) району Київської області.

Будучи донькою померлої позивач належить до спадкоємців першої черги за законом, крім неї до числа спадкоємців належить її брат ОСОБА_2 .

Оскільки у встановлений законодавством строк нею не було подано заяву про прийняття спадщини, тому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду.

Щодо поважності причини, з якої позивач пропустила визначений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса вказала, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України вона перебувала за межами місця свого проживання у Закарпатській області та у неї не було всіх необхідних документів для подачі заяви про прийняття спадщини, а саме свідоцтва про смерть матері, свідоцтва про народження та про одруження. Зазначені обставини вважає поважними, оскільки не залежали від її волі.

За вказаних обставин позивач на даний час не може реалізувати своє право на прийняття спадщини, так як нотаріус не має можливості та підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті спадкодавця, а тому змушена звернутись до суду з даною позовною заявою.

Враховуючи викладене, позивач, просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 11 січня 2024 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05 березня 2024 року, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України. В подальшому підготовче засідання відкладено на 18 березня 2024 року.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від від 18.03.2024 року залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача Макарівську селищну раду, встановлено строк на подачі відзиву на позов, підготовче засідання відкладено на 01.05.2024 року.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області 29 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Макарівської селищної ради про продовження строку прийняття спадщини задоволено.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що строк подачі заяви про прийняття спадщини позивачем був пропущений з поважних та об`єктивних причин і підлягає поновленню із наданням додаткового строку достатнього для звернення до нотаріальної контори. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Також слід зазначити, що визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері не порушить прав жодних третіх осіб, оскільки інших спадкоємців, які прийняли спадщину до майна померлої ні за законом, ні за заповітом немає.

Тож, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини. Інших спадкоємців, які би прийняли спадщину судом не встановлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Макарівська селищна рада подала апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарзі зазначено, що позивач ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутись до нотаріуса за допомогою поштового зв`язку.

Також посилається на те, що позивачем не було наведено належних доказів того, що строк для прийняття спадщини було пропущено.

Відзив на апеляційній скарзі від інших учасників справи не надходив.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

За таких обставин, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 (а.с. 10-12).

Згідно довідки № 169 від 17.11.2023 року Макарівської селищної ради, ОСОБА_3 дійсно до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті разом з нею ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_3 відкралася спадщина на земельну ділянку площею 2.0399 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222785500:03:002:0076, яка розташована на території Небелицької сільської ради Бучанського (Макарівського) району Київської області (а.с. 14-16).

Позивач будучи донькою померлої належить до спадкоємців першої черги за законом.

Як вказала позивач, крім неї до числа спадкоємців належить її брат ОСОБА_2 .

06.12.2023 року № 68/01-16 приватний нотаріус Дарнопих Т.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском нею строку подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 17).

Участинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.ст. 1216, 1217 ЦК України).

За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

За правилами ч.1ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Такий правовий висновок узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 23.08. 2017 № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18, від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті1270,1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч.3 ст. 1272 ЦК України)

Вказане вище відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.01.2023 року у справі № 676/47/21.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 06.12.2023, тобто з пропуском встановленого 6-місячного строку. У позовній заяві, поданій до суду першої інстанції позивачем щодо основних причин пропуску строку для подання згаданої заяви, стало повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, що змусило її евакуюватись у більш безпечні регіони України.

Апеляційна скарга відповідача зокрема аргументована відсутністю доказів перебування позивача у більш безпечному регіоні України.

Стосовно впливу запровадження воєнного стану в України як підстави пропуску строку на прийняття спадщини з поважних причин, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 в справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період це період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що першопричиною, яка вплинула на переїзд позивача, стало повномасштабне вторгнення російських військ на територію України, безпосередньо у смт. Макарів та прилеглі території - місце знаходження спадкового майна. Даний факт є загальновідомим та не потребує доказування.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду часу від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом згаданого шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Верховний Суд у своїх висновках наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Визначеними ч. 5, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, є: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК України ).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Спадкове майно знаходиться на території Небелицької сільської ради Бачанського району Київської області. Територіальною громадою за місцем відкриття спадщини є Макарівська селищна рада.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.12.2023 у справі № 548/2415/21.

Такий висновок є сталим та узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13.03.2020 у справі № 314/2550/17.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів визнання у судовому порядку спадкового майна ОСОБА_3 відумерлим, перехід його у власність Макарівської селищної громади не відбувся, позивач ОСОБА_1 являється донькою померлої, тобто у розумінні спадкового законодавства - спадкоємець першої черги за законом, враховуючи введення на території України з 24.02.022 і по сьогоднішній день режиму воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що призвів до складних соціальних, побутових та економічних умов життя, пріоритет захисту особи та її прав, виходячи з конкретної ситуації, колегія суддів дійшла до висновку про визнання обставин пропущення строку на звернення із заявою про прийняття спадщини позивачем такими, що пропущені з поважних причин.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов правильного висновку про те, що обставини пропуску позивачами шестимісячного строку на звернення з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її матері були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємця.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Макарівської селищної ради - залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна