Постанова

від 03.02.2025 по справі 600/5308/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5308/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

03 лютого 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватної фірми «Труд» на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватної фірми «Труд» до Чернівецької обласної державної адміністрація (Чернівецька обласна військова адміністрація) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) щодо скасування статусу критично важливого для фінансування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період приватної фірми "Труд".

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволені заяви відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву у повному обсязі.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №640/15534/22.

Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Доводи заяви про очевидність протиправності оскаржуваного рішення фактично зводяться до того, що за твердженнями позивача ПФ "Труд" повністю відповідає та відповідало критеріям, необхідним для набуття статусу критично важливого для фінансування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Суд у свою чергу не вбачає очевидної протиправності рішення Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації) щодо скасування статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період приватної фірми "Труд".

На переконання суду, очевидна протиправність рішень (дій) суб`єкта владних повноважень, це прийняття ним таких рішень (чи вчинення дій), які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень (вчинення дій) суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері. Натомість у цьому випадку, рішення, яке прийняте відповідачем є наслідком реалізації повноважень такого суб`єкта відповідно до Законів України "Про місцеві державні адміністрації", "Про правовий режим воєнного стану", "Про військовий обов`язок та військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та постанови КМУ від 27 січня 2023 року №76.

Ті доводи, які наводить представник позивача не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, оскільки є оціночними поняттями та будуть предметом дослідження в ході судового розгляду.

Аргументація заяви про забезпечення позову в частині ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або поновлення порушених прав позивача також ґрунтується на припущеннях останнього.

Однак підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Посилання на розпорядження, адресовані підприємству щодо запрошення працівників позивача до центрів комплектування та соціальної підтримки, не свідчить про безумовну їх мобілізацію та направлення для проходження військової служби, а є реалізацією відповідним суб`єктом владних повноважень компетенції щодо ведення військового обліку.

Також суд враховує, що посилання на можливий негативний вплив не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №640/110/20, від 09.09.2020 у справі №813/944/18 та від 28.09.2020 у справі №620/2206/20.

Суд звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Крім того, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення є фактичним ухваленням рішення у справі без розгляду справи по суті, а застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених КАС України.

Суд звертає також увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №800/521/17, в якій зроблено висновок про те, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявником не надано суду переконливих доказів очевидної протиправності оскаржуваного рішення та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відтак, оскільки позивач не довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватної фірми «Труд» залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.