Рішення

від 20.12.2024 по справі 695/460/20

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/460/20

номер провадження 2/695/58/24

20 грудня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

за участю секретаря с/з Шевченка В.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просила:

- 1) визнати об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,5998га, розташовану на території Синьооківської сільської ради Золотоніського р-ну на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 049974 від 10.10.2001р.;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташовану на території Синьооківської сільської ради Золотоніського р-ну на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 5-29 від 01.12.2001р.;

- будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки Renault модель Kangoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

- 2) поділити майно, що є об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом визнання за кожним права власності на 1/2 частину вказаного майна.

- 3) стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 07.06.1991 р. вони з відповідачем зареєстрували шлюб. На даний час у позивачки виникла необхідність звернення до суду з позовом про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 .

За час перебування в шлюбі за спільні кошти було набуте наступне майно:

- земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею, 0,5998 га, розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського р-ну;

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського р-ну;

- будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки Renault модель Kangoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

До правовідносин, що виникли в 2001р. та пов`язані з набуттям земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,5998га та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, що розташовані на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області і виникненням у зв`язку з цим права спільної сумісної власності на дане майно, мають застосовуватись норми законодавства, чинного на час виникнення зазначених правовідносин, тобто норми Кодексу про шлюб та сім`ю.

Позивачка вказує, що набуті земельні ділянки належать їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках.

Будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями був набутий на підставі Договору від 20.02.1996р., зареєстрованого в реєстрі за № 429. Після набуття вищевказаного будинку подружжя розпочало капітальний ремонт та облаштування садиби, також поступово придбавали меблі і техніку. За час проживання в шлюбі вони будинок добудували, пристосували і повністю облаштували для проживання своєї сім`ї за спільні кошти і спільними силами.

Тому до правовідносин, що виникли в 1996р. та пов`язані з набуттям вказаного будинку і виникненням у зв`язку з цим права спільної сумісної власності на дане майно, мають застосовуватись норми законодавства, чинного на час виникнення зазначених правовідносин, тобто норми Кодексу про шлюб та сім`ю.

Таким чином, за час шлюбу вищевказане майно, а саме: будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , істотно збільшилося в своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат, воно має бути визнане об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивачка вважає, що вони з відповідачем мають право при поділі майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, отримати рівні частки вказаного майна.

Щодо набуття права спільної сумісної власності подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та на автомобіль марки Renault модель Kangoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , то подружжя має право при поділі майна, що належить на праві спільної сумісної власності, теж отримати рівні частки вказаного майна.

Отже, позивачка вважає за необхідне поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, виходячи з принципу рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності на вищевказане майно, визнавши за кожним з подружжя право власності на 1/2 частину вказаного майна.

Разом із позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 02.03.2020 р. заяву про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,5998га, що розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;- будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; - автомобіль марки Renault модель Kangoo, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного майна, яке є предметом спору:- земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,5998га, що розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;- будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;- житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;- автомобіля марки Renault модель Kangoo, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 . Заборонено відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб відносно наступного майна:- земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,5998га, що розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;- будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;- житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;- автомобіля марки Renault модель Kangoo, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 ., до вступу в законну силу рішення суду по даній справі. У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

19.03.2020 суддею відкрито провадження в справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

16.09.2021 р. до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказав, що позов визнає частково. Просив визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя будинок по АДРЕСА_2 та автомобіль «Renault Kangoo», 2003 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідач просив провести розподіл спільного майна подружжя з урахуванням зустрічних позовних вимог. У решті позовних вимог просив відмовити. Вважав, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є його особистою власністю, набутою внаслідок приватизації.

Ухвалою суду від 31.08.2022 р. у прийнятті зустрічного позову для спільного розгляду з первісним було відмовлено.

Ухвалою суду від 02.08.2023 р. було задоволено клопотання представника позивача та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02.03.2020 року.

19.02.2024 р. представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Сизько Д.Б. було подано до суду заяву про зміну предмета позову та зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просив:

- 1) визнати об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташовану на території Синьооківської сільської ради Золотоніського р-ну на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 5-29 від 01.12.2001р.;

- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки Renault модель Kangoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

- 2) поділити майно, що є об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом визнання за кожним право власності на 1/2 частину майна.

Ухвалою суду від 20.02.2024 р. було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сизька Дмитра Борисовича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна.З метою забезпечення позову:1) накладено арешт на майно: - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, що розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області; - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; - автомобіль марки Renault модель Каngоо, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 2) заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності в будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, яке є предметом спору, а саме:- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, що розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;- житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;- автомобіля марки Renault модель Капдоо, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 3) забороненои Відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника в будь-який спосіб відносно: - земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, що розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області; - житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; - автомобіля марки Renault модель Каngоо, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 .

21.02.2024 ухвалою суду було закрите підготовче провадження в справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачки - адвокат Сизько Д.Б. зменшені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні. Вказав, що під час набуття спірної земельної ділянки діяли норми КпШС. Цими нормами було встановлено загальне правило щодо статусу спільного майна подружжя, перелік роздільного майна був чітким. У зв`язку з цим представник позички не погоджується з позицією сторони відповідача, що земельна ділянка є особистою власністю, бо набута в результаті приватизації.

У судовому засіданні відповідач та його представник адвокат Побиванець Ю.В. зменшені позовні вимоги визнали частково, не заперечували щодо визнання будинку та автомобіля спільним майном та їх поділ. Земельну ділянку відповідач вважає особистою власністю, оскільки набув він її шляхом приватизації.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що спірна земельна ділянка не підлягає розподілу між подружжям, оскільки право на неї відповідач набув в результаті приватизації, тому вона являється особистою власністю відповідача. Дана позиція відповідає постанові ВС №1311/832/12 р. Сторона відповідача вважала за необхідне розподілити майно так, щоб кожен міг повністю ним розпоряджатися: за позивачем визнати право на будинок, з відповідачем право на автомобіль. Ринкова вартість даного майна майже ідентична. Судові витрати представник просив розподілити пропорційно задоволеним вимогам.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини.

Із 07.06.1991 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.01.2021 р. (справа № 695/1347/20, провадження №2/695/282/21), яке набрало законної сили 02.03.2021 р. шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. Копія рішення суду міститься в матеріалах справи.

З копії Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР № 5-29 від 01.12.2001р. вбачається, що ОСОБА_2 була передана в приватну власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6464 га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 106120,57 грн., що стверджено витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.01.2020 р.

Згідно копії свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С.В. 19.04.2018 р., зареєстрованого в реєстрі за №488, ОСОБА_2 належить на праві власності майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком С.В. 31.03.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за №1855, який зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Золотоніським виробничим підрозділом Черкаського обласного бюро технічної інвентаризації 31.03.2008 р.

Ринкова вартість вказаного житлового будинку з надвірними спорудами станом на 07.02.2020 р. становить 43450,00 грн., що стверджено висновком про вартість майна.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_2 являється власником автомобіля марки Renault, модель Kangoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , первинна дата реєстрації 18.01.2008р., дата реєстрації 13.03.2015 р.

Вартість вказаного транспортного засобу станом на 07.02.2020 становить 62000,00 грн., що стверджено висновком про вартість автомобіля.

Пунктом 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

Отже до спірних правовідносин (набуття права власності на спірну земельну ділянку), які виникли в 2001 році, підлягають застосуванню положення Кодексу про шлюб та сім`ю України

Відповідно до статей 22, 28 КпШС України, статті 16 Закону України «Про власність», статті 112 ЦК Української РСР (чинних на час набуття права власності на спірну земельну ділянку) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, при цьому вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте в шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 24 КпШС України, чинного на час набуття права власності на земельну ділянку, було визначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частинами першою та другою статті 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Системний аналіз статей 22 та 24 КпШС України дозволяє дійти висновку, що роздільним майном є майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Вказані доводи узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі № 509/3866/15-ц.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6464 га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташовану на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області відповідач набув у 2001 р.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача, що вказана земельна ділянка відповідно до практики Верховного Суду №1311/832/12 від 20.06.2018 р., не може бути об`єктом спільної сумісної власності, так як отримана відповідачем шляхом приватизації, оскільки висновки, зроблені постанові ВС, регулюють правовідносини щодо поділу майна, набутого в процесі приватизації в 2008 році згідно з нормами СК України.

Так, у постанові Верховного Суду №1311/832/12 від 20.06.2018 р. вказано: «Статтею 61 СК України визначено об`єкти спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частин першої-четвертої цієї статті об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VІ «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, вказану правову норму було доповнено частиною п`ятою, згідно з якою об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VІ «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, частину п`яту статті 61 СК України було виключено. Натомість кодекс було доповнено, зокрема пунктом 4 частини першої статті 57 СК України, згідно з яким житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Отже, з урахуванням наведених змін до СК України правовий режим приватизованого житла змінювався. При цьому лише в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя. В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації».

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що правовідносини, зазначені у постанові, та ті, що є предметом розгляду даної справи, не є подібними, оскільки набуття власності на земельну ділянку виникло у 2001 році, тому до даних правовідносин слід застосовувати норми КпШС УРСР. Сімейний кодекс України регулює правовідносини, що виникли з 2004 року.

Тому відповідно до положень ст.22 КпШС УРСР вказана земельна ділянка набута подружжям за час шлюбу та є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

За час перебування в шлюбі сторони набули права власності у 2008 р. на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та в 2015 р. на автомобіль марки Renault Kangoo, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Враховуючи вище викладене та відповідно до вимог ст.ст.60, 61 СК України дане майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Належність будинку та автомобіля до спільного майна подружжя визнана стороною відповідача під час судового розгляду справи та не оспорювалася.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч.1 ст.68 СК України).

Згідно ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом (ч.1 ст.372 ЦК України).

Частиною 3 статті 372 ЦК України визначено, що в разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Позивачка бажає визначити розмір своєї частки в спільному майні подружжя (земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6464 га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташована на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області будинок за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки Renault Kangoo, 2003р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що відповідає положенням ст. 372 ЦК України. Тому вимога про визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаного майна підлягає до задоволення.

Оскільки з визначенням частки за позивачкою право спільної сумісної власності подружжя припиняється, тому суд вважає за необхідне визнати право власності як за позивачем, так і за відповідачем на 1/2 частину вказаного майна.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахування зменшених позовних вимог, ціна позову становить 105785,28 грн.

Суд вважає, що відповідно до вимогст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витратиу вигляді судового збору (1% ціни позову) в сумі 1057,85 грн.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов з урахуванням зменшених позовних вимог задовольнити повністю.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташовану на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;

- житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки Renault, модель Каngoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Поділити майно, що є об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину:

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташованої на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;

- житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

- автомобіля марки Renault, модель Каngoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину:

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6464га, кадастровий номер 7121588900:02:002:0523, розташованої на території Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області;

- житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ;

- автомобіля марки Renault, модель Каngoo, 2003р.в., номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1057,85 грн.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.Ю. Степченко

Повний текст рішення виготовлений 27 грудня 2024 року.