Рішення

від 29.01.2025 по справі 761/43107/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43107/23

Провадження № 2/761/1699/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача адвоката Васильченко Л.І., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулась до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що вона є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06 квітня 2023 року вона звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 10 листопада 2023 року - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.10 листопада 2023 року державний нотаріус виніс постанову, якою відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що спадкоємцем за законом на 1/12 частку (обов`язкову частку) вказаної квартири згідно зі статтею 1241 ЦК України є син спадкодавця ОСОБА_1 , непрацездатний за станом здоров`я, який на день смерті спадкодавця мав другу групу інвалідності на підставі довідки до акта огляду МСЕК № 711, виданої Козятинською МСЕК 19 квітня 2022 року. Позивачка вважала, що рішення МСЕК прийнято незаконно, внаслідок чого її позбавлено права на отримання повного складу спадщини за заповітом, оскільки рішення МСЕК приймалось у м. Козятин Вінницької області, що є порушенням пункту 15 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317. Позивачка зазначала, що їй, як близькій родичці відповідача, не відомо про існування у відповідача захворювань, за наявності яких встановлюється ІІ група інвалідності. За наведених обставин ОСОБА_2 просила визнати за нею право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим 18 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зверьковою Н. В., зареєстрованим у реєстрі за номером 1480, та визнати рішення Козятинської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, оформлене актом огляду медико-соціальної експертної комісії від 19 квітня 2022 року № 711, яким ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, незаконним.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 року справу передано на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою судді від 22.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 30.11.2023 року у справі відкрито провадження, справу призначено в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2024 року до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог залучено Козятинську міжрайонну медико-соціальну експертну комісію Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи.

02.02.2024 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає, оскільки він, як особа, яка має інвалідність ІІ групи, має право на обов`язкову частку у спадщині. Інвалідність встановлена на підставі довідки Козятинською МСЕК, рішення МСЕК щодо встановлення йому групи інвалідності є чинним та не перешкоджає і не порушує права на отримання позивачкою спадщини за заповітом. Просив відмовити в задоволенні позову.

26.02.2024 року через канцелярію суду від третьої особи надійшов відзив, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову в частині визнання незаконним рішенням Козятинської міжрайонної МСЕК, зокрема, з причин того, що вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Козятинська МСЕК, в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення МСЕК закрито. Роз?яснено позивачці її право на звернення із вказаними вимогами до суду адміністративної юрисдикції.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2024 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 квітня 2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2024 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02.07.2024 року залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-медичної експертизи відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2024 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті на 15.01.2025 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Васильченко Л.І. підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 607/24365/19 та від 08.12.2021 року у справі № 552/3281/20.

Відповідно до заповіту від 18.07.2018 року ОСОБА_1 на випадок своєї смерті заповіла усе своє майно ОСОБА_2 , якій після реєстрації шлюбу 24.04.2020 року з ОСОБА_4 присвоєно прізвище « ОСОБА_2 » (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

У справі, що розглядається, судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.04.2022 року відповідачеві ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.

ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже на момент відкриття спадщини відповідач був непрацездатною особою внаслідок встановлення йому ІІ групи інвалідності.

З цих відстав постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Губко Ю.В. від 10.11.2023 року позивачці ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.07.2018 року на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Дана постанова нотаріуса є чинною.

Відмовляючи позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, нотаріус послався на довідку до акта огляду МСЕК № 711, виданої Козятинською міжрайонною МСЕК 19.04.2022 року, якою ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.

З урахуванням того, що вказана довідка до акта огляду МСЕК № 711, яка видана Козятинською міжрайонною МСЕК 19.04.2022 року, якою ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, на момент розгляду справи не скасована, законність та обґрунтованість вказаної довідки в даному провадженні не перевіряється з огляду на належність спору в цій частині суду адміністративної юрисдикції, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.07.2018 року.

На підставі наведеного суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 263-265, 315 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2025 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

29 січня 2025 року