Постанова

від 27.01.2025 по справі 910/6030/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. Справа№ 910/6030/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ящишиної Ніни Олександрівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024

у справі № 910/6030/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент"

до Фізичної особи - підприємця Ящишиної Ніни Олександрівни

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком Рент» (далі - позивач; ТОВ «Інком Рент»; Товариство) з позовом до Фізичної особи - підприємця Ящишиної Ніни Олександрівни (надалі - відповідач; ФОП Ящишина Н.О.; апелянт; скаржник) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з асфальтованого майданчика площею 711,0 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що на підставі укладеного договору купівлі - продажу за результатами проведеного аукціону ним набуто у власність об`єкт нерухомого майна - асфальтований майданчик. Оскільки строк дії договору оренди, укладеного з попереднім власником майна та відповідачем закінчився, позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленням про небажання продовження таких договірних відносин та необхідність повернення об`єкта оренди позивачу. У зв`язку з тим, що відповідачем не повернуто позивачу нерухоме майно, це стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 позов задоволено. Усунено перешкоди у користуванні майном шляхом виселення фізичної особи - підприємця Ящишиної Н.О. з асфальтованого майданчика площею 711,0 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4. Стягнуто з Ящишиної Н.О. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" судовий збір - 3 028,00 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем його прав, як власника об`єкта нерухомого майна, що відповідно є підставою для задоволення позову.

25.07.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Інком Рент" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/6030/24 та стягнення з відповідача 51 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/6030/24 задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Ящишиної Ніни Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" витрати на професійну правничу допомогу - 51 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24 та направити справу для розгляду до Господарського суду Київської області за встановленою підсудністю. У випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/6030/24. Також, в мотивувальній частині апеляційної скарги апелянтом повідомлено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме судового збору за подання апеляційної скарги - 4 542,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 15 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24 прийняте внаслідок грубого порушення правил територіальної (виключної) підсудності, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 275 ГПК України є підставою для його скасування та направлення справи для розгляду до Господарського суду Київської області за встановленою підсудністю. Крім того, Господарський суд м. Києва допустив порушення норм матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та зроблені при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що, у свою чергу, теж слугує підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Апелянт зазначає, що зважаючи на вказану у договорі оренди адресу асфальтованого майданчика: м. Київ, Кільцева дорога, 4, позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва. Ця адреса фактично є адресою місцезнаходження ДП «Електронмаш», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, доданими до клопотання. При цьому, спірний асфальтований майданчик є частиною земельної ділянки державної власності площею 13,7617 га, кадастровий номер: 3222485901:01:015:5007, цільове призначення земельної ділянки - землі промислового призначення, адреса розташування: с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області. Враховуючи, що асфальтований майданчик є частиною земельної ділянки, яка знаходиться у с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, з метою дотримання встановлених ст. 30 ГПК України правил виключної підсудності, відповідач просив передати справу на розгляд до Господарського суду Київської області. Втім, місцевий господарський суд відмовив протокольною ухвалою без жодного її обґрунтування усно чи письмово. Однак, відповідач вважає, що суд 1-ої інстанції допустив порушення правил виключної підсудності, що слугує підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24 та направлення справи для розгляду до Господарського суду Київської області за встановленою підсудністю.

Також відповідач вказує, що приймаючи до уваги заявлення позивачем вимоги про виселення відповідача з об`єкта оренди - асфальтованого майданчика, який є частиною земельної ділянки, що знаходиться в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області, за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Київської області.

Окремо скаржник акцентував, що орендований відповідачем асфальтований майданчик не увійшов до складу об`єкта приватизації, тобто не був придбаний позивачем. Відтак, позивач не набув право власності на спірне нерухоме майно. Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі - продажу до складу ЄМК Об`єкта приватизації входять всі активи і пасиви, що обліковуються за ДП «Електронмаш», відповідно до останньої фінансової звітності з урахуванням господарської діяльності підприємства. Однак, суд 1-ої інстанції залишив поза увагою, що позивач не надав жодного доказу того, що майданчик обліковувався як актив за ДП «Електронмаш» станом на дату укладення договору купівлі-продажу, не надав останньої фінансової звітності ДП «Електронмаш», яка могла б бути підтвердженням цього факту, розшифрування її показників, з яких можна було б встановити, що майданчик був у складі переданих активів.

Підсумовуючи викладені доводи відповідач висновується, що оскільки до позивача не перейшло право власності на асфальтований майданчик, відсутні підстави для висновків, що до позивача, як до правонаступника перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди. Отже, позивачу не належить право на розірвання договору оренди, про яке стверджує позивач, направивши відповідачу листа про відмову від продовження дії договору оренди. Тому твердження позивача про припинення договору оренди є безпідставними, а усі листи та вимоги - необґрунтованими, як і вимоги про виселення відповідача з асфальтованого майданчика.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ящишиної Н.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 21.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 заяву судді Північного апеляційного господарського суду Корсака В.А. про самовідвід від розгляду справи № 910/6030/24 задоволено.

30.09.2024 до апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Ящишиної Н.О. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24 - без змін. Позивач вказує, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини згідно яких позивач має право виставляти рахунки згідно припиненого договору, а відповідач використовувати нерухоме майно позивача. Відповідач, в порушення умов договору, не звільнив раніше орендоване згідно припиненого договору майно. Станом на час розгляду справи відповідачем не звільнено майно позивача. Таким чином, з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов`язок негайно повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним.

В розрізі відповідних заперечень позивач підкреслює, що фактично до Товариства перейшло право на земельну ділянку, яка була у користуванні ДП «Електронмаш», а відповідач не має права користування як асфальтованим майданчиком, що був предметом договору оренди нерухомого майна, так і земельною ділянкою по вул. Кільцева дорога, 4. Окремо позивач повідомив, що відносини ТОВ «Інком Рент» з державою щодо оренди земельної ділянки не є предметом спору. Предметом спору є саме оренда нерухомого майна (асфальтований майданчик), який ТОВ «Інком Рент» придбано в складі цілісного майнового комплексу. Факт придбання спірного асфальтованого майданчика в складі майного комплексу підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі від 30.06.2023.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Шапран В.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 справу № 910/6030/24 за апеляційною скаргою ФОП Ящишиної Н.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/6030/24, прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Євсіков О.О. Призначено розгляд апеляційної скарги ФОП Ящишиної Н.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/6030/24 на 02.12.2024.

У судовому засіданні 02.12.2024 судом у справі оголошено перерву на 27.01.2025.

Представник апелянта в судовому засіданні 27.01.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24 залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів і вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Фізичною особою-підприємцем Ящишиною Н.О. укладено договір оренди нерухомого майна від 04.09.2012 № 6269 (скорочено - Договір; Договір оренди), що належить до державної власності.

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди Орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву) передає, а Орендар (фізична особа підприємець Ящишина Н.О.) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - асфальтований майданчик (реєстровий номер 14312789.1.СФРЮГХ347) (в подальшому - Майно) площею 711,0 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 4, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш».

Згідно Акта приймання - передавання орендованого майна від 04.09.2012 Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у строкове платне користування державне нерухоме майно - асфальтований майданчик (реєстровий номер 14312789.1.СФРЮГХ347) площею 711,0 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 4, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш».

Пунктом 10.4 Договору оренди передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

В той же час, пунктом 10.1 Договору оренди встановлено, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з « 04» вересня 2012 року до « 04» серпня 2015 року включно.

06.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ФОП Ящишина Н.О. укладено Договір № 6269/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 6269 від 04.09.2012.

Відповідно до умов Договору № 6269/02 Договір оренди продовжено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє по 04 червня 2021 включно.

Наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Електронмаш» включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають продажу в 2018 році.

Відповідно до Протоколу про результати електронного аукціону від 29.05.2023 № SPE001-UA-20230504-12040 переможцем електронного аукціону з продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Електронмаш» стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Іком Рент».

У відповідності до Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Електронмаш» від 30.06.2023 № 1368 (за текстом - Договір купівлі - продажу) за результатами електронного аукціону з умовами № SPE001-UA-20230504-12040, ТОВ «Інком Рент» придбало єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Електронмаш».

Згідно пункту 1.2 Договору купівлі - продажу до складу єдиного майнового комплексу Об`єкта приватизації входять всі активи і пасиви, що обліковуються за Державним підприємством «Електронмаш», відповідно до останньої фінансової звітності з урахуванням господарської діяльності підприємства.

Пунктом 13.4 Договору купівлі - продажу визначено, що Договір оренди, укладений з відповідачем входить до складу Об`єкта приватизації.

У позовній заяві позивач зазначав, що оскільки Договір оренди закінчився 04.05.2024, а він як новий власник орендованого нерухомого майна не бажає продовжувати строк його дії, відповідач зобов`язаний повернути позивачу орендоване майно по Акту прийому - передачі.

Позивач листами від 29.03.2024 № 29/03/24-1 та від 02.04.2024 № 02/04/24-1 повідомляв відповідача про припинення Договору оренди від 04.09.2012 № 6269 та необхідність передання по Акту прийому-передачі орендованого майна новому власнику майнового комплексу.

ФОП Ящишина Н.О. листом від 11.04.2024 № 1/04 повідомила ТОВ «Інком Рент» про відсутність наміру звільняти майно та, з посиланням на інформаційний бюлетень і постанову Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», з огляду на відсутність правових підстав у нового власника майна вчиняти дії щодо припинення Договору оренди від 04.09.2012 № 6269, оскільки останній зберігає свою чинність для нового власника.

Листом від 29.05.2024 № 29-1/04/2024 позивач повторно повідомив про набуття права власності на єдиний майновий комплекс ДП «Електронмаш» та наявність підстав для звільнення об`єкта оренди.

Крім того листом від 07.05.2024 № 07/05-02 позивач повідомив ФОП Ящишину Н.О. про закінчення терміну дії Договору оренди та необхідність передання майна по акту.

Станом на дату звернення до суду з позовом, асфальтований майданчик (реєстровий номер 14312789.1.СФРЮГХ347) площею 711,0 кв. м, розміщений за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 4 відповідачем не повернуто позивачу.

Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач вказував, що асфальтований майданчик є державними майном оскільки в Додатку № 1 до Договору купівлі - продажу відсутній, а відтак не передавався у власність позивачу.

Відповідачем зазначалось, що фактично асфальтований майданчик - це вкрита асфальтом частина земельної ділянки, а пунктом 1.4 Договору купівлі-продажу закріплено, що земельні ділянки, на яких розташований Об`єкт приватизації не є предметом купівлі - продажу за цим Договором, а відтак позивач не набув жодних прав на таку земельну ділянку та асфальтований майданчик та не надав жодних доказів державної реєстрації за ним такого майданчика. Крім того, згідно пункту 5 постанови КМ України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» Договір оренди є чинним на період воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

З огляду на викладене, відповідач стверджував, що до позивача не перейшло право власності на асфальтований майданчик, відсутні підстави для висновків, що до нього, як до правонаступника перейшли права та обов`язки Орендодавця за Договором оренди, а відтак права позивача не порушені, що за сукупністю є підставами для відмови у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача та підкреслював, що саме він є власником асфальтованого майданчика (реєстровий номер 14312789.1.СФРЮГХ347) площею 711,0 кв. м, розміщеного за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 4 на підставі укладеного Договору купівлі-продажу та, відповідно, є правонаступником усіх прав та обов`язків попереднього власника. При цьому, дія постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» не може розповсюджуватися на спірні правовідносини оскільки асфальтований майданчик не є державною власністю.

Подібні за змістом твердження наведені апелянтом та позивачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

З огляду на наведені фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Суд апеляційної інстанції вказує, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом ч. 5 ст. 30 ГПК України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічної позиції дотримувався Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

При цьому, тлумачення ч. 3 ст. 30 ГПК України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення ч. 3 ст. 30 ГПК України визначають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору в цій справі є вимога позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з асфальтованого майданчика площею 711,0 кв.м, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 04.09.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 6269, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву) передає, а Орендар (фізична особа підприємець Ящишина Н.О.) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - асфальтований майданчик (реєстровий номер 14312789.1.СФРЮГХ347) площею 711,0 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 4, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш».

Згідно п. 1.2 Договору оренди Майно передано в оренду з метою розміщення торгівельного об`єкта з продажу промислових товарів, що були у використанні.

Тобто, за умовами договору відповідачу в оренду була передана вкрита асфальтом частина земельної ділянки.

Відповідно до Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Електронмаш» від 30.06.2023 № 1368, укладеного за результатами електронного аукціону № SPE001-UA-20230504-12040, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" придбало єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Електронмаш», який розташований за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4.

Водночас, п. 1.4 Договору купівлі-продажу унормовано, що земельні ділянки, на яких розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Перелік нерухомого майна, транспортних засобів, які увійшли до складу об`єкта приватизації та були передані у власність покупця, наведено у додатках №№ 1, 2 до договору (п. 1.3 Договору).

Водночас асфальтований майданчик площею 711,0 кв.м не відображено в додатках №№ 1, 2 до Договору. В той же час, інформація про орендований асфальтований майданчик та земельну ділянку відображена в повідомленні про продаж ЄМК ДП «Електронмаш».

Так, згідно інформаційного повідомлення регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про продаж об`єкта малої приватизації - ЄМК ДП «Електронмаш», розміщеного на сайті://prozorro.sale/planning/JAS001-UA-20230502-11391/, ЄМК ДП «Електронмаш» розміщений на земельній ділянці державної власності площею 13,7617 га, кадастровий номер 3222485901:01:015:5007, цільове призначення земельної ділянки - землі промислового призначення, адреса розташування - Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка.

З інформаційної довідки від 27.05.2024 № 380280215 вбачається, що власником вказаної земельної ділянки є Бучанська районна державна адміністрація Київської області.

Зазначене, за висновками колегії суддів, підтверджує доводи апелянта стосовно того, що переданий в оренду асфальтований майданчик є частиною земельної ділянки, яка знаходиться в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про виселення відповідача з об`єкта оренди - асфальтованого майданчику, який є частиною земельної ділянки, що знаходиться в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області, апеляційний господарський суд вважає передчасними висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для передачі цієї справи за підсудністю до Господарського суду Київської області з підстав необґрунтованості клопотання від 21.06.2024 відповідача про передачу справи за підсудністю до іншого суду.

Зважаючи на зазначене, судова колегія визнає обґрунтованими доводи апелянта у цій частині.

Водночас, твердження позивача, на переконання колегії суддів, не спростовують викладених скаржником в апеляційній скарзі доводів щодо передачі справи за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) (ч. 1 ст. 279 ГПК України).

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 у справі № 910/6030/24 підлягає скасуванню з направленням справи № 910/6030/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" до Фізичної особи - підприємця Ящишиної Н.О. про усунення перешкод у користуванні майном на розгляд за підсудністю до Господарського суду Київської області, а апеляційна скарга в цій частині, - задоволенню.

Крім того, колегія суддів акцентує, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/6030/24, прийняте судом попередньої інстанції за наслідками розгляду заяви ТОВ "Інком Рент", не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20, від 17.08.2023 у справі № 910/16718/20.

Відтак, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/6030/24 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача в цих межах задоволенню.

Також судова колегія звертає увагу, що положеннями ч. 14 ст. 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З урахуванням вказаних процесуальних приписів, оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує рішення місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції за встановленою законом підсудністю, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 5 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 279, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ящишиної Ніни Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/6030/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/6030/24 - скасувати.

3. Справу № 910/6030/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інком Рент" до Фізичної особи - підприємця Ящишиної Ніни Олександрівни про усунення перешкод у користуванні майном направити на розгляд за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.02.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

О.О. Євсіков