Постанова

від 30.01.2025 по справі 903/811/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/811/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. і Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Форсажгазоіл-Трейд" - Сіра А.В. - адвокат (ордер від 01.08.2023 АМ № 1060524),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Мустанг Транс" - Виш А.А.- адвокат (ордер від 14.01.2024 АС № 1124117),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Форсажгазоіл-Трейд" (далі - ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд")

на рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2024

(суддя Якушева І.О.),

додаткове рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024

(суддя Якушева І.О.),

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

(головуючий - суддя Розізнана І.В., судді: Грязнов В.В. і Павлюк І.Ю.) та

додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024

(головуючий - суддя Розізнана І.В., судді: Грязнов В.В. і Павлюк І.Ю.)

у справі № 903/811/23

за позовом ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мустанг Транс" (далі - ТОВ "Мустанг Транс")

про стягнення 2 577 050, 86 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" звернулося з позовом до ТОВ "Мустанг Транс" про стягнення 2 577 050,86 грн., з яких: 2 001 000 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки нафтопродуктів від 31.01.2023 №3101-1 (далі - Договір), 75 045,73 грн. збитків, завданих інфляцією, 28 470,50 грн. - процентів річних, 472 534,63 грн. пені.

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором, а саме не розрахувався за поставлений товар.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2024 у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами факт передачі відповідачу товару на загальну суму 2 001 000 грн.

Додатковим рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024: заяву ТОВ "Мустанг Транс" про відшкодування судових витрат задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" на користь ТОВ "Мустанг Транс" 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 13 766,40 грн. витрат за проведення судової експертизи; у задоволенні решти заяви про відшкодування судових витрат відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024: відмовлено ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" у задоволенні клопотання про направлення матеріалів справи № 903/811/23 Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України для проведення експертизи, призначеної згідно з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024; апеляційну скаргу ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 залишено без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024: заяву ТОВ "Мустанг Транс" про ухвалення додаткової постанови задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" на користь ТОВ "Мустанг Транс" 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2024, додаткове рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і прийняти нове рішення, яким позов ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

- про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, зокрема, частин першої-третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 № 910/23097/17, Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, від 04.07.2024 № 911/2502/22;

- про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 6 ГПК України та Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15 щодо процедури надсилання учасникам справи відомостей про надходження від експертної установи рахунків для оплати призначеної у справі експертизи та встановлення строку для її оплати;

- оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 75, 79 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

Крім того, скаржник зазначає, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, а тому у разі скасування рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у цій справі, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 та додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 також підлягають скасуванню.

ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи в касаційному суді складає 91 318,00 грн. з них 61 850 грн. судовий збір за подання касаційної скарги та 50 000 грн. витрати на правничу допомогу за ведення справи у суді касаційної інстанції.

Доводи іншого учасника справи

ТОВ "Мустанг Транс" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Крім того, відповідачем додатково повідомлено, що орієнтований розмір витрат на правничу допомогу пов`язаних з розглядом судової справи в касаційній інстанції становить 45 000 грн., документи в підтвердження яких будуть надані у строки визначені частиною восьмою статті 129 ГПК України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" (постачальник) та ТОВ "Мустанг Транс" (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов`язується передати у власність покупця в погодженні сторонами у порядку, встановленому договором, строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору, визначених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо, газ вуглеводний скріплений) кількісні та якісні характеристики якого викладені в специфікаціях, для використання товару у підприємницькій діяльності або з іншою метою, що не пов`язана з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням (пункт 1.1);

- загальна кількість товару по даному договору - сумарна кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом строку дії договору (пункт 1.2);

- поставка товару здійснюється окремими партіями за письмовими заявками покупця про готовність прийняти і оплатити товар, на підставі та в разі погодження яких, постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару в партії визначається у рахунках - фактурах та видаткових накладних на поставку партії товару. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін (пункт 3.1);

- сторони домовились вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника (пункт 3.3);

- сторони домовилися, що постачальник зобов`язаний скласти, підписати, скріпити печаткою та передати покупцю видаткові накладні, кожну у двох оригінальних примірниках щодо кожної поставленої партії товару. Покупець зобов`язаний повернути постачальнику один оригінальний примірник кожної видаткової накладної, підписаний та скріплений печаткою зі свого боку, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання (пункт 3.3.1);

- при передачі товару покупцю постачальник зобов`язаний видати товарно-транспортну накладну, та на вимогу покупця сертифікат відповідності та/або паспорт якості заводу-виробника. Представник покупця та/або перевізник покупця зобов`язаний при передачі товару підписати надані йому постачальником (перевізником постачальника) товарно-транспортні накладні. Товар вважається поставленим (переданим) постачальником і прийнятим покупцем по якості відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт заводу-виробника, сертифікат), та по кількості - відповідно до видаткових накладних постачальника у відповідності з вибраними умовами (базисом) поставки партії товару (пункт 3.4, 3.5);

- ціна на товар є договірною та визначається на кожну партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника та включає в себе ПДВ (пункт 4.1);

- сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% ціни партії товару протягом 1 банківського дня з дати виставлення постачальником відповідного рахунку-фактури на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Сторони можуть змінити умови та порядок розрахунків додатковою угодою до цього договору (пункт 4.3);

- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.5);

- у разі наявності простроченої заборгованості по оплаті поставленого в рамках дії даного договору товару з боку покупця, постачальник зараховує грошові кошти, отримані в рамках Договору, незалежно від призначення платежу, спочатку на погашення існуючої простроченої заборгованості за договором, та залишок грошових коштів зараховується в рахунок оплати узгодженої між сторонами партії товару (пункт 4.8).

Як зазначив позивач, за умовами Договору позивач поставив товар відповідачу, однак останній не провів оплату за поставку, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не оплатив товар на загальну суму 2 001 000 грн., який отримав на підставі видаткових накладних від 07.02.2023 №168 (25 000 л. на суму 1 055 000 грн.), від 10.02.2023 №186 (22 000 л. на суму 946 000 грн.), товаро-транспортних накладних від 07.02.2023 б/н, від 10.02.2023 №162.

У зв`язку з порушенням строку оплати товару позивач заявив до стягнення з відповідача збитків, завданих інфляцією, процентів річних та пені.

У зв`язку з запереченнями відповідачем факта отримання товару судом першої інстанції призначено почеркознавчу та технічну експертизу документів, на вирішення якої поставлено питання:

1) Чи виконаний підпис в графі "Отримав" - ОСОБА_1 на примірниках видаткових накладних від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186, наданих позивачем - ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" директором ТОВ "Мустанг Транс" ОСОБА_1. чи іншою особою ?

2) Чи виконано підпис у графі "Вантаж одержав" на примірниках товарно-транспортних накладних 07.02.2023, 10.02.2023, наданих позивачем - ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд", директором ТОВ "Мустанг Транс" ОСОБА_1. чи іншою особою ?

3) Чи нанесено відтиски печатки ТОВ "Мустанг Транс" на видаткових накладних від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186, товарно-транспортних накладних від 07.02.2023, від 10.02.2023 №162, печаткою ТОВ "Мустанг Транс" ?

4) Чи виконано підпис у графі "Підпис" та у графі "Керівник ОСОБА_1." на примірнику довіреності від 06.02.2023 №1 директором ТОВ "Мустанг Транс" " ОСОБА_1. чи іншою особою ?

Згідно з висновком експерта від 02.02.2024 №КСЕ-19/118-23/11891 встановити, чи виконаний підпис у графі "Отримав" ОСОБА_1. на примірниках видаткових накладних від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186, наданих позивачем, директором ТОВ "Мустанг Транс" ОСОБА_1. чи іншою особою не виявилося можливим по причині, того, що в результаті порівняльного дослідження підписів, виконаних у графі "Отримав" ОСОБА_1. на примірниках видаткових накладних від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186, наданих позивачем - ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд", із наданими зразками підписів ОСОБА_1 , в жодному з випадків не встановлено комплексу збіжних чи розбіжних ознак, необхідних для висновку в категоричній або ж вірогідній формах про наявність чи відсутність тотожності їх виконання.

Крім того, встановити, чи виконаний підпис у графі "Вантаж отримав" ОСОБА_1. на примірниках товарно-транспортних накладних від 07.02.2023, від 10.02.2023 №162, наданих позивачем - ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд", директором ТОВ "Мустанг Транс" ОСОБА_1. чи іншою особою не виявилося можливим оскільки у результаті порівняльного дослідження підписів, виконаних у графі "Вантаж одержав" на примірниках товарно-транспортних накладних від 07.02.2023, від 10.02.2023 №162, наданих позивачем - ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд", із наданими зразками підписів ОСОБА_1 , в жодному з випадків не встановлено комплексу збіжних чи розбіжних ознак, необхідних для висновку в категоричній або ж вірогідній формах про наявність чи відсутність тотожності їх виконання.

У пункті 3.11 Договору сторони погодили, що відвантаження товару, що поставляється згідно з умовами цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником уповноваженому представнику покупця на підставі належним чином оформленого доручення на отримання товару. У випадку, якщо у покупця (уповноваженого представника покупця) будуть відсутні доручення та інші документи, постачальник має право не відвантажувати замовлений та оплачений товар, а повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 2 робочих днів з дати, коли відвантаження не відбулося, при цьому штрафні санкції до постачальника застосовуватися не будуть, а покупець зобов`язаний відшкодувати всі витрати, понесені постачальником/перевізником постачальника у зв`язку з транспортуванням відповідного товару.

Позивач на підтвердження передачі товару за видатковими накладними від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186 уповноваженому представнику відповідача доказів не надав. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б, що відповідач видавав довіреність на отримання товару саме за цими видатковими накладними будь-якій особі.

У матеріалах справи міститься довіреність від 06.02.2023 №1, проте у цій довіреності наявне посилання на рахунок-фактуру від 01.02.2023 №117 та зазначено про отримання цінностей 31200 літрів дизельного пального. Рахунок-фактуру від 01.02.2023 № 117 було виписано позивачем на оплату 31200 л. дизельного палива на суму 1 379 040 грн. У свою чергу 31200 літрів дизельного пального було передано відповідачу на підставі видаткової накладної від 01.02.2023 №146 та товар за цією видатковою накладною прийнято відповідачем, оплачено, спір за цією поставкою між сторонами відсутній.

Доводи ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" про наявність відомостей ЄДР про те, що ОСОБА_1 є директором відповідача, а відтак не повинен був оформлювати довіреність на прийняття товарно-матеріальних цінностей на думку судів попередніх інстанцій є безпідставними з посиланням на пункт 3.11 Договору та "свободу договору", адже у Договорі визначено умову прийняття відвантаженого товару, згідно якого має бути видано доручення як гарантія того аби вважати, що товар дійсно було поставлено відповідачу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за фактом поставки товару позивач склав податкову накладну від 07.02.2023 № 23 на суму 1 055 000 грн., в тому числі ПДВ 69018,69 грн. та податкову накладну від 10.02.2023 № 37 на суму 946 000 грн., в тому числі ПДВ 61887,85 грн., та зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За фактом складання позивачем та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.02.2023 № 23, від 10.02.2023 № 37 відповідач відобразив у податковому обліку господарські операції з постачання ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" нафтопродуктів за лютий 2023 року та включив їх до складу податкового кредиту.

Проте, у подальшому ТОВ "Мустанг Транс" зменшило податковий кредит з господарської операції за виписаними ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" податковими накладними від 07.02.2023 №23, від 10.02.2023 № 37, виключивши зі складу податкового кредиту за лютий 2023 року, що відображено у поданому 24.08.2023 до Головного управління ДПС у Волинській області уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, що підтверджується відомостями про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, довідкою про суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки ТОВ "Мустанг Транс" в подальшому зменшило податковий кредит з господарської операції за виписаними ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" спірними податковими накладними, виключивши ці суми зі складу податкового кредиту за лютий 2023 року, то такі дії, за відсутності інших доказів у справі у своїй сукупності не можуть безпосередньо підтвердити реальність виникнення господарських операцій з отримання товару.

Щодо видаткових накладних від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 та товарно-транспортних накладних від 07.02.2023, від 10.02.2023 № 162, які скріплені відтиском печатки, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з висновком експерта від 02.02.2024 № КСЕ-19/118-23/11891 відтиски печатки ТОВ "Мустанг Транс" на видаткових накладних від 07.02.2023 № 168, від 10.02.2023 № 186, товарно-транспортних накладних від 07.02.2023, від 10.02.2023 №162 нанесені не печаткою ТОВ "Мустанг Транс".

На підтвердження факта заборгованості відповідача ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" надано копію акта звірки за період з 01.01.2023 по 21.02.2023, згідно з яким заборгованість відповідача за Договором становить 2 001 000 грн. З цього приводу, суди зазначили, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факта здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Крім того, відповідачем подано суду копію листа ТОВ "Мустанг Транс", який адресований ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" від 09.03.2023 №21, у якому відповідач повідомляє про те, що ТОВ "Мустанг Транс" повертає видаткові накладні від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186, рахунки від 09.02.2023 №148, від 07.02.2023 №138 без підписання, посилаючись на те, що ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" не виконало умови Договору і не поставило товар. На підтвердження надіслання листа позивачу до матеріалів справи відповідач приєднав копію експрес-накладної "Нової пошти" від 13.03.2023.

У процесі розгляду справи представник позивача пояснив, суду, що між представниками підприємств велася переписка у мобільному додатку "Viber" щодо підписання акта та направлення його через електронну пошту, доказом чого є скриншот переписки.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що надана переписка не містить назви користувачів, які вели між собою перемовини, а відтак і встановити осіб є також неможливим. До того ж зі змісту "Добрий день. Нагадую про себе))) чекаю документи)" та подальша переписка не підтверджує жодних обставин справи, які беззаперечно надали б змогу вказати про реальність вчинення господарських операцій між юридичними особами у даній справі.

Оцінивши в сукупності докази, надані позивачем на підтвердження доводів про передачу товару та надані докази відповідачем, які свідчать про протилежне, а також висновок експерта, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факт постачання відповідачу товару. За таких обставин не підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляцією, процентів річних, та пені.

До суду першої інстанції від ТОВ "Мустанг Транс" надійшла заява, в якій представник відповідача просив стягнути з позивача 49 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 13 766,40 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Судом першої інстанції встановлено, що дана заява подана у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" подано заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Мустанг Транс", а у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення заяви, то просить зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 20 000 грн.

Представник відповідача додала до матеріалів справи такі документи:

- копію договору про надання правничої допомоги від 12.05.2023 № 02/12-05, укладеного між відповідачем та адвокатом Виш А.А.;

- копію додаткової угоди від 20.08.2023 № 1/02/12-05 до договору про надання правничої допомоги від 12.05.2023 № 02/12-05;

- акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 11.04.2024 № 01/02/12-05 на загальну суму 49 000 грн

- копію квитанції від 11.04.2024 № 1/02/12-05 на суму 49 000 грн.;

- копію рахунку-фактури від10.11.2023 № 1662 на суму 1 766,40 грн.;

- копію платіжної інструкції від 29.01.2024 № 89 на суму 13 766,40 грн.

Пунктами 2.2. договору від 12.05.2023 № 02/12-05 узгоджено, що розмір винагороди (гонорару) встановлюється додатковою угодою до договору.

Перелік наданих послуг адвокатом Виш А.А. наведений в акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 11.04.2024 № 01/02/12-05, за яким представник відповідача виконав такі роботи:

- ознайомлення з матеріалами позовної заяви ТОВ "Форсажгазаїл-Треид", узгодження правової позиції та попереднє консультування клієнта - 2 000 грн.;

- підготовка та подання відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив - 20 000 грн.;

- підготовка та подання до суду додаткових заяв, клопотань - 10 000 грн.;

- участь в судових засіданнях з розрахунку одне судове засідання 2 500 грн. за 4 судових засідання - 10 000 грн.;

- участь в судових засідання під час вступного слова та в судових дебатах по 3 500 грн. (27.03.2024, 10.04.2024 - 7 000 грн.)

Суд першої інстанції враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, зазначив, що визначений представником відповідача розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним та не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Тому виходячи з засад розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником відповідача правової допомоги визнав понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу документально підтвердженими і обґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідач оплатив вартість судової експертизи у розмірі 13 766,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 29.01.2024 № 89, оскільки інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться витрати на професійну правничу допомогу, витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони), покладаються у разі відмови - в позові - на позивача, то підлягає до задоволення заява відповідача про стягнення з позивача 13 766,40 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Від ТОВ "Мустанг Транс" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 903/811/23, в якій відповідач просив стягнути з ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" на користь ТОВ "Мустанг Транс" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 25 000 грн.

ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" подано заяву про зменшення суми витрат на правничу допомогу ТОВ "Мустанг Транс" до 15 000 грн.

Представник відповідача додала до матеріалів справи такі документи:

- договір про надання правової допомоги від 12.05.23 №02/12-05;

- ордер про надання правничої допомоги у Північно-західному апеляційному господарському суді;

- cвідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВА №1409;

- додаткова угода № 2/02/12-05 до договору про надання правової допомоги від 12.05.2023 №02/12-05;

- акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з професійної правничої допомоги від 12.11.2024 №02/02/12-05.

Також до заяви про ухвалення додаткової постанови заявником надано детальний опис робіт (наданих послуг) адвоката згідно додаткової угоди №2/02/12-05, виконаних адвокатом Виш Анжелою Анатоліївною у зв`язку з наданням правової допомоги відповідачу у суді апеляційної інстанції у справі №903/811/23, яка в загальному розмірі становить 25 000 грн.

Суд апеляційної інстанції зважаючи на конкретні обставини даної справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність, обґрунтованість та розумність їх розміру, співмірність; приймаючи до уваги ту обставину, що позивачем визнається розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір відшкодування є завищеним, а тому заявлена сума стягнення підлягає зменшенню до суми 15 000 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором поставки, а також інфляційних, 3% річних та пені за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

Суди попередніх інстанцій, застосувавши приписи чинного законодавства, дослідивши подані сторонами справи докази та висновок експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02.02.2024 №КСЕ-19/118-23/11891 дійшли висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факта поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 2 001 000 грн. на підставі видаткових накладних від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186, товаро-транспортних накладних від 07.02.2023 б/н, від 10.02.2023 №162.

Надані позивачем для підтвердження поставки відповідачу товару документи не є первинними документи в силу вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідно не можуть бути належним доказом, що cвідчить про поставку товару, що також підтверджується і висновком експерта від 02.02.2024 №КСЕ-19/118- 23/11891 оскільки неможливо встановити належність підпису уповноваженої особи відповідача на даних документах, а відтиски печатки ТОВ "Мустанг Транс" на поданих позивачем документах не є печаткою названого товариства.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 3.11 Договору сторони погодили, що відвантаження товару, що поставляється згідно з умовами цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником уповноваженому представнику покупця на підставі належним чином оформленого доручення на отримання товару.

До того ж Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що поданий позивачем акт звірки розрахунків за період з 01.01.2023 по 21.02.2023 сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі №910/866/20.

Що ж до посилання ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" на обставини складання та реєстрації податкових накладних, то Верховний Суд зазначає, що податкова накладна не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції прийнято до уваги факт коригування ТОВ "Мустанг Транс" податкового кредиту за виписаними ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" податковими накладними від 07.02.2023 №23, від 10.02.2023 №37, що відображено у поданому до Головного управління ДПС у Волинській області уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження за касаційною скаргою в даній частині у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У справі № 910/23097/17 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до суду в межах провадження у справі № 910/23097/17 про банкрутство ТОВ "Грант резорт" із заявою до ТОВ "Грант резорт" та ТОВ "Нибулон прайм" про визнання недійсним договору поставки, застосування наслідків недійсності правочину. Заява мотивована тим, що відповідно до змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "Нибулон прайм" та зареєстрованих заявником у період з 1 по 27 лютого 2015 року, з посиланням на оспорений договір поставки, ТОВ "Грант резорт" було поставлено товар на загальну суму 8 821 200,02 грн, у тому числі податок на додану вартість. Разом з тим, як стверджує ГУ ДПС, відповідно до аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Нибулон прайм" останнє в період з моменту його державної реєстрації жодних операцій щодо отримання товарів/послуг (крім реєстрації електронного ключа в центрі сертифікації ключів) не здійснювало, про що свідчить витяг з реєстру податкових накладних.

У справі № 922/2115/19 розглядався спір про стягнення заборгованості за договором поставки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, однак останній здійснив лише часткову його оплату, у зв`язку з чим наявна заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати товару.

У даній справі Верховний Суд зазначив, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Верховний Суд зазначив, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

У справі № 911/2502/22 розглядався спір про стягнення 1 300 840,63 грн, з яких: 1 075 585,20 грн. основного боргу, 202 186,27 грн. інфляційні втрати, 23 069,16 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором субпідряду № 25/11-01 від 25.11.2021 щодо здійснення розрахунку за виконані роботи згідно з визначеними актами приймання виконаних будівельних робіт у встановлений договором строк.

Суди попередніх інстанцій у даній справі, оцінивши вірогідність доказів, дійшли висновків про доведеність позивачем виконання умов договору на загальну суму 2 275 585,20 грн. відповідно до спірних актів приймання виконаних будівельних робіт та заборгованість відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі.

У даній же справі № 903/811/23 суди попередніх інстанцій, дослідивши подані сторонами докази та висновок експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02.02.2024 №КСЕ-19/118-23/11891 дійшли висновку про відсутність належним чином оформлених (підписаних) відповідно до умов Договору первинних документів, які свідчили б про здійснення господарських операцій та підтверджували факт поставки позивачем товару, отримання товару повноважним представником відповідача, а надані позивачем податкові накладні, які були в подальшому скориговані відповідачем, за відсутності інших належних та допустимих доказів поставки товару відповідачу за Договором, не свідчать беззаперечно про передачу товару.

Відтак, з огляду на мотиви, викладені у цій постанові, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справі № 903/811/23 дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, не є подібними за змістовним критерієм, оскільки, відрізняються за предметом і підставами позову і доказовою базою, а також доводами та аргументами сторін.

Що ж до посилання ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" в касаційній скарзі на те, що позивачем не було проведено оплату за проведення експертизи через те, що останній очікував отримати реквізити рахунку виключно через підсистему "Електронний Суд", Суд зазначає таке.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, зокрема: клопотання ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" про призначення судової експертизи задоволено; призначено у справі № 903/811/23 судову експертизу, проведення якої доручено Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; на вирішення експертизи поставлено наступне питання: 1) Чи співпадають відтиски печатки ТОВ "Мустанг Транс", проставлені на видаткових накладних № 146 від 01.02.2023, № 168 від 07.02.2023, № 186 від 10.02.2023, товарно-транспортних накладних від 01.02.2023, 07.02.2023, 10.02.2023 та довіреності № 1 від 06.02.2023 та чи виконанні вони однією печаткою?"; витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи покладено на ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд"; апеляційне провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи та/або повернення матеріалів справи №903/811/23 до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Від Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 31.07.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист про направлення повідомлення, в якому зазначено, що виконання даної експертизи розпочнеться після проведення оплати згідно з рахунком-фактури.

Північно-західний апеляційний господарський суд оригінал рахунку-фактури від 19.07.2024 №142 для здійснення оплати за проведення судової експертизи у справі №903/811/23 та лист Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України відправив за юридичною адресою місцязнаходження ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд", яка зареєстрована в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка вказується позивачем у всіх процесуальних документах, які подавалися до суду.

Дане поштове повідомлення повернулося до суду апеляційної інстанції з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

10.10.2024 від Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/811/23. Експертною установою складено повідомлення про неможливість проведення судової експертизи від 30.09.2024 №СЕ-19/118-24/7567-ДД у зв`язку із несплатою попередньої вартості виконання експертизи, остання залишена без виконання.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 поновлено провадження у справі № 903/811/23.

ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням в якому стверджував, що ним не було проведено оплату за проведення експертизи через те, що останній очікував отримати реквізити рахунку виключно через підсистему "Електронний Суд", як це передбачено статтею 6 ГПК України. До того ж поштове повідомлення, яке повернуто до суду апеляційної інстанції з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування учасника справи та просило направити матеріали справи Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України для проведення експертизи, призначеної згідно з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ГПК України не передбачає можливості повторного направлення матеріалів справи для проведення експертизи на підставі ухвали, щодо якої сформовано повідомлення про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з несплатою. При цьому повторне направлення матеріалів справи до експертної установи не може вважатися додатковою або повторною експертизою в силу статті 107 ГПК України.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 вчинено процесуальну дію, а саме зупинено провадження у даній справі у зв`язку з проведенням судової експертизи. У подальшому було вчинено іншу процесуальну дію - ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 - поновлено провадження у даній справі.

Тобто надсилання копії рахунку-фактури не може вважатися іншою процесуальною дією з огляду на те, що провадження у даній справі було зупинено через призначення судової експертизи, а відтак і процесуальна норма щодо надсилання документів виключно за допомогою підсистеми "Електронний Суд" в порядку статті 6 ГПК України не вказує про те, що судом апеляційної інстанції неправомірно було направлено рахунок-фактуру поштовими засобами зв`язку.

Таким чином, з моменту повернення матеріалів справи з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи на виконання судового акта, а саме ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №903/811/23, проведення експертизи за цією ухвалою є неможливим. Адже провадження у даній справі поновлено у зв`язку з закінченням обставин, які унеможливлювали розгляд даної справи.

Крім того, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач повинен був самостійно цікавитися рухом експертизи, яку він сам клопотав провести і який згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції повинен здійснити оплату на виконання проведення експертизи, однак жодних дій не вчиняв задля її реального початку виконання.

Верховний Суд не вбачає неправильного застосування судом апеляційної інстанції приписів статті 6 ГПК України, тому у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування наведених ним норм права у спірних правовідносинах.

Оскільки підставою для скасування додаткового рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024 та додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" визначило тільки необхідність скасування основних рішень, то Верховний Суд залишаючи в силі рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 не вбачає підстав для скасування і додаткового рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024 та додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024. Інших підстав для скасування додаткового рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024 та додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 скаржником не наведено.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві ТОВ "Мустанг Транс" на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися, та не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ "Форсажгазоіл-Трейд", оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Форсажгазоіл-Трейд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2024, додаткове рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 903/811/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок