Постанова

від 22.01.2025 по справі 906/562/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/562/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (колегія суддів у складі: Павлюк І. Ю. - головуючий, Розізнана І. В., Грязнов В. В.)

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок»

до Фізичної особи - підприємця Сачука Сергія Михайловича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. Комунальне підприємство «Міський ринок» Коростишівської міської ради, 2. Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області

про зобов`язання звільнити торгівельний майданчик та стягнення неустойки

за участю:

позивача: Невисевич М. В. (директор)

відповідача: Слівінський А. О. (адвокат), Сачук С. М.

третя особа-1: Зозуля М. М. (керівник)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича, у якому, уточнивши свої вимоги, просило:

- зобов`язати відповідача звільнити торгівельні майданчики № 18, № 25 від кіоску шляхом вивезення його за межі ПР «Кооперативний ринок»;

- стягнути з відповідача подвійну неустойку у сумі 58 320,00 грн за період з 01.04.2018 по 01.09.2021.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконував умови договором оренди, тому позивач звернувся до суду і рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2018 у справі № 295/6827/16-ц, яке набрало законної сили, з відповідача (який на той час припинив підприємницьку діяльність) на користь позивача стягнуто неустойку в сумі 56 862,00 грн за період з 01.01.2015 по 01.04.2018. Відповідач після закінчення строку договору оренди не звільняє торгівельні майданчики від кіоску, який там встановлений, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 (суддя Сікорська Н А.), позов задоволено.

2.3 Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав обов`язку щодо переміщення кіосків, не повернув позивачу торгівельні місця, які були передані відповідачу за договором оренди, відповідач фактично користується послугами, які включені у вартість орендної плати за користування торгівельними місцями, що є підставою для повернення майна та стягнення неустойки.

2.4 Оскарженою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, вище вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено повністю.

2.5 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що позивач не надав правовстановлюючих документів на підтвердження права власності чи права користування земельною ділянкою на якій знаходяться торгівельні місця, у зв`язку з чим у позивача відсутні будь які права на земельну ділянку, що виключає правові підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вищевказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 906/560/20, від 06.07.2021 у справі № 906/562/20, від 08.06.2021 у справі № 906/564/20, від 21.01.2021 у справі № 906/1077/19, від 02.12.2020 у справі № 906/1078/19.

4. Мотивувальна частина

4.1 Апеляційний суд встановив, що відповідно до пункту 1.1 статуту, позивач є підприємством Коростишівської районної спілки споживчих товариств, яка є його засновником та власником майна, що передано Підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", як внесок до статутного фонду згідно інвентаризаційного опису № 1, торгівельні майданчики та інше майно.

4.2 Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.3 пункту 2.3 статуту одним з предметів діяльності позивача є організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку, надання послуг та надання в оренду основних засобів та торгових місць на ринку.

4.3 Пунктом 4.3 статуту передбачено, що позивач користується майном, переданим райспоживспілкою як внесок до статутного фонду і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торгівельні місця, торгівельні майданчики тощо.

4.4 Згідно з пунктом 19 Правил торгівлі на Підприємстві Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", затвердженими сесією Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014, адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій зазначається термін угоди, асортимент товарів, що реалізуються, розташування місця, умови оренди торгового місця, розмір та порядок оплати за оренду майна.

4.5 31.12.2013 сторонами зі справи укладено договір оренди № 134, предметом якого є торгівельні майданчики № 18, № 25 загальною площею 6,75, 6,75 кв.м, місцезнаходження яких зазначено на плані розміщення торгівельних місць на ринку (далі - об`єкт оренди).

4.6 Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договору, відповідач набуває права користування об`єктом оренди з дати початку дії договору, відповідно до пункту 6 договору. Орендна плата становить 364,50 грн за кожний торгівельний майданчик на місяць та вноситься відповідачем на розрахунковий рахунок або в касу позивача до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

4.7 Пунктом 6.1 договору визначено, що він укладений на один рік і діє з 01.01.2014 по 31.12.2014.

4.8 Відповідно до пункту 4.3.8 договору, відповідач зобов`язується у разі припинення або розірвання договору у семиденний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря.

4.9 Також встановлено, що оскільки відповідач після закінчення строку дії договору оренди не звільнив орендовані торгівельні площі, позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом про стягнення з з Сачука Сергія Михайловича неустойки за неповернення орендованого майна за період з 01.01.2015 по 01.04.2018. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2018 у справі № 295/6827/16-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з Сачука Сергія Михайловича на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 56 862,00 грн неустойки за договором оренди № 134 від 31.12.2013.

4.10 Позивач листом від 14.02.2019 № 45 звернувся до відповідача, у якому повідомив його про необхідність виконання рішення суду у справі № 295/6827/16-ц та нарахування неустойки за користування торгівельними майданчиками №18, №25.

4.11 Листом від 04.11.2019 № 180 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості, про звільнення кіоску від товарів та пропонував відповідачу укласти договір на торгівельні майданчики №18, № 25 і використовувати їх в законний спосіб.

4.12 01.04.2020 комісією у складі працівників позивача складено акт, в якому вказано, що на торгівельних майданчиках № 18, № 25 площею 6,75 кв.м, 6,75 кв.м розміщений кіоск відповідача, який використовується ним в господарській діяльності без договору оренди. В нижній частині цього акта здійснений рукописний напис: "Власник кіоску від підпису відмовився 01.04.2020".

4.13 Крім того встановлено, що рішенням 66 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради від 18.12.2018 № 602 прийнято на баланс Коростишівської міської ради об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10 200 кв. м, який розташований за адресою: вул.Шевченка, 40, м.Коростишів, з ринковою вартістю 214 672 грн.

4.14 Рішенням 73 сесії 7 скликання Коростишівської міської ради від 23.04.2019 № 721 об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10 200 кв.м, вартістю 214 672 грн, що розташований за адресою: вул. Шевченка, 40, м. Коростишів, передано в оперативне управління КП "Міський ринок".

4.15 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.16 Частина перша статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

4.17 Приписами частини першої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

4.18 За змістом вищенаведених норм в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове володіння та користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

4.19 Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

4.20 Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

4.21 Сплив строку дії договору та відмови у його продовження зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

4.22 Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин та визначали взаємні права та обов`язки щодо правомірного користування, переходять у сферу охоронних правовідносин, які виникають у зв`язку з порушенням зобов`язання та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

4.23 За змістом статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1). Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч.2).

4.24 Сплата неустойки саме як правовий наслідок порушення зобов`язання (тобто, неправомірної поведінки боржника) передбачена частиною першою статті 611 ЦК України.

4.25 Частиною першою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

4.26 Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

4.27 Встановивши неповернення відповідачем об`єктів оренди після припинення дії договору оренди № 134, яке відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув ці об`єкти оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити торгівельні майданчики та стягнення з відповідача неустойки у загальному розмірі 58 320,00 грн нарахованої відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

4.28 У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 зазначено, що Верховний Суд погоджується із доводами скаржника, що майданчик для паркування є територією (земельною ділянкою), яка обладнана відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху; територія як земельна ділянка є предметом матеріального світу, а тому майданчик для паркування є майном у розумінні ЦК. Правовідносини між сторонами, що засновані на Договорі, пов`язані з користуванням відповідачем майданчиком для паркування як майном, мета такого користування витікає з функціональних якостей майна - надання третім особам місця для паркування транспортних засобів(п.59). У цій постанові також зазначено, що оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму(п.67).

4.29 Колегія суддів зазначає, що правовідносини сторін були врегульовані договором № 134, який за обставинами встановленими судом першої інстанції і вони не заперечується сторонами був укладений на один рік і діяв з 01.01.2014 по 31.12.2014, який після спливу цього строку не продовжувався сторонами, а права та інтереси територіальної громади, не мають жодного відношення до вказаних договірних відносин, які існували між учасниками у цій справі.

4.30 Разом з тим, використання торгівельних майданчиків не є тотожним використанню земельної ділянки, хоч і передбачає таке використання. Правовідносини позивача, який управляє ринком, та органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки не мають правового значення для вирішення спору у справі, яка переглядається.

4.31 У справі, що переглядається у касаційному порядку, судами не встановлено, що торгівельні майданчики як самостійні об`єкти цивільних прав, які (об`єкти) є відмінними від такого об`єкта цивільних прав як земельна ділянка, на якій вони розташовані, та щодо яких (торгівельні майданчики) у відповідача за умовами договору існують зобов`язання їх повернути, вибули у зазначений позивачем період із володіння позивача.

4.32 За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що позивач з 18.12.2018 не мав будь-яких речових прав на вказану земельну ділянку, в тому числі користування та розпоряджання, а відповідно не має права вимагати звільнення її частини та нараховувати неустойку у розмірі подвійної плати, є помилковим, не відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені судом першої інстанції та не узгоджуються з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 906/560/20, від 21.01.2021 у справі № 906/1077/19, на які посилається заявник касаційної скарги.

4.33 Отже, аргументи позивача, викладені в обґрунтування підстав касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшли підтвердження.

4.34 Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

4.35 Ураховуючи наведене, для повноцінного здійснення Судом своїх функцій, виконання процесуальних вимог в усіх їх аспектах та посилення захисту правових стандартів у національній системі права, з огляду, на виняткову роль Верховного Суду в забезпеченні принципу верховенства права, виконання завдань господарського судочинства, Суд вважає за необхідне, скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.36 Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

4.37 Колегія суддів, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 8 408,00 грн, який був сплачений позивачем за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 312, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» задовольнити.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі № 906/562/20 скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сачука Сергія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (код ЄДРПОУ 31843604) 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) гривень 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

Л.І. Рогач