Постанова

від 22.01.2025 по справі 756/15736/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 756/15736/18

провадження № 61-7034св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

за первісним позовом:

позивач ? ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ»,

за зустрічним позовом:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрсервіс»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та на додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2022 року у складі судді Майбоженко А. М., постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та додаткову постанову цього суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа - Київ» (далі - ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ») про стягнення боргу.

Позов мотивований тим, що 12 листопада 2007 року між ТОВ «Юрсервіс» як правовим радником та ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» як довірителем укладено договір про надання правової допомоги. За умовами вказаного договору правовий радник надає довірителю оплатну правову допомогу. Пунктами 2.2, 2.3., 2.5. договору передбачено, що виплата винагороди здійснюється шляхом переказу грошових коштів на рахунок правового радника на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура підлягає оплаті протягом 5 (п`яти) днів. У випадку якщо ціна позову визначена у іноземній валюті, або застосовується тарифна сітка, виражена у іноземній валюті, розрахунок винагороди здійснюється у цій іноземній валюті із подальшим перерахунком у національну валюту України за офіційним курсом на день виставлення рахунку-фактури. Цього ж дня між сторонами договору про надання правової допомоги складено та підписано кошторис № 06/2012, яким визначено, зокрема, що вартість правової допомоги за цим договором у вигляді супроводження укладення договору купівлі-продажу та оренди нерухомого майна, передачі в іпотеку, злиття, поглинання або приєднання, розраховується виходячи із трьох відсотків від ціни такого договору або вартості активу, якщо інше не передбачено окремою домовленістю сторін.

12 квітня 2012 року ТОВ «Юрсервіс» були надані, а відповідачем прийняті без зауважень та заперечень послуги, які полягають у представництві та супроводженні укладення договору купівлі-продажу від 03 листопада 2011 року, реєстраційний № 2646, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., предметом якого є адміністративно-офісна будівля, що розташована на вул. Драгомирова, буд. № 1 (літ. А) у м. Києві, площею 3 500,00 кв. м, вартістю 9 000 000,00 дол. США, між ТОВ «Будспецсервіс» та ТОВ «Прогресів Девелопмент систем». Відповідно до кошторису від 12 листопада 2007 року № 06/2012 розрахунок вартості правової допомоги становив 3 % від суми договору купівлі-продажу, що дорівнювало 270 000,00 дол. США, що згідно з курсом НБУ становило 2 168 100,00 грн.

02 квітня 2013 року ТОВ «Юрсервіс» були надані, а відповідачем прийняті без зауважень та заперечень послуги за актом прийому-передачі в сумі 123 165,00 дол. США, які полягали у представництві та складенні проектів попереднього договору оренди від 16 березня 2011 року, складення проекту договору оренди від 18 грудня 2012 року, реєстраційний № 2325, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., укладеного між ТОВ «Прогресів Девелопмент Систем» з відповідачем щодо адміністративно-офісної будівлі, що розташована на вул. Драгомирова, буд. № 1 (літ. «А»), на суму 4 105 500,00 дол. США, строком на 51 місяць, розрахунок вартості правової допомоги становив 3 % від ціни договору, що згідно з курсу НБУ складало 984 088,35 грн.

Розрахунок за вказаними актами прийому-передачі позивач та відповідач погодили здійснити шляхом надання та зарахування зустрічних освітніх послуг, якими є навчання сина позивача - ОСОБА_2 протягом наступних 11 років.

Однак, 20 червня 2016 року ОСОБА_3 (голова спостережної ради, засновник та кінцевий бенефіціар відповідача) відмовилася в укладенні договору про подальше навчання його сина в школі. Цього ж дня, в ході переговорів, він та ОСОБА_3 досягли взаємної домовленості щодо визначення розміру заборгованості в сумі 287 535,00 дол. США та її сплати протягом наступних двох тижнів.

Проте, свої зобов`язання відповідач не виконав, а тому 15 вересня 2016 року між ним та ТОВ «Юрсервіс» укладено договір уступки вимоги, за яким він набув право вимоги належного виконання зобов`язання щодо отримання від відповідача грошових коштів, які становлять вартість наданої правової допомоги в сумі еквівалентній 393 165,00 дол. США (що підлягають оплаті в національній валюті України за офіційним курсом на день виставлення рахунку-фактури), передбачені договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року. Відступлене право вимоги засноване на договорі про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, укладеного між ТОВ «Юрсервіс» та ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ», кошторисі № 06/2012 вартості правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року; акті прийому-передачі від 12 квітня 2012 року та акті прийому-передачі від 02 квітня 2013 року.

Протягом 2011-2016 років в рахунок наданих юридичних послуг ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» були надані ОСОБА_1 зустрічні послуги за договорами про навчання ОСОБА_2 у період 2011-2012; 2012-2013; 2013- 2014; 2014-2015; 2015-2016 роках на загальну суму 105 630 дол. США.

25 вересня 2018 року він направив відповідачеві рахунок-фактуру №10/09 від 24 вересня 2018 року про оплату грошових коштів у розмірі 8 069 060,20 грн за правову допомогу, надану ТОВ «Юрсервіс» згідно з договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, кошторису 06/2012 від 12 листопада 2007 року, акту прийому-передачі від 12 квітня 2012 року у сумі 270 000,00 дол. США та акту прийому-передачі від 02 квітня 2013 року в сумі 123 165,00 дол. США (270 000,00 дол. США + 123 165,00 дол. США = 393 165,00 дол. США; 393 165,00 дол. США - 105 630,00 дол. США = 287 535,00 дол. США).

ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» суму боргу в розмірі 7 904 279,64 грн, що за курсом НБУ станом на 20 листопада 2018 року еквівалентно 287 535,00 дол. США.

У жовтні 2019 року в ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 та ТОВ «Юрсервіс» про визнання недійним договору уступки вимоги.

Зустрічний позов мотивовано тим, що на підставі договору уступки вимоги від 15 вересня 2016 року, укладеного між ТОВ «Юрсервіс» як цедентом та ОСОБА_1 як цесіонарієм, останній набув право вимоги до ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» виконання зобов`язань за договором про надання правової допомоги. Водночас за своїм змістом договір уступки вимоги є не відступленням права вимоги, а договором факторингу, оскільки фактор (ТОВ «Юрсервіс») передав грошові кошти в розпорядження ОСОБА_1 за плату. Платність є основною ознакою факторингу, однак фактором за таким правочином може бути банк або інша фінансова установа, якими ОСОБА_1 не являється.

Крім того, договір уступки прав вимоги укладений ОСОБА_1 всупереч вимогам частин другої та третьої статті 238 ЦК України, згідно з якими представник не може вчиняти правочин у своїх інтересах. Так від імені ТОВ «Юрсервіс» діяла ОСОБА_4 на підставі довіреності від 15 вересня 2016 року, виданої ТОВ «Юрсервіс», від імені якого діяв ОСОБА_1 . Зі змісту преамбули довіреності слідує, що ОСОБА_1 діяв як представник ТОВ «Юрсервіс», а ОСОБА_4 є головою комісії з припинення/ліквідатором ТОВ «Юрсервіс». При цьому ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_1 . Отже, фактично ОСОБА_1 уклав договір уступки вимоги сам із собою та виключно у власних інтересах, що свідчить про його недійсність.

Оскаржуваний договір є недійсним, оскільки суперечить змісту положень статей 512, 514, 1077 ЦК України. Проаналізувавши умови договору про надання правової допомоги вбачається, що обов`язок здійснити оплату виникає у довірителя виключно у випадку надання останнім запиту, погодження сторонами кошторису, яким визначено вартість правової допомоги та її обсяг, надання правовим радником запитуваної допомоги, підписання належними представниками акту прийому-передачі про надання таких послуг, а в правового радника у свою чергу виникає право вимога на здійснення такої оплати на його користь довірителем. У свою чергу ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» не надавала ТОВ «Юрсервіс» запитів на надання послуг, перелік яких визначено у актах прийому-передачі від 12 квітня 2012 року, від 02 квітня 2013 року. При цьому вказані акти не направлялись товариству, а діючий на той час директор вказав, що такі акти вірогідно не підписувалися, а відповідні послуги не було отримано. Таким чином, кредитор має право передати іншій особі за правочином виключно права вимоги, які наявні у нього на момент переходу цих прав, в обсязі і на умовах, що існували на момент здійснення такого переходу, тобто виключно дійсне та таке, яке наступило на момент вчинення правочину. Дійсні вимоги у ТОВ «Юрсервіс» до ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» були відсутні, а тому ТОВ «Юрсервіс» не міг передати їх ОСОБА_1

ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» просило суд визнати недійсним договір уступки вимоги, укладений 15 січня 2016 року між ТОВ «Юрсервіс» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень у справі

Рішенням Оболонського районного суду від 02 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічний Позов ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» задоволено.

Визнано недійсним договір уступки права вимоги, укладений 15 січня 2016 року між ТОВ «Юрсервіс» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як зі спірного акта прийому-передачі від 12 квітня 2012 року, так і договору купівлі-продажу адміністративно-офісної будівлі від 03 листопада 2011 року вбачається, що вказаний договір укладений між ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» та ТОВ «Будспецсервіс», тобто ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» не є стороною цього договору. При цьому, вартість адміністративно-офісної будівлі в цьому договорі визначена в розмірі 47 875 800,00 грн, а не 9 000 000,00 дол. США.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками по особовому рахунку ТОВ «Прогресів Девелопмент систем», відкритому в АТ «Сбербанк», підтверджується оплата актів прийому-передачі до рахунків-фактур № 0102-2012 від 29 лютого 2012 року та № 0103-2012 від 12 березня 2012 року; № 0104-2012 від 12 квітня 2012 року; № 0106-2012 від 19 червня 2012 року; № 0107-2012 від 29 липня 2012 року на загальну суму 2 492 610,00 грн на користь ТОВ «Юрсервіс» відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 02/25-12 від 25 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ «Юрсервіс» як правовим радником та ТОВ «Прогресів девелопмент систем» як довірителем.

За результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 03 грудня 2021 року складено висновок експертів №10952/21-34/10953/21-33/10954/21-32/35765/35768/21-33, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 , який міститься в акті прийому-передачі від 12 квітня 2012 року, складеному між ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» та ТОВ «ЮРСЕРВІС», до договору про надання правової допомоги, датованого 20 листопада 2007 року, у графі: «Від Довірителя» у рядку «ОСОБА_5 _____», - виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Отже, враховуючи те, що підпис на акті прийому-передачі від 12 квітня 2012 року, вчинений не директором ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ», а також те, що інших доказів надання правової допомоги саме відповідачу позивачем не надано, суд вважав, що надані послуги всупереч положенням договору про надання правової допомоги не були узгоджені між його сторонами, а тому вимога про їх стягнення є безпідставною.

Щодо акта прийому-передачі від 02 квітня 2013 року суд виходив із того, що оскільки встановити його підписання або не підписання представником відповідача не виявилося можливим, так як за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів 03 грудня 2021 року складено висновок експертів, згідно з яким встановити чи виконано підпис ОСОБА_5 не виявилося можливим, а тому суд при вирішенні питання про обґрунтованість пред`явлення вимоги про стягнення коштів за таким актом, виходить з наступного. Так, згідно з поясненнями позивача встановлено, що надаючи правову допомогу ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» позивач як директор ТОВ «Юрсервіс», маючи запит від клієнта щодо розширення діяльності школи шляхом набуття прав на нежитлове приміщення, придатне для цього, порадив створити юридичну особу, на ім`я якої придбати об`єкт нерухомого майна, задля повернення суми ПДВ з Державного бюджету України, оскільки ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» на той період не була платником ПДВ, а тому і не мала права на його відшкодування. Такою юридичною особою стало ТОВ «Прогресів Девелопмент систем», учасниками якого стали ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (дата державної реєстрації 28 лютого 2011 року). В подальшому було узгоджено, що власник приміщення передасть його у довгострокову оренду школі. На момент створення цієї юридичної особи, учасниками ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» було в тому числі ТОВ «Монарх», засновником якого була ОСОБА_3 . Ці обставини дають підстави для висновку про те, що всі зазначені юридичні особи є пов`язаними у розумінні пункту 14.1.159 ПК України.

Таким чином суд вважає, що дії ОСОБА_1 як директора ТОВ «Юрсервіс» та адвоката, які були вчинені ним на виконання умов договорів про надання правової допомоги, укладених між ТОВ «Юрсервіс» та ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ», а також ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» були спрямовані на досягнення єдиного результату - розширення діяльності школи та набуття прав на об`єкт нерухомого майна. ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» в повній мірі провело розрахунок за надані послуги з ТОВ «Юрсервіс», відтак стягнення додатково з ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» витрат за надання правової допомоги за ті самі послуги, враховуючи те, що юридичні особи є пов`язаними, суд вважає необґрунтованим. Крім того, позивачем не надано передбачених пунктом 1.3. договору про надання правової допомоги запитів довірителя про надання правової допомоги у вигляді складення проектів договорів оренди та супроводження укладення одного з них. Не передавалися такі запити позивачеві і ТОВ «Юрсервіс» за договором уступки вимоги. Також не надано позивачем і кошторису, оформленого у відповідності до пункту 2.10. договору про надання правової допомоги, в якому, крім детального опису обсягу правової допомоги, повинна зазначатися також її вартість та порядок оплати. Такий кошторис позивачеві згідно з договором уступки вимоги ТОВ «Юрсервіс» також не передавало.

Виходячи з наявних у справі доказів, наданих позивачем, неможливо встановити також і конкретні дії, які вчинялися ТОВ «Юрсервіс» для виконання послуги під назвою «супроводження укладення договору». Надані позивачем тексти документів під назвою «попередній договір оренди від 16 березня 2011 року», «договір оренди від 18 грудня 2012» року, сторонами якого вказані ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» та відповідач, також не підтверджують факт їх складення ТОВ «Юрсервіс» або позивачем за замовленням останнього через відсутність можливості з цих роздруківок вставити як особу, яка їх створювала, так і дату їх створення.

Таким чином, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів надання ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» правової допомоги, визначеної у акті від 02 квітня 2013 року, надання аналогічних послуг пов`язаній юридичній особі, отримання від неї оплати їх вартості, відсутності доказів узгодження між сторонами (позивачем і відповідачем) цих послуг, оскільки однозначно неможливо встановити належність підпису директора ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ», суд вважає необґрунтованими вимоги за первісним позовом щодо стягнення заборгованості.

При цьому, суд не бере до уваги висновок експерта №492/02/2020 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 , складений 25 лютого 2020 року експертом ТОВ «Експертно-дослідна служба України» Панчошнік І. З., оскільки при його оцінці судом встановлено його недостовірність як доказу з огляду на наступне: виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, тоді як ні ТОВ «Експертно-дослідна служба України», ні експерт Панчошнік І. З. такими не являються; експертиза проведена на підставі електрофотокопій документів, якими експерт керувався як вільними зразками почерку ОСОБА_5 , що такими не являються; кількість зразків підпису ОСОБА_5 була недостатня та які не відповідають часу виконання спірних актів; електрофотокопії зразків підпису ОСОБА_5 не пред`являлися останньому для ідентифікації, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_5 у експерта взагалі були відсутні.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості зустрічного позову суд виходив з того, що оспорюваний договір уступки вимоги укладений між ТОВ «Юрсервіс» в особі ОСОБА_4., яка діє на підставі довіреності від 15 вересня 2016 року, як цедентом з однієї сторони, та ОСОБА_1 як цесіонарієм. Відповідно до довіреності від 15 вересня 2016 року ТОВ «Юрсервіс» в особі директора ОСОБА_1 уповноважено ОСОБА_4 , дружину останнього, бути представником вказаного товариства з усіма необхідними повноваженнями. Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір уступки вимоги всупереч вимогам частини третьої статті 238 ЦК України укладено представником ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах свого чоловіка ОСОБА_1 , такий правочин вчинено нею в інтересах сім`ї, а тому і у власних інтересах, оскільки все набуте її чоловіком майно за таким договором згідно з норм СК України є спільним сумісним майном подружжя.

Крім того, ТОВ «Юрсервіс» перебуває у процесі припинення з 11 листопада 2016 року, тобто через два місяці після укладання оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи право своєї вимоги до ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ», посилався на те, що ним надавалась правова допомога ТОВ «Юрсервіс» за договором про надання правової допомоги від 12 червня 2007 року. При цьому цей договір укладений ОСОБА_4 на підставі довіреності від 12 червня 2007 року в той час коли ОСОБА_1 був директором цього товариства. Згідно з актами прийому-передачі від 04 грудня 2011 року на суму послуг у розмірі 2 168 100,00 грн та від 07 грудня 2012 року на суму 984 088, 35 грн ОСОБА_1 як правовим радником та суб`єктом підприємницької діяльності надано правові послуги ТОВ «Юрсервіс» аналогічні тим, які вказані ТОВ «Юрсервіс» у спірних актах від 12 квітня 2012 року та 02 квітня 2013 року. При цьому судом також встановлено, що послуги ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» надавались від імені ТОВ «Юрсервіс» протягом строку дії договору про надання правової допомоги безпосередньо самим ОСОБА_1 . Наявність у ОСОБА_1 актів прийому-передачі послуг для ТОВ «Юрсервіс» дозволило при укладанні договору уступки права вимоги до ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» провести зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, причому обґрунтованість, правомірність та правильність таких дій не могло бути оспорено будь-ким з інших осіб та перевірено судом для з`ясування питання щодо дійсності таких вимог і можливість їх передачі за договором.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог чинного законодавства, має ознаки зловживання правом, спрямований на зміну сторін у зобов`язаннях, чим безумовно впливає на зміст прав та обов`язків позивача за зустрічним позовом.

Позовна давність до спірних правовідносин не застосовується, оскільки ОСОБА_1 , вказуючи про те, що 13 жовтня 2016 року він надіслав ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» повідомлення про відступлення ТОВ «Юрсервіс» права вимоги за договором про надання правової допомоги, не надав відповідних доказів на підтвердження наведених ним обставин.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Британська міжнародна школа-Київ» 124 187,41 грн витрат на професійну правничу допомогу та 19 477,73 грн витрат за проведення експертизи. Стягнуто з ТОВ «Юрсервіс» на користь ТОВ «Британська міжнародна школа-Київ» 24 729,83 грн витрат на професійну правничу допомогу та 19 477,73 грн витрат за проведення експертизи.

Додаткове рішення мотивовано тим, що при зверненні до суду з зустрічною позовною заявою представник ТОВ «Британська міжнародна школа-Київ» надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 100 000,00 грн. Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представником ТОВ «Британська міжнародна школа-Київ» адвокатом Василевич Д. С. суду надано детальний опис послуг наданих товариству АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» згідно з договором про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2019 року і завдання № 1 від 21 жовтня 2019 року та договору про надання правничої допомоги від 30 березня 2020 року і завдання № 2 від 01 червня 2020 року.

Також суду надано акт приймання передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги від 21 жовтня 2019 року та завдання № 1 від 21 жовтня 2019 року до цього договору за період з 21 жовтня 2019 року по 02 грудня 2019 року та надано розрахунок, в якому зазначено про вартість складових витрат, а саме: правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів наявних у справі, формування правової позиції, узгодження її з клієнтом та складання відзиву - 71 916,90 грн; правовий аналіз договору уступки вимоги від 15 вересня 2016 року, встановлення наявності правових підстав для визначення цього договору недійсним та складення зустрічної позовної заяви - 23 972,30 грн; складення клопотання про витребування доказів - 2 397,23 грн; складення клопотання про виклик свідка 1 198,62 грн; складення клопотання про призначення експертизи - 7 191,69 грн; складення тексту заяви про приєднання доказів у справі та формування переліку доказів, що додавалися до цієї заяви - 5 993,07 грн; участь в судовому засіданні - 7 191,69 грн, а всього на суму 119 861,50 грн. Оплата за надані послуги підтверджується рахунком-фактурою № 1 від 02 грудня 2019 року та випискою по рахунку від 11 грудня 2019 року.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 30 червня 2020 року відповідно до договору про надання правничої допомоги від 30 березня 2020 року та завдання № 2 від 01 червня 2020 року до цього договору за період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року виконавцем надані наступні послуги та зазначено про вартість складових витрат, а саме: участь 01 червня 2020 року у судовому засіданні - 8 007,66 грн; ознайомлення з матеріалами справи в приміщені суду ? 5 338,44 грн, складення заяви про застосування позовної давності - 2 669,22 грн; складення клопотання про витребування доказів - 8 007,66 грн; складення заяви-пропозиції клієнта щодо питань, роз`яснення яких потребує висновку експерта - 5 338,44 грн; участь 01 червня 2020 року у судовому засіданні - 8 007,66 грн, а всього на суму 37 369,08 грн. Оплата за надані послуги підтверджується рахунком-фактурою № 2 від 30 червня 2020 року та випискою по рахунку від 15 липня 2020 року.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 30 вересня 2020 року відповідно до зазначеного договору за період з 01 липня 2020 року по 30 вересня 2020 року виконавцем були надані наступні послуги: отримання інформації щодо проведення судових засідань - 707,47 грн; участь у судовому засіданні 14 вересня 2020 року - 8 489,67 грн, оплата за які підтверджується рахунком-фактурою № 1 від 30 вересня 2020 року та випискою по рахунку від 28 жовтня 2020 року.

За актом приймання-передачі наданих послуг від 30 жовтня 2020 року відповідно до зазначеного договору виконавцем надані наступні послуги - участь 15 жовтня 2020 року у судовому засіданні - 8 007,66 грн, оплата підтверджується рахунком-фактурою № 2 від 30 жовтня 2020 року та випискою по рахунку від 23 листопада 2020 року.

Згідно з акту приймання-передачі наданих послуг від 30 листопада .2020 року відповідно до зазначеного договору за період з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року виконавцем надані наступні послуги: написання супровідного листа (9 аркушів) щодо документів, які містять вільні зразки підпису ОСОБА_5 - 16 369,16 грн; участь у судовому засіданні 09 листопада 2020 року ? 8 540,43 грн; ознайомлення та отримання в суді ухвали від 10 листопада 2020 року ? 5 693,62 грн; правовий аналіз ухвали від 10 листопада 2020 року - 1 423,40 грн. Оплата за надані послуги підтверджується рахунком-фактурою № 1 від 30 листопада 2020 року та випискою по рахунку від 18 грудня 2020 року.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 23 червня 2021 року відповідно до зазначеного договору за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року виконавцем надані наступні послуги: ознайомлення в приміщенні суду з матеріалами справи - 5 461,00 грн. Оплата за надані послуги підтверджується рахунком-фактурою № 1 від 23 червня 2021 року та випискою по рахунку від 24 червня 2021 року.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 05 липня 2022 року відповідно до зазначеного договору за період з 01 червня 2022 року по 05 липня 2022 року виконавцем були надані наступні послуги: аналіз висновку експертів за результатами проведення експертизи - 1 462,74 грн; участь в судовому засіданні 20 червня 2022 року ? 8 776,47 грн; аналіз доказів зібраних за весь час перебування справи у Оболонському районному суді, їх оцінка, написання тексту судових дебатів ? 27 060,77 грн. Оплата за надані послуги підтверджується рахунком-фактурою № 1 від 05 липня 2022 року та випискою по рахунку від 05 липня 2022 року.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 08 липня 2022 року виконавцем надані послуги щодо участі у судовому засіданні 07 липня 2022 року у розмірі 8 776,47 грн; згідно з акта приймання-передачі наданих послуг від 03 серпня 2022 року надано послуги шляхом підготовки до судового засідання, яке призначено 01 серпня 2022 року у розмірі 21 026,94 грн, та участі у судовому засіданні 01 серпня 2022 року у розмірі 10 970,58 грн, прибуття до Оболонського районного суду м. Києва та отримання короткого тексту рішення від 02 серпня 2022 року у розмірі 7 313,72 грн.

З урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з огляду на подане ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 99 457,58 грн, тобто половину від суми, визначеної у заяві про ухвалення додаткового рішення. Крім того, суд визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу для ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» за зустрічним позовом у розмірі 49 459,67 грн, тобто половину від суми, визначеної у заяві про ухвалення додаткового рішення, яку слід стягнути в рівних частинах з відповідачів за зустрічним позовом. Отже, загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу, доведена перед судом, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 складає 124 187,41 грн, а з ТОВ «Юрсервіс» ? 24 729,83 грн.

При ухваленні рішення у цій справі судом не було вирішено питання щодо розподілу витрат за проведення судової комплексної почеркознавчо-технічної експертизи, оплату за проведення якої було здійснено ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» у розмірі 38 955,47 грн. Таким чином вказані витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 та ТОВ «Юрсервіс» в рівних частинах.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року заяву ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» витрати на правничу допомогу у розмірі 69 480,34 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що у судовому засіданні, яке відбулось 28 лютого 2023 року, ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» заявлено про те, що розмір та докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідну заяву було подано 03 березня 2023 року, отже останнім були дотримані вимоги частини першої статті 134 та частини восьмої статті 141 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, заявником було надано: детальний опис послуг, наданих ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери»; копію договору про надання правничої допомоги від 30 березня 2020 року, укладеного між ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» та АО «ЮФ «Онопенко та партнери»; копію завдання № 3 від 02 лютого 2023 року до договору про надання правничої допомоги від 30 березня 2020 року; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 28 лютого 2023 року; копію рахунку-фактури № 1 від 28 лютого 2023 року; виписку по рахунку АО «ЮФ «Онопенко та партнери» за 01 березня 2023 року.

З детального опису послуг, а також акта приймання-передачі наданих послуг від 28 лютого 2023 року вбачається, що АО «ЮФ «Онопенко та партнери» надано наступні послуги ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ»: здійснення 13 лютого 2023 року ознайомлення з матеріалами судової справи, в тому числі з додатками до апеляційної скарги ОСОБА_1 , вартістю 7 313,72 грн; здійснення правового аналізу апеляційної скарги ОСОБА_1 , формування правової позиції, узгодження її з клієнтом, написання (складення) відзиву на вказану апеляційну скаргу, а також направлення примірника відзиву з додатками іншим учасникам справи та подання до Київського апеляційного суду ? 43 882,32 грн; надання правової допомоги шляхом здійснення правового аналізу клопотання ОСОБА_1 про залучення доказу у справі, складення (написання) заперечення на це клопотання та направлення його на електронну адресу суду ? 7 313,72 грн; участі у судовому засіданні 28 лютого 2023 року (фактично участь приймало два адвокати, однак врахований час одного адвоката, фактично затрачено одним адвокатом 4 год 30 хв.) ? 10 970,58 грн. За надання професійної правничої допомоги ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» повинно сплатити грошові кошти у розмірі 69 480,34 грн.

Зазначені у заяві ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 69 480,34 грн є співрозмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є пропорційними до предмета спору та доведеними.

Аргументи учасників справи

11 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до норм статей 126, 193 ЦПК України зустрічний позов від 30 жовтня 2019 року, заява від 30 жовтня 2019 року про виклик свідка, заява від 30 жовтня 2019 року про призначення експертизи та відзив від 01 листопада 2019 року на позовну заяву подані із пропущенням строку і підлягали залишенню без розгляду. Крім того, судом не було ухвалено рішень відповідно до частини третьої статті 193 ЦПК України про прийняття зустрічного позову.

Судові рішення у справі ґрунтуються на недопустимих доказах, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Зокрема відповідачем пропущені та не поновлені судом строки подачі клопотання про витребування доказів від 19 листопада 2019 року та заяви про приєднання доказів до матеріалів справи від 21 листопада 2019 року.

Судові рішення у справі, якими задоволено зустрічний позов, ухвалені поза межами заявлених зустрічних позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності, в яких судами самостійно обрани правові підстави та предмет позову, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Задовольняючи зустрічний позов суд виходив з підстав порушення статей 60, 61 СК України та частини третьої статті 238 ЦК України, тоді як позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним оспорюваний договір з підстав порушення норм статей 203, 1077 ЦК України щодо договору факторингу. Водночас оспорюваний договір не є договором факторингу.

Розглядаючи первісний позов суд не надав оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності. Згідно з висновком експерта судової почеркознавчої експертизи Панчошнік І. З. за результатами почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_5 на актах прийому-передачі від 12 квітня 2012 року, від 02 квітня 2013 року, підписи на цих актах виконані ОСОБА_5 . Висновки надані експертами за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_5 від 03 грудня 2021 року є неясними, нечітко викладеними та мають невизначений, неконкретний, суперечливий та взаємовиключний характер. Судами відмовлено у виклику експертів Панчошнік І. З. та Полтавської Я. Р. для надання усних пояснень щодо їхніх висновків, а також відмовлено у призначені повторної експертизи.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом 30 жовтня 2019 року про визнання недійсним договору уступки вимоги від 15 вересня 2016 року, тобто після спливу позовної давності. Відповідно до частини першої статті 518 ЦК України відповідач був повідомлений про укладення зазначеного договору цінним листом з описом вкладення від 13 жовтня 2016 року, а тому мав право та об`єктивну можливість заперечити проти вимоги кредитора у зобов`язанні після отримання письмового повідомлення.

Суди вважали, що договір уступки права вимоги укладено представником ТОВ «Юрсевіс» у своїх інтересах та в інтересах свого чоловіка, що начебто суперечить вимогам статей 60, 61 СК України, частини третьої статті 238 ЦК України, які, в свою чергу, не містять підстав для визнання правочинів недійсними. Представник ТОВ «Юрсевіс» була уповноважена на укладення відповідного договору відповідно до частин першої, другої статті 238 ЦК України.

Відповідач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, був зобов`язаний довести в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

ТОВ «Юрсервіс», згідноз договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, кошторису № 06\2012 від 12 листопада 2007року, акта прийому-передачі від 12 квітня 2012 року та акта прийому-передачі від 02 квітня 2013 року були надані відповідачеві юридичні послуги в сумі 8 069 060,20 грн з правової допомоги щодо супроводження укладення договору купівлі-продажу від 03 листопада 2011 року адміністративно-офісної будівлі вартістю 9 000 000,00 дол. США між ТОВ «Будспецсервіс» та ТОВ «Прогресів Девелопмент систем»,та складення проектів попереднього договору оренди від 16 березня 2011 року, договору оренди від 18 грудня 2012 року адміністративно-офісної будівлі, а також супроводження укладення договору оренди від 18 грудня 2012 року між ТОВ «Прогресів Девелопмент систем»із ТОВ «Британська міжнародна школа ? Київ»строком на 51 місяць вартістю 4 105 500,00 дол. США. Факт надання та споживання відповідачем послуг матеріалізований у придбання адміністративно-офісної будівлі, отримання відшкодування ПДВ в сумі 1 000 000,00 дол. США, нотаріальному посвідчені укладеного договору оренди вартістю 4 105 500,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції та додаткова постанова апеляційного суду також прийняті внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказані судові рішення не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відзив на позовну заяву від 01 листопада 2019 року, заява від 30 жовтня 2019 року про призначення експертизи, заява про приєднання доказів до матеріалів справи від 21 листопада 2019 року, зустрічний позов про визнання недійсним договору уступки вимоги від 30 жовтня 2019 року складені, підписані та подані адвокатом Маркович В. О., свідоцтво № 942, яка діяла у складі АО «Юрімекс», на підставі договору про надання правової допомоги від 03 жовтня 2019 року, укладеного із ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ». Всі адвокатські запити складені та підписані адвокатом Маркович В. О. Судове представництво в Оболонському районному суді м. Києва здійснено адвокатом Маркович В. О. Отже, включення до складу судових витрат та відшкодування вартості правової допомоги АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» в Оболонському районному суді м. Києва не відповідає критерію дійсності.

Законодавством України не віднесено до складу судових витрат вартість комерційних юридичних послуг. АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» не зареєстроване згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України як неприбуткова організація, метою діяльності якої є надання професійних правничих послуг. Натомість, АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» згідно з договором про надання правничої допомоги від 30 березня 2020 року зареєстровано суб`єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на прибуток 3 група, метою діяльності якого є отримання прибутку від надання комерційних юридичних послуг. В акті приймання-передачі наданих послуг від 26 лютого 2023 року АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» надало ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» саме комерційні юридичні послуги. Отже, віднесення до складу судових витрат вартості комерційних юридичних послуг не відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру.

У матеріалах справи відсутні ордери, які б посвідчували повноваження адвокатів Пекар А. О. та Василевич (Тинна) Д. С. щодо надання професійної правничої допомоги. Одночасно з адвокатом Маркович В. О., ордер від 15 жовтня 2019 року якої наявний у матеріалах справи, адвокати Пекар А. О. та Василевич (Тинна) Д. С. діяли як представники на підставі довіреностей ТОВ Британська міжнародна школа - Київ». Матеріали справи не мітять відомостей про те, що зазначені адвокати діяли у складі АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери». Також відсутні відомості про розміри гонорарів зазначених адвокатів, а також заявлена сума до відшкодування не підтверджується документами про виплату, у зв`язку з чим не дозволяє встановити дійсність та необхідність надання такої допомоги.

Одночасно з касаційної скаргою ОСОБА_1 подав заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Заява мотивована тим, що оскаржені додаткові рішення та постанова не відповідають усталеній судовій практики Верховного Суду та висновкам, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі 904/4507/18, в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, оскільки призначені судові витрати не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката і присуджуючи до відшкодування 257 353,04 грн судових витрат, суди не встановили складу наданої правової допомоги та не виходили з критерію розумності їхнього розміру.

24 липня 2023 року ТОВ «Британська міжнародна школа ? Київ» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати понесені у зв`язку з розглядом касаційної скарги.

Відзив мотивовано тим, що частиною першою статті 193 ЦПК України передбачено право відповідача подати зустрічний позов у строк для подання відзиву. Згідно з ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року суд встановив строк на подання відзиву на позов не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви і додатків до неї. Копію ухвали представник відповідача отримав 15 жовтня 2019 року, а з текстом позову ознайомився 18 жовтня 2019 року, доказів протилежного матеріали справи не містять. Зустрічний позов пред`явлено 30 жовтня 2019 року, тобто в межах встановленого законом та судом строку. Відповідно, своєчасно подані відповідачем й долучені до зустрічного позову докази, в тому числі й заяви про виклик свідка та призначення у справі експертизи.

Відзив на позовну заяву дійсно було подано з пропуском встановленого строку, однак поважність його пропуску полягала у необхідності підготовки значної кількості документів (направленні адвокатських запитів). У судовому засіданні 27 листопада 2019 року суд визнав поважними причини пропуску строку для подання відзиву та приєднав його до матеріалів справи.

Безпідставними є посилання в касаційній скарзі на порушення принципу диспозитивності. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ вказувало, що оспорюваний договір є договором факторингу, суперечить положенням законодавства та фактично ОСОБА_1 уклав цей договір сам із собою. У свою чергу, суди дійшли висновку, що договір уступки укладений всупереч вимогам частини 3 статті 238 ЦК України представником ОСОБА_4 в своїх інтересах та і інтересах свого чоловіка ОСОБА_1 . Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановив зміст правових відносин і визначив правову норму, яка підлягає застосуванню.

Щодо висновку судової почеркознавчої експертизи експерта від 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 правильно зазначив, що він не містить однозначної відповіді щодо особи, яка підписала від імені ОСОБА_5 акт приймання-передачі від 02 квітня 2013 року. Разом з тим така відповідь експерта аж ніяк не свідчить про незаконність складеного висновку. У висновку почеркознавчої експертизи чітко та обґрунтовано надано вичерпну відповідь на усі поставлені запитання, в ході проведення експертизи досліджено усі подані йому об`єкти, такий висновок є ясним та повним. Сам факт незгоди позивача з наданими експертом відповідями не свідчить про незаконність такого висновку.

Позивачем за первісним позовом не підтверджено ні факт замовлення, ні факт отримання відповідачем послуг, відображених у акті від 02 квітня 2013 року.

Суди обґрунтовано визнали неналежним та недостовірним доказом висновок експерта № 492/02/2020 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 , складений 25 лютого 2020 року експертом ТОВ «Експертно-дослідна служба України» Панчошнік І. З., мотиви щодо якого містять оскаржені судові рішення. При цьому апеляційним судом обґрунтовано залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про призначення повторної експертизи, оскільки таке подано з пропуском строку та без наведення поважності причин його пропуску.

Відсутні підстави вважати, що зустрічний позов пред`явлено з пропуском позовної давності, оскільки про наявність оспорюваного договору ТОВ «Британська міжнародна школа ? Київ» не було відомо до пред`явлення первісного позову ОСОБА_1 . На думку позивача товариство могло дізнатись про оскаржуваний договір, скільки він надсилав йому відповідне повідомлення, однак з наявного у матеріалах справи поштового конверта суди правильно встановили, що лист не було вручено та повернувся за закінченням термінів зберігання.

Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Укладення договору про відступлення права вимоги фактично між подружжям змінило склад осіб у зобов`язаннях, які виникли на підставі договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, що надало право пред`явлення фізичною особою ОСОБА_1 вимог про стягнення боргу. Оспорюваний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, має ознаки зловживання правом, чим безумовно впливає на зміст прав та обов`язків позивача за зустрічним позовом. У свою чергу доводи касаційної скарги зводяться лише до заперечення факту і можливості заінтересованої особи оскаржити договір, що є свідченням безпідставності та необґрунтованості поданої касаційної скарги.

Надані позивачем докази не містять ні запиту ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» до ТОВ «Юрсервіс» про надання правової допомоги описаної в спірних актах, ні кошторису, в якому сторони узгодили вартість та ціну послуг тощо, що й стало підставою для відмови у задоволенні позову.

Твердження позивача, що кошторис № 06/2012 від 12 листопада 2007 року підтверджує наявність матеріалізованої послуги для відповідача спростовується тим, що кошторис не відповідає вимогам пунктів 2.6., 2.9. та 2.10. договору про надання правової допомоги та підписаний неуповноваженою особою - ОСОБА_5., тоді як на той момент керівником була ОСОБА_3 , а відтак суд правильно не взяв до уваги вказаний кошторис.

ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» не є стороною договору, вказаному в акті від 12 квітня 2012 року, а тому вкрай дивним є обов`язок відповідача сплатити 3 % від ціни договору стороною, якого він не є. Навіть з тексту акта вбачається, що ТОВ «Юрсервіс» здійснювало супроводження укладення договору купівлі-продажу між ТОВ «Будспецсервіс» та ТОВ «Прогресів Девелопмент систем». Крім того, згідно з бухгалтерського обліку заборгованість у шкоди перед ТОВ «Юрсервіс» відсутня. При цьому ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» не заперечує факту надання йому правової допомоги ТОВ «Юрсервіс» в процесі придбання адміністративної будівлі та повністю розрахувалося за отримані послуги. Будь-яка матеріалізована форма, яка стосується третьої особи, не може породжувати для ТОВ «Британська міжнародна школа Київ» обов`язку оплати послуг, які воно як не замовляло, так і не отримувало.

Також не можна вважати, що описані у акті прийому-передачі від 02 квітня 2013 року послуги підтверджуються наявністю матеріалізованої послуги для товариства у вигляді укладеного договору оренди, оскільки відсутні докази звернення до ТОВ «Юрсервіс» з відповідними запитами та кошторис, оформлений відповідно до умов договору. Неможливо встановити також і які конкретні дії вчинялись ТОВ «Юрсервіс» для виконання послуг під назвою «супроводження договору», а також щодо того, хто саме створив попередній договір оренди та договір оренди. Таким чином, сам по собі підписаний договір оренди без підписання сторонами завдання та узгодження вартості такої послуги не може свідчити про його складення певною особою.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, то адвокатами АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» надані послуги виключно щодо складення тексту відзиву на позовну заяву, тексту зустрічної позовної заяви, тексту клопотання про витребування доказів, тексту клопотання про призначенню експертизи, тексту заяви про приєднання доказів у справі. Підписання та подання перелічених процесуальних документів здійснювалося адвокатом Маркович В. О., яка дійсно не працює в складі АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери». При цьому вартість наданих адвокатом Маркович В. О. послуг (в тому числі щодо участі у судовому засіданні) не включена до загальної вартості наданої ТОВ «Британська міжнародна шкода - Київ» професійної правничої допомоги та не пред`явлена до стягнення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не навів доводів щодо неспівмірності понесених ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» витрат, а лише послався на загальні норми ЦПК України. При цьому, з доданих до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу документів вбачається, що надані адвокатами послуги безпосередньо стосувалися розгляду справи (зокрема складення текстів процесуальних документів). Усі процесуальні дії були вчинені з метою надання якісного захисту прав та інтересів відповідача.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи складність справи, час її розгляду, вартості правових послуг позивача, а також значення справи для ділової репутації ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ», стягнений судами попередніх інстанцій розмір витрат на професійну правничу допомогу є розумним, обґрунтованим та таким, що відповідає як складності справи, так і професійному рівню адвокатів. Порівнюючи вартість нібито наданих ОСОБА_1 юридичних послуг, яку він намагався стягнути з ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» в межах розгляду цієї справи, необхідно відзначити, що вартість наданих послуг в розмірі 297 834,51 грн неспівмірно мала у порівнянні з наданими адвокатом ОСОБА_1 послугами, вартість яких становила майже 400 000,00 дол. США.

Також заявником заявлено клопотання про стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції та вказано, що ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 80 000,00 грн. Докази на підтвердження понесення витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

14 вересня 2023 року ТОВ «Британська міжнародна школа ? Київ» подало до Верховного Суду заперечення на заяву (клопотання) ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у якому просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.

Заперечення мотивовано тим, що застосування судами першої та апеляційної інстанції, як стверджує позивач, норм права всупереч висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах, на які ним здійснено посилання, не є підставою для передачі питання на Велику Палату, а є підставою для касаційного оскарження, та, відповідно, є підставою, в разі доведеності вказаної обставини, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового або передачі справи до судів попередніх інстанцій. Висновки, на які здійснено посилання позивачем, були враховані судами при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У свою чергу підстав для відступу від позицій, застосованих судом та на які посилається ОСОБА_1 , у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати не наведено.

Підписання документів адвокатом Маркович В. О. не змінює тієї обставини, що підготовку процесуальних документів здійснювало адвокатське об`єднання. Щодо адвокатів Пекар А. О. та Василевич Д. С., то слід виходити з того, що адвокати можуть представляти інтереси довірителя також на підставі довіреності, що мало місце в суді першої інстанції.

Також ОСОБА_1 як підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати вказує, що «присудження до відшкодування судових витрату вигляді комерційних юридичних послуг наданих суб`єктом підприємницької діяльності вимагає формування правозастосовчої практики». В той же час зміст частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що позивач повинен визначити в чому саме полягає виключна правова проблема, а також навести постанови Верховного Суду, в яких різниться застосування правої норми щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з огляду на її надання адвокатським об`єднанням на комерційній основі.

14 вересня 2023 року ТОВ «Британська міжнародна школа ? Київ» подало клопотання про закриття касаційного оскарження.

Клопотання мотивовано тим, що касаційна скарга не містить посилання на неправильне застосування судами норм права всупереч висновкам Верховного Суду щодо: порушення відповідачем строків звернення на подання зустрічного позову, відзиву та інших процесуальних документів; порушення принципу диспозитивності; порушення статей 79, 80 ЦПК України в частині мотивування судових рішень висновком експерта, який є нечітким, та унеможливлює встановлення дійсних обставин справи; відмови у виклику експертів для надання пояснень та призначення повторної експертизи; застосування в частині задоволення зустрічного позову позовної давності тощо.

Доводи позивача щодо висновку комплексної судової експертизи, виконаної 03 грудня 2021 року, прийняття процесуальних документів судом, зводяться, в тому числі, до намагання здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі визначених статтею 400 ЦПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням підстав касаційного оскарження, викладених ОСОБА_1 в його касаційній скарзі, керуючись визначенням терміну подібні правовідносини, сформованим Великою палатою Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження N 14-166цс20), а також з огляду на правовідносини, за яких Верховним Судом сформовано правові висновки, на які здійснено посилання позивачем, зі змісту правовідносин, що склалися у справах: № 905/1227/17, № 587/2331/16-ц, № 911/2129/17, № 918/204/18, № 910/8357/18, № 910/12712/19, № 910/8992/12, № 910/3356/20, № 916/325/20, № 904/2979/20, № 910/8357/18, № 910/23097/17, № 926/1172/18 та № 924/1208/18,

№ 755/9215/15-ц, № 922/1964/21, № 922/445/19, № 915/237/18, № 905/1795/18, № 904/3583/19; №910/15621/19 чітко вбачається, що вони не є подібними до справи, що переглядається.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовані пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (яка підлягає застосуванню виключно за умови встановлення порушення, визначеного пунктом 1 частини другої статті 389, що не підтвердилося), то, відповідно, касаційне провадження на оскаржувані рішення підлягає закриттю в повному обсязі.

Крім того, частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю. Пред`являючи до стягнення зі ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» заборгованості за оспорюваними актами ОСОБА_1 чітко усвідомлював, що описані в них послуги відповідачем за первісним позовом як не замовлялися, так і не отримувалися. Описані у цих актах послуги були оплачені іншою юридичною особою, відтак саме намагання позивача отримати неправомірну вигоду, розраховуючи виключно на плин часу та втрату або знищення чи ненадання на запит адвоката доказів оплати послуг у спірному акті, є неприпустимою формою поведінки, результатом якої, щонайменше, повинно бути відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження в цій справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії судових рішень відмовлено.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 918/204/18, від 29 червня 2021 року у справі № 910/23097/17, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21; постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 161/5127/17-ц, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 17 червня 2020 року у справі № 910/12712/19, від 20 січня 2021 року у справі № 910/8992/12, від 16 березня 2021 року у справі № 910/3356/20, від 18 березня 2021 року у справі №916/325/20, від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 24 квітня 2019 року у справі №926/1172/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 12 листопада 2007 року між ТОВ «Юрсервіс» як правовим радником та ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» як довірителем укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого правовий радник надає довірителю оплатну правову допомогу у таких видах: консультації та роз`яснення з правових питань; складення процесуальних та інших документів правового характеру; складення правових висновків; медіація; судове представництво; представництво перед іншими особами; інші послуги правового характеру, які не заборонені законом.

Пунктом 1.3. договору про надання правової допомоги передбачено, що правовий радник надає правову допомогу на підставі запитів довірителя із використанням наданих ним документів. Правовий радник надає довірителю правову допомогу через своїх представників: адвокатів або інших фахівців в галузі права.

Відповідно до пунктів 2.1. - 2.3. договору про надання правової допомоги довіритель зобов`язується оплачувати правову допомогу в порядку та строки, визначені цим договором. Виплата винагороди здійснюватиметься шляхом переказу грошових коштів на рахунок правового радника на підставі рахунку-фактури. Винагорода за надану правову допомогу виплачується в національній валюті України. Оплата правової допомоги може здійснюватися як у формі авансу, та і за фактом її надання. Авансова оплата правової допомоги розраховується у відсотках до загальної суми винагороди. Рахунок-фактура підлягає оплаті протягом 5 (п`яти) днів. За вимогою довірителя до рахунку-фактури правовим радником можуть надаватися письмові пояснення.

Згідно з пунктом 2.5. договору про надання правової допомоги за фактом надання правової допомоги, її оформлення та передача довірителю здійснюється шляхом підписання двосторонніх актів прийому-передачі.

Відповідно до пунктів 2.6., 2.9. та 2.10. договору про надання правової допомоги у випадку, якщо ціна позову визначена у іноземній валюті, або застосовується тарифна ставка, виражена у іноземній валюті, розрахунок винагороди здійснюється у цій іноземній валюті із подальшим перерахунком у національну валюту України за курсом на день виставлення рахунку-фактури. Вартість правової допомоги щодо інших послуг правового характеру розраховується виходячи з погодинної ставки або твердої суми, узгодженої в кошторисі. Кошторис повинен містити детально описаний обсяг правової допомоги, розрахунок витрат та загальну суму винагороди і порядок її оплати. Розрахунок вартості винагороди повинен включати передбачені чинним законодавством України обов`язкові платежі і збори.

15 березня 2011 року між ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» та ТОВ «Будспецсервіс» було укладено попередній договір купівлі-продажу будівлі на вул. Драгомирова, 1 у м. Києві, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., зареєстрований в реєстрі за №330, в якому повністю узгоджено умови укладення в подальшому основного договору купівлі-продажу вказаної будівлі.

03 листопада 2011 року між ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» та ТОВ «Будспецсервіс» укладено договір купівлі-продажу адміністративно-офісної будівлі літ. А, розташованої на вул. Драгомирова Михайла, буд. 1 у м. Києві, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., зареєстрований в реєстрі за номером 2646.

25 лютого 2012 року між ТОВ «Юрсервіс» як правовим радником та ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» як довірителем укладено договір про надання правової допомоги № 02/25-12.

Згідно з актами прийому-передачі до рахунків-фактур № 0102-2012 від 29 лютого 2012 року та № 0103-2012 від 12 березня 2012 року; № 0104-2012 від 12 квітня 2012 року; № 0106-2012 від 19 червня 2012 року; № 0107-2012 від 29 липня 2012 року до вказаного договору про надання правової допомоги ТОВ «Юрсервіс» виконало, а ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» прийняло без зауважень послуги щодо супроводження нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу від 15 березня 2011 року, реєстровий номер 330 нежитлової будівлі на вул. Драгомирова, 1 у м. Києві, вартістю 9 000 000,00 дол. США., на зальну суму 2 492 610,00 грн.

Платіжними дорученнями та виписками АТ «Сбербанк» по особовому рахунку ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» підтверджується оплата вказаних актів прийому-передачі на загальну суму 2 492 610,00 грн.

Згідно з актом прийому-передачі від 12 квітня 2012 до договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2007 року визначено, що останній складений на «оплату за правову допомогу у вигляді супроводження укладення договорів купівлі-продажу та оренди нерухомого майна, консультацій та роз`яснень з правових питань, складення документів правового характеру, зокрема, супроводження укладення договору купівлі-продажу від 03 листопада 2011 року, реєстровий номер № 2646 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., адміністративно-офісної будівлі, що розташована на вул. Михайла Драгомирова, буд. №1 (літ. А) у м. Києві, площею: 3 500 кв.м, вартістю 9 000 000,00 дол. США між ТОВ «Будспецсервіс» та ТОВ «Прогресів Девелопмент систем». Ціна договору купівлі-продажу складає 9 000 000,00 дол. США. Розрахунок вартості правової допомоги: 3% від 9 000 000,00 = 270 000,00 дол. США; курс НБУ 8,03 грн за 1 дол. США; 270 000,00 х 8,03=2 168 100,00 грн». Вартість вказаних послуг визначена у розмірі 2 601 720,00 грн з ПДВ та 2 168 100,00 грн без ПДВ.

Актом прийому-передачі від 02 квітня 2013 до договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2007 року передбачено, що останній складений на «оплату за правову допомогу у вигляді супроводження укладення договорів купівлі-продажу та оренди нерухомого майна, консультацій та роз`яснень з правових питань, складення документів правового характеру, зокрема, складення проектів попереднього договору оренди від 16 березня 2011 року, складення проекту договору оренди від 16 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» із ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» адміністративно-офісної будівлі, що розташована на вул. Михайла Драгомирова, буд. № 1 (літ. А) в м. Києві, площею 3 500 кв.м, а також складення проекту та супроводження укладення договору оренди від 18 грудня 2012 року, реєстровий номер 2325, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., строком на 51 місяць (до 01 березня 2017 року). Ціна договору складає 4 105 500,00 дол. США. Розрахунок вартості правової допомоги: 3 % від 4 105 500,00 = 123 165,00 дол. США; курс валют НБУ 7,99 грн за 1 дол. США; 123165х7,99 = 984 088,35 грн. Вартість вказаних послуг визначена у розмірі 1 180 906,02 грн з ПДВ та 984 088,35 гр. без ПДВ.

15 вересня 2016 року між ТОВ «Юрсервіс» в особі ОСОБА_4., яка діє на підставі довіреності від 15 вересня 2016 року як цедентом, та ОСОБА_1 як цесіонарієм укладено договір уступки вимоги, згідно з пунктом 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, укладеного між цедентом та ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ».

Згідно з пунктами 2 та 3 договору уступки вимоги за цим договором цесіонарій набуває право вимоги від боржника належного виконання наступного зобов`язання: отримати грошові кошти, що становлять вартість наданої правової допомоги в сумі еквівалентній 393 165,00 дол. США (що підлягає оплаті в національній валюті України за офіційним курсом на день виставлення рахунку-фактури), передбачені договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, укладеного між цедентом та боржником. Право вимоги засновано на: договорі про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, укладеного між ТОВ «Юрсервіс» та відповідачем; кошторисі № 06/2012 вартості правової допомоги згідно до договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року; акті прийому-передачі від 12 квітня 2012 року, який складено у підтвердження факту надання послуг з правової допомоги щодо супроводження укладення договору купівлі-продажу від 03 листопада 2011 року адміністративно-офісної будівлі, що розташована на вул. Михайла Драгомирова, буд. №1 (літ. А) у м. Києві, площею 3 500 кв. м, вартістю 9 000 000,00 дол. США ТОВ «Прогресів Девелопмент систем». Вартість правової допомоги дорівнює 270 000,00 дол. США (3 % від 9 000 000,00); акті прийому-передачі від 02 квітня 2013 року, який складено у підтвердження факту надання послуг з правової допомоги щодо складення проектів попереднього договору оренди від 16 березня 2011 року, складення проекту договору оренди від 16 листопада 2011 року, укладеного ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» із відповідачем щодо вказаної адміністративно-офісної будівлі, а також супроводження укладення договору оренди від 18 грудня 2012 року між ТОВ «Прогресів девелопмент систем» із відповідачем на 51 місяць (до 01 березня 2017 року), вартістю 4 105 500,00 дол. США. Вартість правової допомоги дорівнює 123 165,00 дол. США (3 % від 4 105 500,00).

Відповідно до пункту 4 договору уступки вимоги документи вказані у пункті 3 договору вимоги передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього договору та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 5 договору уступки вимоги визначено, що порядок компенсації відступленого права вимоги встановлюється сторонами у додатку № 1. Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 додатку № 1 до договору уступки вимоги ОСОБА_1 та ТОВ «Юрсервіс» визначили, що товариство за договором про надання правової допомоги від 12 червня 2007 року прийняло та зобов`язалося оплатити правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_1, в сумі еквівалентній 393 165,00 дол. США, згідно з актом прийому-передачі від 04 грудня 2011 року та актом прийому-передачі від 07 грудня 2012 року. ТОВ «Юрсервіс» за договором уступки вимоги від 15 вересня 2016 року переуступило ОСОБА_1 право вимоги за договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «Юрсервіс»» в сумі еквівалентній 393 165,00 дол. США. Сторони дійшли згоди про компенсацію відступленого права шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

У листі від 20 листопада 2019 року, адресованому адвокату Маркович В. О. на адвокатський запит від 01 листопада 2019 року, ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» вказало, що не заперечує надання йому правової допомоги ТОВ «Юрсервіс» в процесі придбання адміністративно-офісної будівлі, що розташована на вул. Михайла Драгомирова, буд. №1 (літ. А) у м. Києві. Зокрема, 15 березня 2011 року між останнім та ТОВ «Будспецсервіс» було укладено попередній договір купівлі-продажу вказаної будівлі, в якому повністю узгоджено умови укладення в подальшому основного договору купівлі-продажу вказаної будівлі, зокрема досягнуто домовленостей стосовно порядку укладення такого основного договору, визначено його зміст та всі істотні умови. На основі погоджених у попередньому договорі змісту та всіх істотних умов 03 листопада 2011 року між ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» та ТОВ «Будспецсервіс» укладено договір купівлі-продажу вказаної адміністративно-офісної будівлі. ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» повністю розрахувалося за надану ТОВ «Юрсервіс» правову допомогу, а тому ні в нього, ні в інших осіб зобов`язання зі здійснення оплати відсутні.

За результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, призначеної судом у цій справі, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 03 грудня 2021 року складено висновок експертів №10952/21-34/10953/21-33/10954/21-32/35765/35768/21-33, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 , який міститься в акті прийому-передачі від 12 квітня 2012 року, складеному між ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» та ТОВ «ЮРСЕРВІС» до договору про надання правової допомоги, датованого 20 листопада 2007 року, у графі: «Від Довірителя» у рядку «ОСОБА_5 _____», ? виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Встановити ОСОБА_5 чи іншою особою виконаний підпис, який міститься в акті прийому-передачі, датованому 02 квітня 2013 року, складеному між відповідачем та ТОВ «Юрсервіс», не виявилося можливим. Вказану обставину експерти пояснили тим, що встановити походження вказаних розбіжностей (чи є вони наслідком природньої варіативності власного підписного почерку ОСОБА_5 або викликані виконанням даного досліджуваного підпису не ОСОБА_5 , а іншою особою) експерт не зміг у зв`язку з простотою будови та вкрай обмеженим обсягом графічного матеріалу у досліджуваному підписі, а також значною варіаційністю зразків підписного почерку ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Тобто законодавець передбачив допустимість існування заборони на відступлення права вимоги, яка встановлюватиметься на рівні імперативної приватно-правової норми.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, на яку посилається ОСОБА_1 , зазначено, що:

«позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи"».

У постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що:

«заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на його зміст зобов`язального правовідношення, а відтак права боржника щодо нового кредитора залишаються такими, як і його права щодо первісного кредитора. У разі заміни кредитора законодавчо передбачено способи захисту інтересів як боржника (стаття 518 ЦК України), якому надається право висувати проти вимоги нового кредитора ті ж саме заперечення, які він мав проти первісного кредитора (наприклад зустрічні вимоги до первісного кредитора, заперечення, пов`язанні із простроченням первісного кредитора, наявністю обставин непереборної сили тощо), так і нового кредитора (стаття 519 ЦК України), перед яким старий кредитор буде відповідати у зобов`язанні за недійсність переданої йому вимоги. Тобто відповідальність старого кредитора може настати, якщо передана вимога є недійсною внаслідок припинення первісного зобов`язання (виконанням, неможливістю виконання тощо) або в разі визнання недійсним правочину, який був підставою виникнення первісного зобов`язання. Сам по собі факт укладення Договору цесії не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який вказано у спірному договорі у ході його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, позивач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів по основному зобов`язанню (договору поставки), що фактично і мало місце у межах справи № 924/233/18, по якій вирішувалося питання про стягнення заборгованості за Договором поставки № 49 від 12.08.2016.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-43гс15, від 10.02.2016 у справі № 3-4гс16, постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 910/9828/17).

Доводи позивача про те, що його права порушуються самим фактом існування Договору цесії, оскільки внаслідок укладення цього договору позивач був позбавлений права на проведення зарахування вимог з відповідачем-1 та вимушений нести додаткові витрати на подання додаткового пакету документів для відповідача-2 і формування правової позиції (оплату правової допомоги) з огляду на заяви та докази, подані відповідачем-2, відхиляються колегією суддів. Позивач (боржник) не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України. Як уже зазначалося вище, укладення відповідачами Договору цесії не створює для позивача обов`язку сплатити борг у вказаному в договорі розмірі за наявності у нього обґрунтованих заперечень проти відповідної вимоги».

Обміркувавши наведені норми ЦК України, враховуючи вказані висновки Верховного Суду, колегія суддів акцентує увагу, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину.

У справі, що переглядається:

ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, вважав, що оспорюваний договір уступки вимоги є недійсним, оскільки підписаний представником ОСОБА_4 , який вчинено нею в інтересах сім`ї, а тому і у інтересах ОСОБА_1 , оскільки все набуте її чоловіком майно за таким договором згідно з норм СК України є спільним сумісним майном подружжя, тому укладений всупереч вимогам статей 60, 61 СК України, частини третьої статті 238 ЦК України, договір про відступлення права вимоги має ознаки зловживання правом та безумовно впливає на зміст прав та обов`язків позивача за зустрічним позовом;

суди не врахували, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину;

суди повторили аргумент позивача за зустрічним позовом, що договір про відступлення права вимоги має ознаки зловживання правом та безумовно впливає на зміст його прав та обов`язків, водночас такий висновок не обґрунтували, не визначили яке саме цивільне право або інтерес захищає ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» шляхом подання зустрічного позову та в чому полягало зловживання правом при укладенні договору про відступлення права вимоги.

За таких обставин оскаржені судові рішення в частині задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору уступки вимоги підлягають скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цього позову за відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересу ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ».

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідачем пропущені строки звернення із зустрічним позовом.

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом (частини перша - третя статті 193 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року відкрито загальне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» про стягнення боргу. Призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2019 року. Роз`яснено, що не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, але не пізніше 13 травня 2019 року, відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу, копії відзиву та доданих до нього документів (т. 2, а. с. 3-4);

матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви разом з доданими до неї додатками та ухвали про відкриття провадження, а також належного повідомлення про підготовче судове засідання 13 травня 2019 року;

відповідно до протоколу судового засідання 13 травня 2019 року, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи без відповідача, суд відклав розгляд справи на 15 жовтня 2019 року (т. 2, а. с. 8-9);

згідно з протоколу судового засідання 15 жовтня 2019 року, яке відбулось за участі відповідача, ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» заявлено клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, оскільки про наявність спору відповідачу не було відомо. Доказів повідомлення відповідача про дату вказаного засідання матеріали справи також не містять. Розгляд справи відкладено на 19 листопада 2019 року (т. 2, а. с. 18-19);

копію ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача - адвокат Маркович В. О. отримала 15 жовтня 2019 року (т. 2, а. с. 21);

19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив вжити заходів з метою долучення до матеріалів справи доказів направлення та отримання відповідачем копії позовної заяви із додатками та ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року, оскільки виявлено відсутність відповідних доказів у матеріалах справи (т. 2, а. с. 28);

30 жовтня 2019 року ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» надіслало до суду зустрічний позов, заяву про виклик свідка, заяву про призначення експертизи (т. 2, а. с. 53-71);

матеріали справи не містять доказів щодо надіслання/отримання відповідачем за первісним позовом позовної заяви, ухвали про відкриття провадження, внаслідок чого відповідач не був обізнаний щодо ініціювання щодо нього судового провадження, копію ухвали представник відповідач отримав лише 15 жовтня 2019 року, відповідний позов подано протягом п`ятнадцятиденного строку з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження. Крім того, з протоколу судового засідання від 27 листопада 2019 року вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував проти прийняття зустрічної позовної заяв (т. 2, а. с. 134-138).

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для повернення зустрічної позовної заяви та інших доданих до неї заяв.

Тому є необґрунтованим й посилання заявника на те, що відзив на первісний позов теж підлягав поверненню, оскільки ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» 01 листопада 2019 року подало і відзив на позов, посилаючись на те, що ухвалу про відкриття провадження було отримано лише 15 жовтня 2019 року (т. 2, а. с. 83-106). У судовому засіданні 27 листопада 2019 року протокольною ухвалою приєднав вказаний відзив до матеріалів справи.

Щодо первісних вимог ОСОБА_1 про стягнення боргу

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 755/9348/15-ц зазначено, що «тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами». Відповідно до частини першоїстатті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлена договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається:

позивач, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, вказував, що ТОВ «Юрсервіс» надавало відповідачеві послуги зі супроводження укладення договорів купівлі-продажу та оренди, що підтверджується актами прийому-передачі від 12 квітня 2012 року та від 02 квітня 2013 року. Відповідач заперечив факт надання цих послуг саме йому, оскільки послуги, вказані в спірних актах прийому-передачі, не замовляв та не приймав, а підписи на відповідних актах прийому-передачі є підробленими і не належать директорові школи;

суди встановили, що зі змісту акта прийому-передачі від 12 квітня 2012 року до договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2007 року вбачається, що він стосується факту надання ТОВ «Юрсервіс» правової допомоги у вигляді супроводження укладення договору купівлі-продажу від 03 листопада 2011 року адміністративно-офісної будівлі, який укладений між ТОВ «Будспецсервіс» та ТОВ «Прогресів Девелопмент систем», тобто відповідач не є стороною вказаного договору. При розгляді справи судом призначено та проведено судову почеркознавчу експертизу, за наслідками проведення якої зроблено висновок, що підпис від імені ОСОБА_5 (на момент складення відповідних актів прийом-передачі діючий директор ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ») на акті прийому-передачі від 12 квітня 2012 року виконаний іншою особою; позивачем жодних інших доказів в підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем послуг, які визначені в акті від 12 квітня 2012 року, надано не було;

за таких обставини суди зробили обґрунтований висновок про недоведеність існування у відповідача заборгованості на підставі акта прийому-передачі від 12 квітня 2012 року за договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, право вимоги за яким позивач набув на підставі договору уступки права вимоги від 15 січня 2016 року;

суди встановили, що акт прийому-передачі від 02 квітня 2013 року до договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2007 року стосується отримання послуг, наданих ТОВ «Юрсервіс», у вигляді супроводження попереднього договору оренди від 16 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ «Прогресів Девелопмент систем» та відповідачем, договорів оренди від 16 листопада 2011 року та від 18 грудня 2012 року, укладених між цими самими сторонами, предметом яких є оренда адміністративно-офісної будівлі; згідно з висновком експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів Київського НДІ судових експертиз встановити належність підпису на акті від 02 квітня 2013 року ОСОБА_5 чи іншій особі не виявилось можливим,в акті прийому-передачі, датованому 02 квітня 2013 року, друкований текст, підписи від імені ОСОБА_1 та від імені ОСОБА_5 та відтиски печаток від імені ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» і ТОВ «Юрсервіс» виконані у правильній послідовності, а саме: друкування тексту було виконано до виконання підписів від імені ОСОБА_1 та від імені ОСОБА_5 , після чого текст та підписи завірені відтисками печаток від імені ТОВ Британська міжнародна школа - Київ» і ТОВ «Юрсервіс», де текст документу надрукований за один друкуючий цикл;згідно з пунктом 2.5. договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2007 року за фактом надання правової допомоги, її оформлення та передача довірителю здійснюється шляхом підписання двосторонніх актів прийому-передачі; відповідно до пунктів 2.1. - 2.3. договору про надання правової допомоги довіритель зобов`язується оплачувати правову допомогу в порядку та строки, визначені цим договором. Виплата винагороди здійснюватиметься шляхом переказу грошових коштів на рахунок правового радника на підставі рахунку-фактури. Відповідно до умов договору про надання правової допомоги у випадку, якщо ціна позову визначена у іноземній валюті, або застосовується тарифна ставка, виражена у іноземній валюті, розрахунок винагороди здійснюється у цій іноземній валюті із подальшим перерахунком у національну валюту України за курсом на день виставлення рахунку-фактури;

оскільки факт надання послуг відповідачу та узгодження їх обсягу сторонами по договору про надання правової допомоги від 20 листопада 2007 року підтверджений позивачем актом прийому-передачі від 02 квітня 2013 року, достовірність якого відповідач не спростував, необґрунтованим є висновок судів щодо відсутності в матеріалах справи доказів надання відповідачу відповідної правової допомоги та доказів узгодження між сторонами цих послуг. Посилання на надання аналогічних послуг пов`язаній юридичній особі, отримання від неї оплати їх вартості, спростовується змістом актів прийому-передачі до договору про надання правової допомоги між ТОВ «Юрсервіс» та ТОВ «Прогресів Девелопмент систем», які стосувались послуг щодо супроводження укладення попереднього договору купівлі-продажу від 15 березня 2011 року;

за таких обставин обґрунтованими є вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості на підставі акта прийому-передачі від 02 квітня 2013 року, розмір якої згідно з наданим позивачем розрахунком (123 165,00 дол. США - 105 630,00 дол. США) становить 17 535,00 дол. США або відповідно до умов договору щодо «валютного застереження» (за офіційним курсом НБУ на день виставлення рахунку-фактури від 24 вересня 2018 року) - 486 856,28 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із статтею 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Касаційний суд зауважує, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України). Правило частини п`ятої статті 261 ЦК України є спеціальним, тобто застосовується і тоді, коли заінтересована особа не знала і не могла знати про порушення права. Визначений строк виконання характеризується тим, що або нормативно, або в силу умов договору, строк виконання зобов`язання є встановленим. Однак оскільки строк належить до категорії часу, що може обчислюватися за допомогою різних величин, то навіть точне встановлення строку виконання зобов`язання може здійснюватися різними способами, зокрема: шляхом встановлення конкретної календарної дати (дня) виконання, із годинними та хвилинними межами, або такого строку виконання, який визначається вказівкою на подію, яка має настати, чи на дію, яку мають вчинити сторона чи сторони.

З матеріалів справи вбачається, що:

в суді першої інстанції відповідачем 17 червня 2020 року подана заява про застосування до вимог ОСОБА_1 позовної давності, яка обґрунтована тим, що у відповідача виник обов`язок з оплати послуг відповідно до акта від 02 квітня 2013 року в день його підписання, з позовом в цій справі ОСОБА_1 звернувся лише 29 листопада 2018 року, тобто з пропуском позовної давності (а. с. 71, т. 4);

ОСОБА_1 04 серпня 2020 року подані заперечення на заяву про застосування позовної давності до його позовних вимог ОСОБА_1 , які обґрунтовані тим, що позовна давність ним не пропущена у зв`язку з тим, що про порушення своїх прав він дізнався 20 червня 2016 років, коли йому було відмовлено в укладення договору про подальше навчання сина ОСОБА_2 в школі. ТОВ «Юрсервіс» раніше не виставляв рахунки-фактури про оплату грошових коштів згідно з договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, оскільки існувала домовленість про зарахування зустрічних вимог (а. с. 116, т. 4);

колегія суддів зауважує, що за змістом договору про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 рокусторонами узгоджено зобов`язання щодо оплати правової допомоги з визначеним строком виконання - протягом 5 (п`яти) днів на підставі рахунку-фактури в національній валюті України за курсом на день виставлення рахунку-фактури;

25 вересня 2018 року позивач направив відповідачеві рахунок-фактуру №10/09 від 24 вересня 2018 року про оплату грошових коштів за правову допомогу, надану ТОВ «Юрсервіс» згідно з договором про надання правової допомоги від 12 листопада 2007 року, зазначав, що ТОВ «Юрсервіс» раніше не виставляло рахунки-фактури. До позову додані докази про отримання рахунку-фактури 21 листопада 2018 року, що підтверджував відповідач у зустрічному позові. Тому строк виконання зобов`язання щодо оплати правової допомоги у відповідача настав, з позовом до суду в цій справі ОСОБА_1 звернувся 29 листопада 2018 року, тобто в межах позовної давності.

За таких обставин оскаржені судові рішення у цій частині належить скасувати, а вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити частково, стягнути з відповідача 486 856,28 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно врахували висновки експертів за результатами проведення комплексної почеркознавчої та судово-технічної експертизи та відмовили у призначенні повторної експертизи слід відхилити, оскільки заявником належним чином не мотивовано, що ці висновки є нечіткими, незрозумілими та складені з порушенням вимог законодавства, якими врегульовано порядок та процедуру проведення експертиз.

Щодо доводів про неврахування висновку експерта №492/02/2020 за результатами проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1 , складеного 25 лютого 2020 експертом ТОВ «Експертно-дослідна служба України» Панчошнік І. З, то суди обґрунтовано визнали його неналежним доказом з огляду на те, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана, зокрема, з проведенням криміналістичних експертиз, до яких віднесена почеркознавча експертиза. Крім того, суд першої інстанції встановив, що експертом порушені вимоги пунктів 1.3.-1.10. пункту 1 «почеркознавча експертиза» розділу І «Криміналістичні експертизи» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом №53/5 Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року, а саме: експертиза була проведена на підставі електрофотокопій документів, якими експерт керувався як вільними зразками почерку ОСОБА_5 . Кількість зразків підпису ОСОБА_5 була не достатня, як і не відповідають вони часу виконання спірних актів; електрофотокопії зразків підпису ОСОБА_5 не пред`являлися останньому для ідентифікації, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_5 у експерта взагалі були відсутні.

Щодо додаткових рішень судів

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), на яку посилається скаржник, вказано, що:

«при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

… можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення».

Касаційний суд акцентує увагу, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності відповідного заперечення іншої сторони, яка вказує на неспівмірність витрат та наводить відповідне обґрунтування, за потреби - з наданням доказів невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Схожі висновки зроблені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 серпня 2018 року у справі № 916/1283/17 та інших.

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження

№ 61-3480сво21) вказано, що «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них».

У справі, що переглядається:

08 серпня 2022 року (з урахуванням, що 07 серпня 2022 року - вихідний день) представник ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» Василевич Д. С. подала заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просила стягнути з позивача за первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 297 834,51 грн, з яких за розгляд первісного позову - 198 315,17 грн, за розгляд зустрічного позову - 98 919,34 грн. Вказувала, що представництво інтересів ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» здійснювали адвокати АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери». З урахуванням того, що витрати на професійну правничу допомогу, які понесло ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ», підлягають стягненню з позивача за первісним позовом та з відповідачів за зустрічним позовом в рівних частинах за зустрічним позовом, у зв`язку з чим детальний опис послуг складається з трьох частин: 1. Складені процесуальні документи за первісним позовом (загальна вартість цих послуг склала 123 968,13 грн); 2. Складені процесуальні документи за зустрічним позовом (загальна вартість цих послуг склала 23 972,30 грн); 3. Усі інші послуги, що були надані АО «ЮФ «Онопенко та партнери» в ході розгляду справи підлягають спільному розподілу між позивачем за первісним позовом ( ОСОБА_1 ) та відповідачами за зустрічним позовом ( ОСОБА_1 та ТОВ «Юрсервіс») (загальна вартість цих послуг склала 149 894,08 грн) (т. 5 , а. с. 139-147);

17 серпня 2022 року ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з підстав їх неспівмірності, у якому, зокрема, також вказував, що не підлягає відшкодуванню на користь відповідача судові витрати за надання правової допомоги адвокатом Маркович В. О., яка не діяла у складі АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери». Оскільки саме нею складені, підписані та подані процесуальні документи, а тому їх включення до судових витрат саме вказаного об`єднання не відповідатиме критерію дійсності;

суд першої інстанції, з урахуванням заяви ОСОБА_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вважав, що з нього на користь ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» слід стягнути половину від суми, визначеної у заяві про ухвалення додаткового рішення: 99 457,58 грн (за первісним позовом), 24 729,83 грн (1/2 з ТОВ «Юрсервіс» від 49 459,67 грн за зустрічним позовом), а також 19 477,73 грн (1/2 з ТОВ «Юрсервіс»від 38 955,47 грн за проведення експертизи);

представництво інтересів ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» в суді першої інстанції здійснювалося адвокатами Маркович В. О., Василевич Д. С. та Пекар А. О. До зави про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу додано наказ АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» від 28 березня 2018 року № 02-к, згідно з яким Тинна (після зміни прізвища ? Василевич) Д. С. та Пекар А. О. прийняті на посади адвоката. Водночас матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що адвокат Маркович В. О. діяла як адвокат або за дорученням АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери». Матеріали справи містять ордери, згідно з якими адвокат Маркович В. О. здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на підставі окремого договору про надання правової допомоги від 03 жовтня 2019 року, укладеного між адвокатом Маркович В. О. та ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» (т. 2 , а. с. 73-75), за яким заяв про компенсацію витрат на правничу допомогу не заявлялось;

зазначені доводи ОСОБА_1 суди залишили поза увагою, а тому суди необґрунтовано враховували при визначені розміру судових витрат і заявлені витрати в частині, правничу допомогу щодо яких надавала адвокат Маркович В. О. При цьому колегія суддів не приймає доводи заявника, за змістом яких зазначена правнича допомога надавалась АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери», а адвокат Маркович В. О. лише підписувала процесуальні документи, оскільки таке суперечить сутності адвокатської діяльності;

згідно з актом приймання передачі наданих послуг відповідно від 02 грудня 2019 року (т. 5, а. с. 164-165), в якому надано розрахунок та зазначено про вартість складових витрат, вбачається: правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів наявних, формування правової позиції, узгодження її з клієнтом та складання відзиву - у розмірі 71 916,90 грн, правовий аналіз договору уступки вимоги від 15 вересня 2016 року, що укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Юрсервіс», встановлення наявності правових підстав для визначення цього договору недійсним та складення зустрічної позовної заяви - у розмірі 23 972,30 грн, складення клопотання про витребування доказів - у розмірі 2 397,23 грн, складення клопотання про виклик свідка ? 1 198,62 грн, складення клопотання про призначення експертизи - у розмірі 7 191,69 грн, складення тексту заяви про приєднання доказів у справі та формування переліку доказів, що додавалися до цієї заяви - у розмірі 5 993,07 грн, участь в судовому засіданні - у розмірі 7 191,69 грн, всього на суму 119 861,50 грн. Аналіз матеріалів справи свідчить, що послуги, вказані у цьому акті надавались адвокатом Маркович В. О., яка також приймала участь у судовому засіданні 27 листопада 2019 року. За таких обставин розмір пред`явлених судових витрат на правову допомогу за первісним позовом підлягав зменшенню на суму 95 889,20 грн (119 861,50 грн - 23 972,30 грн (складення тексту зустрічної позовної заяви)) та мав становити 103 025,97 грн (198 915, 17 грн - 95 889,20 грн);

з урахуванням зменшення витрат на професійну правничу допомогу судами за клопотанням ОСОБА_1 про їх неспівмірність, що ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» не оскаржує в касаційному порядку, суд мав визначити такий розмір в сумі 51 512,98 грн (103 025,97 грн/2);

оскільки суди відповідно зменшили розмір витрат ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» на професійну правничу допомогуза клопотанням ОСОБА_1 про їх неспівмірність, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги в частині неврахування судами критерію необхідності та розумності їхнього розміру;

під час перегляду справи Верховним Судом встановлено підстави для скасування судових рішень, відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовомта часткового задоволення первісного позову ОСОБА_1 . Тому не підлягають стягненню витрати позивача за зустрічним позовом в суді першої інстанції (24 729,83 грн), з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві підлягає зменшенню розмір компенсації цих витрат ОСОБА_1 за первісним позовом з 51 512,98 грн до 48 339,78 грн та за проведення експертизи з 19 477,73 грн до 18 277,90 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам про стягнення боргу - 6,16 %), а також за додатковою постановою апеляційного суду з 69 480,34 грн до 32 600,17 грн (69 480,34/2 - 6,16 %);

апеляційний суд правильно не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 , що АО «Юридична фірма «Онопенко та партнери» не зареєстроване згідно з підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України як неприбуткова організація, метою діяльності якої є надання професійних правничих послуг, оскільки такі обставини за законодавством України не є умовою компенсації судових витрат на правничу допомогу, надану адвокатами адвокатських об`єднань;

колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили складу наданої правової допомоги, оскільки наведене спростовується описами витрат в завданнях до договору про надання правничої допомоги, актах приймання-передачі.

За таких обставин додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, слід змінити в частині розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , зменшивши їх до 48 339,78 грн, за проведення експертизи - до 18 277,90 грн, а також змінити додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року шляхом зменшення розміру відповідної компенсації до 32 600,17 грн.

У справі, що переглядається, інший відповідач (ТОВ «Юрсервіс») не скористалося своїм правом подачі апеляційної, касаційної скарги, приєднання до апеляційної, касаційної скарги. Аналіз аргументів касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що в ній не наведено переконливих доводів, яким чином судові рішення в частині стягнення судових витрат з ТОВ «Юрсервіс» порушують його права та інтереси, за умови, що ТОВ «Юрсервіс» не оскаржувало судових рішень в цій частині, тобто погодилися з ними. Тому оскаржені судові рішення в зазначеній частині, що стосується ТОВ «Юрсервіс», належить залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу слід задовольнити частково;

оскаржені судові рішення в частині вирішення первісного та зустрічного позовів скасувати;

ухвалити нове рішення в цій частині про часткове задоволення первісного позову, стягнення з відповідача486 856,28 грн заборгованості на користь ОСОБА_1 та відмову у задоволенні зустрічного позову;

додаткове рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного суду, змінити шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 , з 124 187,41 грн до 48 339,78 грн, за проведення експертизи з 19 477,73 грн до 18 277,90 грн, а в іншій частині - залишити без змін;

додаткову постанову апеляційного суду змінити шляхом зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 , з 69 480,34 грн до 32 600,17 грн.

Щодо заявлених клопотань

Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Наведені в клопотанні ОСОБА_1 аргументи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зводяться до обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, а не підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, тому у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

З огляду на висновки суду касаційної інстанції за наслідком перегляду справи, немає підстав для задоволення клопотання ТОВ «Британська міжнародна школа ? Київ» про закриття касаційного провадження.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням того, що касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, з ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» належить стягнути відповідну частину судових витрат ОСОБА_1 на сплату судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції в сумі 5 763,00 грн (1 921,00 грн + 3 842,00 грн) в частині зустрічного позову, у зв`язку з розглядом справи у судах всіх інстанцій пропорційно до задоволеної частини первісного позову - 2 446,75 грн (547,32 грн + 814,04грн + 1 085,39 грн), а всього 8 209,75 грн.

Оскільки ТОВ «Британська міжнародна школа - Київ» у відзиві на касаційну скаргу зроблена заява про подання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 141, 400, 402, 403, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відмовити у задоволенні клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ» про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ» про стягнення боргу та зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрсервіс» про визнання недійним договору уступки вимоги скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ» на користь ОСОБА_1 486 856,28 грн боргу.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ» про визнання недійним договору уступки вимоги.

Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, змінити зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ», з 124 187,41 грн до 48 339,78 грн, та витрат за проведення експертизи - з 19 477,73 грн до 18 277,90 грн.

В іншій частині додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року залишити без змін.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року змінити зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ», з 69 480,34 грн до 32 600,17 грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська загальноосвітня приватна школа І-ІІІ ступенів «Британська міжнародна школа ? Київ» на користь ОСОБА_1 8 209,75 грн судових витрат на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в скасованій частині, а також додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року та додаткова постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в змінених частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко