УХВАЛА
03 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 761/37875/20
провадження № 61-15567св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року у складі судді -Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила: визнати договір дарування від 16 лютого 2004 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. удаваним; визнати договір дарування від 16 лютого 2004 року квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. договором довічного утримання; розірвати договір довічного утримання, укладений 16 лютого 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючим від імені та в інтересах дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. 22 вересня 2004 року № 11418 та зареєстрований в комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 20 жовтня 2004 року за реєстрованим № 7873; скасувати державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» 20 жовтня 2004 року за реєстрованим № 7873.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 6-133цс12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, та постановах Верховного Суду від: 05 січня 2023 року у справі № 711/7715/20, від 11 квітня 2018 року у справі № 707/1541/16-ц, від 14 лютого 2022 року у справі № 346/2238/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, посилається на необґрунтоване відхилення апеляційною інстанцією клопотань про виклик свідків, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У січні 2025 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про забезпечення позову у справі № 761/37875/20, шляхом накладення арешту.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 листопада 2024 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , з підстав визначених пунктами 1,4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 761/37875/20; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У грудні 2024 року матеріали справи № 761/37875/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду 14 січня 2025 року заяву ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_1 , про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання договору дарування від 16 лютого 2004 року удаваним, визнання його договором довічного утримання та його розірвання, визнання недійсним договору дарування від 22 вересня 2004 року та скасування його державної реєстрації, залишено без розгляду та повернуто заявникові.
У січні 2025 року надійшла відповідь Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), з якої вбачається, що у відділі проведена державна реєстрація смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис про смерть №573 від 11 січня 2025 року та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання договору дарування від 16 лютого 2004 року удаваним, визнання його договором довічного утримання та його розірвання, визнання недійсним договору дарування від 22 вересня 2004 року та скасування його державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_5 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 12 лютого 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 03.02.2025 |
Оприлюднено | 05.02.2025 |
Номер документу | 124903974 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Гулейков Ігор Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні