Постанова

від 04.02.2025 по справі 487/2997/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.02.25

22-ц/812/212/25

Провадження № 22-ц/812/212/25 Головуючий суду першої інстанції Кузьменко В.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року м. Миколаїв Справа № 487/2997/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Заводськогорайонного судум.Миколаєва від26листопада 2024року,повний текстякого складено29листопада 2024року,ухвалене підголовуванням суддіКузьменка В.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бутоми- 6-А» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання та ремонт будинку,

В С Т А Н О В И В:

26травня 2023року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бутоми- 6-А» (далі ОСББ «Бутоми 6 А», Об`єднання) звернулось до суду з позовом, вимоги якого збільшило в подальшому, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на утримання та ремонт будинку.

Позов мотивований тим, що 15 червня 2010 року власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 створено ОСББ «Бутоми-6-А».

15 грудня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1005221070011020087 про зміну керівника на ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у вищевказаному будинку, тобто є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ «Бутоми-6-А» в розумінні Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів ОСББ «Бутоми-6-А».

Діючи в інтересах співвласників вказаного будинку, і на підставі статуту ОСББ «Бутоми-6-А» позивач з часу створення Об`єднання і по теперішній час забезпечує надання житлово-комунальних послуг в цьому житловому будинку. Відповідач же неналежно виконує свої зобов`язання співвласника, передбачені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статутом ОСББ «Бутоми-6-А», в результаті чого у нього, станом на 01 листопада 2024 року виникла заборгованість у розмірі 41259.26 грн, з яких 31885.24 грн внески на утримання та ремонт будинку - експлуатаційні витрати, оплата водопостачання та вивіз ТПВ, внесок у накопичувальний та ремонтний фонд, 2674.27 грн - три проценти річних за період з 01 січня 2019 року по 24 лютого 2022 року, 6699.75 грн - інфляційні втрати за період з 01 січня 2019 року по 24 лютого 2022 року.

В добровільному порядку відповідач заборгованість не сплачує.

Посилаючись на викладене ОСББ «Бутоми-6-А» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на 01 листопада 2024 року у розмірі 41259.26 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн та судовий збір.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Бутоми-6-А» заборгованість, яка утворилась станом на 01 листопада 2024 року у розмірі 41259.26 грн, з якої 31885.24 грн внески на утримання та ремонт будинку - експлуатаційні витрати, оплата водопостачання та вивіз ТПВ, внесок у накопичувальний та ремонтний фонд, 2674.27 грн - три проценти річних за період з 01 січня 2019 року по 24 лютого 2022 року та 6699.75 грн - інфляційні втрати за період з 01 січня 2019 року по 24 лютого 2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Бутоми-6-А» судовий збір у розмірі 2684 грн.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Бутоми-6-А» витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутність між сторонами укладеного договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Особа, яка є власником квартири (нежитлового приміщення) у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні, а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку заявлена сума боргу підлягає стягненню.

За неналежне виконання грошового зобов`язання також підлягає стягненню з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та направити справу до іншого суду першої інстанції для розгляду за встановленою підсудністю.

Апеляційну скаргумотивовано тим,що позовні вимоги були заявлені в провадженні № 2/487/1559/23, а рішення винесено в провадженні 2/487/304/24.

Провадження було відкрито за одним номером, а рішення ухвалене за іншим номером провадження. Уточнення позовних вимог не є підставою для закриття провадження та відкриття нового. Відповідач про вказане повідомлений не був, тому відзив на уточнені позовні вимоги подати не міг.

Судом першої інстанції було порушено вимоги частини 5 статті 223 ЦПК України, доводи та пояснення відповідача судом не було заслухано.

Судом першої інстанції не було перевірено докази позивача та не враховано подані докази відповідача. Не було звірено данні подані позивачем до суду на достовірність. Не було надано доказів, що ОСББ «Бутоми-6-А» розбило звірку з мешканцями квартири.

Не постановивши ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та не перейшовши до судових дебатів суд видалився до нарадчої кімнати та ухвалив вступну та резолютивну частини рішення. Вказаними діями суд першої інстанції порушив змагальність сторін.

Клопотання, відзиви, заяви, пояснення та надані докази відповідачу судом першої інстанції в рішенні суду не згадувались, оцінки їм судом не було надано, посилань на аркуші справи щодо обґрунтування рішення судом не зроблено.

Документи, які надавались ОСОБА_1 до суду судом не досліджувались, а судом було враховано лише позицію позивача у справі.

ОСББ «Бутоми-6-А» надало відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві позивач зазначав, що заперечує проти викладених у ній доводів, мотивів та міркувань в повному обсязі, вважає їх надуманими та зробленими через особисті неприязні стосунки з правлінням ОСББ «Бутоми-6-А», а також через невірне тлумачення норм законодавства, а оскаржуване рішення Заводського районного суду м. Миколаєва є законним та обґрунтованим.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 15 червня 2010 року по АДРЕСА_1 створено ОСББ «Бутоми-6-А». Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 грудня 2020 року № 273910049049 керівником ОСББ «Бутоми-6-А» є ОСОБА_2 .

За статутом ОСББ «Бутоми-6-А» метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 331001463 від 03 травня 2023 року, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , тобто є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ «Бутоми-6-А» в розумінні Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та зобов`язаний виконувати рішення загальних зборів ОСББ «Бутоми-6-А». Квартира відповідача знаходиться вище першого поверху будинку, загальна площа квартири становить 59,3 м?.

Рішеннями загальних зборів ОСББ «Бутоми-6-А» визначено порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласниками на утримання будинку та прибудинкової території. Так, Рішенням Загальних зборів, що викладене в протоколі від 18 листопада 2018 року затверджено місячний тариф на експлуатаційні витрати з утримання будинку з 01 грудня 2018 року у розмірі 3,51 грн за 1 м? для квартир першого поверху і нежитлових приміщень, та 4,07 грн за 1 м? для квартир з 2 по 6 поверхи; ремонтний фонд 40,00 грн з однієї квартири чи нежитлового приміщення, накопичувальний фонд 15 грн з однієї квартири чи нежитлового приміщення.

Рішенням загальних зборів, що викладене в протоколі від 16 листопада 2019 року затверджено тариф на експлуатаційні витрати з утримання будинку з 01 грудня 2019 року у розмірі 3,97 грн за 1 м? для квартир першого поверху і нежитлових приміщень, та 5.09 грн за 1м? для квартир з 2 по 6 поверхи; ремонтний фонд 100,00 грн з однієї квартири чи нежитлового приміщення, накопичувальний фонд 15 грн з однієї квартири чи нежитлового приміщення.

Рішенням загальних зборів, що викладене в протоколі від 24 жовтня 2020 року затверджено кошторис ОСББ «Бутоми-6-А» та розмір внеску з 01 грудня 2020 року місячний тариф на експлуатаційні витрати з утримання будинку у розмірі 5,23 грн з 1 м? для квартир першого поверху і нежитлових приміщень, та 6,07 грн за 1 м? для квартир з 2 по 6 поверхи; місячна плата в ремонтний фонд 100 грн, накопичувальний фонд 15,00 грн.

Прийняті загальними зборами рішення щодо розмірів внесків, тарифів для співвласників є діючими, правомірними, ніким неоспореними та не скасованими.

Згідно з частинами 5 та 8 статті 22 Закону про «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

У відносинах з Міським комунальним підприємством «Миколаївводоканал» (далі МКП «Миколаївводоканал») та Комунальним підприємством «Миколаївкомунтранс» (далі КП «Миколаївкомунтранс») ОСББ «Бутоми-6-А» обрано модель організації договірних відносин - колективний договір, що вирішено на загальних зборах, яке викладене в протоколі від 16 листопада 2019 року.

З МКП «Миколаївводоканал» укладено договір від 12 липня 2010 року № А/4542 щодо оплати послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, за такого співвласниками провадиться подальше відшкодування витрат відповідно до споживання, а з КП «Миколаївкомунтранс» укладено договір від 04 січня 2018 року № 6/7 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів. Співвласниками провадиться відшкодування вартості отриманих послуг з вивезення твердих побутових відходів на рахунок ОСББ «Бутоми-6-А».

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ОСББ «Бутоми-6-А», станом на 01 листопада 2024 року відповідачу нараховано за послуги з утримання майна (експлуатаційні витрати) - 23 134.09 грн, водопостачання та водовідведення - 7 771.57 грн, перевірка вентиляційних каналів 140 грн, вивіз побутового сміття 874.01 грн, накопичувальний та ремонтний фонд утримання будинку 7330.00 грн. Відповідачем сплачено всього 7364.43 грн, а тому заборгованість за цими платежами складає 31885.24 грн.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, звертає увагу на таке.

Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (тут і далі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 10 даного Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статутом ОСББ «Бутоми-6-А» визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. Загальні збори є вищим органом управління ОСББ, правління є виконавчим органом і підзвітне загальним зборам, ревізійна комісія (ревізор), орган який здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю правління об`єднання.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об`єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Частиною 1 статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина 2 статті 7 Закону № 417-VIII).

За змістом статті 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на його власника.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 9 Закону України «Про житло-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами (стаття 67 ЖК УРСР).

Статтею 68 ЖК УРСР встановлено, що Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Встановивши, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у спірному багатоквартирному будинку, який певний час не сплачував кошти на утримання майна (експлуатаційні витрати),водопостачання таводовідведення,перевірка вентиляційнихканалів,вивіз побутовогосміття,накопичувальний таремонтний фондутримання цьогобудинку,внаслідок чогоутворилась заборгованість за надані послуги та ураховуючи надані сторонами докази, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , як власник квартири, зобов`язаний приймати участь в утриманні багатоквартирного будинку та прилеглої території пропорційно до його частки співвласника, сплачувати надані позивачем послуги, а також виконувати рішення загальних зборів співвласників.

За невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань по сплаті перелічених платежів, суд першої інстанції правильно застосував приписи частини 2 статті 625 ЦК України щодо стягнення на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних витрат.

Доводи апеляційної скарги про неправильність реєстрації розглянутої цивільної справи та проваджень у цій справі не заслуговують на увагу з огляду на те, що реєстрація цивільної справи та проваджень відбувається на підставі Положення про автоматичну систему документообігу суду, затверджену рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року ( з подальшими змінами).

Так, відповідно до приписів пунктів 2.2.4, 2.2.5 зазначеного Положення кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції, а в разі надходження заяви про визначення підсудності, поданої до пред`явлення позову, - в суді, до якого надійшла така заява. Єдиний унікальний номер залишається незмінним незалежно від проходження судової справи в інстанціях чи надходження судової справи за підсудністю з іншого суду будь-якої юрисдикції, в тому числі в разі повторного надходження судової справи після її належного оформлення, та який повинен обов`язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні.

Структура єдиного унікального номера судової справи є такою: код суду першої інстанції (три цифри) / номер судової справи за порядком у поточному році / рік реєстрації (дві цифри). Наприклад: 512/362/15.

У разі надходження позовних заяв у майнових та немайнових спорах, стороною в яких є боржник, інших заяв з вимогами до боржника для розгляду по суті в межах справи про банкрутство такій судовій справі присвоюється єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках зазначається єдиний унікальний номер судової справи позовного провадження. Судові справи, які передані з господарських судів або судів інших юрисдикцій для розгляду в межах справи про банкрутство, містять єдиний унікальний номер справи про банкрутство та в дужках - єдиний унікальний номер справи, який був визначений раніше

Автоматизованою системою може автоматично формуватися номер провадження судової справи, необхідний для діловодства відповідного суду. Цей номер може містити, зокрема, індекс, код суду, номер судової справи за порядком у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду.

Справі, що переглядається при звернення ОСББ «Бутоми-6» з позовом було присвоєно єдиний унікальний номер справи 487/2997/23 та провадження № 487/1559/23. У зв`язку з перенесення розгляду справи на наступний рік, провадження у справі було перереєстроване на № 2/487/304/24.

Провадження за заявою відповідача про перегляд заочного рішення було зареєстровано за № 2-п/487/32/24, у зв`язку з по становлення 17 жовтня 2024 року ухвали суду про скасування заочного рішення та призначення справи до нового розгляду відбулася реєстрація провадження за № 2/487/3394/24, за яким й ухвалене оскаржуване рішення.

Щодо тверджень скарги про не проведення підготовчого засідання, то треба зазначити, що ухвалою суду першої інстанції 06 листопада 2023 року у справі було відкрито судове засідання та визначено, що справа буде розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому у справах, що розглядаються у такому порядку, підготовче провадження не проводиться. Ухвалою суду першої інстанції про скасування заочного рішення від 17 жовтня 2024 року, розгляд справи призначено на 28 жовтня 2024 року з викликом сторін. За такого, такі твердження не заслуговують на увагу.

11 листопада 2024 року позивач скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 49 ЦПК України звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог у зв`язку з чим судом в цей день у судовому засіданні була оголошена перерва та надана можливість відповідачу ознайомитися з новими позовними вимогами.

15 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами, а тому доводи скарги, що відповідачу не надали можливість надати відзив на збільшені позовні вимоги є безпідставними.

Не підлягаютьзадоволенню йаргументи скаргипро порушеннясудом нормпроцесуального праващодо ненадання можливостіучасті відповідачау судовомузасіданні,наданні їмпояснень,не дослідженнядоказів,не проведеннядебатів,оскільки невідповідають протоколу судовогозасідання від26листопада 2024року,за яким судовийрозгляд справивідбувався за участю відповідача, були досліджені докази та проведено судові дебати, після чого суд видалився до народної кімнати та повернувшись оголосив вступну та резолютивну частини. За заявами позивача, справа була розглянута без участі ОСББ «Бутоми-6А». Зауважень на протокол судового засідання відповідач суду не подавав.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не оцінив належним чином надані відповідачем докази є неприйнятними з огляду на таке.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спільних правовідносин), та дає можливість ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом запитувача.

За такого, кожна сторона сама розглядає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на стороні спору, а суд розглядає справу в межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

В силу вимог частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

На підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог відповідач надав акт обстеження квартири відповідача працівниками адміністрації Заводського району від 31 серпня 2021 року, за яким були виявлені у деяких приміщених квартири сліди цвілі та за результатами огляду рекомендовано відповідачу звернутися до експертної сертифікованої установи для з`ясування причин накопичення вологи; письмові звернення відповідача до тієї ж адміністрації з приводу незадовільної роботи ОСББ «Бутоми -6-А», де заявнику роз`яснено його право звернення до суду за захистом своїх прав; переписку відповідача з позивачем з приводу несплати послуг; акт опломбування водяного вузла в квартирі АДРЕСА_2 від 09 вересня 2023 року та фото лічильника. Оцінивши надані відповідачем докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не доводять підстав для звільнення відповідача як власника квартири від оплати отриманих від позивача послуг.

Апеляційний суд вважає помилковим посилання ОСОБА_1 на звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги, оскільки між ним та позивачем не укладено відповідний договір про їх надання, тому що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги. Така правова позиціє висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 та відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України є обов`язковою для застосування судом.

В прохальній частині апеляційної скарги відповідач просив направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, проте скарга не містить будь-яких доводів щодо незгоди заявника з розглядом справи саме Заводським районним судом м. Миколаєва за правилами частини 1 статті 27 ЦПК України за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача. Інших підстав для визначення територіальної юрисдикції за матеріалами справи не встановлено, а тому такі вимоги є безпідставними.

Інші доводи скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди заявника з оцінкою наданих сторонами доказів, з якою погоджується апеляційний суд.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89, 367, 368 ЦПК України, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких віднесено, зокрема, й витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1, пункт 3 частини 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для розподілу судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, відсутні.

13січня 2025року ОСББ «Бутоми -6-А» подало клопотання про стягнення судових витрат, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ОСББ «Бутоми -6-А» надано: копію договору про надання правничої допомоги від 07 січня 2025 року № 07/01-25; копію рахунку на оплату від 07 січня 2025 року № 32 на суму 2 000 грн; копію платіжної інструкції від 10 січня 2025 року № 102; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

За змістом вище перелічених документів вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 2 000 грн за наступні послуги: усна консультація; робота з письмовими документами; робота з Єдиним державним реєстром судових рішень; робота із законодавчою базою; складання письмових документів.

Апеляційний суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат ості, а також з критерію розумності їхнього розміру, вважає, що заявником надано належні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь заявників, з огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги. Відповідач, заперечуючи стягнення таких витрат, будь-яких доказів на їх спростування не навів.

Отже, з врахуванням того, що в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, з ОСОБА_1 на користь ОСББ ««Бутоми -6-А» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу надані в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бутоми- 6-А» 2000 грн витрат професійну правничу допомогу.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 04 лютого 2025 року.