Рішення

від 27.01.2025 по справі 386/134/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

27.01.2025 2/394/60/25

386/134/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого - судді: Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

за участі представника позивача: Терехова М.С.

представника відповідача: Красноголовець О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що 08 квітня 2019 року між ОСОБА_4 та Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір оренди землі.

Відповідно до договору: п. 1.1. орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області; п. 2.1. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,3500 гектарів у тому числі рілля 4,35 гектарів; п. 2.2. кадастровий номер земельної ділянки: 3523681200:02:000:0655; п. 3.1. цей договір діє до 31 грудня 2029 року; п. 4.1. орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 19158,50 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою, що у відсотковому співвідношенні становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у п. 2.4. даного договору. За згодою сторін розмір орендної плати за перший (2019) рік користування збільшується на 24844,72 грн. та становить 44003,22 грн. за повний рік користування земельною ділянкою. Починаючи з 2020 р. та всі наступні роки оренди (до закінчення дії договору оренди землі) орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у розмірі передбаченому абзацом першим даного пункту договору; п. 4.2 орендна плата за користуванням об`єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений в даному договорі або поштовим переказом; п. 4.6 разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

15 січня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 08.04.2019 року, відповідно до якої: внесено зміни до розділу 4 договору оренди, виклавши п. 4.1. в наступній редакції: орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 21375,85 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою».

Так відповідно до отриманого на адвокатський запит відомостей встановлено, що на користь ОСОБА_4 здійснено поштовий переказ коштів на загальну суму 46267,77 грн.

Згідно умов договору за 268 днів оренди в 2019 році Агрофірма «Хлібороб» у формі ТОВ мало сплатити 32309,21 грн. - без податків відповідно 26008,9 грн.

В 2020 році за 97 днів оренди 11693,35 грн. та за 268 днів 15695,14 грн. - що відповідно без податків складає 22047,74 грн.

Таким чином за 2019-2020 р.р. сплачено чистої орендної плати 59697,70 грн., що відповідно без податків складає 48056,64 грн.

Що повністю відповідає умовам договору.

В 2020 р., як стверджує Агрофірма «Хлібороб», виплат не було, що відповідає дійсності, так як за 2020 рік було виплачено авансом в 2019 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, спадкоємець ОСОБА_5 отримав у спадщину земельну ділянку площею 4,3543 гектар, кадастровий номер 3523681200:02:000:0655, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 08.12.2020 р. тож всі права та обов`язки по договору оренди землі перейшли до останнього.

Розпорядженням Голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 18 травня 2016 р. №113-р призначено опікуном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

13 березня 2021 року ОСОБА_5 змінив ім`я на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 13 березня 2021 року.

10.02.2021 року опікуном дитини-сироти ОСОБА_5 рекомендованим листом з описом вкладення повідомлено агрофірму «Хлібороб» про вступ в спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 3523681200:02:000:0655 та надані підтверджуючі документи.

Однак таке повідомлення взагалі залишилось без будь якого належного реагування зі сторони відповідача.

У відповіді на адвокатський запит від 16.06.2021 року відповідач повідомив, що гр. ОСОБА_5 не повідомляв товариство про набуття ним права власності, тож відповідь на запит була неповною, у зв`язку з чим директора Агрофірма «Хлібороб» ОСОБА_6 постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП та винуватість останнього також підтверджено під час перевірки в апеляційному порядку Кропивницьким апеляційний судом.

Тільки після відповідних рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідач відповідаючи на запит в своєму листі від 01.11.2021 р. визнав, що ОСОБА_5 є спадкоємцем орендодавця ОСОБА_4 .

Однак орендну плату за 2021 - 2023 роки жодного разу ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ) не сплатив.

2021 рік - повний рік орендна плата 21375,85 грн. розрахунок проводився з 31.12.2021 року.

Загальна заборгованість: період прострочення грошового зобов`язання 742 дня 21 375,85 (сума боргу) + 6864,79 (інфляційне збільшення) + 17733,81 (штрафні санкції) = 45974,45 грн.

2022 рік - повний рік орендна плата 21375,85 грн. загальна заборгованість: період прострочення грошового зобов`язання 377 днів 21375,85 (сума боргу) + 930,56 (інфляційне збільшення) + 9776,14 (штрафні санкції) = 32082,55 грн.

Таким чином загальну суму, яку має сплатити відповідач з урахуванням основної суми, штрафу та інфляційних втрат, складає:

Сума боргу по орендній платі 2011-2023 роки: 64127,55 грн. інфляційні втрати: 7795,35 грн., пеня (подвійна облікова ставка НБУ) 27509,95 грн.

Вважав, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме систематична несплата орендної плати. Як встановлено, відповідачем не здійснено оплату за 2021, 2022, 2023 роки як самої орендної плати, так і нарахувань індексації, що є істотним порушенням умов договору.

Представник позивача просив стягнути з Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 64127,55 грн. заборгованість за орендною платою за користування земельною ділянкою, кошти в сумі 7795,35 грн. - інфляційні втрати, кошти в сумі 27509,95 грн. - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Розірвати договір оренди землі, укладений 08.04.2019 року між ОСОБА_4 та агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Стягнути з відповідача понесені витрати при зверненні до суду /т.1 а.с. 11-13, 191-192/.

Представник відповідача агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, скориставшись своїм правом надіслав до суду відзив, в якому зазначив, що 26 березня 2024 р. на адресу агрофірми «Хлібороб» надійшла ухвала Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2024 року про прийняття справи до свого провадження та відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до товариства про стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки. До ухвали суду також долучено позовну заяву з додатками. В позовній заяві та в обґрунтуванні щодо застосування штрафних санкцій позивач висвітлює та обґрунтовує наявність орендних відносин між ОСОБА_4 та товариством з 2019 р., проте договірні відносини щодо предмету даного спору не розпочались у 2019 році, як вказано в позові, а існували між вказаними сторонами з 2005 року.

22 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрофірма «Кочубій» було укладено договір № 339 оренди землі, за яким ТОВ «Агрофірма «Кочубій» в оренду передавалась земельна ділянка площею 4,35 га, з кадастровим номером 3523681200:02:000:0655, яка знаходиться на території Кальниболотської сільської ради і належить на праві власності орендодавцю згідно державного акту РІ №322958. Згідно п. 8 договір було укладено на 10 років та проведено його державну реєстрацію у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії центру ДЗК 06.04.2006 р. за № 334.

05 вересня 2007 року між орендодавцем та ТОВ «Агрофірма «Кочубій» було укладено додатковий договір № 1, відповідно до якого сторони погодились змінити строк дії договору та визначити його дію протягом 15 років.

Влітку 2018 року засновниками ТОВ «Агрофірма «Кочубій» було прийнято рішення про реорганізацію товариства шляхом приєднання до Агрофірми «Хлібороб» у формі ТОВ.

31 жовтня 2018 року ТОВ «Агрофірма «Кочубій» у зв`язку з розпочатою процедурою приєднання до Агрофірми «Хлібороб» у формі ТОВ передало останньому, як своєму правонаступнику все майно, усі права та зобов`язання.

Фактично розпорядником всього майна ТОВ «Агрофірми «Кочубій» стала Агрофірма «Хлібороб» у формі ТОВ, в тому числі що стосується зобов`язань по укладеним договорам з ОСОБА_4 .

У квітні 2019 року було досягнуто згоди переукласти договір оренди, вказавши/визначивши стороною орендаря Агрофірму «Хлібороб» ТОВ замість ТОВ «Агрофірма «Кочубій». Варто зауважити, що земельна ділянка не вибувала з користування та використовувалась товариством-правонаступником, про що орендодавцю було достеменно відомо.

Враховуючи державну реєстрацію попереднього договору оренди, було прийнято рішення припинити відносини з вказаним в договорі орендаря ТОВ «Агрофірма» «Кочубій» та 08 квітня 2019 року сторони підписали угоду про дострокове припинення договору оренди від 2005 року за №339 з ТОВ «Агрофірма «Кочубій».

Того ж дня ОСОБА_4 підписала договір № б/н оренди землі на цю ж земельну ділянку, площею 4,3543 га кадастровий номер 3523681200:02:000:0655 з визначенням підприємства-правонаступника - агрофірма «Хлібороб» у формі ТОВ. Державна реєстрація правочину була проведена 19.11.2019 року, що зазначено в Витягу з Державного реєстру речових прав 373240389 від 08.04.2024 року.

Зауважив, що наведені вище дані достеменно відомі представнику позивача, адже згідно відповідей на адвокатські запити адвоката Терехова М.С. ця інформація доводилась, проте, з невідомих для відповідача причин, наразі не висвітлюється в відповідній позовній заяві.

Щодо виплати орендної плати.

Керуючись наявними на той момент орендними відносинами, 11 жовтня 2018 року орендодавець ОСОБА_4 звернулась із заявою до ТОВ «Агрофірма «Кочубій» із проханням виплатити авансом орендну плату за 2019 рік. Орендну плату за 2018 рік нею було отримано у березні 2018 року.

30 жовтня 2018 року орендодавцю після вирахування податків та зборів було виплачено 30845,18 грн. шляхом направлення грошового переказу через AT «Укрпошта». У Товариства відсутній оригінал списку згрупованих поштових переказів у зв`язку з закінченням часу його зберігання, проте у жовтні 2021 року адвокату Терехову М.С. у відповідь на його запит, було надіслано завірену копію даного документу.

У примітках зазначено, що сума переказу складається із орендної плати на 2019 рік по договору б/н від 22.12.2005 та орендної плати на 2019 рік по договору № 339 від 28.12.2005.

Відповідно у ТОВ «Агрофірма «Кочубій» станом на 30 жовтня 2018 р. виникла дебіторська заборгованість.

Оскільки 31 жовтня 2018 року ТОВ «Агрофірма «Кочубій» у зв`язку з розпочатою процедурою реорганізації шляхом приєднання до Агрофірми «Хлібороб» у формі ТОВ передало останньому, як своєму правонаступнику все майно, усі права та зобов`язання, в передавальному акті зазначено також наявну поточну заборгованість гр. ОСОБА_4 перед ТОВ «Агрофірма «Кочубій» в розмірі 38317 грн. з розрахунку по 19158, 50 грн. за виплачену орендну плату на 2019 р. по двом договорах оренди землі, адже ОСОБА_4 мала у власності дві земельні ділянки, які орендувало ТОВ «Агрофірма «Кочубій».

У квітні 2019 році ОСОБА_4 знову звернулася, уже до правонаступника Агрофірми «Хлібороб» ТОВ, з поясненням складних сімейних обставин та проханням знову виплатити їй наперед орендну плату. Враховуючи ці обставини, а також наявну процедуру реорганізації ТОВ «Агрофірма «Кочубій» та домовленості по зміні сторони користувача в орендних відносинах, сторони, маючи чіткі взаємні домовленості про майбутню співпрацю щодо користування земельними ділянками, погодило та виплатило орендну плату авансом.

Наявну заборгованість ОСОБА_4 перед товариством (дебіторську заборгованість Товариства), сторонами було домовлено врахувати в рахунок виплат по новому договору від 2019 року, так як природа розрахунків залишилася незмінна.

Зокрема п. 4.1. Договору визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 19158,50 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою.

Таким чином, за домовленістю сторін (у зв`язку з достроковим припиненням договору оренди з ТОВ «Агрофірма «Кочубій»), вказану суму отриманих авансом коштів ОСОБА_4 по договору № 339 від 22.12.2005 р. в сумі 19158,5 грн., (з яких податки та збори - 3 735,91 грн.) було зараховано при розрахунку із ОСОБА_4 за договором № б/н від 08.04.2019 року з Агрофірма «Хлібороб» у формі ТОВ, що узгоджується із умовами Договору. Абз. 2 п. 4.1 договору від 2019 р. сторони визначили, що за згодою сторін розмір орендної плати за перший (2019) рік користування збільшується на 24844,72 грн. та становить 44003,02 грн. за повний рік користування земельною ділянкою.

Відповідно, 11 квітня 2019 року Агрофірма «Хлібороб» у формі ТОВ виплатило (по факту доплатило) через касу підприємства ОСОБА_4 орендну плату за 2019 рік у розмірі 24844,72 грн. (з яких податки та збори - 4844,72 грн.). Завірена копія відомості на виплату грошей №ХБ0000001773 від 11.04.2019 року додавалась до заяви свідка і міститься в матеріалах справи.

Отже, загальна сума орендної плати за 2019 рік в розмірі 44003,22 грн., складалася з двох сум: сума орендної плати за 2019 р. в розмірі 19158,50 грн., що була нарахована ОСОБА_4 авансом в 2018 році; сума орендної плати в розмірі 24844,72 грн., що була нарахована гр. ОСОБА_4 11.04.2019 року та видана через касу товариства.

18 квітня 2019 року товариством було виплачено орендодавцю орендну плату авансом за 2020 та 2021 р. Після вирахування податків та зборів ОСОБА_4 ,. було виплачено 30845 грн. шляхом направлення грошового переказу через АТ «Укрпошта» (по 19158,50 грн. за рік з податками та зборами) по 15422,59 грн. - після вирахування податків і зборів. Завірена копія списку згрупованих поштових переказів електронних форма 103-1 від 19.04.2019 року додавалась до заяви свідка і міститься в матеріалах справи.

27 червня 2019 року товариством було виплачено орендодавцю орендну плату авансом за 2022 рік. Зокрема після вирахування податків було виплачено 15422,59 грн. шляхом направлення грошового переказу через АТ «Укрпошта» (19158,50 грн. за рік з податками). Завірена копія списку згрупованих поштових переказів електронних форма 103-1 від 27.06.2019 року додавалась до заяви свідка і міститься в матеріалах справи.

В свою чергу абз. 3-6 п. 4.1. договору визначено, що починаючи з 2020 року та за всі наступні роки оренди (до закінчення строку дії договору оренди землі) орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у розмірі, передбаченому абзацом першим даного пункту договору. Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди, починаючи з 2020 року, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується до суми орендної плати, визначеної в першому абзаці п. 4.1. даного договору, станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). В разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, розмір фактично виплаченої орендної плати за такі роки в майбутньому не індексується.

З наведеного вище доводиться, що відповідачем, станом на червень 2019 року було в повній мірі виконано умови договору оренди земельної ділянки площею 4,3543 га кадастровий номер 3523681200:02:000:0655 та виплачено належну ОСОБА_4 орендну плату за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки.

У січні 2020 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду, відповідно до якої внесено зміни до договору, зокрема погоджено збільшити розмір орендної плати до 21375,85 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою. У зв`язку зі смертю орендодавця в травні 2020 року та відсутності відомостей про реєстрацію права власності на земельну ділянку та платіжних реквізитів спадкоємця, товариством було акумульовано кошти, що належать до виплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3523681200:02:000:0655 за 2023 рік, а також різницю між нарахованими та виплаченими з податками та зборами сум за 2021-2022 роки.

Згідно журналу вхідної кореспонденції товариством 15 лютого 2021 року (завірена копія журналу вхідної кореспонденції додавалась до заяви свідка і міститься в матеріалах справи) було отримано заяву від ОСОБА_2 , датовану 10 лютого 2021 року, у якій повідомлялось про отримання гр. ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,3543 га, кадастровий номер 3523681200:02:000:0655. Разом із цим, у даній заяві адресат просив звернути увагу, що у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, всі попередньо укладені договори з минулим власником нібито вже не є дійсними.

Варто звернути увагу, що у вказаній вище заяві від ОСОБА_2 , не було зазначено даних про реєстрацію права власності, платіжних реквізитів куди можливо здійснювати перерахунок належних останньому коштів, а також у заяві не йшлося про необхідність надання ОСОБА_2 (опікуну) відповіді на заяву та/чи про перерахування орендної плати на будь-який рахунок. Також позивач не додає доказів надсилання даного листа рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналізуючи норми законодавства, відповідач вважає, що заява від ОСОБА_2 , датована 10 лютого 2021 року, у якій повідомлялось про отримання гр. ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,3543 га, кадастровий номер 3523681200:02:000:0655 не може вважатись належним повідомленням Товариства про зміну власника земельної ділянки, в розумінні ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та ст. 148-1 Земельного кодексу України.

В матеріалах справи (долучені позивачем до позовної заяви) також міститься адвокатський запит адвоката Терехова М.С. від 31 травня 2021 року та відповідь товариства від 16 червня 2021 року. У даній відповіді на адвокатський запит представника позивача, адвоката Терехова М.С., було проінформовано, що гр. ОСОБА_5 на даний час не повідомляв Товариство про набуття ним права власності на земельну ділянку площею 4,3543 га кадастровий номер 3523681200:02:000:0655 згідно ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та ч.3 ст.148-1 Земельного кодексу України, що слугує підтвердженням того, що позивач (через належного представника) був повідомлений про алгоритм дій орендаря для можливості отримати орендну плату. В свою чергу відповідати за дії третіх осіб, представників тощо Товариство не може.

Зауважив, що працівником товариства, після отримання заяви від 10.02.2021 року було ініційовано телефонні дзвінки до гр. ОСОБА_2 , опікуна ОСОБА_5 , у яких товариство повідомляло про необхідність надати документи, що належним чином засвідчують перехід прав власності до спадкоємця та про нараховану, але не виплачену орендну плату. Гр. ОСОБА_2 повідомляв про небажання отримувати орендну плату.

Станом на дату направлення даного відзиву позивач, його опікун, представник не повідомляли товариство про державну реєстрацію позивачем права власності на земельну ділянку площею 4,3543 га кадастровий номер 3523681200:02:000:0655 згідно вимог передбачених ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України та не надавали Товариству платіжних реквізитів для виплати належному власнику земельної ділянки орендної плати за договором.

Оскільки, успадкувавши пай, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов`язки, що були у спадкодавця за договором оренди землі, вважає безпідставним твердження позивача про небажання товариства сплачувати орендну плату належному власнику земельної ділянки.

Крім того враховуючи форми звернення, як то виклад в заяві ОСОБА_2 від 10.02.2021 р.(останній абзац): «... прошу звернути Вашу увагу, що у даної земельної ділянки новий власник, а саме ОСОБА_5 , а всі попередньо укладені договори з минулим власником вже не є дійсними...» так і з відповідей на телефонні дзвінки, де опікун ОСОБА_2 повідомляв про небажання отримувати орендну плату, складається враження, що спадкоємець ОСОБА_4 ніколи і не мав бажання дотримуватись волі своєї спадкоємиці та вимог законодавства, а натомість штучно створює образ порушення своїх прав з метою тим чи іншим способом збагатитись, свідомо (чи несвідомо) вводячи, в тому числі суд, в оману.

Стосовно вимог щодо стягнення заборгованості.

У позовній заяві позивач наводить свій розрахунок заборгованості, що складається із суми боргу, інфляційних витрат та пені за нібито прострочення виконання товариством зобов`язання зі сплати орендної плати.

Товариство не погоджується із наданим позивачем розрахунком.

Товариством було виплачено орендну плату за 2019-2022 роки авансовими платежами, що підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи, відповідно позивач помилково вважає, що в дані роки орендна плата виплачена не була.

Не можна вважати заборгованістю, яка штучно створена позивачем, що пов`язано з відсутністю фактичної можливості сплатити орендну плату спадкоємцю Орендодавця в зв`язку із невиконанням останнім, вимог законодавства, зокрема ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та ч.3 ст. 1481 Земельного кодексу України та, як результат, - відсутністю у орендаря належних та законних даних про нового власника земельної ділянки (це узгоджується із позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №709/1089/17) та даних щодо того, куди фізично можна було перерахувати належні до виплати кошти.

П. 4.6. договору визначено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу. Проте п. 4.7. Договору передбачено, що орендар звільняється від відповідальності, передбаченої п. 4.6. цього договору у разі, коли порушення термінів сплати орендної плати з боку орендаря сталося внаслідок бездіяльності орендодавця (зокрема, внаслідок не з`явлення орендодавця на підприємство орендаря з метою отримання орендної плати або умисного ухилення орендодавця від її отримання від орендаря т. ін.).

На думку товариства, саме неповідомлення позивачем товариства про набуття ним права власності на земельну ділянку згідно ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та ч.3 ст.148-1 Земельного кодексу України свідчить про умисне ухилення орендодавця від отримання орендної плати, отже - відсутні підстави для стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати згідно п.4.7 договору.

Абз.4-6 п. 4.1. договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди, починаючи з 2020 року, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується до суми орендної плати, визначеної в першому абзаці п. 4.1. даного договору, станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталась раніше). В разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, розмір фактично виплаченої орендної плати за такі роки в майбутньому не індексується. Позивачу достеменно відомо про дані домовленості, адже останній сам долучив до матеріалів справи копію договору.

Орендну плату гр. ОСОБА_4 за 2020-2022 роки було виплачено авансом, у 2019 році, отже, згідно умов договору, відсутні підстави для застосування індексації.

Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Посилання позивача на положення статті 21 Закону України «Про оренду землі», як на підставу для висновку про необхідність сплати орендної плати із урахуванням індексу інфляції, є помилковим, оскільки указаною нормою встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено інше: обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі.

В будь-якому разі, товариство на постійній основі самостійно збільшує розмір орендної плати (як видно із таблички в розділі 2 даного відзиву, розмір річної орендної плати в 2022 році було збільшено до 25434,73 грн.), що свідчить про відсутність у товариства порушень, пов`язаних з не проведенням індексації та, як результат, відсутність наміру не виплачувати належному власнику землі належну плату за користування земельною ділянкою.

Підсумовуючи зазначене, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, взагалі не відповідає дійсності і не має бути взятий до уваги судом. Як вже зазначалось вище, товариством було акумульовано кошти, що належать до виплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3523681200:02:000:0655 за 2023 рік, а також різницю між нарахованими та виплаченими з податками та зборами сум за 2021-2022 роки. Виплатити їх спадкоємцю товариство матиме можливість після належного повідомлення Товариства про зміну власника земельної ділянки, в розумінні ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» та ст. 1481 Земельного кодексу України.

Щодо зазначення підстав для розірвання договору оренди землі.

Оскільки орендна плата гр. ОСОБА_4 виплачувалась авансом у 2019 році, товариство вважає доведеним факт належної виплати орендодавцю орендної плати за 2019-2022 роки.

Повторився, що відомостей про повідомлення позивачем відповідача про набуття позивачем права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, як і доказів звернення позивача до товариства про виплату орендної плати до звернення до суду з даним позовом, позивачем не було долучено до позовної заяви.

Оскільки з боку товариства відсутня систематична несплата орендної плати, отже - відсутня і підстава для припинення права користування Товариством земельною ділянкою у зв`язку з систематичною невиплатою орендної плати.

Відповідно до п. 12.5 Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право власності спадкоємця завжди є похідним, адже разом з успадкуванням від спадкодавця майна до нового власника переходить не лише право володіти і розпоряджатись, а й обов`язок нести обтяження, визначені попереднім власником.

Вважав, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, а саме, що Агрофірмою «Хлібороб» у формі ТОВ порушені умови ст. 141 Земельного кодексу України стосовно наявної заборгованості та систематичної несплати орендної плати, тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повній мірі/т.1 а.с.147-151/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимоги, просила відмовити у їх задоволенні з урахуванням обставин, зазначених у відзиві.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 08 квітня 2019 року між ОСОБА_4 та Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,35 га, кадастровий номер 3523681200:02:000:0655. Відповідно до п. 2.1 - в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,3500 га; п. 2.2 - кадастровий номер земельної ділянки 3523681200:02:000:0655; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду становить 174168,14 грн. в цінах 01.01.2018 року; п. 3.1. - договір діє до 31.12.2029 року; п. 4.1 орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодження сторін у розмірі 19158,50 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою, що у відсотковому співвідношенні становить 11 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в пункті 2.4 даного договору. За згодою сторін розмір орендної плати за перший 2019 рік користування збільшується на 24844,72 грн. та становить 44003,22 грн. за повний рік користування земельною ділянкою. Починаючи з 2020 року та за всі наступні роки оренди (до закінчення строку дії договору оренди землі) орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у розмірі, передбаченому абзацом першим даного пункту договору. Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди, починаючи з 2020 року, здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/ нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше). В разі виплати орендної плати авансом за наступні роки, розмір фактично виплаченої орендної плати за такі роки в майбутньому не індексується; п. 4.2 орендна плата за користування об`єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений в даному договорі або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений у даному договорі або поштовим переказом.; п. 4.3. орендна плата виплачується орендарем у встановленому п. 4.1. цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного податкового законодавства.; п. - 4.4. орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня поточного року користування; п. 4.6 - у разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожний день прострочення платежу.; п 4.7 - орендар звільняється від відповідальності, передбаченої п. 4.6 цього договору у разі, коли порушення термінів сплати орендної плати з боку орендаря сталося внаслідок бездіяльності орендодавця (зокрема внаслідок нез`явлення орендодавця на підприємство орендаря з метою отримання орендної плати або умисного ухилення орендодавця від її отримання від орендаря.; п. 5.1 - земельна ділянка передається в оренду для ведення орендарем товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування товарної сільськогосподарської продукції).; п. 12.3 - дія договору припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.; п. 12.4 - розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.; п. 12.5 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.; п. 15.1 - цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки, що передається в оренду за цим договором, виникає у орендаря з моменту державної реєстрації цього права /т.1 а.с 33-40/.

15 січня 2020 року між ОСОБА_4 та Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № від 08.04.2019 року, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до п. 4.1 - орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 21375, 85 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою /т.1 а.с.41/.

Схвалення зазначених правочинів сторонами в судовому порядку не оспорюється.

Розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області №180-р від 10 липня 2015 року надано статус «дитина-сирота» ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та призначено опікуном малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 /т.1 а.с.20/.

Розпорядженням голови Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області №113-р від 18 травня 2016 року опікуном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /т.1 а.с.21/.

Згідно світлокопії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 13 березня 2021 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінив своє прізвище та по батькові на ОСОБА_3 /т.1 а.с.16/.

15 березня 2018 року ОСОБА_4 зробила заповідальне розпорядження, посвідчене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко С.М., відповідно до якого належну їй на праві приватної власності земельну ділянку загальною площею 4,35 га, кадастровий номер 3523681200:02:000:0655, що знаходиться на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, заповіла своєму онуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /т.1 а.с.18/.

Відповідно до світлокопії свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМН №370597, 08 грудня 2020 року ОСОБА_3 набув права власності на земельну ділянку загальною площею 4,35 га, кадастровий номер 3523681200:02:000:0655 на підставі вищевказаного заповіту /т.1 а.с.19/, саме з цього часу у нього виникли права та обов`язки за укладеним договором оренди земельної ділянки.

10.06.2021 року ОСОБА_2 (опікун позивача) повідомив відповідача про зміну власника земельної ділянки кадастровий номер 3523681200:02:000:0655 /т.1 а.с.25-26/.

Вирішуючи виниклий спір, суд зважує на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Положеннями ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар, своєю чергою, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Крім того, згідно п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Ст. 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положеннями частин 1, 3 та 4 ст. 1481 ЗК України (на яку посилається представник відповідача у відзиві, як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову) визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Дана норма матеріального права є імперативною, і передбачає обов`язок особи до якої перейшло право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні вчинити низку дій направлених на повідомлення землекористувача (орендатора). Але разом з тим суд вказує, що ця норма стосується безпосередньо осіб, які мають повну цивільну дієздатність, тобто досягли вісімнадцяти років (повноліття). Положення даної статті не розповсюджується на батьків, осіб, що їх замінюють, або опікунів.

Цивільна дієздатність фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання

У частинах 1, 2, 3 та 4 ст. 25 ЦК України зазначено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У ст. 242 ЦК України, законодавець закріпив, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Як зазначалось вище опікун позивача надсилав відповідачу повідомлення про зімну власника, але відповідач залишив поза увагою його звернення.

На погляд суду, відповідач в разі отримання від опікуна зазначеного листа повинен був попрохати його надіслати на його адресу документи визначені у ч. 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст. 1481 ЗК України, але не вчинив жодних дій, при цьому маючи достатній штат працівників.

Окрім того орендар, як користувач земельної ділянки, що перейшла, як спадщина позивачу міг звернутись до відповідного органу опіки і піклування з приводу отримання відповідної інформації та з`ясування набуття у власність земельної ділянки неповнолітнім позивачем, його місцеперебування (проживання та реєстрації) та, отримавши відповідь, вчинити дії направлені на сплату орендної плати, хоча б тієї частини, що, на погляд представника відповідача, залишилась не виплаченою.

Також представник відповідача не клопотав перед Новоархангельським районним судом Кіровоградської області про витребування необхідних для нього документів для проведення розрахунків з позивачем, в силу чого не здійснив виплату орендної плати за 2023 та 2024 роки.

Судом не приймається до уваги твердження представника відповідача з приводу проведення розрахунків зі спадкодавицею авансом, оскільки суду не було надано переконливих доказів на підтвердження того, що останній виплачувалась орендна плата за 2021 та 2022 роки авансом, а саме не надано відповідної заяви орендодавці, в наданих відомостях /т.1 а.с.137-139/ відсутня відмітка, що орендна плата перераховувалась авансом, або як заборгованість за попередній роки користування орендованою земельною ділянкою господарством, правонаступником якого є відповідач, або ж як форма відповідного заохочення, що виплачується орендарями орендодавцям.

Під авансом слід розуміти суму платежів, що передається або перераховується в рахунок користування в майбутньому земельною ділянкою.

Така пасивна поведінка відповідача стосовно не сплати орендної плати позивачу вказує, на те, що він ухиляється від прямого обов`язку по сплаті орендної плати, прикриваючись документами, що не спростовують викладених у позові фактичних обставин.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України. При вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 387/800/21 (провадження № 61-7310св22).

За загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановленому в судовому засіданні відповідач ухилився від виконання свого прямого обов`язку по сплаті орендної плати неповнолітньому позивачу за 2021-2022 роки (допущено істотне порушення умов договору), крім того він (відповідач) навіть не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023-2024 роки - період перебування справи у провадженні, на погляд суду, він навмисно ухиляється від свого обов`язку по сплаті орендної плати.

Суд погоджується з розрахунками заборгованості здійсненими представником позивача з приводу інфляційних втрат та подвійної облікової ставки при розрахунку штрафних санкцій за порушення умов договору (несплати орендної плати) за 2021 рік - інфляційні втрати в сумі 6864,79 грн. та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 17733,81 грн.; за 2022 рік інфляційні втрати в сумі 930,56 грн. та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9776,14 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача орендної плати за 2021 та 2022 роки в сумі 64127,55 грн. і штрафних санкцій - інфляційні втрати в сумі 7795,35 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - в сумі 27509,95 грн. та розірвання договору оренди від 08.04.2019 року.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з письмових матеріалів справи /т.1 а.с.81/, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., а тому наявні всі правові підстави для стягнення зазначених коштів з відповідача на користь представника позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 41, 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15,16, 25, 242, 409, 525, 627, 629, 651 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», ст. 1481 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5, 13, 30, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_3 заборгованість за орендною платою в розмірі 64127,55 грн., інфляційні витрати в розмірі 7795,35 грн., пеню в розмірі 27509,95 грн., а всього підлягає стягненню 99432 /дев`яносто дев`ять тисяч чотириста тридцять дві/ грн. 85 коп.

Розірвати договір оренди земельної ділянки укладений 08 квітня 2019 року між ОСОБА_4 та Агрофірмою «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що був зареєстрований державним реєстратором Вільхівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області 13.11.2019 року ОСОБА_8 .

Стягнути з Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 .

Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, місце знаходження с. Наливайка Голованівський район Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 307026533.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2025 року.

Суддя: