Ухвала

від 04.02.2025 по справі 295/14449/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 295/14449/23 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 63 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

04 лютого 2025 р. м.Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

вирішуючи відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 ,

на заочнерішення Богунського районного суду м.Житомира від 11 березня 2024 року

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні житлом

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11 березня 2024 року позов задоволений в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 , подана в його інтересах ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції, не може бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції та підлягає поверненню з огляду на наступне.

За положеннями статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої та другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також спорів у малозначних справах, представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Згідно із ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально, або у визначених законом випадках, іншою особою. Відповідно до частини дев`ятої цієї статті довіреність або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бутилегалізовані вустановленому законодавствомпорядку, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховної Радою України. Вимога процесуального закону щодо нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи є імперативною.

До апеляційної скарги приєднано копію довіреності від 27 вересня 2023 року, яка складена у Республіці Польща від імені ОСОБА_2 про наділення повноваженнями ОСОБА_1 . Керуюча нотаріальною конторою нотаріус Емілія Боруц засвідчила власноручний підпис Миколи Коваля, що не охоплює засвідчення змісту документа. В свою чергу приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 21 листопада 2024 року засвідчив справжність підпису перекладача Білявської Вікторії Сергіївни, що здійснила переклад довіреності з польської на українську мову.

Слід зазначити, що довіреність складена у Республіці Польща від імені ОСОБА_2 від 27 вересня 2023 року не містить даних про відмітку проставлення апостиля компетентним органом Республіки Польща.

Так, порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 1994 року № 127/94) та Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 26 червня 2002 року № 535/6823.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-III Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Згідно зі статтею 13 цього Закону документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

За змістом статті 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (стаття 3 Конвенції).

У статті четвертій цієї Конвенції вказано, що передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Оскільки Україна і Республіка Польща приєдналися до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня1961 року, то довіреність має бути оформлена згідно вимог Конвенції шляхом проставлення апостилю.

Відповідо до п. 1 частини п`ятої ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становищне якої не зазначено.

Надана ОСОБА_1 довіреність не відповідає вказаним вище вимогам.

Враховуючи те, що повноваження ОСОБА_1 на подання апеляційної скарги від імені ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не підтверджені, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 подана в його інтересах ОСОБА_1 підлягає поверненню.

Разом із тим, суд вважає за необхідне роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст. 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 поданув йогоінтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 11 березня 2024 року повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуюча Судді: