Постанова

від 23.01.2025 по справі 904/3306/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 м. Дніпро Справа № 904/3306/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Трискиби Ірини Володимирівни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 (суддя Юзіков С.Г.), повний текст ухвали складено 16.07.2024, прийнятої за результатом розгляду скарги фізичної особи-підприємця Трискиби Ірини Володимирівни на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Еліксир», с. Старі Кодаки, Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця Трискиби Ірини Володимирівни, м. Дніпро

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст скарги і рішення суду першої інстанції.

29.05.2024 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла сформована в системі «Електронний суд» скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., в якій скаржниця просить суд:

- зупинити дії, пов`язані зі зверненням стягнення на 1/5 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 891884712101, загальна площа 249,9 кв.м, житлова площа 201,8 кв.м, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., вчинені в рамках виконавчого провадження (далі ВП) № 74315514 в частині винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 25.04.2024, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17.05.2024.

Скарга мотивована порушенням процедури виконання рішення суду, зокрема неналежним повідомленням боржниці про винесені постанови та виконання дій виконавцем без урахування її прав. Зокрема, приватний виконавець не направив постанови на правильну адресу, що призвело до відсутності можливості боржниці оскаржити ці дії. Також скаржниця стверджує, що виконавець не дотримався вимог щодо оформлення постанови, порушивши правила щодо обов`язкових реквізитів документа. Крім того, незважаючи на те, що майно є єдиним житлом боржниці, виконавець має намір його реалізувати без урахування інтересів дітей, які мають право користування цією часткою квартири.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Русецької Оксани Олександрівни в рамках виконавчого провадження № 74315514 в частині винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 25.04.2024, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17.05.2024.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Фізична особа-підприємець Трискиба І.В. звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою через систему «Електронний суд», в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., вчинені в рамках ВП № 74315514 в частині винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 25.04.2024, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17.05.2024;

- скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 25.04.2024 та постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17.05.2024 по ВП № 74315514.

Апеляційна скарга мотивована протиправністю постановленої ухвали з неповним встановленням обставин справи, ігноруванням фактичних обставин справи, ухиленням суду від належного аналізу і витребування необхідних доказів, з порушенням прав скаржника на участь в судовому засіданні і на подання доказів, порушенням норм процесуального і матеріального права з протиправним ігноруванням клопотань скаржника про відкладення засідань через лікування на стаціонарі в результаті оперативного втручання.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- боржник не був належним чином повідомлений приватним виконавцем про наявність відкритого виконавчого провадження, оскільки всі документи направлялися за старою адресою боржника, де вже була припинена підприємницька діяльність. Замість цього, документи мали бути направлені на адресу реєстрації боржника. Відсутність належного повідомлення про наявність відкритого виконавчого провадження унеможливило участь боржника в процесі і, як наслідок, порушила його права;

- постанова про опис та арешт майна була винесена без належного опису майна, не було зазначено важливих характеристик, таких як газифікація чи водопостачання. Опис майна був формальним, без реального обстеження. Відсутність підписів учасників опису майна (понятих, зберігача, боржника, стягувача) та відсутність відмітки про роз`яснення зберігачу відповідальності за збереження майна;

- постанова приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності не була надіслана боржнику, що позбавило його можливості своєчасно оскаржити дії виконавця та взяти участь у визначенні вартості майна. Не було враховано можливості досягнення згоди щодо вартості майна між сторонами виконавчого провадження, як це передбачено законом;

- приватний виконавець звернув стягнення на єдине житло боржника, що є порушенням прав її неповнолітніх дітей, які мають право на користування цим житлом. При цьому, виконавець не досліджував можливість звернення стягнення на інше майно та активи боржника, які могли б бути використані для виконання рішення;

- приватному виконавцю не було надано дозволу на реалізацію арештованого майна, оскільки була надана лише рекомендація органу опіки та піклування, а не дозвіл. Це обмежує повноваження виконавця на реалізацію майна;

- суд не врахував обставини, пов`язані з лікуванням заявниці, яка перебувала на стаціонарному лікуванні. Заява про відкладення засідання не була задоволена.

- суд не врахував клопотання про витребування доказів від «Укрпошти» щодо факту отримання заявницею поштових відправлень, адже вона не мала можливості самостійно надати ці докази вчасно, оскільки була на лікарняному;

- суд не звернув уваги на неналежне оформлення доказів приватного виконавця (скріншоти з сайту «Укрпошти») або відсутність належного документа для підтвердження повідомлення заявниці, що могло стати підставою для подальшого розгляду справи;

- суд прийняв до уваги тільки форму електронних доказів, а не сам процес повідомлення, що може порушувати права заявниці, якщо документи не були належно доставлені. Заява заявниці про неотримання листів і фактичний доказ того, що вони були вручені сторонній особі (консьєржу), були проігноровані.

Інші учасники судового процесу правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Трискиби Ірини Володимирівни на користь ТОВ «Торговий Дім Еліксир» 500000,00 грн грошові кошти, 17424,66 грн 3 % річних, 39626,25 грн індексу інфляції, 8355,77 грн судового збору, 7845,56 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено.

19.02.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 видано наказ, який був пред`явлений ТОВ «Торговий Дім Еліксир» (стягувач) для примусового виконання.

29.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74315514 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3306/22.

29.05.2024 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 (боржниця) надійшла сформована в системі «Електронний суд» скарга на дії приватного виконавця, в якій скаржниця просить суд:

- зупинити дії, пов`язані зі зверненням стягнення на 1/5 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 891884712101, загальна площа 249,9 кв.м, житлова площа 201,8 кв.м, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії приватного виконавця Русецької О.О., вчинені в рамках ВП № 74315514 в частині винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 25.04.2024, постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 17.05.2024.

Скарга ОСОБА_1 мотивана низкою процесуальних порушень, допущених з боку приватного виконавця Русецької О.О. під час примусового виконання рішення суду та здійснення виконавчого провадження № 74315514, що на думку боржниці свідчить про порушення її прав, через неналежне виконання судового рішення, невиконання вимог законодавства про належне повідомлення, арешт майна та реалізацію майна, що є єдиним житлом для неї та її дітей, а також іншими процесуальними порушеннями, які ускладнили захист її інтересів у процесі виконання судового рішення.

29.02.2024 в рамках ВП № 74315514, приватним виконавцем винесено: постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 ; постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у ПП «Доктор Хелсі», у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням.

25.04.2024 в межах ВП № 74315514, приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно якої описано та накладено арешт на майно: 1/5 частину квартири, реєстраційний номер 891884712101, загальна площа (кв. м) 249,9, житлова площа (кв. м): 201,8, що належить боржнику ОСОБА_1 . На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: заборонено відчуження, знищення, пошкодження, проведення дій, що можуть призвести до зменшення вартості майна. У вказаній постанові зазначено, що сторонам ВП або заставодержателю роз`яснено можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця.

Скаржниця стверджує, що з вказаною постановою не була ознайомлена, як і з іншими постановами та викликами приватного виконавця у ВП, оскільки останні направлені не за місцем реєстрації боржниці АДРЕСА_1 , а за місцем реєстрації підприємницької діяльність ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , яка припинена 16.01.2024, про що приватному виконавцю Русецькій О.О. було відомо.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що приватним виконавцем Русенькою О. не дотримано вимоги п. 10 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», оскільки постанова, яка міститься в АСВП, не містить даних про понятих, їх підписи, не зазначено даних відповідального зберігача, якому роз`яснено кримінальну та матеріальну відповідальність, про що міститься відповідна відмітка.

17.05.2024 приватним виконавцем Русецькою О.О. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності господарювання для участі у ВП №74315514, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ФОП Багрова Д.О. У вказаній постанові зазначено, що копію постанови направити сторонам ВП (п. 4 Постанови). Однак, виконавець також не направила і зазначену постанову Боржниці, внаслідок чого її позбавлено можливості оскаржити дії приватного виконавця, що є протиправним в розумінні Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, через той факт, що скаржницею не отримано вищезазначеної постанови, порушено право останньої, передбачене ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

20.05.2024 скаржниці стало відомо, що адміністрацією Соборного району Дніпровської міської ради 07.05.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглянуто запит приватного виконавця Русецької О.О. щодо надання дозволу на реалізацію арештованого майна боржника, ОСОБА_1 , а саме 1/5 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності та право користування якою мають діти, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до рекомендації комісії з питань захисту прав дитини адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 07.05.2024 вирішено «Надати дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію арештованого майна боржника, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/5 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності та право користування якою мають діти, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ». Таким чином, своїми діями приватний виконавець Русецька О.О. має намір реалізувати арештоване майно боржниці, а саме: 1/5 частину квартири, реєстраційний номер 891884712101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке є єдиним житлом боржника.

Стягувач вказує, що припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 16.01.2024 є підозрілим і може свідчити про ухилення від виконання судового рішення. Крім того, скаржник стверджує, що боржниця була обізнана з наявністю відкритого ВП. Скаржниця посилається на повідомлення через додаток «Дія», але не надала доказів щодо цього повідомлення. Також, стягувач спростовує твердження ОСОБА_1 , що її неповнолітні діти проживають з нею, оскільки діти виїхали за кордон ще у лютому 2022 року і проживають з батьком, що підтверджується офіційними документами.

Приватний виконавець вказує, що відповідно до законодавства, постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені на адресу, зазначену у виконавчих документах. Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття ВП, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 28 Закону «Про виконавче проваддження». Вручення боржниці документів ВП підтверджено поштовими документами. Скаржниця не надала доказів щодо своєї необізнаності про ці постанови. Боржниця не виконала зобов`язання подати декларацію про наявне у неї майно, не з`явилася на виклики приватного виконавця та не надала необхідні документи, що ускладнило примусове виконання рішення. Саме тому, приватний виконавець здійснив необхідні дії щодо арешту майна і коштів боржниці.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Питання, що виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, вирішуються в порядку, передбаченому нормами ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України «Про виконавче провадження», яким врегульовані питання порядку, умов та підстав проведення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться і накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Стаття 5 Закону визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону боржник зобов`язаний: за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України (п. 3); повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини (п. 4); своєчасно з`являтися на вимогу виконавця (п. 5); надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 6).

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник (абз. 1 ч. 1 ст. 50 Закону).

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника (ч. 7 ст. 48 Закону).

Відповідно до ст. 57 Закону визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи, сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати.

Місцевим господарським судом встановлено, що 29.02.2024 постановою приватного виконавця відкрито ВП № 74315514, копії постанови з супровідним листом № 15731 від 29.02.2024, відповідно до ст. 28 Закону надіслано, зокрема на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі (а. с. 14, 17-22 т 4).

Відповідно до даних з веб-сайту АТ «Укрпошта» 20.03.2024 скаржниця отримала поштове відправлення приватного виконавця № 15731 від 29.02.2024 (а. с. 23 т 4).

Пунктом 6 постанови про відкриття ВП сторонам виконавчого провадження повідомлено про їх право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) в мережі інтернет за посиланням: http://asvpweb.minjust.gov.ua/ з повідомленням ідентифікатора доступу до АСВП.

29.02.2024 з посиланням на ст. 56 Закону приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

В цей же день, приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи Боржника.

В подальшому, приватним виконавцем подано запити до Територіального сервісного центру 1242 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, Головного управляння Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Пенсійного Фонду України до БТІ та банків щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, зареєстрованого за боржником ОСОБА_1 , доходів та належних їй грошових коштів на рахунках.

25.03.2024 боржниці направлено виклик приватного виконавця, в якому зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися до виконавця 09.05.2024 щодо сплати боргу за виконавчим документом № 904/3306/22, виданим 19.02.2024.

Відповідно до даних з веб-сайту АТ «Укрпошта» скаржниця виклик приватного виконавця отримала 01.04.2024.

19.04.2024 боржниці направлено попередження про проведення виконавчих дій, зокрема опису та арешту нерухомого майна. Зазначене попередження боржниця отримала 29.04.2024.

Виклики та попередження боржницею проігноровані.

25.04.2024 в рамках ВП приватним виконавцем виходом за адресою боржниці, встановлено, зі слів сусіда, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає, за цією адресою впродовж року мешкали квартиронаймачі, потім ніхто не з`являвся.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем вжито всіх необхідних заходів для повідомлення сторін про хід ВП та для встановлення майна боржника, на яке можне бути звернуто стягнення для погашення наявної заборгованості.

Доводи боржника щодо неналежного повідомлення про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки в контексті ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження та інші процесуальні документи направляються за адресами, зазначеними у виконавчому документі. Це означає, що виконавець не зобов`язаний перевіряти актуальність інформації про місце проживання або діяльності боржника, якщо такі дані є в офіційних реєстрах чи документах. Тобто, якщо у виконавчому документі вказано адресу підприємницької діяльності боржника, виконавець має право направляти документи саме за цією адресою.

Оскільки в наказі від 19.02.2024 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпопетровської області № 904/3306/22 була вказана саме адреса підприємницької діяльності боржника ( АДРЕСА_3 ), а не місце її реєстрації ( АДРЕСА_1 ), то дії приватного виконавця є законними відповідно до ст. 28 Закону, і твердження боржника про неналежне повідомлення не мають достатніх підстав для оскарження процесуальних дій приватного виконавця.

Згідно з відомостями з АСВП № 74315514, які боржник надав до матеріалів скарги щодо зняття з обліку у контролюючих органах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), приватному виконавцю стало відомо про це лише 01.03.2024 на підставі відповіді на запит № 194109846 від 01.03.2024, тобто після відкриття виконавчого провадження.

Слід також врахувати той факт, що ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до приватного виконавця з метою інформування про наявне у неї майно (кошти), зміну місця реєстрації ФОП та з приводу погашення суми боргу.

Щодо надання дозволу на реалізацію арештованого майна, місцевим господарським судом взято до уваги, що відповідно до листа Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради № 5/6-61 від 08.05.2024, 07.05.2024 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглянуто запит приватного виконавця і комісією вирішено: надати дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме: 1/5 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До листа додано Рекомендацію № 158 від 07.05.2024 Комісії з питань захисту прав дитини Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, якою комісія дозволила реалізацію арештованого майна ОСОБА_1 , оскільки малолітні діти мають свої частки в цьому майні.

За результатами дослідження зазначеної рекомендації, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що формулювання в її резолютивній частині: «надати дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію майна...», слід розуміти, як зазначення органу, який надає дозвіл на реалізацію майна, а не як дозвіл цьому органу займатися реалізацією майна на чому помилково акцентує увагу боржник ОСОБА_1 .

Отже, місцевий господарський суд правильно оцінив обставини справи, виходячи з наданої інформації та контексту законодавства, чітко зазначив, що це тільки вказівка на необхідність дозволу від органу опіки для проведення подальших дій щодо майна, яке належить малолітнім дітям, але не про безпосереднє виконання реалізації майна.

Доводи апелянта про те, що постанова про опис та арешт майна боржника містить незаповнені графи та не містить інформацію про відмінні ознаки об`єкту, що описується, спростовуються змістом самої постанови, яка підписана приватним виконавцем та понятими, що брали участь в процесуальній дії, і містить необхідну інформацію, зокрема про опис майна, його власника та накладення арешту. Також зазначено обмеження щодо відчуження, знищення та інших дій, що можуть вплинути на вартість майна, що є обов`язковим для забезпечення захисту інтересів стягувача. Крім того, боржник був належним чином повідомлений про постанову, що підтверджується трекінгом поштового відправлення (0600914466242), яке було вручено особисто боржниці 13.05.2024.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи апелянта, оскільки постанова приватного виконавця повністю відповідає вимогам законодавства, зокрема Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Також, суд правильно врахував, що постанова про опис та арешт майна боржника складена 25.04.2024, а постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності винесена 17.05.2024.

Статтею 57 Закону передбачено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Дана норма передбачає, саме день винесення постанови, а не вручення її сторонам, у зв`язку з чим, беручи до уваги, що між 25.04.2024 та 17.05.2024, пройшло більше 10 днів, то у сторін ВП було достатньо часу для надання пропозицій про досягнення згоди щодо вартості майна боржника.

Доводи апелянта про те, що приватний виконавець звернув стягнення на єдине житло боржника, що є порушенням прав її неповнолітніх дітей, які мають право на користування цим житлом, без дослідження можливості звернення стягнення на інше майно та активи боржника, які могли б бути використані для виконання рішення, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Враховуючи, що діти боржниці мають частки в майні по 1/5 на кожного, є співвласниками цього майна, а боржниця сама володіє часткою 1/5, арешт на частку боржниці не торкається часток дітей, відповідно права дітей не порушуються, оскільки їхня власність не зачіпається.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував обставини, пов`язані з перебуванням заявниці на стаціонарному лікуванні, що позбавило її можливості брати участь у судових засіданнях, колегія суддів відхиляє. Це обґрунтовано тим, що відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника та державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно протоколу судового засідання від 10.06.2024, у підготовчому засіданні в справі від ОСОБА_1 брала участь особа, представник ОСОБА_5 (а. с. 106 т 3). 20.06.2024 у судовому засіданні вже брали участь два представники скаржника: ОСОБА_5 та Гусакової О.Б. (а. с. 199-200 т 4).

03.07.2024 у заяві, поданій через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 посилається на припинення повноважень одного зі своїх представників, які брали участь у справі. Вона також просила відкласти розгляд справи для пошуку та залучення нового представника. Проте колегія суддів враховує, що до цієї заяви не було надано жодного доказу щодо припинення повноважень представника.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи наявна довіреність від 19.09.2023 зареєстрованої в реєстрі за № 3825, яою ОСОБА_1 уповноважила: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 бути її представниками в усіх судах загальної юрисдикції незалежно від інстанції. Вказана довіреність видана на три роки і діє до 19.09.2026, доказів відкликання чи скасування вказаної довіреності матеріали справи не містять. Відтак доводи ОСОБА_1 про порушення її прав в частині, що стосується розгляду скарги на дії приватного виконавця у даній справі без її участі, за відсутності представників, є безпідставними.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд надав обґрунтоване пояснення з приводу відхилення клопотань скаржниці з приводу відкладення розгляду справи з підстав її перебування на стаціонарному лікуванні з 17.06.2024.

Крім цього, одержавши постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.02.2024, боржниця була обізнана про проведення виконавчих дій та могла знайомитися з ходом виконавчих дій в АСВП.

Заявляючи про обізнаність про існування виконавчого провадження з електронного застосунку «Дія» лише 20.05.2024, заявниця (її представники) не повідомила період використання застосунку «Дія» та не обґрунтувала неможливість одержання інформації про виконавче провадження через застосунку «Дія» з моменту відкриття виконавчого провадження - 29.02.2024.

Будучи обізнаною про відкриття виконавчого провадження (не спростувавши зворотного), заявляючи у скарзі про наявність іншого майна, боржниця не запропонувала приватному виконавцеві жодного альтернативного варіанту виконання рішення суду (принаймні не надала суду відповідних доказів).

Припинивши свою діяльність, як фізична особа підприємець, скаржниця не повідомила про це суд та не повідомила про зміну адреси приватному виконавцю. Заявляючи про протиправне стягнення на єдине житло, Скаржниця не надала доказів фактичного проживання в квартирі, на яку накладено арешт оскаржуваною постановою приватного виконавця, при цьому, реєстрація за певною адресою і фактичне проживання не є тотожними поняттями.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи учасників судового процесу стосуються викладених та проаналізованих в ухвалі обставин та доводів щодо скарги, розширюють та доповнюють їх, не змінюючи сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів ЦАГС погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що скаржниця не довела порушення приватним виконавцем чинного законодавства України при виконанні рішення суду, у зв`язку з чим, місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.

5. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою до суду, скаржниця не спростувала наведених висновків суду першої інстанції та не довела неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятої місцевим господарським судом ухвали.

З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених вище, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

6. Розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються у повному обсязі на скаржника по даній справі - ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 275 282 ГПК України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024 по справі № 904/3306/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.02.2025.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:М.О. Дармін

О.В. Чус