Постанова

від 30.01.2025 по справі 904/806/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/806/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Некрашевич Л.І. (в залі суду);

від відповідача: Дорошенко С.М. (власні засоби ЄСІКС);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст якої підписаний 11.11.2024) у справі №904/806/24

за позовом: Приватного підприємства "Лінвет", с. Веселе, Синельниківський район, Дніпропетровська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 473 443,79 грн за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/806/24 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 904/806/24 відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву відповідача про розстрочення виконання рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі та має на своєму балансі незначну кількість коштів, яких буде недостатньо для виплати зазначеної суми позивачу. Відповідач дійсно не має можливості погасити борг перед позивачем одним платежем і одразу, однак готовий здійснювати відповідні платежі частинами. Між сторонами тривають перемовини для досягнення врегулювання питання щодо виконання рішення і ТОВ Млин Синельникове має намір повністю його виконати, але на сьогоднішній день суми стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження є завеликою. Так, постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем 11 листопада 2024 року відкрито виконавче провадження № 76520778, в ході якого того ж дня, винесено постанову про арешт всіх коштів боржника. Окрім того, винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 48032, 07 грн., про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Більш того, в ході подальшого примусового виконання рішення суду, державним виконавцем буде застосовано по відношенню до боржника примусові заходи, що фактично призведе до подальшого колапсу в роботі боржника, затримці у виплаті заробітної плати працівникам і т.д.

Також позивачем надано до суду, крім іншого, в якості додатків, копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 76520778 від 11.11.2024; копію постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 76520778 від 11.11.2024; копію постанови про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 76520778 від 11.11.2024; копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 76520778 від 11.11.2024; копію постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 76520778 від 12.11.2024.

Нові докази у справі не підлягають прийняттю.

Так, за приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №903/639/23, від 31.0.2024 у справі №910/11291/23, від 21.11.2024 у справі №922/5426/23.

Вказані докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, в порядку ст.81 ГПК України відповідач також не повідомляв суд першої інстанції, що не має можливості подати певні докази у визначений законом строк. Звідси, заявником не доведено наявності об`єктивних обставин, що завадили вчасно подати всі докази у справі та винятковості даного випадку.

Позивач правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає перегляду ухвали в апеляційному порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 21.11.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

27.11.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/806/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.01.2025.

В судовому засіданні 30.01.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Приватне підприємство "ЛІНВЕТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" про стягнення заборгованості в розмірі 473 443,79 грн за договором поставки № 25/09-1 від 25.09.2022, яка складається з основного боргу в розмірі 424 767,92 грн, пені в розмірі 38 154,84 грн., 3% річних у розмірі 3 724,75 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 796,28 грн.

Рішенням від 21.05.2024 позов Приватного підприємства "Лінвет" до Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове про стягнення заборгованості в розмірі 473 443,79 грн за договором поставки задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове на користь Приватного підприємства "Лінвет" основний борг у розмірі 424 767,92 грн., 3% річних у розмірі 3 706,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 796,28 грн., пеню в розмірі 37 952,09 грн., судовий збір у розмірі 7 098,34 грн.

В решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 904/806/24 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 904/806/24 залишено без змін.

17.10.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 видано наказ.

22.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, в якій заявник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 904/806/24 у загальній суму 480 320,71 грн., що складаються із суми основного боргу в розмірі 424 767,92 грн., 3% річних у розмірі 3 706,08 грн., інфляційних втрат в розмірі 6 796,28 грн., пені в розмірі 37 952,09 грн., судового збору в розмірі 7 098,34 грн., терміном на 12 місяців з дня постановлення ухвали суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 40 026,72 грн.

Заява обґрунтована тим, що товариство перебуває у дуже скрутному становищу та має на своєму балансі незначну кількість коштів, яких буде недостатньо для виплати зазначеної суми стягувачу.

Відповідач стверджує, що між сторонами не склались дружньо-ділові відносини і досягнути мирного врегулювання спору між сторонами не вдалося, однак ТОВ "Млин Синельникове" має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок стягувача, але на сьогоднішній день така сума є завеликою для одномоментної виплати стягувачу.

У випадку примусового виконання рішення суду, в ході відкритого виконавчого провадження, державним виконавцем буде застосовано по відношенню до боржника примусові заходи, до прикладу, у вигляді арешту всіх коштів останнього, що фактично призведе до колапсу в роботі боржника, затримці у виплаті заробітної плати працівникам і т.д.

Окрім вказаного, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України доходи ТОВ значно зменшились, що призвело до негативного фінансового стану.

ТОВ "Млин Синельникове" (код ЄДРПОУ 44847786) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 04.07.2022, номер запису -1002241020000100648. Взято на облік органом ДПС України 04.07.2022, та є платником податку на прибуток та платником податку на додану вартість свідоцтво № 2204614500080 з 01.08.2022, основний вид діяльності 10.61 (код-КВЕД) Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості.

На сьогоднішній день, ТОВ "Млин Синельникове" більшу частину коштів, які знаходились на балансі, вклало в придбання товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/806/24 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 у справі № 904/806/24 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд зазначив про те, що надані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення докази та обставини не є достатніми для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч. 7 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, яким чином він буде щомісячно погашати заборгованість.

Таким чином, підставою для відмови в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення є недоведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі.

Також необхідно зазначити, що складне фінансове становище відповідача не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

При цьому, тривале невиконання рішення суду відповідачем призведе до порушення прав позивача.

Така позиція колегії суддів узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, відповідно до якої: Складне фінансове становище ТОВ "ЕСУ", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Дане твердження також знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права), відповідно до якої відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене спростовує доводи апелянта.

Отже, оцінивши доводи скаржника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для відстрочення виконання рішення.

У цьому зв`язку, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі № 904/806/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №904/806/24 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 04.02.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков