Рішення

від 04.02.2025 по справі 904/5253/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. ДніпроСправа № 904/5253/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газолео» (49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Праці, буд. 14, офіс 14, код ЄДРПОУ 44860702)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 42234821)

про стягнення 158 833,61 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газолео» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» про стягнення 158 833,61 грн, у тому числі основної заборгованості в сумі 146000 грн, пені в сумі 9 149,86 грн, інфляційних втрат у сумі 2 628 грн та 3% річних у сумі 1055,75 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог указує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» не здійснено оплату за весь поставлений товар за договором поставки нафтопродуктів № 06/24-43 від 19.06.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5253/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

24 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газолео» без руху.

10 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд

ВИРІШИВ:

Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови, строк та порядок поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність часткових оплат, періоди прострочення виконання зобов`язань, наявність заборгованості покупця.

19 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газолео» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпуіс Консалт» (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 06/24-43 (а.с. 8-12, далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (далі - товар) в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару узгоджується сторонами шляхом подання покупцем за допомогою електронної пошти заявок постачальникові та виставлення постачальником рахунків-фактур покупцеві.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна товару встановлюється на момент виставлення рахунку-фактури та не може бути змінена за умови здійснення покупцем попередньої оплати товару протягом одного банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури в сумі, зазначеній в такому рахунку-фактурі. У випадку недотримання покупцем строку здійснення попередньої оплати товару, в постачальника не виникає обов`язку щодо виконання умов договору, зокрема, здійснення поставки товару. У такому разі покупець може подати нову заявку, а постачальник виставити рахунок-фактуру, що підлягає оплаті покупцем. При цьому раніше виставлений рахунок-фактура оплаті не підлягає.

Згідно з пунктом 2.3 Договору у разі доставки товару автотранспортом постачальника або автотранспортом іншого суб`єкта господарювання за замовленням постачальника, в рахунку-фактурі ціна товару відображається з урахуванням доставки. В такому випадку покупець повинен в заявці обумовити потребу доставки товару.

На підставі пункту 2.4 Договору оплата покупцем вартості товару за цінами, вказаними в рахунку-фактурі, свідчить про беззастережну згоду покупця з цінами, зазначеними у відповідному рахунку-фактурі.

Згідно з пунктом 2.5 Договору загальна вартість (сума) Договору відповідає загальній кількості оплаченого та отриманого покупцем товару протягом всього строку дії Договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору сторони погодили можливість залучення третіх осіб з метою забезпечення надання послуг з транспортування (доставки) товару. Якщо постачальник залучає суб`єкта господарювання, який здійснює транспортування (доставку) товару, постачальник самостійно сплачує послуги з транспортування (доставки), при цьому товар постачається покупцеві з урахуванням вартості транспортування (доставки).

Згідно з пунктом 3.4 Договору зобов`язання постачальника по поставці товару вважається виконаними, право власності на товар і ризики по його втраті (псування) переходять від постачальника до покупця:

а) при поставці товару в умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання між сторонами акту приймання-передачі товару;

б) при поставці товару в умовах FCA та/або CPT (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення у залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею/автотранспортом до перевезення відповідно;

в) при поставці товару на умовах DDP (вказано станція або пункт призначення) - з моменту передачі товару у розпорядження покупця у місці поставки, що підтверджується відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (або в акті приймання-передачі).

Згідно з пунктом 3.8 Договору постачальник зобов`язується повідомити покупця про факт поставки товару (крім поставок товару на умовах EXW), шляхом відправлення покупцю повідомлення електронною поштою, що містить інформацію про кількість поставленого товару.

Відповідно до пункту 3.9 Договору постачальник зобов`язується здійснювати поставку товару протягом трьох календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено умовами Договору та додаткової угоди до Договору. У випадку поставки на умовах FCA - станція або пункт відправлення, якщо транспортування організовується покупцем, поставка здійснюється по факту надання транспортного засобу під завантаження.

На підставі пункту 3.10 Договору постачальник зобов`язаний разом з товаром надати покупцеві товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, оформлені згідно вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.3 Договору покупець зобов`язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі дії, необхідні для забезпечення передачі й отримання товару. Покупець не може відмовитись від приймання товару.

Згідно з пунктом 4.4 Договору за результатами поставки товару сторонами підписується видаткова накладна, а також, за домовленістю сторін, може складатися акт прийому-передачі. Обов`язок по складанню актів прийому-передачі товару/виписки видаткових накладних покладається на постачальника. Акт прийому-передачі товару оформлюється на підставі даних про кількість товару, зазначених у відповідному додатку та/або рахунку та залізничних або товарно-транспортних накладних.

Згідно з пунктом 5.1 Договору покупець зобов`язується оплатити товар (партію товару) за рахунком-фактурою протягом трьох днів з дати отримання рахунку, якщо інше не передбачене в додатковій угоді до Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору за погодженням сторін оплата товару за Договором може проводитись в будь-якій формі розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з пунктом 5.3 Договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати.

Відповідно до пункту 5.4 Договору датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 8.1 Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 8.3 Договору Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставлення печаток сторін та діє до кінця календарного року, у якому було підписано Договір.

Згідно з пунктом 8.4 Договору Договір може бути укладеним шляхом обміну в електронному вигляді підписаним сторонами відсканованим екземпляром з проставленням печаток, який матиме силу оригіналу до обміну сторонами оригіналами.

Відповідно до пункту 8.5 Договору Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини. Договір може бути змінений тільки за згодою сторін, шляхом підписання доповнення до Договору. Усі зміни і доповнення до Договору вважаються дійсними, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Газолео» виставлено рахунки на оплату на загальну суму 565 500 грн (а.с. 13-15):

- № 378 від 19.06.2024 на поставку 1 700 л дизельного палива за ціною 45 грн за літр на загальну суму 76 500 грн (з ПДВ);

- № 397 від 25.06.2024 на поставку 2 000 л дизельного палива за ціною 45,50 грн за літр на загальну суму 91 000 грн (з ПДВ);

- № 540 від 22.08.2024 на поставку 4 000 л дизельного палива за ціною 44,50 грн за літр на загальну суму 178 000 грн (з ПДВ);

- № 614 від 13.09.2024 на поставку 1 000 л дизельного палива за ціною 46 грн за літр на загальну суму 46 000 грн (з ПДВ);

- № 624 від 20.09.2024 на поставку 1 000 л дизельного палива за ціною 46 грн за літр на загальну суму 46 000 грн (з ПДВ);

- № 628 від 23.09.2024 на поставку 3 000 л дизельного палива за ціною 44 грн за літр на загальну суму 132 000 грн (з ПДВ).

Указані рахунки відправлені на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» (а.с. 16-18).

Оскільки за умовами пункту 5.1 Договору покупець зобов`язується оплатити товар (партію товару) за рахунком-фактурою протягом 3-х днів з дати отримання рахунку, то строки оплати за всіма рахунками є такими, що настали.

Позивачем надані платіжні інструкції, за якими здійснені оплати, в тому числі часткові, виставлених рахунків на загальну суму 419 500 грн (а.с. 19-22):

- № 12086 від 19.06.2024 на суму 76 500 грн (з ПДВ);

- № 12196 від 27.06.2024 на суму 91 000 грн (з ПДВ);

- № 13484 від 13.09.2024 на суму 87 000 грн (з ПДВ);

- № 13499 від 13.09.2024 на суму 20 000 грн (з ПДВ);

- № 13606 від 20.09.2024 на суму 70 000 грн (з ПДВ);

- № 13648 від 23.09.2024 на суму 70 000 грн (з ПДВ);

- № 13816 від 27.09.2024 на суму 5 000 грн (з ПДВ).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газолео» також надані видаткові накладні на загальну суму 565 500 грн (а.с. 23-26):

- № 422 від 20.06.2024 на поставку 1 700 л дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО на загальну суму 76 500 грн (з ПДВ);

- № 436 від 25.06.2024 на поставку 2 000 л дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО на загальну суму 91 000 грн (з ПДВ);

- № 680 від 22.08.2024 на поставку 2 000 л дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО на загальну суму 87 000 грн (з ПДВ);

- № 681 від 23.08.2024 на поставку 2 000 л дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО на загальну суму 87 000 грн (з ПДВ);

- № 828 від 13.09.2024 на поставку 1 000 л дизельного палива на загальну суму 46 000 грн (з ПДВ);

- № 837 від 20.09.2024 на поставку 1 000 л дизельного палива на загальну суму 46 000 грн (з ПДВ);

- № 843 від 23.09.2024 на поставку 3 000 л дизельного палива на загальну суму 132 000 грн (з ПДВ).

Зазначені видаткові накладні містять електронні підписи сторін Договору.

Таким чином, згідно з перерахованими видатковими накладними позивач поставив відповідачу 12 700 л дизельного палива на загальну суму 565 500 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газолео» вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» поставлений за Договором товар оплачений не в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 146 000 грн (565 500 грн - 419 500 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Як убачається із правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, характерні для договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що строк оплати залежить саме від моменту, коли отримано рахунки на оплату.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» звертає увагу, що в розділі X Договору вказано електронні адреси постачальника та покупця. Офіційною електронною поштою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» є olimpius_consalt@ukr.net. Однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Газолео» електронні листи направлені на адресу: kv.snab3.ua@gmail.com. Отже, відповідач вважає, що рахунки на оплату товару направлені не на офіційну електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт», тому надані позивачем роздруківки не можна вважати доказами отримання рахунків відповідачем на підставі пункту 5.1 Договору.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газолео», 19.06.2024 на його електронну пошту з електронної пошти kv.snab3.ua@gmail.com надійшли реєстраційні документи від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт»: витяг ПДВ, опис вкладення та файл з реквізитами.

Щодо наведеного суд звертає увагу, що в матеріалах справи є лише докази направлення рахунків на електронну адресу kv.snab3.ua@gmail.com. Разом з тим, у матеріалах справи містяться платіжні інструкції на оплату товару, в яких у призначенні платежу зазначена оплата за дизельне пальне відповідно до рахунків № 378 від 19.06.2024, № 397 від 25.06.2024, № 540 від 22.08.2024 (а.с. 19-21).

Таким чином, суд дійшов висновку, що рахунки на оплату дизельного палива, направлені позивачем на електронну пошту kv.snab3.ua@gmail.com, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт».

Доказів оплати заборгованості в сумі 146 000 грн відповідач не надав, контррозрахунок суми заборгованості в матеріалах справи відсутній.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Газолео» докази на підтвердження заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» у сумі 146 000 грн є більш вірогідними, тому позовна вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 146 000 грн підлягає задоволенню.

Крім основної заборгованості, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 9 149,86 грн, інфляційні втрати в сумі 2 628 грн та 3%річних у сумі 1 055,75 гривень.

З приводу нарахування пені суд указує наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6.2 Договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати 6 місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газолео» пеню розраховано за кожним рахунком та видатковою накладною окремо.

Перевіривши правильність розрахунків пені, суд виявив арифметичні помилки.

Зокрема, за період з 26.08.2024 до 12.09.2024 пеня становить 2 224,92 грн (174 000 грн * 2 * 13% : 366 днів * 18 днів : 100%);

- за період з 13.09.2024 до 19.09.2024 пеня становить 333,17 грн (67 000 грн * 2 * 13% : 366днів * 7 днів : 100%);

- за період з 17.09.2024 до 22.09.2024 пеня становить 196,07 грн (46 000 грн * 2 * 13% : 366днів * 6 днів : 100%);

- за період з 24.09.2024 до 26.09.2024 пеня становить 40,49 грн (19 000 грн * 2 * 13% : 366днів * 3 дні : 100%);

- за період з 24.09.2024 до 22.11.2024 пеня становить 596,72 грн (14 000 грн * 2 * 13% : 366днів * 60 днів : 100%);

- за період з 27.09.2024 до 26.11.2024 пеня становить 5 720 грн (132 000 грн * 2 * 13% : 366днів * 61 день : 100%).

Ураховуючи вищевикладене, розмір пені підлягає частковому задоволенню в сумі 9111,37гривень.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

При цьому вказано, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Ураховуючи вищевикладене, позивачем інфляційні втрати розраховані правильно.

Таким чином, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Газолео» про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 2 628 гривень.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 1 055,75 гривень.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газолео» 3% річних розраховано за кожним рахунком та видатковою накладною окремо.

Перевіривши правильність розрахунків 3% річних, суд виявив арифметичні помилки.

Зокрема, за період з 26.08.2024 до 12.09.2024 3% річних становлять 256,72 грн (174 000 грн * 3% * 18 днів : 366 днів : 100%);

- за період з 13.09.2024 до 19.09.2024 3% річних становлять 38,44 грн (67 000 грн * 3% * 7днів : 366 днів : 100%);

- за період з 17.09.2024 до 22.09.2024 3% річних становлять 22,62 грн (46 000 грн * 3% * 6днів : 366 днів : 100%);

- за період з 24.09.2024 до 26.09.2024 3% річних становлять 4,67 грн (19 000 грн * 3% * 3 дні : 366 днів : 100%);

- за період з 24.09.2024 до 22.11.2024 3% річних становлять 68,85 грн (14 000 грн * 3% * 60днів : 366 днів : 100%);

- за період з 27.09.2024 до 26.11.2024 3% річних становлять 660 грн (132 000 грн * 3% * 61день : 366 днів : 100%).

Отже, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1 051,30 гривень.

З урахуванням установлених обставин, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газолео» такими, що підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 158 790,67 грн, у тому числі основна заборгованість у сумі 146 000 грн, пеня в сумі 9 111,37 грн, інфляційні втрати в сумі 2 628 грн та 3% річних у сумі 1 051,30 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 027,18 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газолео» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» про стягнення 158 833,61 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпіус Консалт» (49102, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газолео» (49041, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Праці, буд. 14, офіс 14, код ЄДРПОУ 44860702) 158 790,67 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот дев`яносто гривень 67 копійок), у тому числі основну заборгованість у сумі 146 000 грн (сто сорок шість тисяч гривень 00 копійок), пеню в сумі 9 111,37 грн (дев`ять тисяч сто одинадцять гривень 37 копійок), інфляційні втрати в сумі 2 628 грн (дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень 00 копійок), 3% річних у сумі 1 051,30 грн (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 30 копійок), судовий збір у сумі 3 027,18 грн (три тисячі двадцять сім гривень 18 копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05.02.2025.

Суддя В.О. Дичко