Рішення

від 03.02.2025 по справі 913/430/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м.Харків Справа № 913/430/24

Провадження № 14/913/430/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик», м. Київ

до Російської Федерації, м. Москва

про стягнення 960 061 771,80 грн.

секретар судового засідання Шептовицька А.А.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Гамей В.В., ордер серії АВ № 1160422 від 18.10.2024;

від відповідача: представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до держави Російська Федерація про стягнення збитків, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, в розмірі 23 360 529,75 доларів США, з яких: 13 453 597,75 доларів США на відшкодування реальних збитків, 9 906 932,00 доларів США на відшкодування упущеної вигоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» (далі ТОВ фірма «Промінвест Пластик», позивач) було створене 27.06.2000 року та зареєстроване за адресою: 01021, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 16, офіс 420.

Основним видом економічної діяльності позивача є виробництво пластмас у первинних формах (основний), виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

Основні виробничі потужності позивача розміщені в м. Рубіжне Луганської області.

Позивачем у процесі провадження господарської діяльності використовувалося майно - об`єкти нерухомості, транспортні засоби та обладнання.

Як зазначає позивач, ТОВ фірма «Промінвест Пластик» володіє нерухомістю, а саме будівлями та спорудами розташованими у м. Рубіжне Луганської області за адресами: площа Хіміків, 2Д; площа Хіміків, 2д, корп. 1; площа Хіміків, 2Д, корп. 3; вулиця Студентська, 1.

Крім того, позивач є власником спецтехніки, яка використовувалась у господарській діяльності, та має у власності ряд транспортних засобів.

Також позивач повідомив, що станом на 28.02.2022 року у ТОВ фірма «Промінвест Пластик» обліковувалося рухоме майно загальною вартістю 218 763 319,97 грн, а саме: полуфабрикат безгалогенний, полуфабрикат ПВХ, композиція бегалогенна, пластикат ПВХ, смола ПВХ, стабілізатори, смазки, полімери, пластифікатори, наповнювачі, модифікатори, лубриканти, барвники, антиперени, аддитиви, антиоксиданти та інші хімічні сировини, які зберігались за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, площа Хіміків, 2Д.

Крім того, відповідно до довідки від 12 березня 2024 року станом на 28.02.2022 року на балансі ТОВ фірма «Промінвест Пластик» обліковувався програмний комплекс «IT-Enterprise», придбаний у ТОВ «Дітран» згідно договору № 1452 від 17.04.2020 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі триває.

Місто Рубіжне Луганської області включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 р. № 309 (із змінами).

На час звернення із цим позовом територія міста Рубіжне перебуває у тимчасовій окупації, на цій території ведуться постійні бойові дії.

Позивач зазначає, що у результаті обстрілів належне йому рухоме та нерухоме майно було знищене. З огляду на вказані обставини позивач звертався до правоохоронних органів України з заявами про вчинення кримінального правопорушення. За вказаними заявами Сєверодонецьким районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області відкриті кримінальні провадження, що підтверджується відповідними витягами з ЄРДР.

На замовлення позивача незалежним суб`єктом оціночної діяльності було підготовлено звіт № 3222/24 від 18.09.2024 про оцінку реальних збитків, завданих ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії. Відповідно до звіту загальна сума збитків внаслідок знищення та пошкодження майна позивача склала 13 453 597,75 доларів США або 552 910 571,80 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок ведення бойових дій на території ведення господарської діяльності позивача він втратив основні засоби та товар, який був придбаний та призначений для продажу, у зв`язку з чим не отримав прибутку від його реалізації. Також, в результаті втрати можливості користуватися власними приміщеннями, які забезпечували належні умови зберігання продукції, та втрати основних засобів, позивач значною мірою був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність.

На замовлення позивача незалежним суб`єктом оціночної діяльності було підготовлено звіт № 3223/24 від 13.09.2024 про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації, відповідно до якої ринкова вартість упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації склала 9 906 932,00 доларів США або 407 151 200,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.10.2024 позовну заяву б/н від 21.10.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

31.10.2024 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 31.10.2024 про усунення недоліків позовної заяви. До вказаної заяви представник позивача долучив уточнену позовну заяву, в якій навів розрахунок заявлених до стягнення позовних вимог, зазначив розмір заявлених до стягнення з відповідача збитків у національній валюті України гривні. Крім того, до уточненої позовної заяви представником позивача були додані докази надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу, а також інші докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В уточненій позовній заяві позивач просить суд стягнути з держави Російська Федерація на користь ТОВ фірма «Промінвест Пластик» суму спричинених збитків, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, в розмірі 960 061 718,80 грн, з яких: 552 910 571,80 грн на відшкодування реальних збитків, 407 151 200,00 грн на відшкодування упущеної вигоди.

Слід зазначити, що сума заявлених до стягнення з відповідача збитків при арифметичному підрахунку складає 960 061 771,80 грн (552 910 571,80 грн + 407 151 200,00 грн), а не 960 061 718,80 грн, як зазначене позивачем, що судом приймається до уваги. З огляду на викладене, ціна позову складає 960 061 771,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/430/24. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 05.12.2024 о 10 год. 00 хв.

З урахуванням поданої позивачем уточненої позовної заяви судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України в розмірі 960 061 771,80 грн, з яких: 552 910 571,80 грн на відшкодування реальних збитків, 407 151 200,00 грн на відшкодування упущеної вигоди.

29.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ фірма «Промінвест Пластик» адвоката Гамея В.В. надійшло клопотання про участь представника у судовому засіданні 05.12.2024 та інших судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.11.2024 клопотання передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.11.2024 №110-р відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України призначено повторний автоматизований розподіл зазначеного клопотання у зв`язку із перебуванням судді Лісовицького Є.А. у відпустці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 клопотання передано для розгляду судді Злепку Н.І.

Ухвалою від 02.12.2024 задоволено клопотання представника ТОВ фірма «Промінвест Пластик» адвоката Гамея В.В. про участь у судовому засіданні 05.12.2024 та інших судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 05.12.2024 відкладено підготовче засідання на 02.01.2025 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 02.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.02.2025; відкладено підготовче засідання на 21.01.2025 о 10 год. 00 хв.

21.01.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 20.01.2025, яким він просить долучити до матеріалів справи копію звіту про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Клопотання обґрунтовано тим, що у матеріалах справи, які були долучені до позовної заяви, позивачем було виявлено помилку у звіті про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Як зазначає представник позивача, у зв`язку зі зміною періоду проведення оцінки, який дозволив би врахувати всі збитки, завдані знищенням майна позивача, на замовлення позивача звіт про оцінку вартості упущеної вигоди було складено оцінювачем декілька разів, відповідно оцінювач мав декілька редакцій звіту з різним періодом проведення оцінки. Разом з тим, у звіті, який було надано позивачем, оцінювачем було помилково викладено сторінку № 3 з даними попереднього звіту, у зв`язку з чим, у позивача виникла необхідність долучити до матеріалів справи коректну редакцію звіту про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Суд клопотання представника позивача розглянув, задовольнив та долучив до матеріалів справи разом з доданим до нього звітом про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Ухвалою від 21.01.2025 у справі № 913/430/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2025 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 03.02.2025 прийняв участь представник позивача в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні свого представника не скористався.

Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Частинами 2-4 ст. 120 ГПК України встановлено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт постанову Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності». Згідно зі ст. 5 вищезазначеної Угоди компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких запитується допомога, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.

Разом з тим, у зв`язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до Закону України від 12.01.2023 № 2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII.

Згідно з листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням в Україні воєнного стану АТ «Укрпошта», починаючи з 25.02.2022, фактично припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Проте, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало Міністерство закордонних справ Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14.02.1992.

Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.

З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.

Відтак, єдиним доступним для суду способом повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи було розміщення на офіційному вебпорталі «Судова влада України» відповідного оголошення.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Протягом розгляду справи судом було повідомлено відповідача про дати, час та місце проведення судових засідань у даній справі через оголошення, розміщені на офіційному вебпорталі «Судова влада України» в порядку передбаченому частинами 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Слід також зазначити, що згідно приписів статей 1, 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду під час розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справ, господарський суд встановив наступне.

ТОВ фірма «Промінвест Пластик» було створено 27.08.2000 та зареєстровано за адресою: 01021, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 16, офіс 420.

Основним видом економічної діяльності товариства є виробництво пластмас у первинних формах (основний) (КВЕД 20.18); виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас (КВЕД 22.21); оптова торгівля хімічними продуктами (46.75); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90); дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (КВЕД 72.19); будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20); діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (КВЕД 46.12).

Основні виробничі потужності позивача розміщені в м. Рубіжне Луганської області.

Позивачем у процесі провадження господарської діяльності використовувалося майно - об`єкти нерухомості, транспортні засоби та обладнання.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач володіє нерухомістю, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, серед якого:

- будівлі та споруди за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, площа Хіміків, 2Д, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 116091544125. Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу № 1324 від 17.12.2003. Факт реєстрації права власності додатково підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6929063 від 26.07.2013. Майно перебувало на земельній ділянці, яка належить ТОВ фірма «Промінвест Пластик» на праві власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 89957482 від 19.06.2017;

- будівлі та споруди за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, площа Хіміків, будинок 2д, корп. 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 99941944125. Підстава виникнення права власності Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ 033211 від 06.09.2007, видане на підставі рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради № 681 від 07.08.2007. Факт реєстрації права власності додатково підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5899384 від 09.07.2013. Майно перебувало на земельній ділянці, яка належить ТОВ фірма «Промінвест Пластик» на праві власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5944933 від 10.07.2013;

- будівлі та споруди за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, площа Хіміків, 2Д, корп. 3, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 100657744125. Підстава виникнення права власності Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САВ 807970 від 24.06.2008 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради № 562 від 17.06.2008. Факт реєстрації права власності додатково підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 5942566 від 10.07.2013 року. Майно перебувало на земельній ділянці, яка належить ТОВ фірма «Промінвест Пластик» на праві власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5955083 від 10.07.2013;

- будівлі та споруди за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 66655344125. Підстава виникнення права власності договір купівлі продажу об`єкту нерухомого майна від 29.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Нецвітай О.В., реєстровий номер 1651. Факт реєстрації права власності додатково підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 3969119 від 27.05.2013. Майно перебувало на земельній ділянці, яка належить ТОВ фірма «Промінвест Пластик» на праві власності, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3896585 від 24.05.2013.

Крім того, позивач має у власності ряд транспортних засобів, перелік яких міститься у довідці про балансову вартість майна ТОВ фірма «Промінвест Пластик» станом на 28.02.2022 року. Інформація про зареєстровані транспортні засоби за позивачем, а саме: автомобіль JAC HFC1045K, 2008 року випуску, міститься у листі № 31/1108АЗ-14868-2023 від 10.05.2024, наданому Головним сервісним центром МВС.

Позивач також є власником спецтехніки, яка використовувалась у господарській діяльності, зокрема, автонавантажувачі, трактори, причепи та екскаватори, перелік яких наявний у довідці про балансову вартість майна ТОВ фірма «Промінвест Пластик» станом на 28.02.2022 року. Інформація про зареєстровану спецтехніку за позивачем, а саме: причіп ПГТ-2-05, 1992 року випуску, екскаватор БОРЕК-2101, 2006 року випуску, трактор колісний ХТЗ-2511, 1999 року випуску, міститься в листі № 29-9/9296 від 02.05.2024, наданому Держспоживчслужбою.

Крім того, в процесі здійснення своєї господарської діяльності товариство використовувало основні засоби, перелік яких наведений довідці про балансову вартість майна ТОВ фірма «Промінвест Пластик» станом на 28.02.2022 року.

Разом з тим, станом на 28.02.2022 у ТОВ фірма «Промінвест Пластик» обліковувалося рухоме майно загальною вартістю 218 763 319, 97 грн, а саме: полуфабрикат безгалогенний, полуфабрикат ПВХ, композиція бегалогенна, пластикат ПВХ, смола ПВХ, стабілізатори, смазки, полімери, пластифікатори, наповнювачі, модифікатори, лубриканти, барвники, антиперени, аддитиви, антиоксиданти та інші хімічні сировини, які зберігались за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, площа Хіміків, 2Д.

Наявність майна на балансі підприємства підтверджується бухгалтерською довідкою від 12.03.2024, а також договорами купівлі-продажу та договорами поставки, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, відповідно до довідки від 12.03.2024 станом на 28.02.2022 року на балансі ТОВ фірма «Промінвест Пластик» обліковувався програмний комплекс «IT-Enterprise», придбаний у ТОВ «Дітран» згідно договору № 1452 від 17.04.2020.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 05:30 год. 24.02.2022, який наразі триває.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих від 22.12.2022 № 309 зі змінами внесеними наказом від 09.03.2023 № 84 територія Рубіжанської міської територіальної громади з 24.02.2022 року і до нині віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Позивач зазначає, що починаючи з 24.02.2022 представники військового командування Російської Федерації завдавали ракетних ударів, скидали фосфорні бомби, здійснювали обстріли з далекобійних артилерійських систем та використовували інші засоби ураження в напрямку міста Рубіжне, вчиняли обстріли по цивільних об`єктах та об`єктах критичної інфраструктури.

У процесі наступу російські війська захоплювали значні частини Луганської області. Місто Рубіжне стало одним із найбільш постраждалих міст України, оскільки під час боїв російськими військами були знищені або пошкоджені майже всі будівлі міста та його околиць.

Отже, в результаті обстрілів міста Рубіжне належне товариству вище описане рухоме та нерухоме майно було знищене.

З огляду на вищевказані обставини, позивач звертався до правоохоронних органів України з заявами про вчинення кримінального правопорушення. За вказаними заявами відділом № 1 Сєверодонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області 14.07.2022 були зареєстровані кримінальні провадження № 12022131330000699, № 12022131330000700 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, веденням військами Російської Федерації обстрілів території Луганської області, зокрема міста Рубіжне, призвели до неможливості здійснювати господарську діяльність позивачем. Постійні обстріли на території, мінування території та пов`язані із цим небезпека для життя та здоров`я працівників та представників позивача унеможливили використання його майна для досягнення цілі його господарської діяльності.

Згідно з наказом ТОВ фірма «Промінвест Пластик» № 6 від 24.02.2022 «Про призупинення роботи всіх підрозділів в м. Київ, м. Харків та виробництва в м. Рубіжне Луганської області» ТОВ фірма «Промінвест Пластик» було призупинено діяльність підприємства, зокрема, у м. Рубіжне Луганської області.

Крім того, внаслідок ведення бойових дій на території ведення господарської діяльності, позивач втратив основні засоби та товар, який був придбаний та призначений для продажу, у зв`язку з чим не отримав прибутку від його реалізації, також, в результаті втрати можливості користуватися власними приміщеннями, які забезпечували належні умови зберігання продукції, та втрати основних засобів, позивач значною мірою був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність.

Отже, вищевказані обставини призвели до спричинення ТОВ фірма «Промінвест Пластик» Російською Федерацією збитків від пошкодження та/або знищення майна (реальні збитки) та у вигляді упущеної вигоди.

На замовлення позивача незалежним суб`єктом оціночної діяльності було підготовлено звіт № 3222/24 від 18.09.2024 про оцінку розміру реальних збитків, завданих ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії, відповідно до якого загальна сума збитків внаслідок знищення та пошкодження майна позивача склала 13 453 597,75 доларів США або 552 910 571,80 грн.

Крім того, на замовлення позивача незалежним суб`єктом оціночної діяльності було підготовлено звіт № 3223/24 від 13.09.2024 про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик», код ЄДРПОУ 30989828, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, відповідно до якої ринкова вартість упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик», внаслідок збройної агресії Російської Федерації склала 9 906 932,00 доларів США або 407 151 200,00 грн.

Про стягнення з відповідача вищевказаних збитків позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позивач визначив відповідачем державу Російська Федерація.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третя статті 82 ЦПК України), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би Російська Федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду Російської Федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Звернення до українського суду є єдиним ефективним засобом судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача. Наразі відсутні будь-які механізми або інші міждержавні домовленості між Україною та Російською Федерацією щодо відшкодування збитків фізичним та юридичним особам, завданих внаслідок дій військової агресії Російської Федерації на території України.

За таких обставин, застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право») не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету Російської Федерації буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету Російської Федерації буде непропорційним до своєї мети.

Також в даній постанові Верховний Суд зробив наступні концептуальні висновки: судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Отже судовий імунітет Російської Федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

За приписами ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст.317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Частиною 3 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Разом із тим, відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст.1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

З огляду на вказане обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.

Так, відповідно до Конституції України, Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14.12.1974, як акт збройної агресії.

Згідно з заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014 з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

У квітні 2014 року контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07.04.2014) та «Луганської народної республіки» (27.04.2014).

27.08.2014 розпочалися масовані вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації.

24.02.2022 розпочалася та триває фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24.02.2022.

У пункті 4 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Таким чином, відповідач порушив свої зобов`язання щодо зазначеної вище міжнародної угоди, в рамках якого він, зокрема, зобов`язався поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України і утримуватися від загрози силою та від її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення статуту ООН та звернено до Російської Федерації вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними. Крім того, відповідач не має права тим чи іншим чином скористатися на свою користь наслідками такої агресії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт втрати майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Матеріалами справи доведено, що дії відповідача внаслідок яких унеможливлено володіння, користування та розпоряджання позивачем майном, були вчинені всупереч норм міжнародного права та норм національного законодавства, а отже, відповідач несе повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну позивачу.

Також при визначенні протиправності дій відповідача підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку «ex injuria non oritur jus» (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості «Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)».

У цій справі протиправність дій відповідача підтверджується наявними у справі доказами, на неї прямо вказують відповідні положення матеріального закону, що свідчить про доведення факту заподіяння шкоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою.

Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Щодо розміру заявлених збитків суд зазначає наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються, зокрема: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Порядку) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадження господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 390/1223 (далі - Методика), яка є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності.

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою (п. 7 Методики).

Відповідно до пунктів 8, 9 Методики об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі оцінка майна) це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звіту про оцінку майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Так, відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Центр оцінки власності «Парето», викладеного у звіті № 3222/24 про оцінку розміру реальних збитків, завданих ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії від 18.09.2024 р., розмір реального збитку, завданого ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок агресії станом на 03 вересня 2024 року склав без ПДВ 13 453 597,75 доларів США або 552 910 571,80 грн. (об`єкт оцінки розмір реальних збитків, що отримані внаслідок втрати нерухомого та рухомого майна згідно узгодженого переліку, внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації, згідно з підпунктом 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 951), основні показники, які оцінюються вартість втраченого майна).

Оцінивши наданий суду звіт № 3222/24 про оцінку розміру реальних збитків, завданих ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії від 18.09.2024, складений ТОВ «Центр оцінки власності «Парето» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 207/2022 від 18.05.2022), суд вважає його належним та допустимим доказом на підтвердження дійсного розміру реальних збитків на суму 552 910 571,80 грн, завданих позивачу внаслідок протиправних дій відповідача.

Враховуючи встановлення судом факту завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення реальних збитків на суму 552 910 571,80 грн є обґрунтованими та підтвердженими документально.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 407 151 200,00 грн.

Суд зазначає, що упущена вигода це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. При зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків. Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).

Позивач пояснює, що зважаючи на обсяги господарської діяльності позивача, які провадилися у м. Рубіжному, та раптовому припиненню господарської діяльності, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, а також неможливістю подальшого відновлення господарської діяльності через тривалу окупацію, підприємством було втрачено потенційний дохід, який був би реально отриманий за рахунок здійснення поточної діяльності підприємства.

Крім того, за наведених обставин, внаслідок ведення бойових дій на території ведення господарської діяльності, позивач втратив основні засоби та товар, який був придбаний та призначений для продажу, у зв`язку з чим не отримав прибутку від його реалізації, також, в результаті втрати можливості користуватися власними приміщеннями, які забезпечували належні умови зберігання продукції, та втрати основних засобів, позивач значною мірою був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність.

На день звернення із цією позовною заявою Україна не відновила ефективного контролю над територіями Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області, де знаходиться майно позивача.

Також позивач посилається на те, що у відповідності до пп. 5.1, 5.2 розділу IV Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності було проведено розрахунок розміру упущеної вигоди від знищення виробничих потужностей ТОВ «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації в м. Рубіжне Луганської області, виходячи з даних фінансової звітності ТОВ фірма «Промінвест Пластик», зокрема, визначено розмір недоотриманого чистого прибутку за період 24.02.2022-31.12.2022 року у розмірі 136 411 400,00 грн, за 2023 рік у розмірі 173 671 500,00 грн, за період 01.01.2024-04.09.2024 року у розмірі 97 068 300,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості зазначених вимог позивачем додано до позовної заяви Звіт про фінансовий стан ТОВ фірма «Промінвест Пластик» на 31 грудня 2021 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) ТОВ фірма «Промінвест Пластик» за 2021 рік, Звіт про фінансовий стан ТОВ фірма «Промінвест Пластик» на 31 грудня 2022 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) ТОВ фірма «Промінвест Пластик» за 2022 рік, Звіт про фінансовий стан ТОВ фірма «Промінвест Пластик» на 31 грудня 2023 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) ТОВ фірма «Промінвест Пластик» за 2023 рік.

Таким чином, під упущеною вигодою в даному випадку мається на увазі розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що міг отримати позивач за рахунок пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.

Враховуючи те, що термін тривалості збройної агресії Російської Федерації в Україні на даний час не визначений, а період дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 90 днів, а також відсутність чітких строків необхідних для відновлення діяльності Товариства до стану на дату початку збройної агресії, позивачем визначено розмір упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 04.09.2024.

Суд зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України, зокрема на території Луганської області для позивача мала негативні наслідки. Зокрема спричинила неможливість здійснення звичної господарської діяльності на території Луганської області внаслідок активних бойових дій та окупації, наслідком чого є втрата можливості отримувати доходи від такої діяльності (упущена вигода позивача).

Неможливість ТОВ фірма «Промінвест Пластик» з 24.02.2022 провадження господарської діяльності в нормальних умовах обумовлено виключно збройною агресією Російської Федерації, направленою на порушення суверенітету України, загарбницькими діями щодо територій України, зокрема й Луганської області. Постійні обстріли, активні бойові дії на території Луганської області, окупація українських територій змусили позивача припинити свою господарську діяльність.

Суд враховує, що з лютого 2022 року держава-агресор Російська Федерація здійснювала та здійснює по теперішній час повний фактичний контроль над територією Луганської області, оскільки вона розмістила на зазначеній території свої війська, проводить активні бойові дії, направлені на захоплення ще більших територій України, та створює власні окупаційні органи влади на захоплених українських територіях.

Суд зазначає, що ознаками наявності упущеної вигоди у позивача з 24.02.2022 є відсутність доступу ТОВ фірма «Промінвест Пластик» до його майна через окупацію, встановлення окупантами контролю над територією Луганської області та проведення активних бойових дій на території Луганської області збройними силами Російської Федерації; втрата/знищення майна позивача, в т.ч. його виробничих потужностей.

Вищевказані обставини унеможливлюють здійснення господарської діяльності позивачем після 24.02.2022.

Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Центр оцінки власності «Парето», викладеного у звіті про оцінку майна № 3223/24 про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик», код ЄДРПОУ 30989828, внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 13.09.2024, ринкова вартість об`єкта оцінки - упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик» внаслідок збройної агресії Російської Федерації склала 9 906 932,00 доларів США або 407 151 200,00 грн.

Оцінивши вказаний звіт про оцінку майна № 3223/24 про оцінку вартості упущеної вигоди ТОВ фірма «Промінвест Пластик», суд вважає його належним та допустимим доказом на підтвердження розміру упущеної вигоди заявленої позивачем.

З огляду на те, що термін тривалості збройної агресії Російської Федерації в Україні на даний час не визначений, а період дії воєнного стану в Україні подовжено ще на 90 днів (до 09.05.2025), а також відсутності чітких термінів (строків) необхідних для відновлення діяльності позивача до стану на дату початку збройної агресії, то суд вважає правомірним визначення розміру упущеної вигоди. Отже, оскільки Російська Федерація як держава-агресор вчинила дії, які позбавили позивача можливості здійснювати реалізацію свого права власності на майно, позивач позбавлений можливості доступу до свого майна, можливості ним володіти, користуватися, розпоряджатися та отримувати відповідні економічні вигоди, до стягнення підлягають завдані збитки у формі упущеної вигоди за період з 24.02.2022 по 04.09.2024 в розмірі 407 151 200,00 грн.

Будь-яких заперечень компетентних органів відповідача щодо заявлених позовних вимог та визначеного розміру завданих позивачу збитків матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету (ч. 2 ст. 129 ГПК України).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір в сумі 847 840,00 грн покладається на відповідача та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від його сплати у порядку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» до Російської Федерації про стягнення 960 061 771,80 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» (01021, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 16, офіс 420, ідентифікаційний код 30989828) суму реальних збитків у розмірі 552 910 571,80 грн, суму збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 407 151 200,00 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з держави Російська Федерація (адреса представницького органу Міністерства юстиції Російської Федерації: вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119049, код ISO RU/RUS 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 847 840,00 грн, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду у строки передбачені ст. 256 ГПК України та порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.02.2025.

Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ